Справа № 487/2118/20
Провадження № 3/487/981/20
18.05.2020 року місто Миколаїв
Суддя Заводського районного суду міста Миколаєва Темнікова А.О., за участю секретаря судового засідання Ігнатьєва А.О., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Бараненка Д.В., потерпілої ОСОБА_2 , розглянувши матеріали, які надійшли із Заводського відділу поліції Головного управління національної поліції в Миколаївській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Онуфріївка Баштанського району Миколаївської області, громадянина України, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.1732 КУпАП,-
До Заводського районного суду міста Миколаєва із Заводського відділу поліції Головного управління національної поліції в Миколаївській області надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст.1732 КУпАП.
Згідно протоколу про вчинення адміністративного правопорушення АПР18 №532346 від 21.03.2020 року, ОСОБА_1 21.03.2020 року о 12:00 годині за місцем свого мешкання вчинив домашнє насильство економічного характеру по відношенню до ОСОБА_2 , а саме: вчинив скандал щодо квартири, яка здається в оренду.
Дії ОСОБА_1 були кваліфіковані за ч. 1 ст.1732 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 свою провину не визнав та пояснив, що 21.03.2020 року мала місце провокація з боку ОСОБА_2 , вони дійсно розмовляли на підвищених тонах щодо підприємницької діяльності, оскільки у їхній власності (власності спільних неповнолітніх дітей) є спільний об'єкт нерухомості, з приводу здачі в оренду якого ОСОБА_1 заперечував. Погрози при цьому ОСОБА_1 не висловлював, нецензурною лайкою не висловлювався. Також ОСОБА_1 пояснив, що наразі вони із ОСОБА_2 перебувають у процесі розлучення. Проти здачі квартири в оренду саме квартирантці ОСОБА_3 він заперечував, оскільки вона разом з ОСОБА_2 вживала алкогольній напої. Також ОСОБА_1 зазначив, що має рівні із ОСОБА_2 щодо розпорядження майном дітей та договір оренди мав укладатися з урахуванням його позиції.
Потерпіла ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснила, що 21.03.2020 року за адресою: АДРЕСА_1 , вона сиділа за столом із ОСОБА_3 , з якою хотіла переукласти договір оренди житлового приміщення, яке по Ѕ належить її спільним із ОСОБА_1 дітям. В цей момент прийшов ОСОБА_1 та почав заперечувати проти здачі квартири в оренду, сказав, що все спалить та знесе, погрожував квартирантці. Вказані дії та погрози на адресу квартирантки ОСОБА_1 , на думку ОСОБА_2 , вчинив оскільки має особисті неприязні стосунки з ОСОБА_3 .
Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснила, що вона мешкає у спільному із Запоточними дворі за адресою: АДРЕСА_2 . 21.03.2020 року в обід вона чула спір, який відбувалася між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та квартиранткою з приводу продовження строку дії договору оренди квартири. Розмова відбувалась на підвищених тонах. Будь-яких погроз під час спору свідок ОСОБА_4 не чула.
Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснив, що він мешкає за адресою: АДРЕСА_3 . Вікна його квартири виходять на сторону Запоточних. 21.03.2020 року свідок ОСОБА_5 у денний час доби перебував вдома, ніякого конфлікту не чув та не бачив.
Свідок ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснила, що вона тривалий час (понад 2 років) винаймала у Запоточних житло за адресою: АДРЕСА_2 на підставі офіційно укладеного договору оренди житлового приміщення. Навесні 2020 року, точної дати ОСОБА_3 не пам'ятає, вона хотіла продовжити строк дії договору оренди житлового приміщення, та вони з ОСОБА_2 почали заповнювати договір. В цей момент прийшов ОСОБА_1 та почав заперечувати проти продовження договору оренди, сказав, що не дозволить ОСОБА_3 мешкати в квартирі та буде чинити їй перешкоди у проживанні. Запропонував ОСОБА_3 з'їхати з квартири по доброму. У зв'язку з цим ОСОБА_2 викликала міліцію, сказала, що ОСОБА_1 позбавляє дітей хліба. При цьому ОСОБА_1 нецензурною лайкою не висловлювався, але казав, що підірве себе гранатою та підірвуться усі.
