"18" травня 2020 р. Справа №909/954/19
м. Львів
Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:
Гриців В.М. (головуючий), Дубник О.П., Хабіб М.І.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі - АТ "НАК "Нафтогаз України") на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16 січня 2020 року (суддя Рочняк О.В., повний текст складено 20 січня 2020 року) у справі №909/954/19 за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Державного підприємства "Теплокомуненерго" про стягнення заборгованості в сумі 65580,82 грн
У липні 2019 року Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Державного підприємства "Теплокомуненерго" про стягнення заборгованості в сумі 65 580,82грн, з яких: пеня - 33 586,76грн, 3% річних -10519,51 грн, інфляційні втрати - 21474,55грн за неналежне виконання грошового зобов'язання за договором постачання природного газу №6016/1718-ТЕ-15 від 07.09.2017 в частині своєчасного розрахунку за поставлений природний газ.
Відповідач подав відзив, у якому посилається на договори про організацію взаєморозрахунківта зазначає, що несвоєчасність оплат за поставлений газ виникла не з його вини, оскільки оплати за спожитий газ здійснювалися по мірі надходження субвенцій з державного бюджету.
Також,20 грудня 2019 року відповідач подав клопотання про зменшення штрафних санкцій на 99%, до якого додав довідки про фінансовий результат за 2017, 2018 роки, 9 місяців 2019 року.
Господарський суд Івано-Франківської області рішенням від 16 січня 2020 року позов задовольнив частково. Стягнув з Державного підприємства "Теплокомуненерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 3% річних в сумі 8786,38грн, інфляційні збитки в сумі 14 668,65грн, пеню в сумі 9152,19грн, 1580,67грн судового збору. У решті позову відмовив.
Суд мотивував рішення тим, що уклавши договори про організацію взаєморозрахунків №83/332-в від 08 листопада 2017 року та №15/110 від 03 жовтня 2018 року, сторони змінили порядок і строки проведення розрахунків за придбання природного газу за договором. Відтак, суд перерахував заявлені до стягнення суми за період з 26 грудня 2017 року по 02 жовтня 2018 року включно та дійшов висновку, що до стягнення з відповідача належить3 % річних у сумі 8786,38 грн, інфляційні втрати в сумі14668,65 грн, пеня в сумі30507,32 грн.
Разом з цим, урахувавши ступінь виконання основного зобов'язання; складне фінансове становище відповідача, враховуючи статус відповідача, соціальну спрямованість його діяльності по безперебійному забезпеченню тепловою енергією населення, підприємств, установ та організацій, важливість збереження господарської діяльності відповідача як підприємства; наслідки порушення зобов'язання та невідповідність розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; наявність тривалих партнерських стосунків між сторонами у справі, а також той факт, що позивачем не обґрунтовано понесення ним збитків внаслідок порушення строку виконання зобов'язання, відсутність заборгованості за основним зобов'язанням, суд вирішив зменшити позовні вимоги в частині стягнення пені на 70% та стягнути в сумі 9152,19 грн.
Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16 січня 2020 року у справі №909/954/19 в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення неустойки у сумі 32973,60 грн, та ухвалити нове, яким позовні вимоги щодо стягнення 32 973,60 грн задовольнити у повному обсязі, в іншій частині оскаржуване рішення залишити без змін; судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2881,5 грн за розгляд апеляційної скарги покласти на відповідача.
Вважає, що при зменшенні розміру пені суд мав врахувати майнових стан та інтереси сторін зобов'язання; не лише майнові, але й інші інтереси сторін. Крім того, суд повинен був дати належну правову оцінку доказам, наданим сторонами в обґрунтування своїх позицій щодо наявності чи відсутності збитків, адже рішення не може ґрунтуватися на доводах однієї сторони та припущеннях. Суд не мав права застосовувати до спірних правовідносин статтю 233 ЦК України, не з'ясувавши всіх обставин. При вирішенні питання про зменшення пені суд повинен був оцінити чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, а не лише відповідача.
