Україна
Донецький окружний адміністративний суд
15 травня 2020 р. Справа№200/3051/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазарєва В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про зобов'язання вчинити певні дії, -
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області (далі також - ГУ ДПС у Донецькій області) про зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 25 лютого 2020 року звернувся до Слов'янсько-Лиманського управління Головного управління ДПС у Донецькій області із заявою про прийняття уточнюючої декларації від 21.02.2020 року з плати за землю за 2014 рік про зменшення зобов'язання з орендної плати за землю в загальній сумі 28262,11 грн. до податкової декларації з плати за землю за 2014 рік від 22.01.2014 року за №9001501468. Проте на вказану заяву Слов'янське-Лиманске управління ГУ ДПС у Донецькій області надало відповідь від 10.03.2020 року за №19944/10/05-99-55-33, згідно якої на теперішній час питання надання уточнюючих декларацій з плати за земельні ділянки, на які поширюється дія зазначеного підпункту 38.7 підрозділу 10 розділу XX ПКУ за періоди щодо яких минув термін позовної даності, не врегульовано.
Позивач вважає такі дії ДПС протиправними, оскільки відлік строку давності, визначений статтею 102 ПКУ зупиняється на період, протягом якого до платників податків, зазначених у цьому підпункті, не застосовувались заходи стягнення, передбачені статтями 59, 60, 87-101 цього Кодексу.
З урахуванням наведеного, позивач звернувся до суду із даним позовом в якому просить: 1) зобов'язати Головне управління ДПС у Донецькій області прийняти та опрацювати в АІС «Податковий блок» уточнюючу податкову декларацію від 21.02.2020 року платника податків з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 рік та врахувати дані в частині зменшення податкового зобов'язання з плати за землю за період з липня по грудень 2014 року у розмірі 48260,02 грн.; 2) зобов'язати відповідача внести зміни до інтегрованої картки платника податків з плати за землю (земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності), шляхом виключення суми податкового зобов'язання з плати за землю за липень-грудень 2014 року у розмірі 48260,02 грн.
Ухвалою від 23 березня 2020 року відкрито провадження у справі, керуючись статті 12, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та виклику (повідомлення) учасників справи. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.
03 квітня 2020 року представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що починаючи з серпня 2014 року у позивача виник та рахувався податковий борг з орендної плати юридичних осіб, який утворився внаслідок несплати самостійно визначеного податкового зобов'язання відповідно до податкових декларацій з орендної плати.
Податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання декларації. Особливістю такого узгодження є те, що узгоджене в такий спосіб зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.
Відповідно до п. 50.1 ст.50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 ПК України) платник самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинною на час подання уточнюючого розрахунку.
Проте позивач звернувся до ГУ ДПС у Донецькій області з заявою від 25.02.2020 (вх. ДФС № 28290/10 від 25.02.2020) про прийняття уточнюючої податкової декларації з плати за землю від 21.02.2020 року до податкової декларації з плати за землю за 2014 рік від 22.01.2014 року № 9001501468 після спливу строків передбачених ст.102 ПК України.
Окрім того, звертає увагу, що позовні вимоги у даній справі є тотожними зі справою №200/3052/20-а, тому прийняття судом рішення щодо внесення зміни до інтегрованої картки платника податків та одночасно зобов'язання ГУ ДПС у Донецькій списати безнадійний податковий борг по орендній платі з фізичних осіб з ІКП платника може призвести до подвійного зменшення боргу позивачу.
У зв'язку з наведеним представник відповідача вважає, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
У відповідності до частини 2 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Розглянувши наявні заяви по суті справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується вимоги, дослідивши докази, які наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 з 11.05.1998 року по 23.06.2017 року був зареєстрований фізичною особою-підприємцем, був платником, зокрема, плати за землю, який як платник вказаного податку щодо 2014 року перебував на обліку в Головному управлінні ДФС у Донецькій області (Шахтарська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Донецькій області). Натепер перебуває на податковому обліку у Слов'янсько-Лиманському управлінні Головного управління ДПС у Донецькій області. Проживає в м. Хрестівка Донецької обл., тобто у населеному пункті, який віднесений до тих населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.