За змістом довідки про результати розгляду заяви ЖЄО №6449 від 21.03.2020 року, 21.03.2020 року до Заводського ВН ГУНП в Миколаївській області з письмовою заявою звернулась громадянка ОСОБА_2 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 щодо виття заходів до чоловіка ОСОБА_1 , який 21.03.2020 року о 12:00 годині за місцем мешкання вчинив сварку, а саме: заважав займатися підприємницькою діяльністю. При опитуванні ОСОБА_2 пояснила, що в неї 21.03.2020 року виник конфлікт на побутовому ґрунті, а саме: він заважав їй підписати договір на оренду квартири, при цьому погрожував вигнати з квартири де вона мешкає. Проведеною перевіркою встановлено, що матеріальна шкода заявниці не заподіяна. ОСОБА_1 частково підтвердив факти, викладені в заяві.
Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Згідно п. 3 ч. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі за текстом - Закон) домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру(п. 4 ч. 1 Закону).
Частиною 1 ст. 1732 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення, що тягне за собою накладення штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до семи діб.
Згідно «критеріїв Енгеля», сформованих Європейським судом з прав людини у справі «Енгель та інші проти Нідерландів» (1976 рік), критеріями для визначення поняття «кримінальне обвинувачення» є: критерій національного права (чи підпадає певне протиправне діяння під ознаки злочину згідно з національними нормами); критерій кола адресатів (якщо відповідальність поширюється на невизначене коло осіб, то правопорушення підлягає кваліфікації як кримінальне); критерій мети та тяжкості наслідків (у випадку, якщо у санкції наявний саме елемент покарання, а передбачені санкції є достатньо суворими, скоєне правопорушення розглядається за природою кримінального злочину).
Системний аналіз норм ст. 1732 КУпАП України, відповідальність за якою поширюється на невизначене коло осіб та передбачає адміністративний арешт на строк до семи діб, тобто реальне позбавлення волі на певний строк, дозволяє дійти до висновку, що за своєю суттю це є кримінальним порушенням/обвинуваченням.
При цьому кваліфікація порушення/обвинувачення як «кримінального» дає особі додаткові гарантії, які передбачені Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, у тому числі обов'язок довести вину особи, який передбачений ч. 2 ст. 6 Конвенції, та заборона подвійного притягнення до відповідальності за одне порушення (ст. 4 Протоколу 7 до Конвенції).
Згідно ст. 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до положень статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах та у порядку, встановлених законом.
Відповідно до положень статті 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до вимог статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
З'ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень статті 251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд, виходячи з положень статті 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно усталеної судової практики ЄСПЛ (рішення від 30 травня 2013 року у справі «Малофєєва проти Росії» (Malofeyeva v. Russia), заява № 36673/04); рішення від 20 вересня 2016 року у справі «Карелін проти Росії»(Karelin v. Russia), заява № 926/08) у випадку, «коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи природу взаємин, які склалися між ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та квартиранткою ОСОБА_3 , причину виникнення діяння, час, обстановку та обставини, за яких відбувався перебіг посягання; характер та динаміку дій ОСОБА_1 та інших учасників конфлікту, характер наслідків та причинний зв'язок між ними та діями ОСОБА_1 , суд вважає, що в даному випадку в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 1732 КУпАП, оскільки в даному випадку мав місце конфлікт з приводу здійснення підприємницької діяльності щодо оренди житлового приміщення, який за конкретних, наведених вище обставин, неможливо поза розумним сумнівом розцінити як вчинення домашнього насильства економічного характеру. З огляду на викладене провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 1732 КУпАП підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу вказаного адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, ст.ст. 61, 62 Конституції України, ст. ст. 7, 1732, 245, 247, 251, 252, 254, 256, 278, 280, 283, 284 КУпАП, суд-
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 1732 КУпАП закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена в Миколаївському апеляційному суді через Заводський районний суд міста Миколаєва протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя А.О. Темнікова