Україна
Донецький окружний адміністративний суд
19 травня 2020 р. Справа№200/3062/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Бабіча С.І., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання незаконним та скасування рішення і зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі - відповідач) в якому просив суд:
- визнати незаконним та скасувати рішення відповідача від 17 лютого 2020 року про відмову в призначенні позивачу пенсії відповідно до частини 3 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";
- зобов'язати відповідача втретє розглянути заяву позивача від 08 травня 2018 про призначення пенсії із зарахуванням до пільгового підземного стажу роботи за Списком №1 (Шахтарі) періоду роботи з 01 серпня 2003 року по 31 грудня 2006 року на посаді "прохідника підземного" в ОП «Антрацитвуглебуд» ДП "Ровенькиантрацит.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що рішенням відповідача від 17 лютого 2020 року йому було втретє відмовлено у призначені пенсії відповідно до частини 3 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у зв'язку із відсутністю необхідного підземного стажу який становить 15 років. На думку відповідача його страховий стаж становить 21 рік 0 місяців 27 днів в тому числі пільговий стаж на підземних роботах становить 17 років 00 місяців 24 дні.
Позивач зазначив, що відповідачем не було зараховано до пільгового підземного стажу роботи за Списком №1 (Шахтарі) період його роботи з 01 серпня 2003 року по 31 грудня 2006 року на посаді «прохідника підземного» в ОП «Антрапитвуглебуд» ДП "Ровенькиантпанит".
Позивач вказав, що цей період зараховано до звичайного стажу за Списком №1.
Крім того, позивач зазначив, що при розрахунку стажу відповідачем період роботи з 01 січня 2007 року по 10 жовтня 2011 року було зараховано до пільгового підземного стажу роботи за Списком №1 (Шахтарі), а період роботи з 01 серпня 2003 року по Зі грудня 2006 року до пільгового стажу а Списком №1, а не до пільгового підземного стажу роботи за Списком №1 (Шахтарі), як необхідно було зробити.
Враховуючи це, відповідач навмисно зменшив його пільговий ПІДЗЕМНИЙ стаж роботи за Списком №1 (Шахтарі) та відмовив у призначені пенсії відповідно до частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позивач вважає таке рішення відповідача протиправним та таким, що прийнято з порушенням вимог чинного пенсійного законодавства.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, надав письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого, серед іншого, зазначив, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 25.10.2019 року по справі 200/8074/19-а зобов'язано Костянтинівсько-Дружківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.05.2018 року про призначення пенсії, з урахуванням пільгового підземного стажу за період роботи з 26.09.1994 року по 26.03.1997 року за професією «учня гірничого робочого підземного», «гірничого робочого підземного», «учня прохідника підземного» та «прохідника підземного» в шахтоуправлінні «Ровеньківське» Виробничого об'єднання «Ровенькиантрацит», та з 04.04.1997 року по 31.07.2003 року за професією «прохідника підземного» в Ровеньківському шахтобудівному управлінні № 1 Тресту «Антрацитвуглебуд» з урахуванням висновків суду.
Відповідач зазначив, що відповідно до наданих документів та даних в індивідуальних відомостях про застраховану особу на ОСОБА_1 відомостей про спеціальний стаж страховий стаж заявника складає 21 рік 0 місяців 27 днів, в тому числі пільговий стаж по списку № 1- 3 роки 5 місяців 0 днів, пільговий стаж на підземних роботах - 17 років 00 місяців 24 дні.
Вказує, що на момент звернення відсутній необхідний пільговий стаж для призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно абзацу першого частини третьої 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"
За таких обставин відповідачем було відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, згідно абзацу першого частини третьої 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"
З огляду на викладене відповідач вважає, що приймаючи рішення про відмову в призначенні пенсії діяв в межах наданих йому законами та нормативно - правовими актами та не порушив вимоги чинного законодавства.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23 березня 2020 року відкрито провадження у даній адміністративній справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
З огляду на вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути дану справу на підставі наявних у суду матеріалів.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши обставини даної справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорту серії НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 (а.с. 6-7).