Податкові зобов'язання з плати за землю у платника податків виникли на земельні ділянки комунальної власності, які перебувають в користуванні у позивача на підставі договору оренди земельної ділянки від 24.10.2012 року №141250004000050, що укладений між позивачем як орендарем та Кіровською міською радою Донецької області як орендодавцем, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв земельну ділянку несільськогосподарського призначення, кадастровий номер: 1412500000:00:001:0274, площею 7199,0000, що розташована в АДРЕСА_1 (тобто на тимчасово окупованій території), на якій знаходяться об'єкт нерухомого майна позивача (торгівельний комплекс - ринок). Строк дії договору - десять років з переважним правом його продовження.
Позивач на період з 14.04.2014 року, зокрема по 31.12.2014 року, відповідно до пп. 38.7 підрозд. 10 розд. XX Податкового кодексу України був звільнений від нарахування та плати за користування вказаною земельною ділянкою, що розташована на тимчасово окупованій території.
Позивачем подана звітна податкова декларація з плати за землю (за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 рік (від 22.01.2014 року №9001501468), в якій самостійно визначена річна сума орендної плати за землю у розмірі 96524,19 грн. зі сплатою щомісячно податкового зобов'язання в сумі 8043,68 грн. у строки, встановлені Податковим кодексом України.
У зв'язку з тим, що позивач з 14.04.2014 року, зокрема по 31.12.2014 року, відповідно до пп. 38.7 підрозд. 10 розд. XX Податкового кодексу України був звільнений від плати за користування вказаною земельною ділянкою, тому він не сплачував задекларовані податкові зобов'язання за наступний період 2014 року, внаслідок чого у нього виник податковий борг в розмірі 48260,02 грн.
25.02.2020 року позивач звернувся до Слов'янсько-Лиманського управління Головного управління ДПС у Донецькій області із заявою про прийняття уточнюючої декларації від 21.02.2020 року з плати за землю за 2014 рік.
До заяви додав уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 рік, якою зменшена сума податкових зобов'язань за липень - грудень 2014 року на загальну суму 48262,11 грн.
Листом Слов'янсько-Лиманського управління Головного управління ДПС у Донецькій області від 10.03.2020 року за №19944/10/05-99-55-33 позивачу надана відповідь про відмову у внесенні уточнюючих звітностей до бази «Податковий блок» через те, що вони подані з пропуском строку 1095 днів. Також зазначено, що в інтегрованій картці платника податків за позивачем дійсно обліковується податковий борг у розмірі 48260,02 грн. з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, який виник відповідно до поданої у 2014 році податкової декларації з плати за землю. На теперішній час питання надання уточнюючих декларацій з плати за земельні ділянки, на які поширюється дія пп. 38.7 підрозд. 10 розд. XX Податкового кодексу України за періоди, щодо яких минув термін позовної даності, не врегульовано.
Як вбачається з витягу з інтегрованої картки платника податків з орендної плати з фізичних осіб (код платежу у 2014 році 13050500, код платежу у 2015 році - 18010900) за позивачем рахується податковий борг в сумі 48262,11 грн. (а.с. 52).
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Підпунктами 16.1.3, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що платник податків зобов'язаний: подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Пунктами 285.1, 285.2 статті 285 ПК України визначено, що базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).
При цьому відповідно до пункту 286.2 статті 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.
Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України).
Відповідно до п. 50.1 ст. 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за Формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Відповідно до п. 102.1 ст. 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.
Проте, суд зазначає, що відповідно до підпункту 2 пункту 38.2 підрозділу 10 Перехідних положень ПК України, на період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення проведення операції Об'єднаних сил (ООС) для платників податків, місцезнаходженням (місцем проживання) яких станом на 14 квітня 2014 року була тимчасово окупована територія та/або територія населених пунктів на лінії зіткнення і які станом на 1 січня 2017 року не змінили своє місцезнаходження (місце проживання) із зазначених територій на іншу територію України:
1) зупиняється нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені за несвоєчасне погашення визначених станом на 14 квітня 2014 року грошових зобов'язань;
2) зупиняється застосування норм статей 59, 60 (в частині податкових вимог), 87-101 цього Кодексу.
