проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"12" травня 2020 р. Справа № 913/614/16
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Бородіна Л.І. , суддя Плахов О.В.
за участю секретаря судового засідання Ярош В.В.,
та за участю представників сторін:
від позивача - не з'явилися;
від відповідача-1 - не з'явилися;
від відповідача-2 - Приходько В.О. на підставі ордеру серія ВВ №1004002 від 23.04.2020; в.о. генерального директора Вакуленко І.В. на підставі розпорядження №131-к від 26.03.2020;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Комунального підприємства "Луганська обласна "Фармація Північ", м. Сєвєродонецьк, Луганська область (вх.№ 189 Л/2)
на рішення, ухвалене Господарським судом Луганської області у складі судді Шеліхіної Р.М., час проголошення вступної та резолютивної частини рішення о 15 годині 59 хвилин 09.12.2019 (повний текст рішення складено та підписано 16.12.2019)
у справі №913/614/16,
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Центр Фармація" (вул. Шолуденка, 18, м. Вишгород, Київська область, 07300, код ЄДРПОУ 30177378),
до відповідачів:
1.Комунального підприємства "Луганська обласна "Фармація" (просп. Гвардійський, 33, оф.2, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, код ЄДРПОУ 01975442),
2.Комунального підприємства "Луганська обласна "Фармація Північ" (вул. Науки, 5, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93400, код ЄДРПОУ 40045927),
про стягнення 494890 грн 73 коп.
Рішенням Господарського суду Луганської області від 09.12.2019 у справі №913/614/16 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Центр Фармація" (далі ТОВ "Бізнес Центр Фармація", позивач) від 28.05.2019 №28/05-19 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Луганської області від 09.06.2016 у справі №913/614/16 задоволено частково; рішення Господарського суду Луганської області від 09.06.2016 у справі №913/614/16 змінено в частині присудженого до стягнення боргу за поставлений товар у сумі 277079 грн 29 коп., 3% річних у сумі 14758 грн 75 коп., інфляційних втрат в сумі 168434 грн 21 коп., пені в сумі 34506 грн 04 коп., та судового збору у сумі 7421 грн 67 коп. з однієї особи - відповідача-1 - Комунального підприємства "Луганська обласна "Фармація" (далі КП "Луганська обласна "Фармація", відповідач-1); стягнуто субсидіарно з КП "Луганська обласна "Фармація" та Комунального підприємства "Луганська обласна "Фармація Північ" (далі КП "Луганська обласна "Фармація Північ", відповідач-2) на користь ТОВ "Бізнес Центр Фармація" заборгованість за поставлений товар у сумі 277079 грн 29 коп., 3% річних у сумі 14758 грн 75 коп., інфляційні втрати в сумі 168434 грн 21 коп., пеню в сумі 34506 грн 04 коп., витрати на судовий збір за подання позовної заяви у сумі 7421 грн 67 коп. та витрати на судовий збір за подання заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами у сумі 11135,25 грн; після набрання рішенням законної сили, ухвалено видати відповідний наказ позивачу.
Не погодившись з рішенням, ухваленим господарським судом першої інстанції, до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось КП "Луганська обласна "Фармація Північ", в якій просить скасувати рішення Господарського суду Луганської області від 09.12.2019 у справі №913/614/16; у задоволенні вимог ТОВ "Бізнес Центр Фармація" від 28.05.2019 №28/05-19 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Луганської області від 09.06.2016 у справі №913/614/16 та про стягнення з КП "Луганська обласна "Фармація Північ" заборгованості за поставлений товар у сумі 277079 грн 29 коп., 3% річних у сумі 14758 грн 75 коп., інфляційних втрат в сумі 168434 грн 21 коп., пені в сумі 34506 грн 04 коп. відмовити; стягнути з ТОВ "Бізнес Центр Фармація" на користь апелянта витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 11132,51 грн.
Скаржник зазначає, що позивачем не було наведено поважних причин і підстав для поновлення пропущеного 30-денного процесуального строку для подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Луганської області від 09.06.2016.
Апелянт вказує на відсутність передбачених процесуальним законом підстав для залучення КП "Луганська обласна "Фармація Північ" у якості співвідповідача після спливу встановлених ст. 48 ГПК України строків.
Вважає, що обставини, на які посилається заявник не є нововиявленими та не можуть вважатися умовою для перегляду зазначеного рішення господарського суду. На думку апелянта, судом першої інстанції не зазначено підстав, з яким договір пов'язує виникнення у КП "Луганська обласна "Фармація Північ" зобов'язання з оплати товару за договором № 4 від 14.05.2010, та вважає, що до вимог про стягнення пені за період з 17.07.2014 по 17.01.2015 повинні застосовуватися наслідки спливу позовної давності.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.02.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою КП "Луганська обласна "Фармація Північ" на рішення Господарського суду Луганської області від 09.12.2019 у справі №913/614/16; встановлено учасникам справи строк до 27.02.2020 для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень з доказами їх надсилання учасникам провадження; призначено справу до розгляду на 11.03.2020 о 10:00 годині.
25.02.2020 до Східного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив, у якому просить залишити рішення Господарського суду Луганської області від 09.12.2019 у справі №913/614/16 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.03.2020 оголошено перерву у судовому засіданні у справі №913/614/16 до 25.03.2020 о 14 годині 15 хвилин.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.03.2020, з огляду на приписи постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", враховуючи звернення Ради суддів України листом №9рс-186/20 від 16.03.2020 до Верховного Суду, Вищого антикорупційного суду, місцевих та апеляційних судів з рекомендацією встановити особливий режим роботи судів України, наказ голови Східного апеляційного господарського суду №04-а від 13.03.2020 про встановлення особливого режиму роботи суду в умовах карантину, відкладено розгляд апеляційної скарги КП "Луганська обласна "Фармація Північ" на рішення Господарського суду Луганської області від 09.12.2019 у справі №913/614/16.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.04.2020 призначено справу № 913/614/16 до розгляду на 27.04.2020 о 12:15 годині.
У судовому засіданні 27.04.2020 у зв'язку з відсутністю відомостей стосовно причин неявки представників позивача та відповідача-1, враховуючи приписи постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", з метою дотримання прав учасників справи на участь у судовому засіданні, судом оголошено перерву до 12.05.2020.
28.04.2020 до апеляційного суду від ТОВ "Бізнес Центр Фармація" надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.
До судового засідання апеляційної інстанції 12.05.2020 з'явилися представники відповідача-2, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, посилалися на доводи апеляційної скарги, просили суд її задовольнити, а рішення Господарського суду Луганської області від 09.12.2019 у справі №913/614/16 скасувати.
Уповноважені представники позивача та відповідача-1 у судове засідання апеляційної інстанції, призначене на 12.05.2020 не з'явилися, хоча про дату, час та місце розгляду справи всі сторони були повідомлені належним чином.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідач-1 не скористався своїм правом на подання відзиву, та не надав його до суду апеляційної інстанції.
Частиною 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Зважаючи на те, що у судових засіданнях неодноразово оголошувалися перерви, судом було надано достатньо часу для надання всіма учасниками справи своїх відзивів, пояснень та заперечень, а в матеріалах справи містяться докази повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обовязковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності вказаних учасників справи, у зв'язку з чим переходить до її розгляду по суті.
Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 269 ГПК України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Між ТОВ “Бізнес Центр Фармація” (постачальник, позивач) та КП “Луганська обласна “Фармація” (покупець, відповідач-1) 14.05.2010 був укладений договір поставки №4, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити покупцю лікарські засоби (товар), зазначені в п.1.2 договору, а покупець прийняти і оплатити товар (п.1.1 договору).