Позивач був взятий на облік як особа, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, що підтверджується відповідною довідкою управління соціального захисту населення від 07 травня 2018 року № 0000530358, згідно з якою позивач постійно проживав за адресою: АДРЕСА_1 і перемістився та зареєструвався за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.47).
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 01 листопада 2018 року по справі 0540/9456/18-а адміністративний позов було задоволено частково.
Визнано протиправним та скасувано рішення Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду Донецької області від 05.07.2018 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах.
Зобов'язано Костянтинівсько-Дружківське об'єднане управління Пенсійного фонду Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.05.2018 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні.
Рішенням Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України від 09 лютого 2019 року позивачу було повторно відмовлено у призначені пенсії відповідно до частини 3 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у зв'язку із відсутністю необхідного підземного стажу який становить 15 років. На думку Відповідача мій страховий стаж становить 21 рік 0 місяців 27 днів в тому числі пільговий стаж на підземних роботах становить 14 років 11 місяців 23 дні.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2019 року по справі 200/8074/19-а адміністративний позов було задоволено частково.
Визнано протиправним та скасувано рішення Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 42171400; 85113, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Ціолковського, 25) від 09 лютого 2019 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; АДРЕСА_2 ) пенсії відповідно до частини 3 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Зобов'язано Костянтинівсько-Дружківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 42171400; 85113, Донецька область, м.Костянтинівка, вул. Ціолковського, буд. 25) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; АДРЕСА_2 ) від 08 травня 2018 про призначення пенсії з урахуванням пільгового підземного стажу за період роботи з 26 вересня 1994 року по 26 березня 1997 року за професією "учня гірничого робочого підземного", "гірничого робочого підземного", "учня прохідника підземного", "прохідника підземного" в шахтоуправлінні "Ровеньківське Виробничого об'єднання "Ровенькиантрацит", та з 04 квітня 1997 року по 31 липня 2003 року за професією "прохідника підземного" в Ровеньківське шахтобудівне управління №1 Тресту "Антрацитвуглебуд" з урахуванням висновків суду.
З матеріалів справи судом встановлено, що 08 травня 2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. З статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 03.07.2003р. № 1058 (а.с. 36).
До заяви про призначення пенсії позивачем були надані наступні документи:
1) довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру;
2) документи про місце проживання (реєстрації) особи;
3) заява про призначення/перерахунок пенсії;
4) паспорт/посвідка;
5) трудова книжка або документи про стаж;
6) довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи;
7) заява про спосіб виплати пенсії (для виплати через банк) (а.с. 36 - зворотній бік).
17 лютого 2020 року відповідачем прийнято рішення про відмову в призначенні пільгової пенсії, відповідно до наданих документів (а.с. 53-54).
Зі змісту рішення видно, що позивач претендує на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до п. 3 статті 114 Закону №1058. Відповідно до наданих документів, та даних в індивідуальних відомостях про застраховану особу на ОСОБА_1 відомостей про спеціальний стаж страховий стаж заявника складає 21 рік, 0 місяців, 27 днів, в тому числі пільговий стаж по списку № 1- 3 роки 5 місяців 0 днів, пільговий стаж на підземних роботах - 17 років 00 місяців 24 дні. На момент звернення відсутній необхідний пільговий стаж для призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно абзацу першого частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За таких обставин прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 в призначенні пенсії на пільгових умовах, згідно абзацу першого частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Право на пенсію за віком ОСОБА_1 за наявним страховим стажем та пільговим стажем набуде після досягнення 50 років.
Суд зазначає, що відповідно до записів у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_3 він працював:
- з 01.08.2003 року прийнятий в ОП «Антрацитвуглебуд» ДП "Ровенькиантрацит» прохідником підземним 5 розряду з повним робочим днем під землею за переводом з ШСУ №1 (наказ № 115к від 01.08.2003 року);
- 09.04.2004 року за результатом атестації робочих місць за умовами праці підтверджується право на пенсію за віком за Списком № 1 (наказ № 328 від 09.04.2004 року);
- 07.04.2009 року за результатом результатом атестації робочих місць за умовами праці підтверджується право на пенсію за віком за Списком № 1 (наказ № 218 від 07.04.2009 року);
-з 28.10.2011 року звільнений за ст. 38 КЗоТ України за власним бажанням (наказ № 588 к від 01.11.2011 року)(а.с.13-16).