Стверджує, що з матеріалів справи та самого рішення незрозуміло, які саме інтереси сторін було враховано, і яким чином інтереси сторін вплинули на рішення суду в частині зменшення розміру неустойки. Суд не мотивував рішення, лише керувався внутрішнім переконанням та посиланням на матеріальний стан відповідача, однак, не урахував інтересів позивача. Нараховані штрафні санкції не є надмірно великими у порівнянні з невиконанням зобов'язання за договором купівлі-продажу природного газу. Відсутність вини та матеріальний стан не є винятковими випадком чи підставою для зменшення розміру неустойки, суд не надав належної уваги ступеню виконання зобов'язання боржника, що призвело до порушення норм процесуального права, а саме: ст.76-79 ГПК України, та матеріального права а саме: ст. 233 ГК України та ст.525, 526, 551, 599, 625 ЦК України.
Західний апеляційний господарський суд ухвалою від 16 березня 2020 року поновив строк на апеляційне оскарження, відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16 січня 2020 року у справі №909/954/19, зупинив дію оскаржуваного рішення і вказав, що учасники справи мають право подати відзив на апеляційну скаргу та докази надсилання відзиву учасникам справи у строк, не пізніше п'яти днів з дня отримання ухвали про відкриття апеляційного провадження. А 26 березня 2020 року суд ухвалив розглядати справу №909/954/19 без повідомлення учасників процесу відповідно до частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на ціну позову і предмету спору.
Ухвали Західного апеляційного господарського суду від 16 і 26березня 2020 року сторони отримали більше півтора місяці тому, що підтверджено повідомленнями про вручення поштових відправлень. Станом на дату розгляду апеляційної скарги на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16 січня 2020 року у справі №909/954/19відзиву, клопотань, заяв до суду не надходило.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Західний апеляційний господарський суд, розглянув апеляційну скаргу та матеріали справи і вважає, що підстави для скасування рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16 січня 2020 року у справі №909/954/19відсутні.
Предметом спору у справі №909/954/19 є вимога позивача стягнути з відповідача 33 586,76 грн пені, 10519,51 грн - 3% річних та 21474,55 грн інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором постачання природного газу №6018/1718-ТЕ-15.
Обставини справи№909/954/19:
07 вересня 2017 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Державне підприємство "Теплокомуненерго" уклали договір постачання природного газу №6018/1718-ТЕ-15.
Надалі сторони уклали додаткові угоди до договору №6096/1718-БО-15 - додаткову угоду №1 від15 січня 2018 року та додаткову угоду №2 від 04 квітня 2018 року.
Відповідно до пункту 1.1. договору №6096/1718-БО-15 постачальник зобов'язався поставити споживачу у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов'язався оплатити його на умовах договору.
Згідно з пунктом 1.2. договору№6096/1718-БО-15природний газ використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
Відповідно до пункту 3.7 договору №6096/1718-БО-15 приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі.
Згідно з пунктом 6.1 договору №6096/1718-БО-15 редакції додаткової угоди №1 від 15 січня2018 року оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3. цього договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання споживачем будь-яких документів (актів, розрахунків, протоколів тощо) щодо нарахованих (оформлених) та не профінансованих пільг і житлових субсидій населенню, згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затверджених постановою кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року №256, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором.
Пунктом 8.1 договору №6096/1718-БО-15 передбачено, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і договором.
Пунктом 8.2 договору №6096/1718-БО-15в редакції додаткової угоди №1 від 15 січня2018 року передбачено, що у разі прострочення споживачем оплати відповідно до пункту 6.1 договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04 березня 2002 року №256.
Пунктом 8.3 договору №6096/1718-БО-15в редакції додаткової угоди №1 від 15 січня2018 року передбачено, що з урахуванням пункту 11.3. цього договору, підписання споживачем будь-яких документів (актів, розрахунків, протоколів тощо) щодо нарахованих (оформлених) та не профінансованих пільг і житлових субсидій населенню, згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року №256, не звільняє споживача від обов'язку сплатити на користь постачальника платежі відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, нараховані на всю суму заборгованості за цим договором.
Пунктом 10.3 договору №6096/1718-БО-15передбачено, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п'ять років.
