10 березня 2020 року Справа № 160/558/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Єфанової О.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в якому просила:
визнати протиправним та скасувати рішення відділу з питань призначення та перерахунків пенсії №6 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову в призначені від 20 лютого 2019 року відносно відмови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у зарахуванні до страхового стажу, час перебування на інвалідності, яка виникла внаслідок професійного захворювання під час виконання Державних завдань та обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС до робіт за Списком №1 з дня призначення інвалідності 04.03.1993 року до досягнення позивачем 60 років 24.10.2002 року;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) нарахувати пенсію ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з зарахуванням до страхового стажу, час перебування на інвалідності, яка виникла внаслідок професійного захворювання під час виконання Державних завдань та обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС до робіт за Списком №1 з дня призначення інвалідності 04.03.1993 року до досягнення позивачем 60 років 24.10.2002 року;
зобов'язати Головне управління у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) сплатити на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 недоотриману пенсію починаючи з 14 листопада 2018 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем протиправно відмовлено у зарахуванні до страхового стажу, час перебування на інвалідності, яка виникла внаслідок професійного захворювання під час виконання Державних завдань, та обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС до робіт за Списком № 1 з час встановлення інвалідності. При цьому, позивач посилався на ч. 4 ст.9 Закону України «Про охорону праці» в якому зазначено, що час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком або професійним захворюванням зараховується до стажу роботу для призначення пенсії за віком і також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і в пільгових розмірах у порядку, встановленому Законом.
Ухвалою від 07.02.2020 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження та надано термін для надання відзиву на позовну заяву.
Відповідачем до суду надіслано відзив на позовну заяву, в якій останні заперечував проти заявлених позовних вимог мотивуючи тим, що позивач отримує пенсію по інвалідності 2 групи в розмірі відшкодування фактичних збитків, обчислену відповідно до ст. 54 Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи». Законом України від 28.02.1991 № 796-ХІІ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи» не передбачено зарахування до страхового стажу періоду роботи перебування на інвалідності по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Таким чином, управління не має підстав для зарахування до страхового стажу позивача періоду перебування на інвалідності по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, оскільки Законом України від 28.02.1991 № 796-ХІІ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи» не передбачено зарахування до страхового стажу період роботи перебування на інвалідності по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Згідно з ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
За приписами ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст.258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Згідно ч.2 ст.263 КАС України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , належить до першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 . Має 2 групу інвалідності з визначенням 80% втрати працездатності з 08.08.2017р. довічно, що підтверджується довідкою обласної МСЕК-№4 серія НОМЕР_2 встановленням причини інвалідності-захворювання, яке пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
З 16.03.2018 року позивач отримує пенсію відповідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
25 травня 2018 ОСОБА_1 звернувся до управління із заявою про перерахунок страхового стажу згідно абз. 1 ст. 24 Закону України № 1058-ІУ та зарахування до страхового стажу періоду перебування на інвалідності, отриманої внаслідок участі по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, до досягнення віку 60 років, а також зарахувати цей період до стажу робіт за Списком № 1.
Листом від 08.06.2018 року № М8472-18 головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровські області відмовило в задоволенні вищезазначеної заяви.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2018року адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено частково. Суд вирішив визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яка полягає у відмові зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу робіт, час перебування на інвалідності, яка виникла внаслідок професійного захворювання під час виконання Державних завдань, та обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС до робіт за Списком № 1, з часу встановлення інвалідності 04 березня 1993 року, до досягнення ним віку 60-ти років, 24.10.2002 року. За виключенням періоду роботи під час находження його на інвалідності. Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про зарахування до страхового стажу, час перебування на інвалідності, яка виникла внаслідок професійного захворювання дід час виконання Державних завдань та обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС до робіт за Списком №1 з дня призначення інвалідності 04.03.1993 року до досягнення позивачем 60 років 24.10.2002 року, з урахуванням висновків суду.