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі по тексту - Закон № 1788), Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058 - IV (далі по тексту - Закон № 1058), Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 "Про затвердження порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення (перерахунку) пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" (далі по тексту - Порядок № 637) та іншими нормативно - правовими актами.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки, визначені у Законі України "Про пенсійне забезпечення".
Закон України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій. Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих. Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.
Згідно норм статті 1 цього Закону громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до положень статті 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (надалі - Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Згідно з нормами частини 3 статті 114 зазначеного Закону працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років. За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановлений абзацом першим пункту 1 частини другої цієї статті.
Згідно з пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
З аналізу зазначеного суд доходить висновку, що використання норм постанови № 637 шляхом надання уточнюючих довідок про підтвердження спеціального стажу має місце лише у разі відсутності в трудовій книжці/або відповідних записах до неї відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників.
Отже, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах, відповідно до статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 30.05.2018 року в справі №174/658/16-а (провадження №К/9901/201/17) оцінюватися судом мають саме підстави відмови у призначенні пенсії, тобто, мотиви, з яких виходив відповідач, розглядаючи заяву про її призначення.
На підставі пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1 (надалі - Порядок № 22-1) при прийманні документів орган, що призначає пенсію перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Згідно норм пункту 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Проте, суд зауважує, що відсутність можливості проведення перевірки не може позбавляти позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах.
Відповідно до п.1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 р. №162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02.08.1985 року), із змінами, що внесені постановою Держкомпраці СРСР від 19.10.90 N 412), (надалі - Інструкція №162), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих і службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
Згідно з п.2.2 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.
У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я по батькові, дату народження, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не заносяться.
Відповідно до п.2.3 Інструкції №162 всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення, повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Пунктами 2.25 та 2.26 Інструкції №162 визначено, що записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер. Днем звільнення вважається останній день роботи.
Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 58 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (надалі - Інструкція №58), яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за N 110, та зазначено, що з прийняттям цього наказу Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 р. №162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02.08.1985 р. 252), із змінами, що внесені постановою Держкомпраці СРСР від 19.10.1990 р. N 412, не застосовується.
Відповідно до п. 2.12. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 за №58 (далі-Інструкції №58), після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей.
Відповідно до п.2.4 Інструкції №58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Ведення трудових книжок працівників підприємства, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), оскільки записи до трудової книжки вносяться виключно власником або уповноваженим ним органом, наявність неправильно занесених записів до трудової, не може ставитись в провину власнику трудової книжки.
Крім того, відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993 року № 301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
Отже, чинним законодавством визначено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі № 677/277/17 (провадження №К/9901/1298/17).
Суд зазначає, що зі змісту наданої позивачем трудової книжки можливо встановити назви підприємств та періоди роботи, з аналізу усіх граф трудової книжки (відомості про накази, реквізити посадових осіб, що вчиняли записи, тощо).
За приписами статті 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
У рішенні від 08 липня 2004 року у справі "Ілашку та інші проти Молдови та Росії", ЄСПЛ, задовольняючи позов щодо Молдови, визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем "Молдавської Республіки Придністров'я". Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов'язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.
Враховуючи, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов'язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі і рішення в справах "Пічкур проти України", "Ілашку та інші проти Молдови та Росії" як джерело права відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини". Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 6 жовтня 2015 року у справі № 816/4505/14, та в силу статті 6 КАС України враховується судом при розгляді даної справи.
Наведені вище обставини свідчать про недбале ставлення пенсійного органу до вирішення такого важливого питання як пенсійне забезпечення особи, яке гарантується статтею 46 Конституції України і визначено законодавцем як джерело існування громадянина держави.
Відповідно до п. 3 статті 114 Закону України № 1058 Працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.
За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановлений абзацом першим пункту 1 частини другої цієї статті.