Згідно з п.2.1 договору покупець зобов'язується здійснити оплату за поставлений товар згідно накладних.
Розрахунки за поставлений товар здійснюються з відстрочкою платежів на 30 календарних днів з моменту поставки кожної партії товару. Строк зобов'язання з оплати кожної партії товару починає перебіг з моменту фактичного приймання товару покупцем і передачі документів на товар, передбачених п.п.3.2, 3.3, 4.1, 4.2 договору (п.2.2 договору).
Відповідно до п.3.1 договору поставка товару покупцю здійснюється партіями (сформованими на підставі узгодженої сторонами заявки) за рахунок постачальника. Умови і місце поставки кожної партії товару визначаються сторонами відповідно до вимог Міжнародних правил по тлумаченню термінів “Інкотермс-2000” і визначаються як DDP (склад покупця). Адреса поставки (складу покупця): 91020, м. Луганськ, тупик Степовий, 2а.
У випадку передачі товару покупцю без документів передбачених п. 3.3, 4.1, 4.2 договору відповідний товар (вся партія товару або частина партії товару) вважається прийнятим покупцем на відповідальне зберігання (п. 3.6 договору).
Пунктом 3.7. договору передбачено, якщо протягом 30 (тридцяти) календарних дні з моменту фактичної передачі товару постачальник не передав покупцю документи передбачені п. 3.3, 4.1, 4.2 договору товар підлягає поверненню постачальнику за його рахунок.
Згідно з п.7.2 договору за порушення строків оплати за поставлений товар, передбачених п.2.2 цього договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу до моменту повного виконання покупцем свого зобов'язання по оплаті.
В п.8.1 договору сторони передбачили, що цей договір вступає в дію з моменту підписання обома сторонами і діє до 31.12.2015 і виконання всіх зобов'язань. Цей договір складений в двох примірниках, по одному для кожної із сторін. Обидва екземпляри цього договору мають однакову юридичну силу. Зміни і доповнення до цього договору вносяться за згодою сторін, оформлюються в письмовій формі і вважаються невід'ємною частиною цього договору.
Факт поставки позивачем товару відповідачеві за договором поставки №4 від 14.05.2010 підтверджений матеріалами справи, в т. ч. видатковими накладними №12129-ТОВ від 16.06.2014 на суму 11615 грн 92 коп., №12130-ТОВ від 16.06.2014 на суму 11615 грн 92 коп., №12131-ТОВ від 16.06.2014 на суму 11615 грн 92 коп., №12132-ТОВ від 16.06.2014 на суму 10789 грн 88 коп., №12133-ТОВ від 16.06.2014 на суму 11409 грн 41 коп., №12366-ТОВ від 18.06.2014 на суму 10836 грн 72 коп., №12367-ТОВ від 18.06.2014 на суму 9350 грн 73 коп., №12368-ТОВ від 18.06.2014 на суму 9350 грн 73 коп., №12369-ТОВ від 18.06.2014 на суму 9350 грн 73 коп., №12370-ТОВ від 18.06.2014 на суму 9350 грн 73 коп., №12371-ТОВ від 18.06.2014 на суму 10742 грн 27 коп., №12372-ТОВ від 18.06.2014 на суму 9581 грн 53 коп., №12373-ТОВ від 18.06.2014 на суму 10927 грн 38 коп., №12374-ТОВ від 18.06.2014 на суму 10927 грн 38 коп., №12375-ТОВ від 18.06.2014 на суму 10927 грн 38 коп., №12376-ТОВ від 18.06.2014 на суму 10927 грн 38 коп., №13110-ТОВ від 25.06.2014 на суму 22124 грн 93 коп., №13111-ТОВ від 25.06.2014 на суму 20832 грн 87 коп., №13112-ТОВ від 25.06.2014 на суму 18972 грн 92 коп., №13113-ТОВ від 25.06.2014 на суму 21154 грн 29 коп., №13114-ТОВ від 25.06.2014 на суму 21509 грн 82 коп., №13115-ТОВ від 25.06.2014 на суму 5983 грн 33 коп., №13385-ТОВ від 27.06.2014 на суму 2216 грн 08 коп., податковими накладними (т.1, а.с. 22-44; 99-121).
За накладною №12129ТОВ від 16.06.2014 відповідачем сплачено 5034 грн 96 коп.
Відповідач в обумовлений п.2.2 договору строк оплату в повному обсязі не здійснив, внаслідок чого має місце неналежне виконання своїх зобов'язань за зазначеним договором відповідачем, що і стало підставою для звернення з позовом.
Рішенням Господарського суду Луганської області від 09.06.2016 позовні вимоги задоволені частково: стягнуто з КП “Луганська обласна “Фармація” на користь позивача заборгованість за поставлений товар у сумі 277079 грн 29 коп., 3% річних у сумі 14758 грн 75 коп., інфляційні втрати в сумі 168434 грн 21 коп., пеню в сумі 34 506 грн 04 коп., судовий збір у сумі 7421 грн 67 коп.; в решті позову відмовлено.
Рішення обґрунтовано тим, що між ТОВ “Бізнес Центр Фармація” (постачальник, позивач) та КП “ЛО “Фармація” (покупець, відповідач-1) 14.05.2010 був укладений договір поставки №4, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити покупцю лікарські засоби (товар), зазначені в п.1.2 договору, а покупець прийняти і оплатити товар (п.1.1 договору).
Суд при постановленні рішення 09.06.2016 вказав, що матеріалами справи - видатковими та податковими накладними (т.1, а.с. 22-44; 99-121), доведено факт поставки позивачем товару КП “Луганська обласна “Фармація” за договором від 14.05.2010 №4.
КП “ЛО “Фармація” в обумовлений п.2.2 договору строк оплату в повному обсязі не здійснило, внаслідок чого позовну вимогу про стягнення заборгованості в сумі 277079 грн 29 коп. за договором поставки від 14.05.2010 №4 суд задовольнив повністю на підставі правил ст.ст. 173,193, 222, 265 ГК України, ст.ст.525, 526, 530, 627, 629, 638, 692, 712 ЦК України.
Судом при постановленні рішення 09.06.2016 встановлено, що розрахунок пені позивачем виконано невірно, однак за перевіркою суду сума є більше ніж заявлено, а саме - 34804,37 грн, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача пені за період з 17.07.2014 по 17.01.2015 в сумі 34506 грн 04 коп. задоволено повністю на підставі приписів ст.232 ГК України та п.7.2. договору поставки від 14.05.2010 №4.
Також суд зазначив, що розрахунок позивача щодо стягнення 3% річних є арифметично неправильним, оскільки не враховано, що у 2016 році 366 днів, а за видатковою накладною №13385-ТОВ від 27.06.2014 неправильно визначено початок періоду прострочення, оскільки 27.07.2014 був вихідним днем - неділя. Таким чином, суд вимогу щодо стягнення 3% річних задовольнив частково за період з 17.07.2014 по 29.04.2016 в сумі 14758 грн 75 коп.
Вимога позивача про стягнення з КП “ЛО “Фармація” інфляційних втрат за період з вересня 2015 року по березень 2016 року (включно) в сумі 168434 грн 21 коп. задоволена повністю.
Рішення господарського суду набрало законної сили 21.06.2016 та в апеляційному та касаційному порядку не оскаржувалося.
На виконання вказаного рішення Господарським судом Луганської області був виданий відповідний наказ від 21.06.2016.
