ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
12 травня 2020 року м. ОдесаСправа № 915/2493/19
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегія суддів:
головуючого судді: Богацької Н.С.
суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.
секретар судового засідання: Гайдук В.С.
за участю представників учасників справи:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
від третьої особи: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради
на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 28.12.2019 про відмову у відкритті провадження, постановлену суддею Давченко Т.М. у м. Миколаїв
у справі №915/2493/19
за позовом: Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради
до відповідача: Центрального відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області
третя особа: ОСОБА_1
про: стягнення грошових коштів у сумі 591 грн 96 коп, -
В грудні 2019 року Департамент праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Центрального відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, третя особа: ОСОБА_1 , про стягнення коштів державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям в сумі 591 грн 96 коп.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 28.12.2019 судом, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України, відмовлено у відкритті провадження у справі; позовну заяву від 26.12.2019 № 09.6254/08 з додатками на 20 арк. повернуто Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради.
Не погодившись з означеною ухвалою суду, Департамент праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради звернувся з апеляційною скаргою, згідно якої просив суд ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 28.12.2019 по справі №915/2493/19, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Одночасно скаржник також просив розглянути справу за відсутності представника Департаменту.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зазначаючи, що:
- відповідач у спірних відносинах не виконував функцій суб'єкта владних повноважень, а виступав організацією, установою, яка мала надати документи, необхідні для призначення державної допомоги;
- в даному позові не ставиться вимога про вирішення публічно - правового спору, а мова йде про відшкодування шкоди, тому справа не відноситься до юрисдикції адміністративних судів та підлягає розгляду за правилами господарського судочинства;
- в жовтні 2019 року Департамент звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду, проте ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.10.2019 Департаменту було відмовлено у відкритті провадженні справи, так як даний спір має розглядатися в порядку господарського судочинства.
У відповідності до вимог ст. 32 та ч. 1 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України для розгляду вказаної апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Богацька Н.С., судді: Діброва Г.І., Принцевська Н.М.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.02.2020 у задоволенні клопотання Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради про розстрочення сплати судового збору або звільнення від його сплати відмовлено; апеляційну скаргу Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 28.12.2019 про відмову у відкритті провадження у справі №915/2493/19 залишено без руху; встановлено строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання Південно-західному апеляційному господарському суду доказів сплати судового збору у розмірі 2102,00 грн., протягом 10 днів з дня вручення копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху; попереджено Департамент праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради, що у разі не усунення недоліків апеляційної скарги у строк, встановлений судом, апеляційна скарга буде вважатися неподаною і повернута скаржнику.
28.02.2020 від Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради надійшла заява, у якій останній просив долучити до матеріалів справи платіжне доручення №152 від 24.02.2020 про сплату судового збору в сумі 2102 грн. 00 коп. за подання апеляційної скарги.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.03.2020 Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради поновлено строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Миколаївської області від 28.12.2019 про відмову у відкритті провадження у справі №915/2493/19; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 28.12.2019 про відмову у відкритті провадження у справі №915/2493/19; встановлено іншим учасникам справи згідно з нормами ст. 263 Господарського процесуального кодексу України строк для подання відзиву на апеляційну скаргу (з доказами його направлення учасникам справи) до 16.03.2020; роз'яснено іншим учасникам справи їх право в строк до 16.03.2020 подати до суду разом з відзивом на апеляційну скаргу або окремо будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до ст. 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи. Попереджено учасників справи про наслідки подання письмових заяв чи клопотань без додержання вимог частини першої та другої вказаної вище статті, або не у строк, встановлений судом, у вигляді їх повернення чи залишення без розгляду; зобов'язано Департамент праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради у строк до 16.03.2020 надати суду оригінал позовної заяви Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради від 26.12.2019 №09.6254/08 (вх. ГСМО №19649/19 від 27.12.2019) у справі №915/2493/19 та доданих до неї документів.
17.03.2020 від скаржника надійшла заява, відповідно до якої останній, на виконання ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.03.2020, надав суду оригінал позовної заяви Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради від 26.12.2019 №09.6254/08 (вх. ГСМО №19649/19 від 27.12.2019) та доданих до неї документів.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.03.2020 справу № 915/2493/19 призначено до розгляду на 13.04.2020 о 14:30год.
У зв'язку з перебуванням судді зі складу колегії суддів Діброви Г.І. з 08.04.2020 по 17.04.2020, відповідно до наказу №79-в від 07.04.2020, у відпустці, судове засідання, яке призначено на 13.04.2020 о 14:30 год. у справі №915/2493/19, не відбулось, про що складено довідку від 13.04.2020.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.04.2020 учасників справи повідомлено про те, що розгляд справи №915/2493/19 відбудеться 12.05.2020 о 15:00 год., а також про можливість подати клопотання про розгляд справи без їх участі, на підставі наявних у матеріалах справи документів, у зв'язку зі встановленням на усій території України карантину відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS - CoV-2»; участь у судовому процесі учасників справи визнано не обов'язковою.
