61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002
іменем України
19.05.2020 м.Харків Справа № 905/416/20
Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О., при секретарі судового засідання Григор'євій М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовною заявою: Департаменту по роботі з активами Маріупольської міської ради, м.Маріуполь, Донецька область
до відповідача: Муравецької Тетяни Олександрівни , м.Маріуполь, Донецька область
про стягнення 6984,47грн.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Суть справи:
Департамент по роботі з активами Маріупольської міської ради, м.Маріуполь, Донецька область звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Муравецької Тетяни Олександрівни , м.Маріуполь, Донецька область, про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 6697,03грн. та пені в сумі 287,44грн., а всього: 6984,47грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди нежитлового приміщення (будівлі, споруди), що відноситься до комунальної власності м.Маріуполя №6745-Ж від 01.04.15р. щодо своєчасної сплати орендної плати.
Ухвалою господарського суду від 27.03.20р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/416/20; дану справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження; судове засідання призначено на 22.04.20р.
Ухвалою суду від 22.04.20р. судове засідання відкладено на 19.05.20р.
У судове засідання 19.05.20р. представник позивача не з'явився; про місце, час та дату судового засідання позивач був повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.
Відповідач у жодне судове засідання не з'явився, свого представника не направив; про причини неявки суд не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності та відзив на позовну заяву не надав.
За наведених обставин судом вчинені всі необхідні дії щодо повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі, вчинення відповідних процесуальних дій.
Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно ч.ч.1, 3 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Враховуючи, що клопотання про відкладення розгляду справи учасниками не заявлялись, явка представників сторін не була визнана обов'язковою, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників учасників справи та за наявними матеріалами.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суд
01.04.15р. між Департаментом міського майна Маріупольської міської ради (орендодавець, правонаступник - Департамент по роботі з активами Маріупольської міської ради) та фізичною особою-підприємцем Муравецькою Тетяною Олександрівною (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення (будівлі, споруди), що відноситься до комунальної власності м.Маріуполя №6745-Ж (далі за текстом - Договір), за умовами п.1.1. якого, на підставі листа від 10.07.2015 вхідний №1772-01 орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення (будівлю, споруду), розташоване за адресою: м.Маріуполь, бул. Б.Хмельницького, 10 / 9 загальною площею 10,33 кв.м., згідно технічного паспорту БТІ для використання під місця загального користування.
Згідно п.2.1. Договору, вступ орендаря у тимчасове платне володіння та користування приміщенням (будівлею, спорудою) здійснюється на підставі договору оренди нежитлового приміщення (будівлі, споруди) міської комунальної власності з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі вказаного нежитлового приміщення (будівлі, споруди).
Передача приміщення (будівлі, споруди) в оренду не дає орендарю права власності на це приміщення (будівлю, споруду). Власником орендованого приміщення (будівлі, споруди) залишається Маріупольська міська рада, а орендар володіє та користується ним протягом терміну оренди (п.2.2. Договору).
Відповідно до п.2.3. Договору, приміщення (будівля, споруда) вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі.
У випадку самовільного звільнення орендарем переданого йому нежитлового приміщення (будівлі, споруди), приміщення (будівля, споруда) вважається поверненим з моменту складання орендодавцем відповідного акту (п.2.4. Договору).
Пунктом 3.2. Договору визначено обов'язок орендаря щомісячно і в повному обсязі вносити отримувачу орендну плату.
Згідно п.п.4.1., 4.2. Договору, розмір орендної плати визначається на підставі рішення Маріупольської міської ради від 24.04.2012р. №6/18-1851. За вказане у п.1 договору приміщення (будівлю, споруду) встановлений розмір орендної плати за базовий місяць (червень 2015р.) у розмірі 229,82грн. (згідно додатку). Нарахування податку на додану вартість на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України. Розмір орендної плати за перший місць оренди визначається шляхом коригування розміру орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за період з першого числа наступного за базовим місяця до останнього числа першого місяця оренди.
Пунктом 4.2.1. Договору, визначено встановити розмір пільгової орендної плати за нежитлове приміщення, визначене у п.1 Договору, на підставі рішення Маріупольської міської ради від 27.02.2015 року №6/46-5142 «Про зниження розміру орендної плати фізичним та юридичним особам за нежитлові приміщення, що орендуються» у розмірі 50% від розміру орендної плати, розрахованої відповідно до п.4.2. цього Договору. Пільгова орендна встановлена до 31.12.2015року. З 01.01.2016 року орендодавець в односторонньому порядку нараховує орендну плату відповідно до п.4.2. Договору без урахування пільги.