При цьому, 16.06.2015 керівник Луганської обласної військово-цивільної адміністрації видав розпорядження №239 "Про утворення Комунального підприємства "Луганська обласна "Фармація Північ", за змістом якого розпорядився реорганізувати КП "Луганська обласна "Фармація" з утворенням шляхом виділу з нього юридичної особи - КП "Фармація Північ".
01.09.2015 голова обласної державної адміністрації - керівник обласної військово-цивільної адміністрації видав розпорядження №370 "Про затвердження розподільчого балансу Комунального підприємства "Луганська обласна "Фармація", змін № 1 до Статуту Комунального підприємства "Луганська обласна "Фармація" та Статуту Комунального підприємства "Луганська обласна "Фармація Північ", яким затвердив:
- розподільчий баланс КП "Луганська обласна "Фармація" щодо виділу з нього Комунального підприємства "Луганська обласна "Фармація Північ",
- зміни № 1 до Статуту КП "Луганська обласна "Фармація" та
- Статут КП "Луганська обласна "Фармація Північ".
16.05.2016 голова обласної державної адміністрації - керівник обласної військово-цивільної адміністрації видав розпорядження № 272, яким вніс зміни до розпорядження № 370 від 01.09.2015, зокрема до розподільчого балансу шляхом викладення його в новій редакції.
Згідно з розподільчим балансом КП "Луганська обласна "Фармація" в редакції, затвердженій розпорядженням голови обласної державної адміністрації - керівника обласної військово-цивільної адміністрації №272 від 16.05.2016 з урахуванням внесених до розподільчого балансу змін, до КП "Луганська обласна "Фармація Північ" перейшла кредиторська заборгованість за товари зокрема перед ТОВ "Бізнес Центр Фармація" у розмірі 277 079,30 грн (рядок 1615 розподільчого балансу).
Відповідно до пункту 2.4. Статуту КП "Луганська обласна "Фармація Північ", затвердженого розпорядженням голови обласної державної адміністрації - керівника обласної військово-цивільної адміністрації №370 від 01.09.2015, КП "Луганська обласна "Фармація Північ" є правонаступником КП "Луганська обласна "Фармація".
05.11.2018 позивач, дізнавшись про зазначені обставини, звернувся до КП "Луганська обласна "Фармація Північ" з вимогою щодо сплати заборгованості за рішенням суду.
У зв'язку з відсутність відповіді на вимогу про сплату заборгованості, 17.12.2018 позивач звернувся із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, в якій просив суд замінити боржника (КП "Луганська обласна "Фармація") на його правонаступника КП "Луганська обласна "Фармація Північ" у виконавчому провадженні щодо примусового виконання наказу Господарського суду Луганської області, виданого 21.06.2016 у справі №913/614/16.
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 02.01.2019, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 11.03.2019 та постановою Верховного Суду від 22.05.2019, відмовлено у задоволенні заяви ТОВ "Бізнес Центр Фармація" №338 від 17.12.2018 про заміну сторони виконавчого провадження у справі №913/614/16.
Врахувавши висновки Верховного Суду в постанові від 22.05.2019 по даній справі, ТОВ “Бізнес Центр Фармація” 04.06.2019 звернулося до Господарського суду Луганської області із заявою від 28.05.2019 №28/05-19 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Луганської області від 09.06.2016 у справі №913/614/16 та клопотанням про поновлення строку на подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
В обґрунтування заяви ТОВ "Бізнес Центр Фармація" зазначає про те, що 05.11.2018 йому стало відомо, що на день ухвалення рішення - 09.06.2016 - у КП "Луганська обласна "Фармація" був правонаступник - КП "Луганська обласна "Фармація Північ", який створений шляхом виділу з КП "Луганська обласна “Фармація" на підставі розпорядження керівника обласної військово-цивільної адміністрації від 16.06.2015 №239 "Про утворення комунального підприємства "Луганська обласна "Фармація Північ".
В процесі розгляду заяви позивача про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, господарський суд першої інстанції залучив у якості відповідача-2 Комунальне підприємство "Луганська обласна "Фармація Північ", який має в своєму балансі борг на користь позивача в сумі 277079,30 грн за договором поставки від 14.05.2010 №4.
Як уже зазначалося, рішенням Господарського суду Луганської області від 09.12.2019 у справі №913/614/16 заяву ТОВ "Бізнес Центр Фармація" від 28.05.2019 №28/05-19 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Луганської області від 09.06.2016 у справі №913/614/16 задоволено частково; рішення Господарського суду Луганської області від 09.06.2016 у справі №913/614/16 змінено в частині присудженого до стягнення боргу за поставлений товар у сумі 277079 грн 29 коп., 3% річних у сумі 14758 грн 75 коп., інфляційних втрат в сумі 168434 грн 21 коп., пені в сумі 34506 грн 04 коп., та судового збору у сумі 7421 грн 67 коп. з однієї особи - відповідача-1 - КП "Луганська обласна "Фармація"; стягнуто субсидіарно з КП "Луганська обласна "Фармація" та КП "Луганська обласна "Фармація Північ" на користь ТОВ "Бізнес Центр Фармація" заборгованість за поставлений товар у сумі 277079 грн 29 коп., 3% річних у сумі 14758 грн 75 коп., інфляційні втрати в сумі 168434 грн 21 коп., пеню в сумі 34506 грн 04 коп., витрати на судовий збір за подання позовної заяви у сумі 7421 грн 67 коп. та витрати на судовий збір за подання заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами у сумі 11135,25 грн.
В вимогах заяви ТОВ "Бізнес Центр Фармація" від 28.05.2019 №28/05-19 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Луганської області від 09.06.2016 у справі №913/614/16 про стягнення суми позову у розмірі 494778 грн. тільки з КП "Луганська обласна "Фармація Північ" на свою користь відмовлено.
Господарський суд першої інстанції дійшов висновку, що постановляючи 09.06.2016 рішення по даному спору, суд не знав і не міг знати про проведену у червні 2015 року реорганізацію 1-го відповідача, як і не знав і не міг знати із встановлених законом джерел про цей факт позивач. Тому, заяву позивача про перегляд рішення від 09.06.2016 за нововиявленими обставинами з вимогою про стягнення суми позову з 2-го відповідача задовольнив частково, стягнувши суму позову у розмірі 494778 грн з двох відповідачів, як з субсидіарних боржників. У зв'язку з чим рішення Господарського суду Луганської області від 09.06.2016 по даному спору змінив і стягнув заявлені вимоги у сумі 494778 грн з двох відповідачів.
Заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, переглянувши справу з урахуванням меж перегляду визначених в ст. 269 ГПК України, колегія суддів встановила наступне.
Відповідно до ст. 320 ГПК України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами (ч.1).
Підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи (п. 1 ч. 2).
Водночас, не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом (ч.4).
При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову (ч. 5).
Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин.
До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору.
Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи; по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).
Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.
Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи.
Необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту).
Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.
Обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов'язані із вимогою у цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими, а не нововиявленими обставинами.
Процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним (п. 27-34 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Праведная проти Росії" від 18.11.2004).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 321 ГПК України заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 320 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення.
Пунктом 1 частини 2 ст. 321 ГПК України перебачено, що з урахуванням приписів частини першої цієї статті заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подана з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 320 цього Кодексу, - не пізніше трьох років з дня набрання таким судовим рішенням законної сили.
Строки, визначені в частині другій цієї статті, не можуть бути поновлені (ч. 3 ст. 321 ГПК України).
З аналізу норм Господарського процесуального кодексу вбачається, що у разі пропуску заявником строку, встановленого ч. 1 ст. 321 ГПК України, суд з урахуванням поважності причин пропуску такого строку може поновити такий строк, за умови, що заявником не було пропущеного строків, зазначених у ч. 2 зазначеної статті.
