Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про поновлення строку звернення до суду
15 травня 2020 р. Справа №200/4229/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Лазарєв В.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії, -
22 квітня 2020 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою суду від 27 квітня 2020 року вказана позовна заява була залишена без руху, позивачеві наданий строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з наступного дня після отримання копії ухвали.
На виконання вказаної ухвали позивачем надано заяву про поновлення строку звернення до суду.
Розглянувши зазначену заяву, суд зазначає наступне.
Згідно частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як вбачається з позовної заяви, позивач просить протиправною відмову відповідача щодо нарахування та виплати пенсії з часу інвалідності, зобов'язати УПФ нарахувати та виплатити пенсію з травня 1964 року.
Згідно штампу на конверті, позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду 17.04.2020 року, тобто позивачем пропущений шестимісячний строк звернення до суду із позовом.
На підставі частини 1 статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Вирішуючи питання про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду, суд виходить з наступного.
Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (ст.8).
Право на ефективний судовий захист закріплено також в ст.2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та в ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої законом «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №№2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17.07.97 №475/97-ВР.
За змістом п.1 ст.6 конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.
Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає передусім те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.
Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в п.1 ст.6 конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.
Тобто Україна, як учасниця конвенції, повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
Відповідно до сталої практики ЄСПЛ, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення в їхній справі.
Частиною 1 ст. 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як зазначалось судом вище, відповідно до ч. 1 ст. 121 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач проходив дійсну військову службу та був звільнений у запас за хворобою, у подальшому визнаний інвалідом 2 гр. від захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при виконанні інтернаціонального боргу, що свідчить про незадовільний стан його здоров'я та зумовлені цим обставини поважності причин пропуску строку звернення до суду.
Приймаючи до уваги вищезазначене, враховуючи похилий вік позивача, суд дійшов висновку, що передбачений процесуальним законодавством строк звернення до суду із даним позовом пропущений з поважних причин, а отже наявні всі підстави для його поновлення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 121,122 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Поновити ОСОБА_1 строк для звернення до адміністративного суду із позовом до Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В.В. Лазарєв