20 травня 2020 року Справа № 280/2106/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садового І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження матеріали адміністративної справи
за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.158-б, код ЄДРПОУ 20490012)
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
26.03.2020 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в перерахунку пенсії за вислугу років позивачу, викладені у рішенні від 18.03.2020 №800-2019-8/10287;
- зобов'язати відповідача провести позивачу перерахунок пенсії призначеної за вислугу років у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівникам, які проходять службу в органах і установах прокуратури відповідно до ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-ХII (в редакції Закону від 12.07.2001 №2263) у розмірі 90% місячної (чинної) заробітної плати з урахуванням фактично отриманих виплат і умов праці, що існували на день звільнення, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №657 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури", за нормами чинними на 06.09.2017 за відповідною (прирівняною) посадою керівника місцевої прокуратури (прокурора Приморського району) відповідно до довідки прокуратури Запорізької області від 05.03.2020 №18-87 вих.-20 без обмеження її максимального розміру, починаючи з 01.01.2020 та виплатити заборгованість, що виникне внаслідок такого перерахунку.
Ухвалою суду від 30.03.2020 позовну заяву було залишено без руху на підставі ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), позивачу було надано строк з дня отримання вказаної ухвали для усунення недоліків позовної заяви. Позивач усунув недоліки позовної заяви.
Ухвалою суду від 09.04.2020 відкрито провадження у справі №280/2106/20 за правилами спрощеного позовного провадження, призначене судове засідання на 30.04.2020 без виклику сторін.
У зв'язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, відповідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Обґрунтування позовних вимог викладено в уточненій позовній заяві від 03.04.2020 (вх.№15959 від 06.04.2020). Зокрема зазначено, що позивач є пенсіонером, що перебуває на обліку у відповідача. Пенсія у розмірі 90% місячного заробітку за вислугу років призначена позивачу уповноваженим органом Пенсійного фонду України довічно з 29.12.2002 на підставі Закону України "Про прокуратуру": до 15.07.2015 - Закону від 05.11.1991 №1789-XII (далі - Закон №1789-XII), з 15.07.2015 - Закону від 14.10.2014 №1697-VII (далі - Закон №1697-VII). 10.03.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури відповідно до частини двадцятої статті 86 Закону №1697-VII, в первинній редакції, відповідно до Рішення Конституційного Суду України та постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури» (далі - Постанова КМУ №657), розмір заробітної плати (грошового забезпечення) з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а також здійснити перерахунок пенсії, призначеної позивачу за вислугу років у розмірі 90% за нормами чинними на 06.09.2017 за відповідною (прирівняною) посадою керівника місцевої прокуратури (прокурора Приморського району) відповідно до довідки прокуратури Запорізької області від 05.03.2020 № 18-87 вих.-20 без обмеження її максимального розміру, починаючи з 01.01.2020 та виплатити заборгованість, що виникне внаслідок такого перерахунку. Підставою для звернення до Пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії стало рішення Конституційного Суду України № 7-р(ІІ)/2019 від 13.12.2019, яким положення частини двадцятої статті 86 Закону №1697-VII про те, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, визнане таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним). Однак, у проведенні перерахунку було відмовлено з посиланням на те, що частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» в редакції, що набрала чинності з 13.12.2019, не підлягає застосуванню до правовідносин (фактів підвищення заробітної плати працівникам органів прокуратури), які мали місце до 13.12.2019, отже згідно із Рішенням Конституційного суду України від 13.12.2019 №7-р(ІІ)2019 працівники органів прокуратури набули право на перерахунок пенсії відповідно до частини двадцятої ст.86 Закону №1697-VII у зв'язку із підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам після його ухвалення. З позиції позивача відмова відповідача у здійсненні перерахунку раніше призначеної пенсії є протиправною та такою, що не відповідає чинному законодавству і фактичним обставинам, оскільки вони призвели до реального погіршення матеріального стану позивача. З наведених підстав просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Заперечення проти позовних вимог викладено у відзиві на позовну заяву від 22.04.2020 (вх.