Відповідно до інформації, що міститься на поштовому конверті, в якому до суду надсилалася заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, вбачається що вона передана до пересилання 31.05.2019.
Звертаючись до господарського суду першої інстанції із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами позивачем було зазначено, що нововиявлені обставини стали відомі заявнику 05.11.2018.
Тобто заявник звернувся з пропуском строків, встановлених п. 1 ч. 1 ст. 321, але в межах трирічного строку з дати набрання судовим рішенням законної сили, що передбачений п.1 ч. 2 ст. 321.
Частиною 1 ст.119 ГПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
ГПК України не пов'язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
В обґрунтування клопотання про поновлення строку на звернення із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами позивач зазначав, що не мав можливості звернутися до суду із заявою, з огляду на те, що в цей час в провадженні Господарського суду Луганської області на розгляді знаходилась заява позивача про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником, яка розглядалася в рамках цієї ж справи, з тим самим предметом та за участю тих самих сторін, що є підставою для повернення заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, з огляду на приписи ст. 323 та п. 5 ч. 5 ст. 174 ГПК України. У зв'язку з чим просив поновити строк на звернення із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача-2 з вимогою вих. №287/1 від 05.11.2018, у якій вимагав від КП "Луганська обласна "Фармація Північ" сплатити заборгованість впродовж 10 календарних днів з моменту її отримання та надати офіційну відповідь у той же строк.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що оскільки відповідач-2 отримав зазначену вимогу 05.12.2018, отже відповідь він мав надати до 16.12.2018 включно. І після спливу зазначеного строку, тобто 17.12.2018 позивач звернувся до суду із заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні.
Із матеріалів справа вбачається, що постановою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 22.05.2019 у справі №913/614/16 касаційну скаргу ТОВ "Бізнес Центр Фармація" залишено без задоволення; ухвалу Господарського суду Луганської області від 02.01.2019, якою відмовлено у задоволенні клопотання позивача про зміну сторони виконавчого провадження, та постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.03.2019 у справі № 913/614/16 залишено без змін.
Позивач із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами звернувся до суду 31.05.2019, тобто через 9 днів з дати ухвалення постанови Верховним Судом у даній справі.
Частиною 1 статті 3 ГПК України встановлено, що судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.
Водночас статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" (далі - Закон) встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Європейський Суд з прав людини вже звертав увагу на те, що "застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірною гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (рішення у справі "Волчлі проти Франції" (Walchli v. France), заява № 35787/03, п. 29, від 26.07.2007) ".
З огляду на це, в контексті обставин справи, суди повинні звертати увагу на усі доводи позивача; на тривалість строку, який пропущено; на поведінку позивача протягом цього строку; на дії, які він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності. Суди повинні гарантувати доступ до правосуддя особам, які вважають, що їх право порушене, і діяли добросовісно, але пропустили строк звернення до суду з поважних причин.
Колегія суддів зазначає, що одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, новий розгляд справи, провадження у якій було закінчено остаточним рішенням, можливий у зв'язку з нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження лише у разі необхідності виправлення суттєвих помилок правосуддя, коли така процедура застосовується у спосіб, сумісний зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Принцип юридичної визначеності передбачає повагу до остаточності судових рішень та полягає у тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов'язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Желтяков проти України").
У справах щодо України Європейський Суд неодноразово відзначав, що відступи від принципу правової визначеності виправдані лише у випадках необхідності при обставинах істотного і непереборного характеру (справи: "Салов проти України", п.93, "Проценко проти України", п.26, "Кравченко проти Росії", п.45). Зокрема, відступ від принципу правової визначеності допустимий не в інтересах правового пуризму, а з метою виправлення "помилки, що має фундаментальне значення для судової системи" (рішення у справі "Сутяжник" проти Росії", п.38).
Зазначаючи про неповажність причин пропуску строку позивачем на звернення із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, відповідач-2 вказує, що неправильне обрання учасником справи способу судового захисту не є об'єктивною обставиною, а отже не може розглядатися як поважна причина для поновлення пропущеного процесуального строку, та посилається на висновок Верховного Суду викладений у постанові від 21.05.2019 у справі №904/5511/16. Однак колегія суддів вважає необґрунтованими такі посилання, оскільки справи відрізняються обставинами.
Зокрема, Верховний Суд у вказаній справі прийшов до висновку про неповажність причин пропуску позивачем строку на звернення із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, зазначивши, що позивач звернувся із відповідною заявою більш ніж через два роки після закінчення встановленого законом строку. При цьому заявник більш ніж через півроку після того, як дізнався про існування обставин, на які він посилається як на нововиявлені, вчинив дії, спрямовані на захист своїх прав, обравши при цьому невірний спосіб захисту прав.
Колегія суддів звертає увагу, що суд розглядає аргументи щодо поновлення процесуальних строків у кожній конкретній справі з урахуванням обставин окремої судової справи.
Дослідивши дії позивача, що передували зверненню із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, колегія суддів приходить до висновку, що заявник діяв добросовісно, а усі його дії були спрямовані на захист своїх порушених прав.
У даному випадку також важливо з'ясувати, чи мав заявник можливість дізнатися про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення - про реорганізацію відповідача-1, що відбулася ще у 2015 році, до 05.11.2018, дати на яку посилається позивач.
Згідно з ч. 4 ст. 32 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (у редакції, чинній на момент реєстрації КП "Луганська обласна "Фармація Північ") внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення засновниками (учасниками) або уповноваженим ними органом щодо виділу здійснюється за процедурами, передбаченими статтею 34 цього Закону для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення засновниками (учасниками) або уповноваженим ними органом щодо припинення юридичної особи.
Згідно з ч. 2 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (у редакції, чинній на момент реєстрації КП "Луганська обласна "Фармація Північ") в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості щодо юридичної особи: дані про юридичних осіб, правонаступником яких є зареєстрована юридична особа; дані про юридичних осіб - правонаступників.
Судом встановлено, на момент винесення рішення Господарського суду Луганської області від 09.06.2016 у справі №913/614/16 в матеріалах справи містився витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на відповідача - 1 КП “Луганська обласна “Фармація”, відповідно до якого, станом на 28.04.2016, в графі “Дані про юридичних осіб-правонаступників” зазначено - “Відомості відсутні”.
В матеріалах справи відсутні докази, що КП “Луганська обласна “Фармація” або КП “Луганська обласна “Фармація Північ” повідомляли позивача, як кредитора, про утворення КП "Луганська обласна "Фармація Північ" шляхом виділу з КП “Луганська обласна “Фармація”, та передачу новоствореній особі боргу за договором поставки перед позивачем, заміну боржника в зобов'язанні.
Докази того, що відпоідачем-1 КП “Луганська обласна “Фармація” було повідомлено господарський суд першої інстанції під час первісного розгляду справи про проведену реорганізацію та наявність у нього правонаступника, до якого за розподільчим балансом передано заборгованість перед ТОВ "Бізнес Центр Фармація" за поставлений товар в матеріалах справи відсутні.
Жодних документів, які б свідчили про наявність у первісного боржника за договором поставки правонаступника матеріали справи також не містять.
Посилання скаржника на ту обставину, що документи, що стосуються виділу розміщені на офіційному сайті http//usr.minjust.gov.ua є загальнодоступними, колегія суддів вважає необґрунтованими оскільки така інформація міститься не в загальному доступі відповідного розділу сайту, а виключно за точними реквізитами інтернет адреси, та при звичайному пошуку інформації в інтернет-ресурсах така інформація не могла бути з'ясована.