Відповідно до підпункту 4 пункту11.3.договору №6096/1718-БО-15в редакції додаткової угоди №1 від 15 січня2018 року будь-які спільні протокольні рішення або надані споживачем будь-які документи щодо оформлених та не профінансованих пільг і житлових субсидій населенню, згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затверджених постановою кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року №256, протоколи нарад, дво- та багатосторонніх зустрічей, листування між сторонами:
не можуть бути використані для внесення змін до цього договору;
можуть бути застосовані до відносин за цим договором тільки після підписання сторонами окремого додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору;
можуть бути застосовані до відносин за цим договором тільки після підписання сторонами окремого додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору.
Відповідно до пункту 12.1 в редакції додаткової угоди №2 від 04 квітня2018 року, договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2017 по 31 травня 2018 року (включно),в частині розрахунків - до їх повного здійснення.
На виконання умов договору №6018/1718-ТЕ-15постачальник за період з жовтня 2017 року до травня 2018 року передав, а споживач прийняв природний газ на загальну суму 932 478,30 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу.
Згідно з актом звіряння розрахунків станом на 08 листопада 2017 року заборгованість за природний газ, що виникла на 01 листопада 2017 року, становила 47 638,91 грн.
08 листопада 2017 року Головне управлінням Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області, Департамент фінансів Івано-Франківської ОДА, Фінансове управління Богородчанської РДА, Державне підприємство "Теплокомуненерго", Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та ПАТ "Укргазвидобування" уклали договір №83/332-в про організацію взаєморозрахунків, згідно умов якого, предметом договору є організація проведення сторонами взаєморозрахунків за субвенцією з державного бюджету, передбаченою статтею 31 Закону України "Про державний бюджет України на 2017 рік", відповідно до Порядку та умов надання у 2017 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною ціною теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися підприємствам, що надають такі послуги, та тарифами, що затверджуються та/або затверджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 18 травня 2017 року №332 (із змінами). За умовами договору сторони погодили порядок надходження коштів і проведення взаєморозрахунків для погашення заборгованості за природний газ.
Відповідач 15 листопада 2017 року оплатив позивачу 47638,91 грн згідно платіжного доручення від 15.11.2017 призначення платежу: ст.31 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2017 рік", договір про організацію взаєморозрахунків №83/332-в від 08.11.2017 за природний газ 2017 року, згідно з договором №60161718-ТЕ-15 від 07.09.2017;
Також відповідач оплатив позивачу за поставлений природний газ такі кошти:
- 37 142 грн згідно платіжного доручення №1 від 30.01.2018, призначення платежу - постанова КМУ від 04.03.2002 №256 за природний газ 2017 згідно з договором №60161718-ТЕ-15 від 07.09.2017;
- 75 326,63 грн згідно платіжного доручення №1 від 27.02.2018, призначення платежу-постанова КМУ від 04.03.2002 №256 за газ 2017 згідно з договором №60161718-ТЕ-15 від 07.09.2017;
- 350 641 грн згідно платіжного доручення №2 від 23.04.2018, призначення платежу-постанова КМУ від 04.03.2002 №256 за газ 2017 згідно з договором №60161718-ТЕ-15 від 07.09.2017.
Згідно акту звіряння розрахунків станом на 03 жовтня 2018 року, заборгованість за природний газ, що виникла на розрахункову дату на 01жовтня2018 року становила 421 729,27 грн.
03 жовтня 2018 року Головне управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області, Департамент фінансів Івано-Франківської ОДА, Фінансове управління Богородчанською РДА, Державне підприємство "Теплокомуненерго", Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" уклали договір №15/110 про організацію взаєморозрахунків, предметом якого є організація проведення сторонами взаєморозрахунків за субвенцією з державного бюджету, передбаченою статтею21 Закону України "Про державний бюджет України на 2018 рік", відповідно до Порядку та умов надання у 2017 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною ціною теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися підприємствам, що надають такі послуги, та тарифами, що затверджуються та/або затверджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2018 року №110. За умовами договору сторони погодили перелік підприємств, установ та організацій, що беруть участь у проведенні порядок взаєморозрахунків та послідовність виконання сторонами договору.
