ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
18.05.2020Справа № 910/3438/20
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К. І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження господарську справу
за позовною заявою Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення 88 564, 19 грн.
без повідомлення учасників справи
До Господарського суду міста Києва звернулось Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат іменні Ілліча" (далі - ПрАТ "ММК ім. Ілліча", позивач) із позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "Українська залізниця", відповідач) про стягнення збитків у сумі 88 564, 19 грн., спричинених порушенням умов договору перевезення № 00039/ЦТЛ-2018 від 14.02.2018 р.
У обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вантажовідправником ТОВ «Метінвест-Шіппінг» на адресу позивача були відправлені вагони №№ 62052535, 59955229 з вантажем - антрацит марки АС (6-13). Проте, на станції "Волноваха" Донецької залізниці у вказаних вагонах була виявлена недостача вантажу, внаслідок чого позивачу були спричинені збитки, які відповідач, як перевізник за укладеним із позивачем договором № 00039/ЦТЛ-2018 від 14.02.2018 р., зобов'язаний відшкодувати.
Посилаючись на статті 224, 225 ГК України, ПрАТ "ММК ім. Ілліча" просить стягнути з відповідача збитки, завдані йому на суму 88 564, 19 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2020 р. за вказаною позовною заявою було відкрите провадження, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін відповідно до правил, визначених ст. 12, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Цією ж ухвалою сторонам наданий строк, передбачений законом, для реалізації ними своїх процесуальних прав та обов'язків.
Відповідач у строк, визначений законом, надав суду відзив, у якому проти позову заперечив, зазначив, що позивач не підтвердив належними доказами суму понесених збитків, не надав доказів оплати вантажу. Також вказав на необгрунтоване визначення позивачем гривневого еквіваленту суми вартості вантажу станом на 10.02.2019 р. Просив відмовити у задоволенні позову.
У свою чергу, позивач надав відповідь на відзив, у якому заперечення відповідача не визнав та вказав на доведеність позову.
Суд, розглянувши заяви сторін по суті спору, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Із матеріалів справи вбачається, що 03.07.2019 р. між ПрАТ "ММК ім. Ілліча" (продавець) та Basis Trade AG (покупець) був укладений контракт № Basis-Ilyich 01-19 від 03.07.2019 р. (далі - міжнародний контракт), відповідно до якого продавець зобов'язується поставити покупцю товар відповідно до погодженої специфікації, валюта контракту - євро.
Згідно з договором № МШ 1-01/13ЖД/180 від 01.01.2013 р., укладеним ПрАТ "ММК ім. Ілліча", вантажовідправником з перевезення вказаного товару залізничним транспортом виступає ТОВ «Метінвест-Шіппінг».
Також встановлено, що на виконання міжнародного контракту 14.02.2018 р. між Приватним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (вантажовласник) та Публічним акціонерними товариством "Українська залізниця" (виконавець) був укладений договір № 00039/ЦТЛ-2018 про надання послуг, предметом якого є здійснення перевезення вантажів та проведення розрахунків за ці послуги (далі - договір перевезення).
Згідно з п. 2.3.2 договору перевезення перевізник зобов'язується приймати до перевезення вантажі у вагонах (контейнерах) замовника або у контейнерах перевізника, доставляти вантаж до станції призначення та видавати його одержувачу, надавати додаткові послуги, пов'язані із перевезенням вантажів. Надання послуг за цим договором підтверджується залізничною накладною (п. 1.3).
Відповідно до ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно з ч. 2 ст. 908 Цивільного кодексу України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
У відповідності до ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Із матеріалів справи вбачається, що 26.09.2019 р. ТОВ «Метінвест-Шіппінг», як вантажовідправник, за накладною № 40324857 відправив на адресу ПрАТ "ММК ім. Ілліча", станція "Асланове" Донецької залізниці, вагони №№ 62052535, 59955229 з вантажем (антрацит марки АС (6-13)).
Однак, на станції "Волноваха" Донецької залізниці була виявлена недостача вантажу у вагоні № 62052535 у кількості 8 550 кг., у вагоні № 59955229 - у кількості 15 650 кг, що підтверджується комерційними актами № 485002/1194 від 02.10.2019 р., № 485002/1195 від 02.10.2019 р.
Зазначені обставини справи були встановлені судом та сторонами не заперечуються.
Позивач вважає, що оскільки втрата вантажу сталась з вини відповідача, внаслідок чого позивач поніс збитки у вигляді вартості недоотриманого вантажу на суму 88 564,19, то відшкодувати їх має АТ "Українська залізниця".
Відповідно до ст. 920 ЦК України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Згідно зі ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Статтею 105 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (далі - Статут) встановлено, що залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.
Відповідно до ст. 52 Статуту на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі:
прибуття вантажу у пошкодженому вагоні (контейнері), а також у вагоні (контейнері) з пошкодженими пломбами відправника або пломбами попутних станцій;
прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Привалами;
прибуття швидкопсувного вантажу з порушенням граничного терміну його перевезення або з порушенням температурного режиму перевезення в рефрижераторних вагонах (контейнерах);
прибуття вантажу, який був завантажений залізницею;
видачі з місць загального користування вантажів, вивантажених залізницею;
прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача у розмірах передбачених Правилами.
Частиною 1 ст. 110 Статуту передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з правилами іншому підприємству.
Відповідно до ст. 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Згідно зі ст. 114 Статуту залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме - за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі.
Невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена відправником у накладній, засвідчується комерційним актом (ст. 129 Статуту).