Враховуючи, що в ЄДР у відомостях стосовно правонаступників КП “Луганська обласна “Фармація” за ЄДРПОУ 01975442 відсутня будь-яка інформація, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відомості стосовно утворення КП "Луганська обласна "Фармація Північ" шляхом його виділу з КП “Луганська обласна “Фармація” не могли бути отримані позивачем із загальнодоступних джерел.
Враховуючи викладене, Східний апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо поважності причин пропуску строку на звернення із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
Як встановлено судом в обґрунтування заяви про перегляд рішення Господарського суду Луганської області від 09.06.2016 за нововиявленими обставинами позивач посилається на факт реорганізації відповідача-1 КП "Луганська обласна “Фармація" та утворення шляхом виділу з нього КП "Луганська обласна "Фармація Північ".
Так, у 2015 році на підставі розпорядження керівника обласної військово-цивільної адміністрації від 16.06.2015 №239 “Про утворення комунального підприємства “Луганська обласна “Фармація Північ” реорганізовано покупця за договором - КП “Луганська обласна “Фармація” та створено шляхом виділу з нього юридичну особу - КП “Луганська обласна “Фармація Північ” (відповідач- 2).
Відповідно до пункту 2.4. Статуту КП "Луганська обласна "Фармація Північ", затвердженого розпорядженням голови обласної держадміністрації від 01.09.2015 №370, підприємство є правонаступником КП "Луганська обласна "Фармація".
Згідно з ч. 6 ст. 32 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців" (в редакції, чинній на дату проведення держаної реєстрації відповідача-2) виділ вважається завершеним з дати державної реєстрації юридичних осіб, утворених в результаті виділу.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо відповідача-2 станом на 17.12.2018 державна реєстрація юридичної особи - КП "Луганська обласна "Фармація Північ" здійснена державним реєстратором 02.10.2015. У витязі також міститься запис, що КП "Луганська обласна "Фармація Північ" є правонаступником КП "Луганська обласна "Фармація".
Відповідно до розподільчого балансу КП "Луганська обласна "Фармація", затвердженого розпорядженням голови обласної державної адміністрації - керівника обласної військово-цивільної адміністрації №370 від 01.09.2015 з урахуванням внесених до нього змін, згідно з розшифровкою рядку 1615 розподільчого балансу станом на 31.08.2015 поточна кредитна заборгованість КП "Луганська обласна "Фармація" за товари перед ТОВ "Бізнес Центр Фармація" (позивач у справі) у розмірі 277079,29 грн (основний борг) була передана новоутвореній шляхом виділу юридичній особі - КП "Луганська обласна "Фармація Північ", як правонаступнику КП "Луганська обласна "Фармація".
Відповідно до ч. 1 ст. 80 Цивільного кодексу України, юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.
Частина 1 ст. 56 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкт господарювання - господарська організація, яка може бути утворена за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і фізичних осіб шляхом заснування нової господарської організації, злиття, приєднання, виділу, поділу, перетворення діючої (діючих) господарської організації (господарських організацій) з додержанням вимог законодавства.
За приписами ст. 109 ЦК України, виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб.
Після прийняття рішення про виділ учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про виділ, складають та затверджують розподільчий баланс.
Юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями юридичної особи, з якої був здійснений виділ, які згідно з розподільчим балансом не перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Юридична особа, з якої був здійснений виділ, несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями, які згідно з розподільчим балансом перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Якщо юридичних осіб, що утворилися внаслідок виділу, дві або більше, субсидіарну відповідальність вони несуть спільно з юридичною особою, з якої був здійснений виділ, солідарно.
Якщо після виділу неможливо точно встановити обов'язки особи за окремим зобов'язанням, що існувало у юридичної особи до виділу, юридична особа, з якої здійснено виділ, та юридичні особи, що були створені внаслідок виділу, несуть солідарну відповідальність перед кредитором за таким зобов'язанням.
Отже, при здійсненні виділу юридична особа, з якої був здійснений виділ, не припиняється. Юридична особа, з якої був здійснений виділ, та юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, несуть у відношенні одна до одної додаткову (субсидіарну) відповідальність щодо зобов'язань, в яких вони не є основними боржниками.
Таким чином, у даному випадку один (первісний) боржник у матеріальному правовідношенні замінюється двома боржниками.
Положення щодо субсидіарної відповідальності закріплені у статті 619 ЦК України.
Відповідно до частин першої та другої статті 619 ЦК України договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи. До пред'явлення вимоги особі, яка несе субсидіарну відповідальність, кредитор повинен пред'явити вимогу до основного боржника. Якщо основний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора або кредитор не одержав від нього в розумний строк відповіді на пред'явлену вимогу, кредитор може пред'явити вимогу в повному обсязі до особи, яка несе субсидіарну відповідальність.
Отже, субсидіарна відповідальність має місце тоді, коли поряд з основним боржником до відповідальності притягується й інша особа. У статті 619 ЦК України визначена послідовність заявлення кредитором вимог до основного боржника та особи, яка несе субсидіарну відповідальність: перш ніж пред'явити вимогу до додаткового (субсидіарного) боржника, кредитор повинен пред'явити цю вимогу до основного боржника. І тільки тоді, коли основний боржник відмовиться задовольнити вимоги кредитора або кредитор не одержить від нього відповіді в розумний строк, кредитор може пред'явити вимогу в повному обсязі до особи, яка несе субсидіарну відповідальність.
Відповідальність субсидіарного боржника є додатковою та наступає виключно у разі незадоволення вимог кредитора основним боржником внаслідок прямої відмови останнього або неотримання кредитором у розумний строк відповіді на вимогу до основного боржника про виконання зобов'язання.
Так, правонаступництво боржника за договором поставки № 4 від 14.05.2010 відбулось до пред'явлення кредитором позовної вимоги у цій справі та на момент пред'явлення позовних вимог у цій справі вже існували як основний боржник, так і субсидіарний.
Тобто, за результатами виділу, КП "Луганська обласна "Фармація Північ" є основним боржником, тоді як КП "Луганська обласна "Фармація" як особа, з якої здійснено виділ, є субсидіарним боржником за спірним зобов'язанням в силу вимог частини 3 статті 109 ЦК України.
Як встановлено судом, позивач, на момент розгляду справи вперше, був не обізнаний про існування правонаступника, а також про те, що КП "Луганська обласна "Фармація" є субсидіарним боржником, а не основним.
Враховуючи викладене, звертаючись з позовною заявою у 2016 році ТОВ "Бізнес Центр Фармація", не будучи обізнаним про існування основного та субсидіарного боржників за зобов'язанням, звернулося з вимогою до субсидіарного боржника без дотримання встановленого ст. 619 ЦК порядку першочергового пред'явлення вимоги спочатку до основного боржника, і лише потім, у разі не задоволення ним вимог, до субсидіарного.
Судом встановлено, що під час первісного розгляду справи господарським судом відповідач-1 не приймав участі у судових засіданнях, жодних пояснень, заперечень, відзив до суду не надавав.
Як вбачається з матеріалів справи, всі процесуальні документи суду, які надсилалися на адресу КП "Луганська обласна "Фармація" під час розгляду справи у 2016 році повернулися до суду неврученими, як зазначено організацією поштового зв'язку - у зв'язку з відмовою адресата від одержання.
Під час первісного розгляду справи КП "Луганська обласна "Фармація" не повідомляло господарський суд першої інстанції про наявність правонаступника та перехід до нього заборгованості за договором поставки від 14.05.2010 №4.