Відповідач21 листопада 2018 року оплатив позивачу 421 729,27 грн, що підтверджено платіжним дорученням №1 від 21.11.2018 з призначенням платежу - ст.21 ЗУ "Про державний бюджет України", дог.№15/110 від 03.10.2018 за природний газ за 2018р,. згідно договору від 07.09.2017 №6016/1718-ТЕ-15.
Ці обставини сторони не заперечують і не спростовують.
Господарський суд Івано-Франківської області рішенням від 16 січня 2020 року у справі №909/954/19 позов задовольнив частково. Стягнув з відповідача на користьпозивача8786,38 грн - 3% річних, 14 668,65 грн інфляційних, 9152,19 грн пені, (32607,22) та1580,67 грн судового збору. У решті позову відмовив.
Місцевий господарський суд здійснив перерахунок стягуваних сум з урахуванням укладення договорів про організацію взаєморозрахунків від 08 листопада 2017 року №83/332-в та від 03 жовтня 2018 року№15/110 і періоду прострочення виконання грошового зобов'язання з 26 грудня 2017 року до 02 жовтня 2018 року, а також зменшив на 70 відсотків пеню, що підлягала стягненню у сумі 30 507,32 грн.
Предметом апеляційного оскарження є рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16 січня 2020 року в частині відмови у задоволенні позову щодо стягнення з відповідача решти спірної суми - 32973,60 грн за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором постачання природного газу №6018/1718-ТЕ-15.
Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; інші юридичні факти.
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. (ч.4 ст.11 ЦК України)
За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з статтями 525, 526, 599 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з статтею 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (штрафу, пені).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом(ч.1 ст.612 ЦК України)
Згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.(п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (п.п.1, 3 ст. 549 ЦК України).
За приписами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як зазначено вище, 07 вересня 2017 року сторони уклали договір постачання природного газу №6096/1718-БО-15для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. Надалі, сторони уклали додаткові угоди до договору №6096/1718-БО-15 - додаткову угоду №1 від 15 січня 2018 року та додаткову угоду №2 від 04 квітня 2018 року. У договорі№6096/1718-БО-15 сторони, серед іншого, узгодили обсяг поставки природного газута його використання споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню; строки поставки; строки оплати; відповідальність за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Позивач свої зобов'язання за договором №6096/1718-БО-15 щодо поставки природного газу виконав - за період з жовтня 2017 року до травня 2018 року передав відповідачу природний газ на загальну суму 932 478,30 грн.
Відповідач прострочив оплату вартості природного газу, переданого йому за договором №6096/1718-БО-15, що стало підставою для нарахування за прострочення виконання грошового зобов'язання відповідно до пункту 8.2. договору пені в сумі 33 586,76 грн та відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України10519,51 грн -3% річних і21474,55 грн інфляційних втрат.
Разом з тим, Головне управлінням Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області, Департамент фінансів Івано-Франківської обласної державної адміністрації, Фінансове управління Богородчанської районної державної адміністрації, Державне підприємство "Теплокомуненерго", Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" уклали договори про організацію взаєморозрахунків з погашення заборгованості позивачу за природний газ, переданий відповідачу за договором 6096/1718-БО-15 за рахунок субвенцій з Державного бюджету України, якими змінили взаємовідносини сторін щодо порядку і строків оплати за природний газ, а саме:
-договір про організацію взаєморозрахунків від 08 листопада 2017 року №83/332-в щодо 47 638,91 грн заборгованості за природний газ, що виникла станом на 01 листопада 2017 року;
-договір про організацію взаєморозрахунків від 03 жовтня 2018 року№15/110щодо 421 729,27 грн заборгованості за природний газ, що виникла станом на 01 жовтня 2018 року.
Підписуючи названі договори про організацію взаєморозрахунків і Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивач), і Державне підприємство "Теплокомуненерго" (відповідач), погодились на проведення взаєморозрахунків за рахунок субвенцій з Державного бюджету України, порядку та умов надання субвенцій з державного бюджету, порядку проведення оплати за природний газ, який позивач передав відповідачу за договором №6096/1718-БО-15.