№19666 від 28.04.2020). Зазначено, що ОСОБА_1 звернувся із заявою про здійснення перерахунку пенсії 10.03.2020, а редакція Закону України «Про прокуратуру» на цей час не містила норми, яка б передбачала такої підстави для перерахунку пенсії, як підвищення заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників, то відповідно і вимоги не ґрунтуються на законі. Оскільки чинним законодавством України скасовано право на перерахунок призначених пенсій прокурорів у зв'язку з підвищенням окладів з 01.01.2020, а Кабінетом Міністрів України (відповідно до частини двадцятої статті 86 Закону №1697-VII) не визначено умови та порядок проведення такого перерахунку, жодних підстав для визнання протиправними дій (бездіяльності) Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області та проведення перерахунку призначеної пенсії, не вбачається. На думку відповідача, рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(ІІ)2019 не може бути застосовано до правовідносин з приводу перерахунку пенсії позивачеві, оскільки працівники органів прокуратури набули право на перерахунок пенсії відповідно до частини двадцятої статті 86 Закону №1697-VII у зв'язку із підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам після його ухвалення. При цьому, право на перерахунок пенсії у позивача виникло з 13.12.2019, натомість, в довідці Прокуратури Запорізької області від 05.03.2020 №18-87вих-20 розмір заробітної плати зазначено станом на 06.09.2017. Враховуючи, що перерахунок та виплата пенсії з урахуванням 90% місячної заробітної плати на підставі довідки Прокуратури Запорізької області від 05.03.2020 № 18-87вих-20 позивачу ще не проведені, та, наразі, відсутні підстави вважати, що розмір пенсії позивача після проведеного перерахунку буде перевищувати граничний розмір пенсії та виплату такої пенсії буде обмежено відповідачем максимальним розміром, твердження позивача про порушення його прав вважає передчасними. З наведених підстав просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 з 29.12.2002 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону №1697-VII.
05.03.2020 прокуратурою Запорізької області позивачу видано довідку про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій за №18-87/вих-20, про те, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №657 розмір заробітної плати (грошового забезпечення), з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за нормами чинними на 06.09.2017 за відповідною (прирівняною) посадою керівник місцевої прокуратури (прокурор Приморського району) становить 42522,26 грн. (а.с.42).
10.03.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою про здійснення перерахунку призначеної пенсії за вислугою років на підставі зазначеної довідки (а.с.40-41).
Повідомленням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 18.03.2020 №0800-0219-8/10287 позивачу відмовлено у перерахунку пенсії, обчисленої за нормами Закону №1697-VII на підставі довідки від 05.03.2020 №18-87 вих-20. Повідомлено, що відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(ІІ)/2019 положення частини двадцятої статті 86 Закону №1697-VII втрачає чинність з дня ухвалення цього рішення, тому підлягає застосуванню в первинній редакції з 12.12.2019. Посилаючись на те, що закони не мають зворотної дії у часі, вказано про відсутність підстав застосовувати частину двадцяту статті 86 Закону №1697-VII в редакції, що набрала чинності 13.12.2019 до правовідносин (фактів підвищення заробітної плати працівникам органів прокуратури), які мали місце до 13.12.2019. Враховуючи викладене, згідно із Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(ІІ)/2019 працівники органів прокуратури набули право на перерахунок пенсії відповідно до частини двадцятої статті 86 Закону України у зв'язку із підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам після його ухвалення (а.с.13, 38-39).
Позивач, не погодившись з рішенням відповідача, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.
Частиною 1 статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За змістом п.6 ч.1 ст.92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Статтею 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII визначено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Станом на час призначення позивачу пенсії питання пенсійного забезпечення працівників органів прокуратури було врегульоване положеннями ст.50-1 Закону №1789-ХІІ, частина перша якої встановлювала, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.
Частиною 12 статті 50-1 Закону №1789-ХІІ визначалися підстави та порядок перерахунку пенсій прокурорам, відповідно до якої обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.
Згідно з ч.17 ст.50-1 Закону №1789-ХІІ призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.
Тобто, станом на час призначення позивачу пенсії порядок та підстави для перерахунку пенсії прокурорів були визначені у ч.12 та 17 ст.50-1 Закону №1789-ХІІ.
У подальшому, Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 №3668-VІ до ст.50-1 Закону №1789-ХІІ внесено нову норму, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Цим же Законом зменшено максимальний розмір при призначенні пенсії до 80 відсотків місячного заробітку.
Разом з тим, положення ст.50-1 Закону №1789-ХІІ щодо підстав та порядку перерахунку пенсій прокурорам змін, у зв'язку з прийняттям Закону №3668-VІ від 08.07.2011, не зазнали. Відбулась лише зміна порядкового номеру частин статті, що регламентували вказаний порядок та підстави.
Так, згідно з ч.13, 18 ст.50-1 Закону №1789-ХІІ (в редакції Закону №3668-VІ від 08.07.2011) обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.
Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсій. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий період може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.