Відповідно до п.4.3. Договору, розмір орендної плати за кожен наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Оплата проводиться щомісячно, не пізніше останнього дня місяця, наступного за звітним. Орендар зобов'язаний отримати рахунок на оплату в бухгалтерії департаменту міського майна. Рахунки на оплату видаються орендарю з 11 по 19 число кожного місяця. При отриманні рахунку необхідно мати копію платіжного документа про сплату за оренду приміщення (будівлі, споруди) за попередній період.
Згідно п.4.4. Договору, розмір орендної плати може бути змінено в односторонньому порядку орендодавцем у зв'язку зі зміною методики її розрахунку, у випадках, передбачених законодавством України та рішеннями органів місцевого самоврядування. Перегляд розміру орендної плати набирає чинності з моменту прийняття рішення про це Маріупольською міською радою.
У випадку самостійного залишення орендарем нежитлового приміщення (будівлі, споруди) без укладання акту прийому-передачі, орендарю нараховується оплата у розмірі місячної орендної плати до укладання відповідного акту (п.4.5. Договору).
Пунктом 6.3. Договору передбачено, що у разі порушення терміну внесення орендної плати з орендаря стягується пеня у розмірі двох облікових ставок Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати. Нарахування штрафних санкцій за прострочення внесення орендної плати припиняється з того дня, коли зобов'язання виконані у повному обсязі.
Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє: з 12 липня 2015р. до 12 липня 2016р. (п.7.1. Договору).
У разі відсутності заяви однієї із сторін про розірвання або зміну договору протягом місяця після закінчення його терміну, він вважається подовженим на той же термін і на тих же умовах, які були передбачені цим договором. Таким чином договір продовжується і у подальшому (п.7.5. Договору).
Договір підписаний представниками сторін та скріплений печатками орендодавця і орендаря.
12.07.12р. сторонами підписано акт прийому-передачі нежитлового приміщення, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв нежитлове приміщення загальною площею 10,33 кв.м., розташоване в п'яти поверховому будинку 10/9 по б-ру Б.Хмельницького, м.Маріуполь.
Як зазначає позивач, орендоване нежитлове приміщення фактично не вибувало із володіння відповідача по закінченню дії попереднього договору, тому при укладанні договору оренди №6745-Ж від 01.04.15р. акт прийому-передачі не підписувався.
За твердженнями позивача відповідач визначеного договором обов'язку зі сплати орендних платежів не виконує. У зв'язку з чим сума боргу відповідача зі сплати орендних платежах за період лютий 2018р. - грудень 2019р. становить 6697,03грн.
Таким чином, у зв'язку з порушенням виконання відповідачем своїх зобов'язань з орендної плати за договором №6745-Ж від 01.04.15р. та наявністю заборгованості за вказаним договором по орендним платежам за період лютий 2018р. - грудень 2019р., позивач звернувся з позовом у цій справі про стягнення з Муравецької Тетяни Олександрівни заборгованості по орендних платежах за вказаний період в розмірі 6697,03грн. та пені в сумі 287,44грн.
В обґрунтування звернення до господарського суду з даним позовом саме до громадянки Муравецької Тетяни Олександрівни позивач зазначає про те, що фізичною особою-підприємцем Муравецькою Тетяною Олександрівною 10.06.2016р. було припинено підприємницьку діяльність, а за змістом ст.ст.51, 52, 598-609 Цивільного кодексу України у випадку припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання (господарські зобов'язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Судом було зроблено витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та встановлено, що фізична особа-підприємець Муравецька Тетяна Олександрівна є припиненою 10.06.2016р., номер запису: 22740060004011487.
Згідно із ч.1 ст.128 Господарського кодексу України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до ст.58 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням.
Згідно з положеннями ст.51 Цивільного кодексу України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Відповідно до ст.52 Цивільного кодексу України фізична особа-підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
За змістом ст.ст.51, 52, 598-609 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України, ч.8 ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» у випадку припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов'язання (господарські зобов'язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.02.19р. у справі №910/8729/18 дійшла висновку про те, що позивач, звертаючись до господарського суду, обґрунтовано визначив належність спору до господарської юрисдикції відповідно до суб'єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов'язання за яким у відповідача із втратою його статусу як фізичної особи - підприємця не припинились.