Уповноважений представник позивача у судове засідання 12.05.2020 не з'явився, надавши клопотання про розгляд справи за його відсутності на підставі наявних в матеріалах справи документів; вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, правом на подання відзиву, заяв, клопотань не скористались, незважаючи на належне повідомлення про час, дату та місце розгляду справи.
Враховуючи достатність матеріалів справи, не прибуття учасників справи у судове засідання, за висновком судової колегії, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України справа переглядається апеляційним судом за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряється законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, якщо під час розгляду не буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, в грудні 2019 року Департаментом праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради за правилами господарського судочинства пред'явлено позов про стягнення з Центрального відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області про стягнення коштів державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям в сумі 591 грн 96 коп.
Позов подано з підстав надання Центральним відділом державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області недостовірних відомостей, врахованих Департаментом при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 державної допомоги одиноким матерям, внаслідок чого виникла переплата по вказаній соціальній виплаті.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції зазначав, що позов пред'явлено Департаментом про стягнення коштів з Центрального відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, як відповідача, який є суб'єктом владних повноважень, з підстав неналежної, на думку позивача, реалізації його компетенції щодо видачі відомостей про одержання аліментних виплат, у зв'язку з чим дійшов висновку, що даний спір носить публічно-правовий характер і підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Згідно з вимогами ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яку ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, і яка для України набрала чинності 11 вересня 1997 року, закріплено принцип доступу до правосуддя.
Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи (п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ, наведеними у ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Пунктом 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Для цілей і завдань адміністративного судочинства владну управлінську функцію необхідно розуміти як діяльність усіх суб'єктів владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Необхідною та єдиною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним владних управлінських функцій, при цьому ці функції суб'єкт повинен здійснювати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.
До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у конкретних правовідносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта (суб'єктів), а останній (останні) відповідно зобов'язаний (зобов'язані) виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.
Натомість приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.
В даному випадку Департаментом праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради подано позов на захист своїх прав, порушених, у зв'язку з переплатою державної допомоги одиноким матерям, що утворилася внаслідок надання Центральним відділом державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області недостовірних відомостей щодо сум виплачених третій особі аліментів, врахованих позивачем при розрахунку по вказаній соціальній виплаті. Предметом даного позову є вимоги про стягнення грошових коштів, будь-яких інших вимог позивачем при зверненні до суду не заявлялось.
При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідно до правової позиції Великої палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 04.12.2019 у справі №917/1793/17, саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Згідно з ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України правом на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням наділені юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.
В свою чергу, в силу приписів ч. 5 ст. 21 Кодексу адміністративного судочинства України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Аналіз наведеного правового регулювання та суб'єктний склад сторін у цій справі свідчить про те, що позов Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради до Центрального відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області про стягнення 591 грн 96 коп підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин, а пов'язаний з вирішенням питання щодо стягнення коштів та захисту майнових інтересів позивача.
Враховуючи викладене, місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку щодо наявності передбачених п. 1 ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України підстав для відмови у відкритті провадження.
Колегія суддів також приймає до уваги, що ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.10.2019 у справі № 400/3356/19 Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради відмовлено у відкритті провадження у адміністративній справі про стягнення з Центрального відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області коштів в сумі 591 грн 96 коп, з тих підстав, що спір належить розглядати за правилами господарського судочинства.
З огляду на висновок про наявність юрисдикції господарського суду щодо розгляду цього спору вказана відмова у відкритті провадження у справі за правилами господарського судочинства за аналогічними вимогами позивача поставила під загрозу сутність гарантованого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) права позивача на доступ до суду та на ефективний засіб юридичного захисту.
Як вказує Європейський суд з прав людини, у п. 1 ст. 6 Конвенції закріплене «право на суд» разом із правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» («Golder v. the United Kingdom») від 21 лютого 1975 року, заява № 4451/70, § 36). Проте, такі права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутність цих прав (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «Станєв проти Болгарії» («Stanev v. Bulgaria») від 17 січня 2012 року, заява № 36760/06, § 230).
Згідно зі статтею 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Європейський суд з прав людини неодноразово встановлював порушення Україною Конвенції через наявність юрисдикційних конфліктів між національними судами (mutatis mutandis рішення від 9 грудня 2010 року у справі «Буланов та Купчик проти України» («Bulanov and Kupchik v. Ukraine»).
Приписами ст. 275 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 280 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Частиною 3 статті 271 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Миколаївської області від 28.12.2019 у справі №915/2493/19 скасуванню з передачею справи для подальшого розгляду до Господарського суду Миколаївської області.
При цьому, у зв'язку з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом апеляційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами ст.129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 271, 275, 277, 280-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 28.12.2019 про відмову у відкритті провадження у справі №915/2493/19 скасувати.
Матеріали справи №915/2493/19 передати для продовження розгляду до Господарського суду Миколаївської області.
Постанова, відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 18.05.2020.
Головуючий суддя Н.С. Богацька
судді Г.І. Діброва
Н.М. Принцевська