Надалі, Законом України "Про внесення змін та визначення такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 №76-VІІІ (далі - Закон №76-VІІІ) до ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ внесено зміни, зокрема, ч.18 ст.50-1 Закону №1789-ХІІ викладено у наступній редакції: "Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України".
14.10.2014 прийнято новий Закон №1697-VІІ, який набрав чинності з 15.07.2015.
Відповідно до частини двадцятої статті 86 Закону №1697-VІІ умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 3 розділу ХІІ Прикінцевих положень Закону №1697-VІІ попередній Закон України "Про прокуратуру" із змінами частково втратив чинність, окрім, зокрема, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1 Закону.
Крім того, Законом України від 02.03.2015 №213-VІІ (далі - Закон №213-VІІ) знову внесено зміни до ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ, а саме в ч.15 ст.50-1 Закону, згідно якої визначено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Також, п.5 Прикінцевих положень Закону №213-VІІ передбачено, що у разі неприйняття до 01.06.2015 закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015 скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України, зокрема, "Про прокуратуру".
Таким чином, з моменту призначення позивачу пенсії згідно із Законом №1789-ХІІ до ст.50-1 такого Закону неодноразово вносились зміни.
При цьому, суд зазначає, що нова редакція ст.50-1 Закону №1789-ХІІ суттєво звужує і обмежує зміст та обсяг прав пенсіонерів з числа працівників прокуратури, яким пенсія призначена до набрання чинності новою редакцією.
Законом №1697-VІІ взагалі визнано таким, що втратив чинність Закон №1789-ХІІ, в тому числі ст.50-1, окрім частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої цієї статті.
Відповідно до ч.2, 3 ст.22, ч.1 ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно з ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
У ході судового розгляду справи судом встановлено та не заперечується сторонами, що позивач перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України та з 2002 року отримує пенсію за вислугу років згідно із Законом України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ, з розрахунку 90% складових заробітної плати.
Як уже зазначалось, на момент призначення позивачу пенсії порядок та підстави для перерахунку пенсії прокурорів були визначені у ч.12 та 17 ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ, якими передбачалось, зокрема, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за таким призначенням або перерахунком.
Таким чином, при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватись норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.
У контексті викладеного, суд зазначає, що застосування нових положень до правовідносин, які виникли до набрання ними чинності, суперечить вимогам ч.1 ст.58 Конституції України, якою передбачено, що закони та нормативні акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність.
Тобто, безпідставним є застосування до правовідносин норм Закону №1697-VІІ, оскільки вказаний закон поширює свою дію на прокурорів та слідчих органів прокуратури, яким пенсія призначена та виплачується саме за нормами цього Закону з дати набрання ним чинності. Зміни стосуються саме призначення пенсії, а не її перерахунку. Разом з тим, пенсія позивачу була призначена відповідно до ст.50-1 Закону №1789-ХІІ в редакції, чинній на момент призначення, тобто до набрання чинності Законом № 1697-VІІ.
Крім того, звуження та обмеження змісту й обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів відповідно до ст.22 Конституції України не допускається.
У рішенні Конституційного Суду України від 22.05.2018 №5-р/2018 зазначено, що положення частини 1 статті 22 Конституції України необхідно розуміти так, що при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності. Зміст права громадян на соціальний захист, гарантований ст.46 Конституції України, узгоджується із її приписами, за якими, зокрема, людина її життя і здоров'я, честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (ч.1 ст.3); кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло (ст.48). На думку Конституційного Суду України, держава виходячи з існуючих фінансово-економічних можливостей має право вирішувати соціальні питання на власний розсуд. У разі значного погіршення фінансово-економічної ситуації, виникнення умов воєнного або надзвичайного стану, необхідності забезпечення національної безпеки України, модернізації системи соціального захисту тощо держава може здійснити відповідний перерозподіл своїх видатків з метою збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства. Держава не може вдаватися до обмежень, що порушують сутність конституційних соціальних прав осіб.
Новий порядок призначення та виплати пенсій, встановлений Законами України від 02.03.2015 №213-VІІ, від 28.12.2014 №76-VІІІ та від 14.10.2014 №1697-VІІ, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія призначена до набрання ними чинності, а тому до даних спірних правовідносин слід застосовувати норми ст.50-1 Закону №1789-ХІІ (в редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії), оскільки редакції вказаних законів звужують права позивача в частині розміру пенсії.
Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Пенсія як гарантована щомісячна грошова виплата та вид соціального забезпечення є джерелом існування, доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Стаття 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у редакції протоколів № 11 та № 14, 04.11.1950, визначає, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.
Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Суханов та Ільченко проти України" (заяви № 68385/10 та № 71378/10) від 26.06.2014 Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).
Відповідно до п.21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№25921/02) Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності.
Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також в тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано. Тобто, набуте право не може бути скасоване чи звужене (правові позиції Конституційного Суду України в рішеннях від 22.09.2005 №5-рп/2005, від 29.06.2010 № 17-рп/2010, від 22.12.2010 №23-рп/2010, від 11.10.2011 №10-рп/2011).
Відповідно до ст.1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Виходячи з викладеного, суд вважає, що не проведення перерахунку пенсії позивачу на підставі та у порядку, визначеному у законі, чинному на момент призначення йому пенсії, є втручанням у його майнові права у розумінні статті 1 Першого протоколу.
Поряд з цим, суд вважає безпідставними посилання відповідача на не визначення Кабінетом Міністрів України умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, з огляду на наступне.
Постановою Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 826/8546/18 залишено без змін рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.01.2019, якими визнано протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України в частині неприйняття порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури та зобов'язано Кабінет Міністрів України протягом 30 днів з дня набрання рішенням законної сили вжити заходів та прийняти рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури.
При цьому, Верховний Суд звернув увагу, що Кабінет Міністрів України протягом тривалого часу ухиляється від прийняття рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури, необхідність прийняття яких Законом покладено саме на Уряд.
Неприйняття Кабінетом Міністрів України нормативно-правового акта, який би визначав умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, не може бути підставою для відмови пенсіонеру у такому перерахунку, оскільки це порушує статтю 22 Конституції України.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(ІІ)/2019 у справі № 3-209/2018(2413/18, 2807/19) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону №1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Положення частини двадцятої статті 86 Закону №1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Пунктом 3 установлено такий порядок виконання цього Рішення:
- частина двадцята статті 86 Закону № 1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;
- частина двадцята статті 86 Закону №1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції: "20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки".
У своєму рішенні від 13.12.2019 №7-р(ІІ)/2019 Конституційний Суд України зазначив, що працівник прокуратури, який досяг передбаченого законом віку для припинення повноважень після здійснення професійної діяльності протягом визначеного строку, набуває право на отримання пенсії. Пенсійне забезпечення таких працівників здійснюється відповідно до статті 86 Закону.
Частина 20 статті 86 Закону №1697-VII в первинній редакції передбачала низку підстав для перерахунку призначених пенсій. Проте, згідно з чинною редакцією оспорюваного положення Закону умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури вже не врегульовуються Законом, а повноваження щодо їх визначення делеговано Кабінету Міністрів України.
Враховуючи міжнародні стандарти діяльності органів прокуратури та юридичні позиції Конституційного Суду України, метою нормативного регулювання, зокрема питань соціального захисту працівників прокуратури, є уникнення втручання інших органів влади в діяльність прокуратури з метою додержання принципу поділу влади та закріплення виключно на рівні закону питань пенсійного забезпечення працівників прокуратури.
До повноважень Кабінету Міністрів України законодавець відніс право визначати умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури без закріплення на законодавчому рівні відповідних критеріїв, чим поставив у залежність фінансування пенсійного забезпечення прокурорів від виконавчої влади. Таке нормативне регулювання призводить до втручання виконавчої влади в діяльність органів прокуратури, а також до недотримання конституційної вимоги щодо здійснення органами державної влади своїх повноважень у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України.
Конституційний Суд України констатував, що питання пенсійного забезпечення прокурорів, у тому числі умови та порядок перерахунку призначених їм пенсій, має визначати Верховна Рада України законом, а не Кабінет Міністрів України підзаконним актом.
Отже, відсутність нормативного документу, і регулювання умов і порядку перерахунку пенсій не може позбавити позивача, гарантованого Конституцією і Законом України "Про прокуратуру" права, оскільки встановлене та наявне право на перерахунок призначених працівникам прокуратури пенсій не може бути нівельоване у зв'язку з тим, що органи влади України не встановили порядку, за яким зазначена гарантія повинна бути дотримана та реалізована.
Як вже зазначалось судом, Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(ІІ)/2019 положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
Пунктом 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(ІІ)/2019 визначено, що положення частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Частиною 2 статті 152 Конституції України передбачено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Аналогічна за змістом норма міститься у статті 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 13.07.2017 № 2136-VIII.
Отже, відповідні положення втратили чинність з 13.12.2019.
Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Конституційний Суд України у Рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначив, що у регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультра активна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.
За змістом частини першої статті 97 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 13.07.2017 № 2136-VIII, суд у рішенні, висновку може встановити порядок і строки їх виконання.
