21 травня 2019 року Справа № 160/9830/18
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіКадникової Г. В.
при секретарі судового засіданняШимановській О.Є.
за участю: представника позивача Кучеренка Р.В.
представника відповідача свідківСуріна О.С. Мельничук С.В., Осадчого І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Менго” до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування постанов і припису,
Товариство з обмеженою відповідальністю “Менго” (далі - ТОВ “Менго”, позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправними та скасування винесених Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області (далі - ГУ Держпраці у Дніпропетровській області, відповідач):
- постанови про накладання штрафу уповноваженими особами №ДН1753/251/АВ/МГ-ФС/736 від 22.11.2018 року;
- постанови про накладання штрафу уповноваженими особами №ДНІ753/251/АВ/ІП-ФС/737 від 22.11.2018 року;
- припису про усунення виявлених порушень №ДНІ753/251/АВ/П від 09.11.2018 року.
В обґрунтування своїх вимог, позивач зазначає, що відповідачем у період з 16.10.2018р. по 29.10.2018р. проведено інспекційне відвідування позивача за наслідком чого складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю №ДН1753/251/АВ від 29.10.2018р.
На підставі вказаного акту інспекційного відвідування відповідачем прийняті оскаржувані припис та постанови про накладення штрафу.
На думку позивача, оскаржувані постанови та припис, так само як і акт інспекційного відвідування, який став підставою для їх винесення, не відповідають фактичним обставинам та не враховують документи, які ці обставини підтверджують, а також не відповідають вимогами чинного законодавства.
Ухвалою суду від 11.01.2019р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито загальне провадження у справі та призначено її до розгляду у підготовчому засіданні. Відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву.
Від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, за змістом якого останній заперечує проти позовних вимог.
В обґрунтування своїх заперечень, відповідач зазначив наступне:
- при здійсненні інспекційного відвідування позивача відповідачем була дотримана процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю у формі інспекційного відвідування визначена Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 р. № 295;
- позивачем порушено вимоги законодавства в частині не врахування міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень при встановленні посадових окладів працівникам позивача;
- відповідачем під час інспекційного відвідування було встановлено порушення у вигляді відсутності доплат 11 (одинадцять) працівникам позивача за виконання ними обов'язків тимчасово відсутніх працівників;
- під час інспекційного відвідування відповідачем виявлене порушення у вигляді не здійснення позивачем подвійної оплати праці 213 працівникам позивача за роботу цих працівників у святкові дні;
- відповідачем у ході інспекційного відвідування встановлено порушення з боку позивача мінімальної державної гарантії у формі не проведення індексації заробітної плати 121 працівнику;
- відповідачем отримано лист від 30.01.2019 року №145/02-19 від Держаної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Дніпропетровській області з відповідями на порушені відповідачем питання;
- розрахунок розміру штрафу в оскаржуваних постановах є фінансовими санкціями до позивача і проведений з дотриманням вимог законодавства;
- справа про накладання штрафів та скарга на припис розглядалися з дотриманням встановленого законодавством порядку і строків.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити їх в повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні проти адміністративного позову заперечував, посилаючись на законодавчі підстави своїх дій, діяльність в межах закону та наданих повноважень, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, вивчивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, при розгляді справи виходить з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем на підставі наказу від 11.10.2018р. №876 - І «Про призначення інспекційного відвідування» та направлення на проведення інспекційного відвідування від 16.10.2018 №368 у період з 16.10.2018 року по 29.10.2018 року проведено інспекційне відвідування ТОВ «Менго» з питань дотримання трудового законодавства за період з січня 2017 року по серпень 2018 року.
За результатами інспекційного відвідування 29.10.2018р. відповідачем складено акт №ДН1753/251/АВ інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю.
