20 травня 2020 р.Справа № 160/5321/20
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Лозицька І.О., розглянувши в письмовому провадженні заяву Приватного акціонерного товариства «Кондитерська фабрика «АВК» м. Дніпро» про забезпечення позову, -
18.05.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулось Приватне акціонерне товариство «Кондитерська фабрика «АВК» м. Дніпро» з позовною заявою про визнання протиправною та скасування постанови приватного виконавця Бурхан -Крутоус Лілії Анатоліївни від 29.04.2020 ВП № 61949924 про стягнення основної винагороди в сумі 134 375 695, 22 грн.
Також, 18.05.2020 року Приватне акціонерне товариство «Кондитерська фабрика «АВК» м. Дніпро» звернулось із заявою про забезпечення позову шляхом:
- зупинення дії постанови приватного виконавця ОСОБА_1 -Крутоус Лілії Анатоліївни від 29.04.2020р. ВП № 61949924 про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Кондитерська фабрика «АВК» м. Дніпро» (ідентифікаційний код юридичної особи 00373882, місцезнаходження: Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вулиця Журналістів, будинок 11) основної винагороди у сумі 134 375 695,22 грн.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначено, що наразі існують обставини, які підтверджують неможливість ефективного захисту порушених прав ПрАТ «Кондитерська фабрика «АВК» м. Дніпро» у разі незастосування заходів забезпечення позову, оскільки, оскаржувана постанова може бути передана на виконання у окремому виконавчому провадженні у разі повернення виконавчого документа/закінчення виконавчого провадження. Окрім того, невжиття заходів забезпечення позову унеможливить ефективний захист прав ПрАТ «Кондитерська фабрика «АВК» м. Дніпро» у разі задоволення позову про визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови, оскільки, наслідком задоволення такого позову буде лише констатація факту протиправності рішення приватного виконавця. Проте, для повернення коштів у сумі 134 375 695, 22 грн., які будуть стягнуті в якості основної винагороди, ПрАТ «Кондитерська фабрика «АВК» м. Дніпро» буде вимушено звертатися з окремим позовом до приватного/державного виконавця у межах цивільної/господарської юрисдикції. Також, на думку позивача, невжиття таких заходів буде мати наслідком банкрутство ПрАТ «Кондитерська фабрика «АВК» м. Дніпро», тоді як для приватного виконавця ОСОБА_2 застосовані заходи забезпечення позову не несуть негативних наслідків.
Проаналізувавши доводи заяви про забезпечення позову та додані до неї матеріали, суд вважає вказану заяву такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо, зокрема, невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
За приписами ч. 1, ч. 2 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Системний аналіз вимог наведених норм дає підстави для висновку, що забезпечення позову - це заходи адміністративного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим, це, зокрема, надання позивачеві тимчасової правової охорони його правам та інтересам до певного часу, а саме - до вирішення спору. Забезпечення позову може вживатися, коли невжиття таких заходів може суттєво ускладнити чи унеможливити виконання рішення та вплинути на ефективний судовий захист. Забезпечення позову повинно гарантувати можливість реалізації прав позивача (позовних вимог) у разі задоволення позову.
Значення інституту забезпечення позову в КАС України полягає в тому, що цим інститутом захищаються законні права/інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення.
При цьому, забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін.
Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику.
Таким чином, заходи забезпечення позову не мають якогось дискримінаційного характеру стосовно якоїсь із сторін у спорі; їх застосування здійснюється в рамках дискреційних повноважень суду і на основі принципів змагальності та процесуального рівноправ'я сторін.
Зокрема, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування обставин, які б свідчили про наявність зазначених вище підстав для забезпечення позову.
Тобто, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
При цьому, подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову (ч. 4 ст. 150 КАС).
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо тимчасової охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача та забезпечення реального та ефективного виконання судового рішення (в разі прийняття рішення на користь позивача). В тому числі, метою забезпечення позову є запобігання потенційним труднощам у подальшому при виконанні такого рішення.
Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголосив на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема, через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При цьому, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004 у справі № 1-33/2004 зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співрозмірними заявленим позовним вимогам, мають бути безпосередньо пов'язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.
Отже, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову. Суд, також, враховує співмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року № ETS № 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).
Згідно з приписами статті 6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Зокрема, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При цьому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини, у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
Матеріалами справи підтверджується, що 29.04.2020 року у межах виконавчого провадження ВП № 61949924, яке було відкрито на виконання рішення Господарського суду Донецької області від 13.12.2018 року по справі № 905/2864/15, приватним виконавцем Бурхан-Крутоус Л.А. винесено постанову про стягнення з ПрАТ «АВК» м. Дніпро» основної винагороди у сумі 134 375 695,22 грн.
Суд звертає увагу, що наразі не вбачається ознак очевидної протиправності оскарженої постанови або очевидного порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду. Оцінку оскарженому рішенню буде надано під час розгляду справи по суті.
Водночас, в разі задоволення позовних вимог для відновлення прав позивача необхідно буде докласти значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача, оскільки сума стягнення (134 375 695,22 грн.) є достатньо значною; відсутність такої суми на підприємстві може спричинити блокування господарських відносин, а саме: неможливість своєчасного придбання товарів необхідних для здійснення виробництва; неможливість своєчасно відповідати перед контрагентами по взятим зобов'язанням, що, зокрема, може вплинути на репутацію підприємства та втрату господарських зв'язків.
Згідно з Рекомендаціями № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи від 13 вересня 1989 року, суд, який постановляє вжити заходи забезпечення позову, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акту.
Однак, невжиття в даному випаду заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду та вплинути ефективний захист або поновлення порушених прав/інтересів позивача.
З огляду на викладене, суд погоджується з доводами позивача щодо необхідності у застосуванні заходів забезпечення позову, оскільки здійснення стягнення з позивача основної винагороди до розгляду справи по суті щодо правомірності винесення даного виконавчого документа, призведе до істотного ускладнення захисту прав позивача в разі задоволення позовних вимог та скасування рішень, на підставі яких вчиняються виконавчі дії.
Суд доходить висновку, що у межах спірних правовідносин, належним способом забезпечення позову є зупинення дії оскарженої постанови приватного виконавця до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі № 160/5321/20.
Окрім того, суд виходить з того, що тимчасове збереження прав позивача до розгляду справи по суті (забезпечення позову), не вплине на порушення прав та інтересів відповідача, при цьому, стане ефективним судовим захистом в разі прийняття судом рішення на користь позивача.
Беручи до уваги зазначене, суд дійшов висновку, що заява позивача про забезпечення позову підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 150, 151, 153, 154, 243, 248, 256, 295, 297 КАС України, суд, -
Заяву Приватного акціонерне товариство «Кондитерська фабрика «АВК» м. Дніпро» про забезпечення позову - задовольнити.
Зупинити дію постанови приватного виконавця Бурхан-Крутоус Лілії Анатоліївни від 29.04.2020 року ВП № 61949924 про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Кондитерська фабрика «АВК» м. Дніпро» (ідентифікаційний код юридичної особи 00373882, місцезнаходження: Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вулиця Журналістів, будинок 11) основної винагороди у сумі 134 375 695,22 грн.
Ухвала набирає чинності з 20.05.2020 року і підлягає негайному виконанню на підставі частини першої статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.О. Лозицька