Постановою Кабінету Міністрів України №202 від 31 березня 1994 року затверджено Список робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов'язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років частиною 1 якого передбачено що Усі робітники, зайняті протягом повного робочого дня на підземних роботах, керівники і спеціалісти підземних дільниць діючих і споруджуваних шахт для видобутку вугілля (сланцю)мають право на призначення пенсії згідно частини 3 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці".
Як видно зі статті 114 частини 3 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», посада «прохідника підземного» є провідною гірничими посадами, які в будь якому разі передбачають зайнятість на підземних роботах протягом повного робочого дня.
Згідно зі ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Як зазначено у трудовій книжці позивача з 01 серпня 2003 року по 28 жовтня 2011 року він працював повний робочий день під землею на посаді "прохідника підземного" в ОП «Антрацитвуглебуд» ДП "Ровенькиантрацит».
Приймаючи до уваги встановлені судом обставини, враховуючи наведені вище нормативно-правові приписи, суд приходить до висновку, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджено необхідність зарахування до пільгового підземного стажу позивача періоду його роботи в ОП «Антрацитвуглебуд» ДП "Ровенькиантрацит» з 01.08.2003 року по 31.12.2006 року.
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що спірне рішення відповідача від 17 лютого 2020 року про відмову в призначенні пільгової пенсії, прийнято без повного з'ясування усіх обставин справи та дослідження не у повному обсязі документів наданих позивачем при зверненні із заявою про призначення пенсії.
Відповідно до ст. 19 Конституції України Відповідно суд, як орган державної влади, зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ч. 1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Крім цього суд враховує, що відповідачем було двічі розглянуто заяву позивача від 08.05.2018 року про призначення пенсії, та двічі рішенням Донецького окружного адміністративного суду було зобов'язано відповідача повторно розглянути заяву позивача від 08.05.2018 року з урахуванням правової оцінки наданої судом.
Суд зазначає, що у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію.
Таке втручання може мати місце лише у випадку, якщо судом буде встановлено, що в адміністративній процедурі фізична (юридична) особа виконала всі приписи закону, а суб'єкт владних повноважень у відповідь необґрунтовано й незаконно не вчинив належну дію чи не ухвалив необхідне рішення.
З урахуванням вищевикладеного та з метою ефективного захисту порушених прав, свобод, інтересів позивача, суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23 березня 2020 року суд відстрочив позивачеві сплату судового збору до прийняття рішення у справі.
Нормами частини другої статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.
Судом встановлено, що станом на момент прийняття рішення у справі, судові витрати позивачем не оплачені.
Згідно з положеннями частин першої та третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволені позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Таким чином, враховуючи задоволення тієї ж кількості немайнових вимог, що і була заявлена у позові, суд приходить до висновку про стягнення на користь Державного бюджету України судового збору в розмірі 840,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області.
Керуючись Конституцією України, Законами України "Про пенсійне забезпечення", "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 р. №162, Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 "Про затвердження порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення (перерахунку) пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній", Кодексом адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання незаконним та скасування рішення і зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 17 лютого 2020 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії відповідно до частини 3 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";
Зобов'язати Костянтинівсько-Дружківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (місце знаходження: вул. Ціолковського, буд. 25, м. Костянтинівка, Донецька область, 85113, ЄДРПОУ 42171400) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) від 08 травня 2018 року про призначення пенсії із зарахуванням до його пільгового підземного стажу роботи за Списком №1 (Шахтарі) періоду роботи з 01 серпня 2003 року по 31 грудня 2006 року на посаді "прохідника підземного" в ОП «Антрацитвуглебуд» ДП "Ровенькиантрацит.
Стягнути на користь Державного бюджету України (Державна судова адміністрація України, отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код отримавача (код за ЄДРПОУ): 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA 908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 (вісімдесят) копійок за рахунок бюджетних асигнувань Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місце знаходження: вул. Ціолковського, буд. 25, м. Костянтинівка, Донецька область, 85113, ЄДРПОУ 42171400).
Рішення складено у повному обсязі 19 травня 2020 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п.3 розділу 6 Прикінцеві положення КАС України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки апеляційного оскарження, продовжуються на строк дії такого карантину.
Суддя С.І. Бабіч