20 травня 2020 року Справа № 160/5321/20
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Лозицька І.О., перевіривши матеріали позовної заяви Приватного акціонерного товариства «Кондитерська фабрика «АВК» м. Дніпро» до приватного виконавця Бурхан-Крутоус Лілії Анатоліївни про визнання протиправною та скасування постанови, -
18.05.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулось Приватне акціонерне товариство «Кондитерська фабрика «АВК» м. Дніпро» з позовом до приватного виконавця Бурхан-Крутоус Лілії Анатоліївни, в якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця Бурхан-Крутоус Лілії Анатоліївни від 29.04.2020 року про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Кондитерська фабрика «АВК» м. Дніпро» (код ЄДРПОУ 00373882, місцезнаходження: Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Журналістів, буд. 11) основної винагороди в сумі 134375695,22 грн у виконавчому провадженні ВП № 61949924.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи:
1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність;
2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником);
3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу;
4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності;
5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними);
6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Суд, вивчивши подану позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Кондитерська фабрика «АВК» м. Дніпро», встановив, що адміністративний позов подано з порушенням вимог, встановлених ст. ст. 160, 161 КАС України, а саме: в порушення вимог ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви не додано оригіналу документа про сплату судового збору у встановленому законом розмірі.
Відтак, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Натомість, на противагу вимогам ч. 3 ст. 161 КАС України позивач не додав до позовної заяви оригіналу документа про сплату судового збору за подання до адміністративного суду позову майнового характеру.
З цього приводу суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з абз. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", з 1 січня 2020 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2102,00 гривень.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ставки судового збору встановлюються у таких розмірах, зокрема, за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано юридичною особою, 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (тобто 2102,00 грн), і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (21020,00 грн).
Так, суд зазначає, що ціна позову становить 134375695,22 грн. З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що позивачу необхідно сплатити судовий збір за подання до адміністративного суду позовної заяви з позовною вимогою майнового характеру, з урахуванням вимог ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" та абз. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" у розмірі 21020,00 грн.
Проте, разом з позовом товариство надало суду клопотання про звільнення від сплати судового збору у розмірі 21020,00 грн. В обґрунтування вказаного клопотання позивач зазначив, що з огляду на приписи ст. 8 Закону України «Про судовий збір», майновий стан ПрАТ «Кондитерська фабрика «АВК» м. Дніпро» перешкоджає сплатити судовий збір у встановленому законом розмірі. За поясненнями позивача, товариство тимчасово припинило виробництво, а нерухомість/основні засоби є законсервованими, у тому числі і зв'язку із поширенням коронавірусної хвороби COVID-19 на території України. Тому, за твердженнями позивача, у нього відсутня фінансова можливість для сплати судового збору у розмірі 21020,00 грн.
З цього приводу суд зазначає, що відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Натомість, зазначені позивачем у клопотанні підстави для звільнення від сплати судового збору не відповідають тим умовам, які відповідно до вимог ст. 8 Закону України «Про судовий збір», надають суду правові підстави для відстрочення сплати судового збору.
Також, суд зазначає, що ст. 129 Конституції України визначено, що однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Згідно з положеннями ст. 9 Конституції України та ст. 17, ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі», «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі і фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
Зазначена правова позиція також збігається з висновками Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18 жовтня 2005 року (заява № 70297/01) та Верховного Суду України, викладеними в його ухвалі від 28 вересня 2015 року у справі № 21-5496а15.
Вирішуючи питання щодо можливості звільнення позивача від сплати судового збору, суд з урахуванням правових позицій, викладених у Постанові Пленуму Вищого адміністративного Суду України від 23.01.2015 року № 2 "Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 8 липня 2011року № 3674-VІ "Про судовий збір", а також у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 05.02.2016 року № 2 виходить із того, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони.
Окрім того, невмотивоване звільнення від оплати повністю або частково, відстрочення або розстрочення сплати судових витрат утворить дискримінаційне становище по відношенню до інших суб'єктів звернення за судовим захистом.
Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації № В (81) 7 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя, ухваленій 14 травня 1981 року: "В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати" (підпункт 12 пункту D).
Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.
Так, ч. 2 ст. 132 КАС України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 133 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Умови, за яких суд може, зокрема, звільнити від сплати судового збору, встановлені статтею 8 Закону, про що зазначено судом вище. Однак, судом було встановлено, що зазначені позивачем у клопотанні підстави для звільнення від сплати судового збору, а також надані ним докази на підтвердження консервації нерухомості/основних засобів, в тому числі у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби COVID-19, не є достатніми та обґрунтованими доказами для звільнення позивача від сплати судового збору. Адже позивачем не було надано суду відомостей про рівень одержаного позивачем доходу, зокрема, за попередній календарний рік, з урахуванням вимог, зокрема, п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір».
Відповідно до ч. 2 ст. 169 КАС України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
За таких обставин, суд вважає за необхідне на підставі ч. 1 ст. 169 КАС України позовну заяву залишити без руху та надати позивачу строк для усунення зазначених вище недоліків позовної заяви шляхом надання суду оригіналу документа про сплату судового збору у розмірі 21020,00 грн за подання до адміністративного суду позовної заяви майнового характеру.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства «Кондитерська фабрика «АВК» м. Дніпро» про звільнення від сплати судового збору - відмовити.
Позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Кондитерська фабрика «АВК» м. Дніпро» до приватного виконавця Бурхан-Крутоус Лілії Анатоліївни про визнання протиправною та скасування постанови - залишити без руху.
Встановити позивачу п'ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Визначені недоліки позовної заяви позивачу усунути шляхом надання суду:
- оригіналу документа про сплату судового збору у розмірі 21020,00 грн.
Суд роз'яснює позивачу, що у випадку, якщо недоліки позовної заяви не будуть усунені у зазначений строк, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута. Залишення позовної заяви без руху не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя І.О. Лозицька