За умовами названих договорів про організацію взаєморозрахунків сторони поширили на спірні правовідносини порядок врегулювання заборгованості за спожитий відповідачем природний газіз застосуванням субвенцій з Державного бюджету України. Тим самим сторони змінили встановлені договором №6096/1718-БО-15умови, порядок і строк проведення розрахунків між позивачем та відповідачем, у тому числі й названі вище умовипунктів6.1., 8.2., 8.3., 11.3. договору №6096/1718-БО-15 в редакції додаткової угоди №1 від 15 січня2018 року, у яких є покликання на постанову Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року №256.
Натомість, договір про організацію взаєморозрахунків від 08 листопада 2017 року №83/332-вбуло укладено на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 18 травня 2017 року №332, а договір про організацію взаєморозрахунків від 03 жовтня 2018 року №15/110 - на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2018 року №110.
Названими постановами Кабінет Міністрів України затвердив Порядок та умови надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам у 2017 та у 2018 роках відповідно, на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, бюджетним установам і організаціям та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування (далі - субвенція).
Ураховуючи зазначені обставини, Господарський суд Івано-Франківської області застосував умови договорів про організацію взаєморозрахунків, здійснив перерахунок трьох процентів річних, інфляційних втрат та пені і дійшов висновку, що сума пені становить 30507,32 грн, інфляційних втрат - 14668,65 грн, 3% річних -8786,38 грн, які підлягають стягненню з відповідача за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором постачання природного газу №6016/1718-ТЕ-15 від 07 вересня 2017 року.
Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" не спростовувало встановлений судом факт укладення договорів про організацію взаєморозрахунків №83/332-в від 08 листопада 2017 року та №15/110 від 03 жовтня 2018 року, якими сторони змінили порядок і строки проведення розрахунків за придбання природного газу за договором.
В апеляційній скарзі позивач ставить під сумнів правильність застосування судом першої інстанцій статті 233 Господарського кодексу України та статті 251 Цивільного кодексу України при зменшенні розміру неустойки (пені) на 70%.
Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Статтею 233 Господарського кодексу України надано право суду зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №913/89/18, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, вказував на те, що правовий аналіз статті 233 ГК України і частини третьої статті 551 ЦК України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) та інше.При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Питання можливого зменшення штрафних санкцій вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У поданому суду першої інстанції клопотанні від 20 грудня 2019 року, відповідач просив зменшити на 99% розмір штрафних санкцій
Клопотання мотивоване тим, що основним видом виробничої діяльності Державного підприємства "Теплокомуненерго" є виробництво, транспортування та постачання теплової енергії для бюджетних установ та населення смт. Богородчани, у зв'язку із тим, що фактична реалізація теплової енергії є значно менша від планової, як наслідок відповідач є збитковим підприємством, що підтверджує довідками про фінансовий результат за останні 3 роки. На підприємстві склалася вкрай важка фінансова ситуація, так збиток Державного підприємства "Теплокомуненерго" за 2018 рік склав 20368 грн підприємство в міру поступлення коштів від бюджетних установ та населення в той же час розраховується за спожиті енергоносії. Однак, штрафні санкції, які нараховує Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за несвоєчасну оплату відповідачем за спожитий природній газ, вважає неприйнятними, оскільки такі платежі цілком і повністю залежать від сплати населенням за спожиту теплову енергію та отримання субвенцій з державного бюджету на відшкодування різниці в тарифах та пільг, субсидій незахищеним верствам населення. Неодноразові затримки оплати за теплову енергію призвели до несвоєчасної оплати відповідачем за спожитий природній газ. Крім того, Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" не надала в позовній заяві жодних доказів, які саме збитки завдав відповідач позивачу. Звертає увагу суду на те, що якщо проаналізувати нарахування позивачем штрафних санкцій, то відповідач майже без затримок цілком і повністю розрахувався за спожитий природній газ за договором. Усі кошти, які поступали на рахунок відповідача, першочергово йшли на оплату енергоносіїв Державного підприємства "Теплокомуненерго". До клопотання відповідач додав довідки про фінансовий результат за 2017, 2018 роки, 9 місяців 2019 року.