Відтак, оскільки спірні правовідносини виникли з господарського договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, і відповідно предметом спору у цій справі є стягнення з відповідача Муравецької Т.О. орендної плати за користування нежитловим приміщенням, нарахованої внаслідок неповернення його останнім за актом приймання-передачі (повернення) то між сторонами існують правовідносини, які притаманні господарській діяльності, а тому вказаний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства і після втрати особою статусу підприємця.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного:
Відповідно до ч.1 ст.283 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України) за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно з ч.6 ст.283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.763 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Згідно приписів ст.764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Частиною 4 ст.284 ГК України встановлено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Зі змісту вищевикладеного вбачається, що після закінчення строку дії договору оренди він продовжується на такий самий строк і на тих самих умовах, якщо орендар продовжує користуватися орендованим майном і протягом одного місяця від дати закінчення строку дії договору від однієї із сторін не надійшло заперечень проти цього.
Як вбачається з матеріалів справи, у визначений законодавством місячний строк після закінчення строку дії договору, жодна із сторін не заявила про припинення договору, отже, строк дії договору було продовжено на той самий строк і на тих самих умовах.
Згідно з ч.1 ст.286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Частиною 4 ст.286 ГК України встановлено, що строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції на час укладення договору) істотною умовою договору оренди, зокрема, є орендна плата з урахуванням її індексації.
Згідно з ч.1 ст.19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.
Згідно з ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Встановлені судом обставини свідчать про те, що сторони перебували у договірних відносинах на підставі укладеного між ними договору оренди нежитлового приміщення (будівлі, споруди), що відноситься до комунальної власності м.Маріуполя №6745-Ж від 01.04.15р. та згідно його умов були зобов'язані виконувати умови цього договору (зобов'язання за договором).
Предметом позову у даній справі є матеріально-правова вимога про стягнення орендної плати за користування нежитловим приміщення, що було передано у користування відповідачеві на підставі вказаного договору.
Нежитлове приміщення загальною площею 10,33 кв.м., що розташоване в п'яти поверховому будинку 10/9 по б-ру Б.Хмельницького, м.Маріуполь було передано орендодавцем орендарю згідно акту прийому-передачі нежитлово приміщення від 12.07.12р.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач користувався нежитловим приміщенням, розташованим в будинку 10/9 по б-ру Б.Хмельницького, м.Маріуполь, що підтверджується листом відповідача від 10.07.2015р. про продовження договору оренди нежитлового приміщення, направленим на адресу позивача.
Як зазначає позивач, орендоване нежитлове приміщення фактично не вибувало із володіння відповідача по закінченню дії попереднього договору, тому при укладанні договору оренди №6745-Ж від 01.04.15р. акт прийому-передачі не підписувався.
При цьому в матеріалах справи відсутні докази підписання сторонами акту прийому-передачі про повернення орендодавцю нежитлового приміщення.
Отже, відповідач є фактичним користувачем нежитлового приміщення, яке є предметом договору оренди №6745-Ж від 01.04.15р.
Пунктом 3.2 договору, визначений обов'язок орендаря щомісячно і в повному обсязі вносити отримувачу орендну плату.
При цьому, з матеріалів справи вбачається, що оскільки оплата проводиться щомісячно, не пізніше останнього дня місяця, наступного за звітним (п.4.3. договору), відповідач мав сплатити орендний платіж:
за лютий 2018р. - не пізніше 31.03.18р., за березень 2018р. - не пізніше 30.04.18р., за квітень 2018р. - не пізніше 31.05.18р., за травень 2018р. - не пізніше 30.06.18р., за червень 2018р. - не пізніше 31.07.18р., за липень 2018р. - не пізніше 31.08.18р., за серпень 2018р. - не пізніше 30.09.18р., за вересень 2018р. - не пізніше 31.10.18р., за жовтень 2018р. - не пізніше 30.11.18р., за листопад 2018р. - не пізніше 31.12.18р., за грудень 2018р. - не пізніше 31.01.19р., за січень 2019р. - не пізніше 28.02.19р., за лютий 2019р. - не пізніше 31.03.19р.,
за березень 2019р. - не пізніше 30.04.19р., за квітень 2019р. - не пізніше 31.05.19р., за травень 2019р. - не пізніше 30.06.19р., за червень 2019р. - не пізніше 31.07.19р., за липень 2019р. - не пізніше 31.08.19р., за серпень 2019р. - не пізніше 30.09.19р., за вересень 2019р. - не пізніше 31.10.19р. (включно), за жовтень 2019р. - не пізніше 30.11.19р., за листопад 2019 року - не пізніше 31.12.19р., за грудень 2019р. - не пізніше 31.01.20р.