24 січня 2019 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду країни в Дніпропетровській області з заявою про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.11.2018 року та повторно просив зарахувати час перебування на інвалідності до страхового пажу за списком №1 та зробити перерахунок пенсії з часу отримання пенсії по ЗУ «Про загальнообов'язкове Державне пенсійне страхування» з березня 2018р. та повернути заборгованість яка виникла з вини ГУПФУ.
07 лютого 2019 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області Майстрюк М.В. отримав лист, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.11.2018 року з відміткою про набрання законної сили, на виконання не надходило, перерахунок пенсії не проведено.
В вересні 2019 року позивач отримав рішення відділу з питань призначення та перерахунків пенсії № 6 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову в призначені від 20 лютого 2019 року, яким відмовлено у зарахуванні до страхового стажу період перебування на інвалідності, яка виникла внаслідок професійного захворювання під час виконання Державних завдань та обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС до робіт за Списком № 1, з дня призначення інвалідності 04.03.1993 до досягнення позивачем 60 років 24.10.2002року.
Не погодившись з позицією Пенсійного фонду України, позивач звернувся до суду.
Дослідивши обставини по справі, суд доходить наступних висновків.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон №796).
Так, згідно із ст. 9 Закону №796 особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи; 3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт; 4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.
Статтею 10 Закону №796 передбачено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.
Відповідно до ст. 55 Закону №796 особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (у свою чергу, Згідно із ст. 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення, зокрема, чоловіками 60 років та наявності страхового стажу не менше п'яти років).
Так, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів, призначається пенсія із зменшенням віку на 10 років, учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у 1987 році у зоні відчуження не менше 14 календарних днів призначається пенсія із зменшенням віку на 8 років.
З контексту наведеної норм ст. 55 Закону №796-ХІІ можна дійти висновку, що обов'язковою умовою для призначення пільгової пенсії відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є факт роботи в зоні відчуження протягом певного часу (аналогічний правовий висновок наведений в тексті постанови Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 280/1162/16-а).
Частиною 2 ст.56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку.
Відповідно до ч.2 ст.27 Закону №1058-ІV за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону. Тобто, цією нормою надано право обирати умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, які встановлені загальним Законом №1058-1V або спеціальним Законом № 796-ХІІ.
Відповідно до ст.57 Закону №796-ХІІ (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), обчислення середньомісячного заробітку провадиться згідно з Законом №1058-1V. У разі обчислення пенсії відповідно до ч.2 ст.27 Закону №1058-ІУ за бажанням того, хто звернувся за пенсією, середньомісячний фактичний заробіток для обчислення пенсії може визначатися за будь-які 12 місяців підряд роботи на територіях радіоактивного забруднення. Таким чином, позивач має право на нарахування пенсії з урахуванням середньомісячного фактичного заробітку на території радіоактивного забруднення. Така позиція відповідає висновкам, викладеним у Постанові Верховного Суду України від 07.07.2015 №754/12702/14-а.
Відповідно до ч.3 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкового державне пенсійне страхування» переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на іншій в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Згідно абз. 4 ч.1 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкового державне пенсійне страхування» час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до страхового стажу для призначення пенсії за віком, а також до страхового стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах.
У відповідності до статті 25 Закону України «Про охорону праці» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), власник повинен проводити розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, яке розробляється Державним комітетом України по нагляду за охороною праці за участю профспілок і затверджується Кабінетом Міністрів України. Розслідування проводиться за участю представника профспілкової організації, членом якої є потерпілий, а у випадках, передбачених законодавством, також за участю представників органів державного нагляду, управління охороною праці та профспілок.
За підсумками розслідування нещасного випадку або професійного захворювання власник складає акт за встановленою формою, один примірник якого він зобов'язаний видати потерпілому або іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування.
Згідно експертного висновку по встановленню причинного зв'язку захворювання з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЄС і їх професійного характеру від 17 грудня 1992 року №17/1952 на №044003 014309 зазначається, що захворювання ОСОБА_1 пов'язано з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЄС.