Як встановлено судом, вагони №№ 62052535, 59955229 надійшли на станцію "Волноваха" Донецької залізниці із навантаженням нижче рівня бортів; поверхня вантажу маркована вапном; над люками є виїмка в глибину у кожному вагоні, у зв'язку з чим був проведений комісійний огляд зазначених вагонів та встановлена невідповідність фактичної маси вантажу масі, указаній в залізничних накладних, про що були складені відповідні комерційні акти.
Зазначені акти є належними та вірогідними доказами факту нестачі (незбереження) вантажу, переданого на перевезення.
Згідно з п. 27 Правил видачі вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.
При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить для мінерального палива (до якого відноситься антрацит, зазначений у накладній) 1 % маси, зазначеної в перевізних документах.
Згідно зі ст. 115 Статуту вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
Як вбачається із копії рахунку вантажовідправника Basis Trade AG № 1409-1 від 14.09.2019 р. та платіжного доручення № 4500089671 від 25.10.2019 р. вартість товару на загальну суму 1 628 964,84 євро позивач сплатив у повному обсязі.
За таких обставин твердження відповідача про недоведеність сплати вартості вантажу позивачем спростовуються матеріалами справи. Щодо неправильного визначення еквіваленту вартості цього вантажу (у євро) суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане в гривнях. Якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом Національного банку України відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Відповідно до ст. 623 ЦК України збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, у даному випадку, враховуючи, що добровільного відшкодування збитків відповідачем не відбулось, то при визначенні розміру збитків слід керуватись ринковою ціною, еквівалент до гривні якої має бути визначений станом на день пред'явлення позову, який у даному випадку був поданий до суду 03.03.2020 р. Оскільки згідно офіційного курсу гривні до іноземних валют, встановленого НБУ станом на 03.03.2020 р., курс євро до гривні склав 27,6075 грн., то вартість 1 тонни вантажу згідно рахунку (інвойсу) вантажовідправника Basis Trade AG № 1409-1 від 14.09.2019 р. становила 4 040,63 грн. (146,36 євро * 27,6075).
При цьому сума норми природної втрати та граничного розходження від маси вантажу у вагоні № 62052535 складає 686,50 кг (68 650 (маса зазначена у накладній) * 1 %). Кількість фактичної недостачі у вагоні № 62052535 становить 7 863,5 кг (7,864 тонни) (8 550 кг (недостача зазначена у комерційному акті) - 686,50 кг (сума норми природної втрати)).
За таких обставин сума втраченого вантажу у вагоні № 62052535 складає 31 775,51 грн (7,864 т (кількість фактичної недостачі вантажу) * 4 040,63 грн (вартість 1 тонни вантажу).
У вагоні № 59955229 сума норми природної втрати та граничного розходження від маси вантажу складає 689,50 кг (68 950 кг (маса зазначена у накладній) * 1 %). Кількість фактичної недостачі у вагоні № 59955229 становить 14 960,50 кг (14,961 тонни) (15 650 кг (недостача зазначена у комерційному акті) - 689,50 кг (сума норми природної втрати)).
Таким чином, сума втраченого вантажу у вагоні № 59955229 складає 60 451,87 грн (14,961 т (кількість фактичної недостачі вантажу) * 4 040,63 грн. (вартість 1 тонни вантажу).
Отже, загальна сума збитків, понесених внаслідок незбереження вантажу під час перевезення, становить - 92 227,38 грн. (31 775,51 грн + 60 451,87 грн.), тобто у більшому розмірі, ніж заявлено позивачем.
Згідно з ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно із ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.
Відсутність хоча б одного із вищеперелічених елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована, як правопорушення.
Установивши фактичні обставини в даній справі, суд вважає, що невиконання відповідачем визначених законодавством зобов'язань в частині збереження перевезеного вантажу за залізничною накладною № 40324857 від 26.09.2019 р. призвело до втрати частини вантажу, внаслідок чого позивачу були завдані збитки у розмірі його дійсної вартості, що є складом порушення господарського зобов'язання. У той же час, залізниця несе відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди (ст. 113 Статуту).
На підставі викладеного, беручи до уваги підтверджений факт вчинення залізницею порушення господарського зобов'язання, що виявилось у незбереженні вантажу, недостача якого сталась з вини відповідача та завдала позивачу збитків на суму 92 227,38 грн. (що є більшою від заявленої до стягнення суми), суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими.
Разом з тим, зважаючи на принцип диспозитивності господарського судочинства, закріплений у ст. 14 ГПК України, відповідно до якого суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, а також на приписи ч. 2 ст. 237 ГПК України, якою визначено, що при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог, суд задовольняє вимоги ПрАТ "ММК ім. Ілліча" у заявленій ним сумі - 88 564,19 грн.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Щодо витрат позивача на правничу допомогу, про які він зазначав у прохальній частині позову та які просив покласти на відповідача, суд встановив, що доказів понесення таких витрат матеріали справи не містять, а тому вказана вимога позивача залишається без задоволення.
Також суд враховує, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" та постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (із внесеними до неї змінами) з 12.03.2020 на всій території України встановлено карантин, у зв'язку з чим до ГПК України внесені зміни щодо продовження процесуальних строків.
Керуючись ст. 73-79, 129, 236-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 88 564, 19 грн. задовольнити.
Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Левченка, 1, ідентифікаційний код 00191129) збитки у сумі 88 564 (вісімдесят вісім тисяч п'ятсот шістдесят чотири) грн. 19 коп., витрати по сплаті судового збору у сумі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.
Повне судове рішення складене 18 травня 2020 року.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення, який не може бути меншим строку карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Суддя Головіна К. І.