Так, Конституційний Суд України у п.3 резолютивної частини Рішення № 7-р(ІІ)/2019 установив відповідний порядок його виконання, який не передбачає необхідності визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, з 13.12.2019 Закон №1697-VII не містить вимоги про необхідність визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінетом Міністрів України.
Натомість, підставою для проведення перерахунку пенсій працівників прокуратури є підвищення заробітної плати прокурорським працівникам.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури" від 30.08.2017 №657 затверджено у новій редакції схеми посадових окладів працівників органів прокуратури, що призвело до підвищення заробітної плати прокурорських працівників.
Відтак, зазначена постанова, що набрала чинності 06.09.2017, є підставою для проведення позивачу перерахунку пенсії за вислугу років.
Поряд із цим слід зауважити, що відповідачем не надано суду доказів на підтвердження здійснення перерахунку пенсії позивача з 13.12.2019 (з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 13.12.2019 №7-р(ІІ)/2019). Натомість, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області заперечує право позивача на такий перерахунок.
Суд враховує, що 16.01.2020 набула чинності постанова Кабінету Міністрів України №1155 від 11.12.2019 "Про умови оплати праці прокурорів", у відповідності з якою були підвищені розміри посадових окладів працівників органів прокуратури України. Разом з тим, спірним в межах даних правовідносин є перерахунок пенсії позивача у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 657 та з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(ІІ)/2019.
Підсумовуючи вищевикладене, суд зазначає, що позивач має право з 13.12.2019 на перерахунок та виплату пенсії за вислугу років з урахуванням довідки, виданої прокуратурою Запорізької області від 05.03.2020 №18-88/вих-20.
Проте, відповідно до приписів частини другою статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Позивач в позовній заяві просить суд провести йому перерахунок з 01.01.2020, таким чином підлягають задоволенню саме заявлені вимоги позивача.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії без обмеження її максимального розміру, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 №3668-VI (далі - Закон України №3668-VI) максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України "Про прокуратуру", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31.12.2017, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України "Про прокуратуру", не може перевищувати 10740 гривень.
Крім того, Законом №213-VІІ внесено зміни до частини п'ятнадцятої статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, згідно з якою максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Вказані норми набрали чинності після призначення позивачу пенсії за вислугу років.
Разом з тим, відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №3668-VI, обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Аналогічна вказаній нормі правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 03.10.2018 у справі № 127/4267/17.
Постановою Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 360/1428/17 передбачено, що дія положень Закону України від 24.12.2015 №911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" щодо значення максимального граничного розміру пенсії (обмеження) застосовуються до пенсій, які призначаються починаючи з 01.01.2016 (п.2 Прикінцевих положень цього Закону).
Таким чином, враховуючи те, що позивач вже є пенсіонером за вислугою років і пенсія була призначена до 01.01.2016, до розміру пенсії позивача також не можуть застосовуватись обмеження максимального розміру пенсії, визначені Законом №1697-VІІ.
Суд також звертає увагу, що наведені вище положення, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, - в цілому визнано неконституційним відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016.
Частиною першою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 КАС України).
На підставі системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн., що підтверджується квитанцією №17608 від 24.03.2020 (а.с.12,36).
За таких обставин, судовий збір підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.158-б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.158-б, код ЄДРПОУ 20490012) щодо відмови в перерахунку пенсії за вислугу років ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ), викладені у повідомленні від 18.03.2020 №0800-0219-8/10287.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.158-б, код ЄДРПОУ 20490012) провести ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) перерахунок пенсії призначеної за вислугу років у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівникам, які проходять службу в органах і установах прокуратури відповідно до ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-ХII (в редакції Закону від 12.07.2001 №2263) у розмірі 90% місячної (чинної) заробітної плати з урахуванням фактично отриманих виплат і умов оплати праці, що існували на день звільнення, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №657 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури", за нормами чинними на 06.09.2017 за відповідною (прирівняною) посадою керівника місцевої прокуратури (прокурора Приморського району) відповідно до довідки прокуратури Запорізької області від 05.03.2020 №18-87 вих.-20 без обмеження її максимального розміру, починаючи з 01.01.2020 та виплатити заборгованість, що виникне внаслідок такого перерахунку.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.158-б, код ЄДРПОУ 20490012) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Строки оскарження рішення суду застосовуються з урахуванням норм Закону України від 30.03.2020 №540-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)".
Рішення складено у повному обсязі та підписано 20.05.2020
Суддя І.В.Садовий