Відлік строку давності, визначений статтею 102 цього Кодексу, зупиняється на період, протягом якого до платників податків, зазначених у цьому підпункті, не застосовувалися заходи стягнення, передбачені статтями 59, 60, 87-101 цього Кодексу.
Норми цього підпункту не застосовуються:
з дати реєстрації зміни місця проживання фізичною особою - платником податків і переселення на іншу територію України на постійне місце проживання, місце проживання внутрішньо переміщеної особи та проведення реєстраційної дії щодо зміни місця проживання фізичної особи - підприємця;
з дати реєстрації зміни місцезнаходження юридичної особи на іншу територію України.
Як встановлено судом з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, станом на 14.04.2014 року, позивач був зареєстрований у м. Хрестівка (м. Кіровське), тобто на тимчасово окупованій території та станом на 01.01.2017 року не змінив своє місцезнаходження (місце проживання).
Таким чином, щодо позивача з 14.04.2014 року зупинилось застосування норм статей 59, 60 (в частині податкових вимог), 87-101 ПК України, а, отже, зупинився і відлік строку давності, визначений статтею 102 ПК України.
Як вбачається з матеріалів справи, уточнююча податкова декларація з плати за землю подана позивачем 21.02.2020 року, тобто з урахуванням приписів підпункту 2 пункту 38.2 підрозділу 10 Перехідних положень ПК України, без порушення строків давності у 1095 днів, встановлених ст. 102 ПК України
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача внести зміни до інтегрованої картки платника податку з орендної плати за землю шляхом виключення суми податкового зобов'язання з плати за землю за липень-грудень 2014 року у розмірі 48260,02 грн., суд зазначає наступне.
Оперативний облік надходжень за податками та зборами від платників податків здійснюється контролюючим органом у відповідності до чинного Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 № 422 (що зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.05.2016 за № 751/28881).
Відповідно до п.2 розділу І Порядку №422 інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами.
Пунктом 2 підрозділу 4 розділу ІV Порядку №422 передбачено, що дані Звітних документів зі статусом "Повністю введено", поданих платниками після настання граничного строку сплати грошового зобов'язання, а також дані уточнюючих Звітних документів та дані Звітних документів, поданих за звітний (податковий) період, на який припадає дата ліквідації платника, відображаються в ІКП датою подання таких Звітних документів до органу ДФС. При цьому за уточнюючими Звітними документами в ІКП відображається різниця між грошовим зобов'язанням, зазначеним у поданому раніше Звітному документі, та грошовим зобов'язанням, розрахованим з урахуванням виявлених платником помилок, штрафу та пені (у разі заниження грошового зобов'язання), визначені самостійно платником, якщо інше не передбачено формою Звітного документа.
Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині внесення змін до інтегрованої картки платника податку з орендної плати за землю шляхом виключення суми податкового зобов'язання з плати за землю за липень-грудень 2014 року у розмірі 48260,02 грн., оскільки відсутні підстави вважати, що право позивача буде порушено з боку ГУ ДПС у Донецькій області після прийняття уточнюючої податкової декларації. Задоволення позову в цій частині буде свідчити про вирішення спору, який ще відсутній, тобто на майбутнє, що суперечить засадам адміністративного судочинства та його принципам.
Суд не приймає до уваги посилання відповідача що позовні вимоги у даній справі є тотожними зі справою №200/3052/20-а, оскільки підстави і предмет позову в ній відмінні від тих, що в даній справі.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про зобов'язання вчинити певні дії, підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина 3 вказаної статті).
На підставі викладеного, керуючись нормами Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Зобов'язати Головне управління ДПС у Донецькій області прийняти та опрацювати уточнюючу податкову декларацію ОСОБА_1 від 21.02.2020 року з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 рік та врахувати дані в частині зменшення податкового зобов'язання з плати за землю за період з липня по грудень 2014 року у розмірі 48260,02 грн.
У задоволенні іншої частини позову відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області (місцезнаходження: 87500, Донецька обл., місто Маріуполь, вул. Італійська, буд. 59, код ЄДРПОУ 43142826) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 800 (вісімсот) гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства, а також строки апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.
Суддя В.В. Лазарєв