Отже відповідач-1, як особа, яка повинна була повідомити позивача та суд про перехід заборгованості від нього до новоутвореної юридичної особі - його правонаступника не вчинив зазначених дій.
У зв'язку з вище викладеним, під час розгляду даної справи господарським судом у 2016 році КП "Луганська обласна "Фармація Північ" не було залучено до участі у справі, а господарський суд першої інстанції, не будучи обізнаним про проведену у червні 2015 року реорганізацію 1-го відповідача, не врахував зазначених обставин під час ухвалення рішення.
Апеляційним судом також з'ясовано, що згідно з розподільчим балансом виділу нової юридичної особи - КП "Луганська обласна "Фармація Північ" станом на 31.08.2015, поточна кредиторська заборгованість за товари, роботи та послуги КП "Луганська обласна "Фармація" становить 7186000,00 грн, яка передається КП "Луганська обласна "Фармація Північ" (код рядка - 1615).
При цьому, відповідно до зведеної інформації про дані статей бухгалтерського балансу, що передаються КП "Луганська обласна "Фармація" та приймаються КП "Луганська обласна "Фармація Північ", рядок 1615 відображає поточну кредиторську заборгованість за товари, роботи, послуги. За даними цієї зведеної інформації КП "Луганська обласна "Фармація" передано КП "Луганська обласна "Фармація Північ" борг на загальну суму 7185949,24 грн, в тому числі і кредиторську заборгованість перед ТОВ "Бізнес Центр Фармація", яка за відомостями рядку 1615 складає 277079,30 грн та дорівнює сумі заборгованості за поставлений товар, що стягнута рішенням Господарського суду Луганської області від 09.06.2016 у справі №913/614/16.
Відповідно до розподільчого балансу КП "Луганська обласна "Фармація" в редакції, затвердженій розпорядженням голови обласної державної адміністрації - керівника обласної військово-цивільної адміністрації № 272 від 16.05.2016 з урахуванням внесених до розподільчого балансу змін, за результатами розподілу за відповідачем-1 обліковуються виробничі запаси, готова продукція, товари на загальну суму на загальну суму 125957 тис. грн., і поточні зобов'язання на суму 126960 тис. грн, тобто поточних зобов'язань у декілька разів більше, ніж активів, які можуть бути спрямовані на погашення кредиторських вимог.
Оскільки основна заборгованість перед ТОВ "Бізнес Центр Фармація" на загальну суму 277079,30 грн, була передана за розподільчим балансом новоутвореному підприємству (відповідачу-2), стягнення заборгованості з відповідача-1 призводить до неспроможності реального виконання судового рішення у справі, яке набрало законної сили та є обов'язковим до виконання на всій території України в силу вимог закону.
Враховуючи, що ні КП "Луганська обласна "Фармація", ні КП "Луганська обласна "Фармація Північ" не повідомили ні позивача, ні суд про обставини переходу боргу до новоутвореної шляхом виділу юридичної особи, такі дії відповідачів стали причиною ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості з субсидіарного боржника, який не зможе виконати вимоги судового рішення.
Крім того, КП "Луганська обласна "Фармація Північ" отримавши за розподільчим балансом заборгованість перед ТОВ "Бізнес Центр Фармація" за поставлений товар за договором поставки на суму 277079,30 грн ще у вересні 2015 року, боржник добровільно не сплатив зазначену заборгованість перед кредитором, та навіть не надав жодної відповіді на письмову вимогу позивача від 05.11.2018.
Як вбачається, ухвалення судового рішення від 09.06.2016 у справі №913/614/16 без врахування обставин створення нової юридичної особи шляхом виділу з первісного боржника (відповідача-1) є наслідком вчинення умисних дій відповідачів щодо приховання зазначених обставин з метою уникнення відповідальності за невиконання своїх зобов'язань перед позивачем за договором поставки №4 від 14.05.2010.
Так, в даному випадку виникла ситуація, коли судове рішення у справі, яке набрало законної сили не може бути виконане у зв'язку недобросовісною поведінкою боржників.
У рішенні у справі “Савіцький проти України” від 26.07.2012 Суд вказав, що право, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок. Тому необґрунтована тривала затримка виконання обов'язкового рішення може суперечити Конвенції. Саме на державу покладається обов'язок забезпечення того, щоб остаточні рішення, постановлені проти її органів або організацій чи підприємств, якими вона володіє або які вона контролює, були виконані відповідно до вищезазначених вимог Конвенції. Держава відповідає за виконання остаточних рішень, якщо органи влади контролюють обставини, що блокують або перешкоджають їхньому повному та своєчасному виконанню.
Суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (рішення Суду у справі “Глоба проти України”, від 05.07.2012).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 “Шмалько проти України” зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина “судового розгляду”.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Відповідно до статті 1 ГПК України суд при розгляді справи керуються принципом верховенства права.
Частиною 3 статті 2 ГПК України встановлено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема: верховенство права; обов'язковість судового рішення.
Європейський суд з прав людини зазначає, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення Суду у справі "Олюджіч проти Хорватії", № 22330/05, від 05.02.2009). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Суду у справах "Мала проти України", № 4436/07, від 03.07.2014, "Богатова проти України", № 5231/04, від 07.10.2010).
Таким чином, врахувавши доводи ТОВ "Бізнес Центр Фармація", перегляд справи на нововиявленими обставинами у даній справі спрямований на усунення допущеного судом порушення під час первісного розгляду судової справи з метою захисту порушених прав позивача та можливості подальшого виконання судового рішення.
Щодо твердження апелянта про неможливість залучення до участі у справі у якості співвідповідача КП “Луганська обласна “Фармація Північ” колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 48 ГПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача. Після спливу строків, зазначених в частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.
Як встановлено судом, позивач ТОВ "Бізнес Центр Фармація" не було обізнане про існування правонаступника відповідача-1 - КП “Луганська обласна “Фармація Північ”, який був утворений шляхом виділу з КП “Луганська обласна “Фармація” на підставі розпорядження керівника обласної військово-цивільної адміністрації від 16.06.2015 №239, та про передачу новоствореній юридичній особі заборгованості перед ТОВ "Бізнес Центр Фармація" за договором поставки від 14.05.2010 №4 у сумі 277079,29 грн. ні на момент звернення з позовною заявою, ні під час первісного розгляду справи судом першої інстанції.
Звертаючись із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами позивач просив стягнути заборгованість за поставлений товар у сумі 277 079 грн 29 коп., 3% річних у сумі 14758 грн 75 коп., інфляційні втрати в сумі 168 434 грн 21 коп., пеню в сумі 34506 грн 04 коп., витрати на судовий збір з належного на його думку відповідача - КП "Луганська обласна "Фармація Північ".
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 10.07.2019 по справі №913/614/16 замінено відповідача у справі КП "Луганська обласна "Фармація" його правонаступником - КП "Луганська обласна "Фармація Північ".
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 13.08.2019 у даній справі, залишеною без змін Постановою Верховного Суду від 15.10.2019, апеляційну скаргу КП "Луганська обласна "Фармація Північ" задоволено; ухвалу Господарського суду Луганської області від 10.07.2019 у справі №913/614/16 скасовано в частині заміни відповідача у справі його правонаступником. Верховний Суд зазначив, що підстави для здійснення процесуального правонаступництва на стадії перегляду за нововиявленими обставинами судового рішення, яке набрало законної сили, про стягнення заборгованості із субсидіарного боржника, відсутні, враховуючи те, що юридична особа, з якої був здійснений виділ, не припиняється, а продовжує існувати у певному матеріальному правовідношенні як субсидіарний боржник, який відповідно до статті 619 Цивільного кодексу України може задовольнити пред'явлену йому кредитором вимогу та під час розгляду справи відповідач не заявляв в суді клопотання про залучення основного боржника до участі у справі в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.