В акті інспекційного відвідування встановлені наступні порушення:
- встановлення посадових окладів без врахування міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень, а відповідно без диференціації розмірів посадових окладів (ч. 4 ст. 96 Кодексу законів про працю України, надалі - КЗпП України, ч. 3 ст. 6 Закону України «Про оплату праці»);
- не здійснення доплати за суміщення професій (посад) або виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника Працівникам, тим працівникам, які виконують на тому ж підприємстві, в установі, організації поряд з своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткову роботу за іншою професією (посадою) або обов'язки тимчасово відсутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи (ч. 1 ст. 105 КЗпП України);
- табеля обліку робочого часу за січень 2018 року, травень 2018 року, червень 2018 року, серпень 2018 року не мають відображення фактично відпрацьованих годин у свята, що призводить до недостовірного обліку виконуваної працівником роботи та бухгалтерського обліку витрат на оплату праці, що унеможливлює правильне та в повному обсязі нарахування працівнику заробітної плати (ст.30 Закону України «Про оплату праці»);
- відсутність у рахункових відомостях за січень 2017 року, травень 2017 року, червень 2017 року, серпень 2017 року даних щодо роботи і належної оплати цієї роботи у святкові дні 213 працівникам (ст. 107 КЗпП України);
- відповідно до розрахунково-платіжної відомості за червень 2017 року заробітна плата не індексувалася вказаному переліку працівників (ч. 3 ст. 95 КЗпП України, ст. 33 Закону України «Про оплату праці», постанова Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 «Про затвердження порядку Проведення індексації грошових доходів населення».
До акту інспекційного відвідування позивачем подано зауваження від 01.11.2018р. №716 в яких позивач заперечував проти висновків, викладених в акті інспекційного відвідування.
09.11.2018р. листом ГУ Держпраці у Дніпропетровській області №2379/4.1-10 повідомлено позивача, що наведені останнім доводи не спростовують висновків, викладених в акті інспекційного відвідування.
Рішенням відповідача призначено розгляд справи про накладання штрафу №ДН1753/251/АВ/ІП/МГ від 08.11.2018р.
На підставі висновків, викладених в акті інспекційного відвідування, відповідачем прийнято припис про усунення виявлених порушень №ДН1753/251/АВ/П від 09.11.2018р., постанови від 22.11.2018р. №ДН1753/251/АВ/МГ-ФС/736 та № ДН1753/251/АВ/ІП-ФС/737 про накладення штрафу.
Рішенням відповідача від 26.11.2018 року залишена без задоволення скарга від 15.11.2018р. №б/н на припис про усунення виявлених порушень №ДН1753/251/АВ/П від 09.11.2018р.
Дослідивши матеріали справи, надані представниками сторін пояснення та письмові докази, суд виходить з наступного.
Статтею 59 Конституцією України закріплено право кожного на професійну правничу допомогу.
Частиною 2 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, окрім іншого: безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо та з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Відповідно до ч. 4 ст. 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон) заходи контролю здійснюються, зокрема органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.
Частиною 5 ст. 2 Закону визначено, що органи, які здійснюють державний нагляд (контроль), здійснюють його у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 Закону.
Частиною 4 статті 4 вказаного Закону встановлено, що виключно законом органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності та спосіб і форми здійснення заходів здійснення державного нагляду (контролю). Визначення терміну у статті 1 Закону встановлює такі форми державного нагляду (контролю) як перевірки, ревізії, огляди, обстеження. Інші форми державного нагляду (контролю), у т.ч. така форма як інспекційні відвідування, на законодавчому рівні не визначено.
Частиною 2 статті 8 Закону визначено обов'язок органів державного нагляду (контролю) та їх посадових осіб не допускати здійснення заходів державного нагляду (контролю) та інших заходів, що не відповідають або не встановлені цим Законом.
Статтею 6 вказаного Закону визначено, що підставою для здійснення позапланового заходу є, зокрема, звернення фізичної особи про порушення, що спричинило шкоду її правам, законним інтересам, життю чи здоров'ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.
Абзац 5 частини 1 статті 6 Закону визначає, що у такому разі перед початком здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику чи уповноваженій особі суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі, крім документів, передбачених цим Законом, додатково копію погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки. Під час проведення позапланового заходу з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов'язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю): вказане правило прописано у абз.9 ч.1 ст.6 Закону.
Частиною 1 статті 8 Закон України «Про звернення громадян» передбачено, що письмове звернення без зазначення місця проживання, не підписане автором (авторами), а також таке, з якого неможливо встановити авторство, визнається анонімним і розгляду не підлягає.
Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю, встановленим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013р. №509 (далі - Порядку) не передбачається можливість накладення штрафів на підставі з акту проведення інспекційного відвідування. Натомість вказаним Порядком встановлені певні умови розгляду справи, у т.ч.: у разі надходження від суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого порушено справу, обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду, строк розгляду справи може бути продовжений уповноваженою посадовою особою, але не більше ніж на 10 днів (п.5 Порядку); справа розглядається за участю представника суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду (п.7 Порядку); під час розгляду справи заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішується питання щодо задоволення клопотання (п. 8 Порядку).
Згідно ст.259 КЗпП України повноваженнями здійснювати державний нагляд та контроль за додержання законодавства про працю наділений центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю. У той же час постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96 таким органом визнана Державна служба України з питань праці.
Відповідно до п.7 Положення про Державну службу України з питань праці, що затверджене зазначеною постановою, Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.
На підставі вказаних матеріалів справи та наведених норм законних та підзаконних актів суд дійшов наступних висновків.
Відповідач, як орган державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення в першу чергу повинен враховувати особливості правового регулювання, визначені законами у відповідній сфері та міжнародними договорами, одночасно дотримуючись правил зазначених у ч.5 ст.2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», а у разі, якщо певні правовідносини не врегульовані законами у відповідній сфері та міжнародними договорами керуватися іншими нормами вказаного Закону. На момент здійснення інспекційного відвідування, винесення оскаржуваних постанов і припису і на час розгляду цієї справи відсутній закон, який би регулював правовідносини зі здійснення державного нагляду (контролю) у сфері дотримання законодавства про працю та зайнятість населення, через це спеціальним законодавчим актом, який регулює ці правовідносини є Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
Суд враховує доводи позивача, що відповідачем не дотримано всі положення цього Закону, що мало наслідком його порушення. Так, відповідачем було призначено та проведено інспекційне відвідування - захід державного нагляду (контролю), який не передбачений законодавчими актами, а тому акт інспекційного відвідування та прийняті на його підставі оскаржувані постанови та припис винесені на підставі не передбаченого законодавством України заходу державного нагляду (контролю) та документу, складеного за його наслідками.
Також, відповідачем в акті інспекційного відвідування та в оскаржуваних постановах не вказано, який саме захід державного нагляду (контролю) було проведено - плановий чи позаплановий: відсутність такої вказівки порушує норми ч.3, ч.6 ст.7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
З аналізу вищенаведених правових норм випливає, що у випадку коли перевірка та інший захід державного нагляду (контролю) проводиться за зверненням особи, проведення такої перевірки повинно бути погоджене центральним органом виконавчої влади. Відповідачем в ході перевірки не надано позивачу копію погодження, під час судового розгляду зазначене погодження до матеріалів справи не надано.
Інспекційне відвідування проведено на підставі звернення фізичної особи, яка повідомила, що відносно неї порушено законодавство про працю. Проте, в наказі про призначення інспекційного відвідування не визначено питання для перевірки. Також, відповідачем не встановлено фактичне існування заявника та його авторство, що є обов'язковою умовою для визнання заяви не анонімною через заборону розгляду анонімних заяв законодавством України.
Вищенаведена правова позиція суду обґрунтовується також судовою практикою Верховного Суду, який у своїй постанові від 31.01.2019 року по справі №809/799/17 (адміністративне провадження №К/9901/17462/18) визначив, що через відсутність окремого закону, який би визначав особливості здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, обов'язковими до застосування є всі положення Закону, у т.ч. ті, що вимагають необхідність погодження позапланового заходу нагляду (контролю) з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю).
Суд не погоджується з висновками відповідача щодо порушення позивачем ч.1 ст.105 КЗпП України, а саме: не доплата за суміщення професій (посад) одинадцяти працівникам, виходячи з наступного.
Серед працівників - приймальників товару щодо яких відповідачем в акті інспекційного відвідування встановлено відсутність доплати за суміщення посад вказані такі особи: ОСОБА_1 як така, що працювала 13.05.2018 р. в аптеці № 29 ( АДРЕСА_1 29, А);
ОСОБА_2 як така, що працювала 09.05.2018 р. в аптеці АДРЕСА_2 69 ( АДРЕСА_3 ); ОСОБА_3 як така, що працювала 02.05.2018 р. в аптеці АДРЕСА_2 98 ( АДРЕСА_4 ).