04 березня 1993 року позивачу встановлена третя група інвалідності довічно, де зазначається, що причина інвалідності є професійне захворювання яка виникла і зв'язана з роботами по ліквідації аварії на ЧАЄС. Довідка ВТЄ-29 № 029838 від 04.03.1993 року.
05 липня 2011 року після повторного огляду позивачу встановлена друга група інвалідності довічно, причина інвалідності - професійне захворювання яке пов'язане з роботами по ліквідації аварії на ЧАЄС.
Відповідач, відмовляючи у зарахуванні періоду перебування на інвалідності до пільгового стажу позивача, посилався на те що, його інвалідність не пов'язана з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням.
Однак, відповідно до статті 26 Закону України «Про пенсійне забезпечення», встановлено, що інвалідність вважається такою, що настала внаслідок трудового каліцтва, якщо нещасний випадок, який спричинив інвалідність, стався (крім випадків протиправного діяння), зокрема при виконанні державних або громадських обов'язків.
Оскільки, довідками МСЕК встановлено, що причина інвалідності позивача є професійне захворювання яке пов'язане з роботами по ліквідації аварії на ЧАЄС, то інвалідність позивача є професійним захворюванням, а відтак доводи відповідача є безпідставними.
Крім того, згідно розпоряджень відповідача, які наявні в матеріалах справи вбачається, що умови призначення пенсії - робота за Списком № 1.
Статтею 4 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність зарахування періоду перебування на інвалідності до пільгового стажу роботи за Списком № 1, оскільки відповідно до частини п'ятої статті 56 Закону України від 5 листопада 1991 року №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (у редакції Закону України від 22.04.1993 року № 3128-ХІР час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах (статті 13 і 14).
Аналогічне положення наведено у абзаці 4 частини першої статті 24 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (у редакції Закону України від 02.09/2008 №345- VI), згідно з якою час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до страхового стажу для призначення пенсії за віком, а також до страхового стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах. При цьому, як зазначено в абзаці десятому частини третьої вказаної норми (у редакції Закону України від 02.09.2008 №345-VI) за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"). Відповідно до частини четвертої статті 9 Закону України "Про охорону праці" час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і в пільгових розмірах у порядку, встановленому законом.
Вказані висновки викладені в ухвалі Вищого адміністративного суду України К/800/20832/15.
У зв'язку з наведеним орган Пенсійного фонду України неправомірно не зарахував період перебування на інвалідності до пільгового стажу роботи за Списком № 1, а відтак позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню, з урахування таких обставин.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що втручання суду в дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень можливо виключно для відновлення порушеного права особи і тільки після встановлення факту порушення такого права та законних інтересів особи протиправними діями або рішеннями суб'єкта владних повноважень.
З огляду на те, що відповідачем не враховано висновків суду, викладених в рішенні по справі №0440/6397/18, щодо необхідності зарахування періоду перебування на інвалідності до пільгового стажу роботи за Списком №1, суд вважає за необхідне відновити порушене право позивача на належний соціальний захист шляхом зобов'язання відповідача зарахувати спірний період до страхового стажу позивача та здійснити відповідні перерахунок та виплати.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 10 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674-VI та не сплачував його при поданні адміністративного позову, то судовий збір не підлягає компенсації на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст.243-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення відділу з питань призначення та перерахунків пенсії №6 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову в призначені від 20 лютого 2019 року відносно відмови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у зарахуванні до страхового стажу, час перебування на інвалідності, яка виникла внаслідок професійного захворювання під час виконання Державних завдань та обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС до робіт за Списком №1 з дня призначення інвалідності 04.03.1993 року до досягнення позивачем 60 років 24.10.2002 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області нарахувати пенсію ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з зарахуванням до страхового стажу, час перебування на інвалідності, яка виникла внаслідок професійного захворювання під час виконання Державних завдань та обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС до робіт за Списком №1 з дня призначення інвалідності 04.03.1993 року до досягнення позивачем 60 років 24.10.2002 року.
Зобов'язати Головне управління у Дніпропетровській області сплатити на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 недоотриману пенсію починаючи з 14 листопада 2018 року.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Єфанова