Врахувавши висновки судів апеляційної та касаційної інстанції, позивач звернувся із заявою про залучення КП “Луганська обласна “Фармація Північ” в якості співвідповідача та про стягнення з нього заборгованості за поставлений товар у сумі 277 079 грн 29 коп., 3% річних у сумі 14 758 грн 75 коп., інфляційних втрат в сумі 168 434 грн 21 коп., пені в сумі 34 506 грн 04 коп. та судового збору.
Оскільки в даному випадку ухвалення судового рішення у даній справі у 2016 році відбулося без врахування факту наявності правонаступника у первісного боржника внаслідок неповідомлення зазначеної інформації відповідачем-1, що як вбачається спрямовано на ухилення від виконання судового рішення щодо стягнення заборгованості за договором поставки у зв'язку з відсутністю у первісного боржника активів, які б могли бути спрямовані на погашення заборгованості, колегія судів приходить до висновку про можливість залучення КП “Луганська обласна “Фармація Північ” на стадії перегляду справи за нововиявленими обставинами.
Здійснюючи перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, господарський суд першої інстанції врахував обставини утворення КП “Луганська обласна “Фармація Північ” (правонаступника первісного боржника), який утворений шляхом виділу, та до якого за розподільчим балансом передано заборгованість перед позивачем у сумі 277079,30 грн та прийшов до висновку про стягнення субсидіарно одночасно з двох боржників на користь ТОВ “Бізнес Центр Фармація” заборгованість за поставлений товар у сумі 277 079 грн 29 коп., 3% річних у сумі 14758 грн 75 коп., інфляційні втрати в сумі 168 434 грн 21 коп., пеню в сумі 34506 грн 04 коп., витрати на судовий збір.
Однак колегія суддів апеляційного суду вважає такий висновок господарського суду першої інстанції передчасним виходячи з наступного.
Виходячи з приписів частини 1 статті 619 ЦК України, договором або законом може бути передбачена субсидіарна (додаткова) відповідальність іншої особи поряд із відповідальністю основного боржника як різновид цивільно-правової відповідальності. Для пред'явлення вимоги особі, яка несе субсидіарну відповідальність, кредитор повинен пред'явити вимогу спочатку до основного боржника. І тільки у разі, якщо основний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора або кредитор не одержав від нього в розумний строк відповіді на пред'явлену вимогу, кредитор може пред'явити вимогу в повному обсязі до особи, яка несе субсидіарну відповідальність.
Натомість відповідно до положень статті 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.
Отже, солідарна відповідальність виникає одночасно щодо усіх боржників та задоволення вимоги кредитора відбувається усіма такими боржниками одночасно або кожним з них окремо в залежності від того, до кого з них буде пред'явлена вимога кредитора. У той же час відповідальність субсидіарного боржника є додатковою та наступає виключно у разі незадоволення вимог кредитора основним боржником внаслідок прямої відмови останнього або неотримання кредитором у розумний строк відповіді на вимогу до основного боржника про виконання зобов'язання.
У даній справі судами встановлено та не заперечується жодною зі сторін спору, що за результатами виділу КП "Луганська обласна "Фармація Північ" є основним боржником, тоді як КП "Луганська обласна "Фармація" як особа, з якої здійснено виділ, є субсидіарним боржником за спірним зобов'язанням в силу вимог частини 3 статті 109 ЦК України.
Зазначене унеможливлює задоволення позовних вимог кредитора - позивача до обох відповідачів одночасно, оскільки субсидіарна відповідальність боржників, на відміну від солідарної відповідальності, носить взаємовиключний характер, тобто задоволення вимог до основного боржника виключає одночасну відповідальність за таким зобов'язанням субсидіарного боржника.
Така правова позиція щодо порядку застосування субсидіарної відповідальності висловлена у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 22.05.2019 у справі № 920/369/17.
У розумінні положень цивільного законодавства суть субсидіарної відповідальності полягає у залученні поряд з основним боржником додаткового (субсидіарного) боржника; субсидіарна відповідальність настає тоді, коли у зобов'язанні беруть участь двоє боржників, один з яких основний, інший - додатковий (субсидіарний).
Отже у даному випадку відсутні підстави для задоволення вимог позивача ТОВ “Бізнес Центр Фармація” одночасно до двох боржників.
Посилання позивача на можливість задоволення позовних вимог одночасно з двох боржників та на правову позицію висвітлену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №905/1956/15, є безпідставними з огляду на наступне.
У справі №905/1956/15 спір виник під час виконання судового рішення щодо заміни сторони у виконавчому провадженні. При цьому створення юридичної особи ТОВ "Торецька вуглевидобувна компанія" шляхом її виділу з ТДВ "ОП "Шахта імені Святої Матрони Московської" та передача кредиторської заборгованості відбулися після ухвалення рішення у справі та відкриття виконавчого провадження щодо первісного боржника. Так, Верховний Суд зазначив, що у таких випадках не підлягають застосуванню положення частини другої статті 619 ЦК України (до пред'явлення вимоги особі, яка несе субсидіарну відповідальність, кредитор повинен пред'явити вимогу до основного боржника; якщо основний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора або кредитор не одержав від нього в розумний строк відповіді на пред'явлену вимогу, кредитор може пред'явити вимогу в повному обсязі до особи, яка несе субсидіарну відповідальність). Ці положення підлягають застосуванню до інших обставин, а саме коли на момент пред'явлення вимоги в матеріальному правовідношенні наявні одночасно й основний, і субсидіарний боржники.
А невиконання основним боржником у процесі виконавчого провадження судового рішення внаслідок, наприклад, недостатності коштів у такого боржника, ускладнить реалізацію кредитором права на задоволення своєї вимоги від субсидіарного боржника, який у випадку його заміни на основного боржника вибуде з виконавчого провадження. При цьому кредитор не може звернутися до субсидіарного боржника з окремим позовом, оскільки є чинне рішення, яким саме з нього вже стягнуто борг у спірних правовідносинах і повторне звернення до суду унеможливлено в силу приписів пункту 2 частини першої статті 175 ГПК України, якою унормовано, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
У справі, що розглядається виділ КП "Луганська обласна "Фармація Північ" відбувся до прийняття Господарським судом Луганської області рішення від 09.06.2016 у справі № 913/614/16, тобто на момент звернення з позовною заявою уже існували як основний боржник, так і субсидіарний.
Враховуючи відмінність обставин справи №905/1956/15 та справи №913/614/16, стягнення заборгованості одночасно з двох боржників у даній справі не може бути застосовано.
Оскільки до участі у справі залучений основний боржник у зобов'язанні, та позивач, звертаючись із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, просив про стягнення заборгованості тільки з КП "Луганська обласна "Фармація Північ", на підставі ст. 109, ст. 619 ЦК України, позивач мав право задовольнити свої вимоги лише за рахунок основного боржника.
Доводи скаржника про відсутність належних доказів в підтвердження факту поставки товару позивачем 1-му відповідачу та отримання ним товару спростовуються матеріалами справи - договором та видатковими накладними, підписаними повноважними особами без доповнень та зауважень.
Посилання скаржника на не передання позивачем документів передбачених п.п. 3.2, 3.3, 4.1, 4.2 договору спростовуються матеріалами справи, оскільки на підставі п.п. 3.6, 3.7 договору покупець повинен був повернути такий товар продавцю.
Доказів того, що товар або його частину повернуто позивачеві, або повернуто позивачем 1-му відповідачеві неправомірно сплачені грошові кошти в якості оплати частини поставленого товару за договором - відповідачами не надано.