Проте, згідно з табелів обліку робочого часу цих працівників ОСОБА_1 13.05.2018р. не працювала згідно табелю обліку робочого часу працівників аптеки № НОМЕР_1 за травень 2018 року (Т.1 а.с.176); ОСОБА_2 09.05.2018р. не працювала згідно табелю обліку робочого часу працівників аптеки № НОМЕР_2 за травень 2018 року, (Т.1 а.с.171); ОСОБА_3 працювала у відповідний день одночасно і з завідуючою аптекою, яка згідно з посадовою інструкцією (Т.1 а.с.132-137), може здійснювати дії, пов'язані з видачою товару, отримання грошових коштів тощо.
З аналізу ст.105 КЗпП України, ч.2 Положення постанови Ради Міністрів СРСР від 04.12.1981р. №1145 «Про порядок і умови суміщення професій (посад)» яке застосовується в частині суміщення відповідно до Постанови Верховної Ради України від 12 вересня 1991 року №1545 «Про порядок тимчасової дії на території України деяких актів законодавства Союзу РСР» випливає, що суміщення професій (посад) - це є виконання працівником поряд зі своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткової роботи за іншою професією (посадою) і виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи на одному й тому самому підприємстві за згодою такого працівника протягом встановленої законодавством тривалості робочого часу. Таким чином, для здійснення працівникам доплат передбачених ст.105 КЗпП України необхідна одночасна наявність таких ознак: виконання іншої роботи ніж основна робота працівника за трудовим договором та виконання такої роботи поряд з виконанням своєї основної роботи, тобто без звільнення від виконання своїх основних обов'язків. Відсутність чи невідповідність хоча б однієї з вказаних ознак не дає підстав визнавати роботу працівника суміщенням професій (посад) або виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника, за що ст.105 КЗпП України передбачені відповідні доплати.
Суд погоджується з доводами позивача щодо відсутності суміщення посад (професій) за ст.105 КЗпП України і наявності фактів виконання роботи, не обумовленої трудовим договором, на час якої вказаних приймальників товару звільнено від основної роботи.
Приймальники товару були звільнені від виконання своїх основних обов'язків та їм за їх попередньою згодою доручено виконувати певні функції касира. Зазначені обставини підтверджуються згодою працівників на письмовій пропозиції позивача та наказами про тимчасове переведення на іншу роботу працівників (Т.1 а.с.138-170, 172-175, 177-182).
За виконання приймальниками товару роботи, не обумовленої трудовим договором, на час якої їх звільнено від основної роботи, позивачем здійснено нарахування та виплата доплати в розмірі різниці між окладом приймальника товару та окладом касира, роботу якого вони виконували, за фактично відпрацьований час згідно вимог ст.104 КЗпП України. Зазначене підтверджується: наказом №72 від 10.09.2018р. «Про нарахування доплати за роботу не обумовлену трудовим договором та доплати за роботу у святкові дні» (Т.1 а.с.191); наказом № 76/1 від 01 жовтня 2018 року «Про нарахування доплати за роботу не обумовлену трудовим договором» (Т.1 а.с.192); відомостями нарахування доплати за роботу не обумовлену трудовим договором (Т.1 а.с.193) відомостями на виплату грошей (т.1 а.с.201): останнє свідчить про виплату приймальникам товару різниці в окладах саме до початку інспекційного відвідування.
Судом встановлено факти роботи окремих працівників позивача у святкові дні згідно ст.73 КЗпП України, а саме 01 та 07 січня 2018 року, 01 та 09 травня 2018 року, 28 червня 2018 року, 24 серпня 2018 року.
Відповідно до ст.107 КЗпП України робота у святкові та неробочі дні оплачується у подвійному розмірі: працівникам, які одержують місячний оклад, - у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму. Оплати у зазначеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день.
