20 травня 2020 року Справа № 280/250/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши за правилами спрощеного, у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 )
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу в зв'язку із звільненням з військової служби грошової компенсації вартості за неотримане речове майно;
зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача компенсацію вартості за неотримане речове майно у розмірі 44 696,70 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України. Наказом від 18.08.2017 №191 позивача звільнено з військової служби, проте не виплачено компенсацію вартості неотриманого речового майна. В грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про виплату такої компенсації, проте йому повідомлено про відсутність коштів на дані виплати. Бездіяльність відповідача щодо невиплати грошової компенсації вартості неотриманого речового майна позивач вважає протиправною, із посиланням на норми Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178 просить задовольнити позов.
Ухвалою суду від 15.01.2020 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви строком 10 днів від дня одержання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху. В межах встановленого строку позивачем недоліки усунуто.
Ухвалою суду від 27.01.2020 відкрито провадження в адміністартивній справі №280/250/20; ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідач позов не визнав, надав відзив (вх. від 24.02.2020 №8528), в якому пояснив, що на адресу Південного територіального управління Національної гвардії України надіслано телеграми щодо порушення питання про клопотання перед командувачем Національної гвардії України про виділення коштів для виплати заборгованості звільненим військовослужбовцям за неотримане речове майно. За таких обставин вважає, що відповідачем вчинено усі можливі дії для розрахунку із позивачем. У задоволенні позовних вимог просить відмовити.
11.03.2020 від позивача надійшла заява (вх. №11388), в якій ОСОБА_1 повідомляє про часткове здійснення розрахунку із ним та викладає позовні вимоги у наступній редакції:
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу в зв'язку із звільненням з військової служби грошової коммпенсації вартості за неотримане речове майно;
стягнути з відповідача на користь позивача недоплачену суму грошової компенсації вартості за неотримане речове майно у розмірі 5 118,72 грн.
Судом вказана заява приймається та подальший розгляд справи здійснюється з урахуванням зменшених позовних вимог.
Ознайомившись із позовною заявою, суд встановив, що позивачем пред'явлено вимогу, яка згідно пункту 10 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України належить до справ незначної складності та підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Частиною п'ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи приписи ч. 5 ст. 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з'ясував наступне.
ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 18.08.2017 №191 (по стройовій частині) ОСОБА_1 , звільненого з військової служби у відставку за станом здоров'я наказом начальника Південного територіального управління Національної гвардії України від 10.08.2017 №40 о/с, виключено зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення та направлено на військовий облік до Центрального ОМВК м. Запоріжжя.
Відповідно до довідки відповідача від 08.10.2019 №24 вартість речового майна, що належить до видачі позивачу, складає 44 696,70 грн.
Позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату грошової компенсації вартості неотриманого речового майна, та отримав відповідь від 23.12.2019 №3/29/27/3-3149, згідно якої грошові кошти на такі виплати у військової частини відсутні.
Вважаючи, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо невиплати позивачу в зв'язку із звільненням з військової служби грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, ОСОБА_1 звернувся до суду з даною позовною заявою.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.
Згідно приписів статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Нормативно-правовим актом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (тут і надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин).
У силу приписів абз. 2 ч. 1 ст. 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Пунктами 2, 3 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178 (надалі - Порядок №178), встановлено, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі, зокрема звільнення з військової служби.
Відповідно до п. 4 Порядку №178, грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їхньою заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), в якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
Приписами п. 5 Порядку №178 передбачено, що довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини, виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 01 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.
Згідно з абз. 1 та 3 п. 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента від 10.12.2008 №1153/2008 (тут і надалі - Положення №1153/2008 у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов'язані у п'ятиденний строк прибути до районних (міських) військових комісаріатів для взяття на військовий облік.
Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 №232 затверджено Інструкцію про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, згідно з п. 4 розділу ІІІ військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна.
З аналізу наведених законодавчих положень вбачається, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби.
Водночас, застосовування у п. 3 Порядку №178 словосполучення «у разі звільнення з військової служби», а не, наприклад, «при звільненні з військової служби» дозволяє дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно пов'язане з фактом закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу).
Як зазначено вище, наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 18.08.2017 №191 (по стройовій частині) ОСОБА_1 , звільненого з військової служби у відставку за станом здоров'я наказом начальника Південного територіального управління Національної гвардії України від 10.08.2017 №40 о/с, виключено зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення та проведено остаточний розрахунок і виплату належних позивачу при звільненні сум без виплати грошової компенсації вартості за недоотримане речове майно.
Разом з тим, з наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що позивачем подано відповідачу відповідну заяву, що, зокрема, передбачено п. 4 Порядку №178, проте ОСОБА_1 повідомлено про відстуність грошових коштів на виплату грошової компенсації.
Проте, аналіз норм ст. 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», абз. 1 та 3 п. 242 Положення №1153/2008, а також п.п. 2, 3 Порядку №178 дає підстави для висновку про наявність у позивача права на грошову компенсацію замість недоотриманого речового майна при звільненні з військової служби.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №803/1135/17 та від 10.09.2019 у справі №803/774/17.
Як вбачається із довідки відповідача від 08.10.2019 №24, вартість речового майна, що належить до видачі ОСОБА_1 , складає 44 696,70 грн.
Водночас, 03.03.2020 на картковий рахунок позивача військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України перераховано частину грошових коштів з грошової компенсації вартості неотриманого речового майна у розмірі 39 577,98 грн., про що зазначив позивач у відповідній заяві та що підтверджується випискою по його картковому рахунку.
Звідси, залишок несплачених коштів з грошової компенсації вартості неотриманого речового майна становить 5 118,72 грн.
Посилання відповідача на недопущення бездіяльності з виплати позивачу грошової компенсації з огляду на направлення на адресу Південного територіального управління Національної гвардії України телеграми щодо порушення питання про клопотання перед командувачем Національної гвардії України про виділення коштів для виплати заборгованості звільненим військовослужбовцям за неотримане речове майно суд не приймає, оскільки доказів направлення таких телеграм до матеріалів справи не надано.
На підставі викладеного, суд доходить до висновку про протиправність бездіяльності військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо невиплати ОСОБА_1 в зв'язку із звільненням з військової служби грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.
Суд також вважає за необхідне зазначити про передчасність позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача недоплачену суму грошової компенсації вартості за неотримане речове майно у розмірі 5 118,72 грн. з огляду на те, що стягненню можуть підлягати суми коштів, які були нараховані, проте не виплачені у встановлені строки.
При цьому, за приписами частини 2 статті 9 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За таких обставин, суд, для ефективного захисту прав та інтересів позивача, вважає за можливе вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму грошової компенсації вартості за неотримане речове майно у розмірі 5 118,72 грн.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням викладеного у сукупності, позовні вимоги ОСОБА_1 є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.
Позивача звільнено від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» як учасника бойових дій, а тому питання розподілу судових витрат не вирішується.
Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо невиплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) в зв'язку із звільненням з військової служби грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.
3. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) суму грошової компенсації вартості за неотримане речове майно у розмірі 5 118 (п'ять тисяч сто вісімнадцять) гривень 72 коп.
4. В решті позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення виготовлено та підписано 20.05.2020.
Суддя Ю.П. Бойченко