Господарський суд Івано-Франківської області урахував ступінь виконання основного зобов'язання, у тому числі за рахунок субвенцій із державного бюджету; складне фінансове становище відповідача з огляду на його статус, соціальну спрямованість його діяльності по безперебійному забезпеченню тепловою енергією населення, підприємств, установ та організацій, важливість збереження господарської діяльності відповідача як підприємства; наслідки порушення зобов'язання та невідповідність розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; наявність тривалих партнерських стосунків між сторонами у справі, а також відсутність доказів про понесення позивачем збитків внаслідок порушення строку виконання зобов'язання, відсутність заборгованості за основним зобов'язанням.
Господарський суд Івано-Франківської області зменшив на 70% розмір пені у сумі 30 507,32 грн, що підлягала стягненню з відповідача за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором постачання природного газу №6016/1718-ТЕ-15 від 07 вересня 2017 року, та стягнув з відповідач 9152,19 грн пені.
Суд апеляційної інстанції погоджується із висновком місцевого господарського суду про зменшення на 70% розміру пені, що підлягає стягненню, та наведеним обґрунтуванням. На зменшення розміру пені вплинули такі обставини: скрутне фінансове становища відповідача (збитковість підприємства); призначення отриманого за договором №6016/1718-ТЕ-15 від 07 вересня 2017 року природного газу - використання виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню; причини виникнення заборгованості - у зв'язку з несвоєчасною оплатою споживачами послуг централізованого теплопостачання, тобто через низький ступінь розрахунків останніх і виникла заборгованість, що відповідно свідчить про відсутність безпосередньої вини відповідача; сплата у повному обсязі за отриманий природний газ, у тому числі за рахунок субвенцій із державного бюджету; незначний строк прострочення; відповідач не ухилявся від виконання взятих на себе зобов'язань за договором, оскільки прострочення зумовлене несвоєчасним надходженням на рахунок коштів від споживачів; предмет спору - стягнення пені та передбачених статтею 625 ЦК України нарахувань, що не є основним доходом позивача і не може впливати на його господарську діяльність; відсутність доказів понесення позивачем прямих збитків пов'язаних з несвоєчасним виконанням відповідачем зобов'язання за договором; пеня є санкцією за невиконання зобов'язання, а не основним боргом, а тому при зменшенні її розміру позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі з урахуванням задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.
Викладене спростовує наведені в апеляційній скарзі доводи позивача про те, що суд першої інстанції не врахував інтересів позивача. Виходячи з принципу змагальності сторін у господарському процесі кожна особа повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом, що передбачено положеннями статті 13 ГПК України. Позивач не надав доказів на підтвердження посилань щодо наявності збитків, заподіяних внаслідок невиконання відповідачем умов договору, а в апеляційній скарзі не вказує на конкретні надані ним суду першої інстанції докази, які були залишені поза увагою. Наполягаючи на стягненні
З огляду на всі фактичні обставини справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення клопотання відповідача щодо зменшення розміру пені, оскільки присудження до стягнення 30% від належної до стягнення суми пені, з урахуванням обставин справи, є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов'язань і проявом балансу між інтересами кредитора і боржника та узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, а також є засобом недопущення використання пені як інструменту отримання безпідставних доходів, а не як способу стимулювання боржника до належного виконання зобов'язань.
Крім того, задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних нарахувань забезпечить захист майнових прав та інтересів АТ "НАК "Нафтогаз України", що спростовує доводи апеляційної скарги про те, що судом не було враховано інтереси позивача.
Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Беручи до уваги викладені обставини справи і приписи закону суд апеляційної інстанції вважає, що рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16 січня 2020 року у справі №909/954/19 ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишає без задоволення.
За приписами частини 5 статті 240 ГПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 129 ГПК України у спорах, що виникають виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 283, 284 ГПК України, суд
Рішення Господарського Івано-Франківської області від 16 січня 2020 року у справі №909/954/19 залишити без змін, апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" без задоволення.
Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покласти на позивача.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Повний текст постанови складено 18 травня 2020 року.
Головуючий суддя В.М. Гриців
Суддя О.П. Дубник
Суддя М.І. Хабіб