Судом було досліджено докази надані позивачем, а саме: табелі обліку робочого часу працівників аптек позивача за аптеками, визначеними в акті інспекційного відвідування за січень, травень 2017 року та червень, серпень 2018 року (Т.1 а.с.243-249; Т.2 а.с.2-47, 155-160), накази позивача про відкриття аптек, витяг з реєстру місць провадження господарської діяльності з роздрібної торгівлі лікарськими засобами, накази (розпорядженнями) позивача про прийом на роботу та переведення працівників, наказ позивача №72 від 10.09.2018р. «Про нарахування доплати за роботу не обумовлену трудовим договором та доплати за роботу у святкові дні» (Т.1 а.с.191); наказ № 76/2 від 01.10.2018р. «Про нарахування доплати за роботу у святкові дні» (Т.2 а.с.166-168), відомості на виплату грошей, прибуткові ордери за жовтень 2018 року (Т.2 а.с.169-174).
Судом встановлено, що позивачем здійснено нарахування та виплата передбаченої ст.107 КЗпП України доплати на підставі наказу №72 від 10.09.2018р. «Про нарахування доплати за роботу не обумовлену трудовим договором та доплати за роботу у святкові дні», наказу №76/2 від 01.10.2018р. «Про нарахування доплати за роботу у святкові дні» і відомості про нарахування доплати за роботу не обумовлену трудовим договором та відомостями на виплату грошей за жовтень 2018 року. Тобто працівникам позивача виплата за роботу в святкові дні здійснена на початку жовтня 2018 року.
Судом встановлено, що позивач визначив посадові оклади працівникам штатним розкладом (Т.4 а.с.48-53). Під час інспекційного відвідування на вимогу інспектора праці про надання документів від 24.10.2018 року №ДН17553/251/НД, яка зобов'язувала посадових осіб позивача надати пояснення щодо неврахування деяким працівникам індексацій заробітної плати за червень 2017 року, від позивача отримано пояснення, згідно яких індексація за відповідний період проведена позивачем у вересні 2018 року на підставі наказу від 28.09.2019 року №76, результати індексації заробітної плати відображено у відомості нарахування перерахунку індексації заробітної плати за період з 01.01.2017 по 30.09.2018.
Доказами, наявними в матеріалах справи підтверджується, що індексація, здійснена позивачем у вересні 2018 року проведена на підставі наказу від 28.09.2018р. №76 (Т.3 а.с.1-7). Результати здійснення індексації заробітної плати відображено у відомості нарахування перерахунку індексації заробітної плати за період з 01.01.2017 по 30.09.2018 (Т.3 а.с.8-10).
Таким чином судом встановлено, що до початку інспекційного відвідування позивачем здійснено індексацію заробітної плати 121 працівнику, які зазначені відповідачем в акті інспекційного відвідування, окрім наступних працівників: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 і ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .
Щодо відсутності проведення індексації заробітної плати вищезазначеним працівникам, суд погоджується з доводами позивача, оскільки судом встановлено, що:
- стосовно ОСОБА_4 , ОСОБА_5 індексація заробітної плати здійснювалась у строки нарахування заробітної плати за червень 2017 року та здійснювалася в подальшому, що підтверджується витягом з відомостей нарахування заробітної плати з червня по грудень 2017 року (Т.3 а.с.103-104);
- щодо ОСОБА_6 і ОСОБА_7 , то ТОВ «Менго» не було основним місцем їх роботи,бо вони працювали за сумісництвом, що підтверджується відповідними наказами (Т.3 а.с.105-106) і тому індексація заробітної плати цим особам мала здійснюватися не позивачем, а роботодавцем за основним місцем роботи. Відповідач не встановив ані місце основної роботи, ані не розмір заробітної плати за основним місцем роботи, а тому посилання відповідача на ст.10 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» за якою доходи від роботи за сумісництвом поза основним місцем роботи індексуються в розмірі, що з урахуванням оплати праці за основним місцем роботи не перевищує прожиткового мінімуму для працездатної особи, судом відхиляються;
- ОСОБА_8 у зв'язку з вагітністю з 19 квітня до 12 жовтня 2017 року була тимчасово непрацездатна і не працювала, що підтверджується листками непрацездатності (Т.1 а.с.204-207), оскільки допомога у зв'язку з тимчасовою втратою працездатністю має разовий характер і не є оплатою праці та об'єктом індексації, то враховуючи положення ст.22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», п.2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, до неї не можуть застосовуватись вимоги ч.5 ст.95 КЗпП України та ст.2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Відповідно до абз.4 ч. 2 ст.265 КЗпП України штраф у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення, застосовується за недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці.