Крім того, та обставина, що заборгованість за договором поставки перед ТОВ "Бізнес Центр Фармація" обліковувалась на балансі КП “Луганська обласна “Фармація” та була передана за розподільчим балансом КП “Луганська обласна “Фармація Північ” і обліковується на балансі правонаступника свідчить про те, що існування зобов'язання щодо сплати зазначених коштів визнається відповідачами.
Матеріалами справи, в тому числі і постановами Верховного Суду по даній справі, підтверджено той факт, що грошові суми за порушення строків оплати поставленого товару від КП “Луганська обласна “Фармація” до КП “Луганська обласна “Фармація Північ” не передавались.
Однак враховуючи, що виділ КП "Луганська обласна "Фармація Північ" з КП “Луганська обласна "Фармація” та затвердження розподільчого балансу правонаступника відбулися до пред'явлення позивачем позову до КП “Луганська обласна “Фармація" та до ухвалення Господарським судом Луганської області рішення від 09.06.2016 у цій справі про стягнення з КП "Луганська обласна "Фармація” на користь ТОВ “Бізнес Центр Фармація” боргу за договором поставки № 4 від 14.05.2010 в сумі 277 079,29 грн, 3 % річних в сумі 14 758,75 грн, інфляційних втрат в сумі 168 434,21 грн, пені в сумі 34 506,04 грн та судового збору в сумі 7421,67 грн, кредиторська заборгованість в межах зазначених сум 3 % річних, інфляційних втрат, пені та судового збору не передана і не могла бути передана новоствореній юридичній особі за розподільчим балансом, оскільки обов'язок щодо сплати зазначених сум виник у первісного боржника лише на підставі рішення суду від 09.06.2016.
Оскільки на момент звернення із позовною заявою вже існував правонаступник - КП "Луганська обласна "Фармація Північ", що є основним боржником у зобов'язанні (про що, як встановлено матеріалами справи, не був обізнаний позивач), який не виконав свого обов'язку перед ТОВ "Бізнес Центр Фармація" щодо сплати заборгованості за поставлений товар за договором підряду №4 від 14.05.2010, правомірним є пред'явлення позовних вимог про стягнення сум 3 % річних, інфляційних втрат, пені та судового збору до основного боржника.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що за результатами перегляду справи за нововиявленими обставинами вимоги про стягнення сум 3 % річних, інфляційних втрат, пені та судового збору повинні бути задоволенні за рахунок основного боржника у зобов'язанні, як з відповідача у справі.
Розглянувши доводи апелянта щодо спливу строку позовної давності в частині стягнення пені за період з 17.07.2014 по 17.01.2015 в сумі 34506 грн 04 коп., колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.
Частиною 1 ст. 259 ЦК України передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Як вбачається з матеріалів справи, договір про збільшення позовної давності між сторонами не укладався.
За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 260 ЦК України).
Отже, позовна давність - це строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй матеріальне право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред'явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду.
У пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування позовної давності має декілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів і запобігати несправедливості, яка може статися у разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №№ 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України).
Якщо господарська санкція нараховується за кожен день прострочення на відповідну суму, то позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється окремо за кожний день прострочення. Право на позов про стягнення такої санкції за кожен день прострочення виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права. З огляду на те, що нарахування господарських штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, то строк позовної давності спливає через рік від дня, за який нараховано санкцію.
Судом встановлено, що звертаючись з позовною заявою 04.05.2016 ТОВ "Бізнес Центр Фармація" заявлено до стягнення пеню у розмірі 34506 грн 04 коп. за період з 17.04.2014 по 17.01.2015.
Отже позивач звернувся з позовною вимогою про стягнення пені більше ніж через рік та три місяці після останньої дати її нарахування.
В запереченнях на відповідь КП "Луганська обласна "Фармація Північ" (вих. №01-30/113 від 23.07.2019) заявлено про застосування встановленого п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України строку позовної давності в один рік.
Позивач не звертався до суду з клопотанням про поновлення строку позовної давності щодо вимог про стягнення пені.
Враховуючи, що ТОВ "Бізнес Центр Фармація" звернувся з позовною вимогою про стягнення пені після спливу строку позовної давності, про застосування якої до позовних вимог просив відповідач-2, колегія суддів приходить до висновку, що в даному випадку підлягають застосуванню наслідки спливу позовної давності.
Однак господарським судом першої інстанції зазначені обставини під час ухвалення оскаржуваного рішення враховано не було.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене при неповному з'ясування обставин справи, з порушенням норм процесуального права та при неправильному застосуванні норм матеріального права. У зв'язку з викладеним рішення Господарського суду Луганської області від 09.12.2019 у справі №913/614/16 підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
З огляду на те, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції із ухваленням нового рішення, витрати позивача і відповідача зі сплати судового збору за подання позовної заяви, заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами та апеляційної скарги покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Керуючись статтями 269, 270, п.2 ч.1 ст. 275, п.1, 4 ч.1 ст. 277, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Луганська обласна "Фармація Північ" задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Луганської області від 09.12.2019 у справі №913/614/16 скасувати та ухвалити нове рішення.
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Бізнес Центр Фармація” від 28.05.2019 №28/05-19 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Луганської області від 09.06.2016 у справі №913/614/16 задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Луганської області від 09.06.2016 у справі №913/614/16 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову до відповідача-1 Комунального підприємства “Луганська обласна “Фармація” (93406, м.Сєвєродонецьк Луганської області, проспект Гвардійський, буд.33, офіс, 2, ід. код 01975442) відмовити, позов до відповідача-2 Комунального підприємства “Луганська обласна “Фармація Північ” (93400, м. Сєвєродонецьк Луганської області, вул. Науки, буд.5, ід. код 40045927) задовольнити частково.
Стягнути з відповідача-2 Комунального підприємства “Луганська обласна “Фармація Північ” (93400, м. Сєвєродонецьк Луганської області, вул. Науки, буд.5, ід. код 40045927) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Бізнес Центр Фармація” (07300, м. Вишгород Вишгородського району Київської області, вул. Шолуденка, буд.18, ід. код 30177378) заборгованість за поставлений товар у сумі 277079 грн 29 коп., 3% річних у сумі 14758 грн 75 коп., інфляційні втрати в сумі 168434 грн 21 коп., витрати на судовий збір за подання позовної заяви у сумі 6904 грн 08 коп. та витрати на судовий збір за подання заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами у сумі 10356,12 грн.
В решті позову щодо відповідача-2 Комунального підприємства “Луганська обласна “Фармація Північ” (93400, м.Сєвєродонецьк Луганської області, вул. Науки, буд.5, ід. код 40045927) відмовити.
В іншій частині заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Бізнес Центр Фармація” від 28.05.2019 №28/05-19 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Луганської області від 09.06.2016 у справі №913/614/16 відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Бізнес Центр Фармація” (07300, м. Вишгород Вишгородського району Київської області, вул. Шолуденка, буд.18, ід. код 30177378) на користь Комунального підприємства “Луганська обласна “Фармація Північ” (93400, м. Сєвєродонецьк Луганської області, вул. Науки, буд.5, ід. код 40045927) 1164,59 грн судового збору за розгляд апеляційної скарги.
Доручити Господарському суду Луганської області видати відповідні накази.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження постанови апеляційного господарського суду передбачені статтями 287-289 ГПК України.
Головуючий суддя І.А. Шутенко
Суддя Л.І. Бородіна
Суддя О.В. Плахов
Повний текст постанови складено та підписано 19.05.2020.