Як вбачається з розрахунку заборгованості з орендної плати відповідач взагалі не сплачував орендні платежі у лютому 2018р. - 272,50грн., у березні 2018р. - 275,50грн., у квітні 2018р. - 277,70грн., у травні 2018р. - 277,70грн., у червні 2018р. - 277,70грн., у липні 2018р. - 275,76грн., у серпні 2018р. - 275,76грн., у вересні 2018р. - 281,00грн., у жовтні 2018р. - 285,78грн., у листопаді 2018р. - 289,78грн., у грудні 2018р. - 292,10грн., у січні 2019р. - 295,02грн., у лютому 2019р. - 296,50грн., у березні 2019р. - 299,17грн., у квітні 2019р. - 302,16грн., у травні 2019р. - 304,28грн., у червні 2019р. - 302,76грн., у липні 2019р. - 300,94грн., у серпні 2019р. - 300,04грн., у вересні 2019р. - 302,14грн., у жовтні 2019р. - 304,25грн., у листопаді 2019р. - 304,55грн., у грудні 2019р. - 303,94грн. у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у загальній сумі 6697,03грн.
Доказів повернення відповідачем позивачу орендованого майна у визначеному порядку, матеріали справи не містять. Доказів сплати орендної плати суду не надано.
Таким чином, відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання зі сплати орендних платежів відповідно до умов договору оренди.
Ухилення відповідача від належного виконання обов'язків за договором оренди в частині оплати не можна вважати таким, що відповідає критеріям добросовісності у розумінні ст.3 ЦК України, а тому є всі підстави для розрахунку орендної плати за користування нежитловим приміщенням, згідно умов договору.
Таким чином, оскільки станом на час прийняття рішення відповідач відповідно до умов договору оренди нежитлового приміщення №6745-Ж від 01.04.15р. заборгованість з орендних платежів за орендоване ним нежитлове приміщення, що належить до комунальної власності, за період з лютого 2018р. по грудень 2019р. не сплатив, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати у сумі 6697,03грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Згідно з ч.1 ст.216 ГК України за порушення господарського зобов'язання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Штрафними санкціями у ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст.230 ГК України).
Згідно ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Ч.2 ст.343 ГК України обумовлено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно ст.4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалася пеня.
Згідно з положеннями ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У пункті 6.3. Договору сторони погодили, що у разі порушення терміну внесення орендної плати з орендаря стягується пеня у розмірі двох облікових ставок Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати. Нарахування штрафних санкцій за прострочення внесення орендної плати припиняється з того дня, коли зобов'язання виконані у повному обсязі.
Згідно наданого позивачем розрахунку, пеня в загальній сумі 287,44грн. нарахована за несвоєчасну сплату орендних платежів за користування нежитловим приміщенням окремо по кожному простроченому платежу за січень-грудень 2019р.
Перевіривши розрахунок заявленої до стягнення пені за порушення строків виконання зобов'язання з оплати орендних платежів, судом встановлено, що загальний розмір цих вимог становить 418,34грн.
Враховуючи, що згідно ч.2 ст.237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, стягненню з відповідача підлягає пеня у розмірі 287,44грн.
Перерахунок пені судом здійснено за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості штрафних санкцій "Ліга. Закон".
Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Враховуючи вищевикладене, дослідивши умови договору, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст.12, 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 91, 129, 231, 236-238, 247 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги Департаменту по роботі з активами Маріупольської міської ради, м.Маріуполь, Донецька область, до Муравецької Тетяни Олександрівни , м.Маріуполь, Донецька область, про стягнення заборгованості в сумі 6984,47грн., з яких: 6697,03грн. - основний борг, 287,44грн. - пеня, задовольнити.
Стягнути з Муравецької Тетяни Олександрівни ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Департаменту по роботі з активами Маріупольської міської ради (пр. Миру, буд. 70, м.Маріуполь, Донецька область, 87500; код ЄДРПОУ 42014230) заборгованість в сумі 6697,03грн., пеню в сумі 287,44грн. та судовий збір в сумі 2102,00грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області в строки передбачені Господарським процесуальним кодексом України.
Рішення складено та підписано 19.05.20р.
Суддя М.О. Лейба