Суд не погоджується з правовою аргументацією відповідача за якою порушення порядку індексації заробітної плати, зокрема, порядку та/або строків її нарахування та/або виплати створюють той самий склад правопорушення, що й недотримання мінімальних державних гарантій. Згідно Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 №5, зареєстрованої Міністерством юстиції України 27.01.2004 за №114/8713, суми виплат пов'язаних з індексацією заробітної плати працівників є складовою додаткової зарплати, а тому порушення порядку та/або строків виплати створюють склад правопорушення, відповідальність за яку передбачена абз. 3 або 8 ч. 2 ст. 265 КЗпП України.
Таким чином, позивачем не порушено мінімальної державної гарантії у вигляді індексації заробітної плати у вигляді недотримання вимог ч.5 ст.95 КЗпП України та ст.33 Закону України «Про оплату праці» та положень Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. №1078.
Статтею 33 Закону України «Про оплату праці» закріплено, що роботодавець зобов'язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку. Наказом Держкомстату №489 від 05.12.2008 «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці» затверджені та введені в дію з 1 січня 2009 року типові форми первинної облікової документації підприємств, установ, організацій у т.ч. форма №П-5 «Табель обліку використання робочого часу».
При цьому, судом встановлено, що позивачем ведеться первина документація обліку робочого часу у вигляді табелів обліку робочого часу, які наявні в матеріалах справи (Т.2 а.с.47).
Відповідно до ч.1 ст.96 КЗпП України системами оплати праці є тарифна та інші системи, що формуються на оцінках складності виконуваних робіт і кваліфікації працівників. Тобто кваліфікація працівника, а також складність виконуваної ним роботи в кожному конкретному випадку впливає тарифну систему і, як наслідок, на розмір оплати кожного окремого працівника.
Штатним розкладом позивача, визначений посадовий оклад фармацевту у розмірі 3872грн.00коп. (відповідно до національного класифікатора ДК 003:2010 "Класифікатор професій", затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 28.07.2010 №327 "Про затвердження, внесення зміни та скасування нормативних документів"код за класифікатором посад 3228, посада згідно із класифікатором відноситься до категорії фахівці), провізору встановлений посадовий оклад у розмірі 3872,00 грн. (код за класифікатором посад 2224.2, посада відносить до категорії професіонали), менеджеру з постачання встановлений посадовий оклад у розмірі 3872,00 грн. (код за класифікатором посад 1475.4, посада згідно із класифікатором відносить до категорії керівники).
Таким чином, штатний розклад не містить даних для оцінки показників складності виконуваних робіт і кваліфікації працівників.
Враховуючи наведене, доводи та вимоги позивача підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу, а суд згідно зі ст.90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З урахуванням принципу змагальності, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі (ст.9 КАС України), положення Кодексу адміністративного судочинства України передбачають не лише обов'язок суб'єкта владних повноважень (відповідача у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч.2 ст.77 КАС України), але й обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч.1 ст.77 КАС України).
Враховуючи наведене, доводи та вимоги позивача підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно з ч.1 ст.139 КАС України, враховуючи, що адміністративний позов задоволено повністю, сплачена позивачем платіжним дорученням №МБ00166008 від 12.12.2018р. сума судового збору у розмірі 171' 028грн.20коп., підлягає поверненню.
Керуючись ст.ст.90, 139, 241-246, 255, 258, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Менго” до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування постанов і припису - задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати постанови Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 22.11.2018 року про накладання штрафу №ДН1753/251/АВ/МГ-ФС/736 та №ДНІ753/251/АВ/ІП-ФС/737.
Визнати протиправним та скасувати припис Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про усунення виявлених порушень №ДНІ753/251/АВ/П від 09.11.2018 року.
Стягнути з Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39788766) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Менго” (код ЄДРПОУ 38115167) судовий збір у розмірі 171'028грн.20коп. (сто сімдесят одна тисяча двадцять вісім грн. 20коп.).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 05 червня 2019 року з урахуванням днів відпустки.
Суддя Г. В.Кадникова