Справа № 2-13237/11
Провадження № 6/761/463/2020
15 травня 2020 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Фролової І.В.,
при секретарі - Бордусенко Б.С.,
розглянувши у відкритому судовому заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у справі за позовом ПАТ «БТА Банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу,-
В березня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про визнання виконавчого листа № 2-13237/11 Шевченківського районного суду м.Києва від 13 червня 2013 року, виданий на підставі рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 01 жовтня 2012 року таким, що не підлягає виконанню, мотивуючи свої вимоги тим, що вимоги стягувача виконані за рахунок іпотечного майна - квартири АДРЕСА_1 .
У судове засідання сторони не з'явилися, про час та дату розгляду заяви повідомлялися належним чином, причини неявки не повідомили, проте їх неявка згідно ч.3 ст. 432 ЦПК України, не є перешкодою розгляду даної заяви.
Вивчивши заяву, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.
Як вбачається із матеріалів справи, рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 01 жовтня 2012 року задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «БТА Банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу. Вирішено стягнути з ОСОБА_1 , на користь ПАТ «БТА Банк» повну суму заборгованості за кредитним договором № 010/04 від 12 жовтня 2006 року в розмірі 446 304, 92 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ - 3 568 207, 84 грн., та суму неустойки за несвоєчасне погашенн кредиту та відсотків в розмірі 318 830, 65 грн., судового збору 1 700 грн. та 1220 грн. збору за інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи, а всього 3 888 858, 48 грн.
13 червня 2013 року Шевченківським районним судом м.Києва видано виконавчий лист.
28 липня 2014 року замінено сторону у виконавчому провадженні № 38557793, а саме стягувача ПАТ «БТА Банк» на ТОВ «Кредитні ініціативи».
Як зазначає заявник у лютому 2020 року головним державним виконавчем Відділу примусового виконання рішень у м.Києві Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції Лозової А.І. у виконавчому провадженні № 51506297 винесено постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.
Обґрунтовуючи заяву про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню заявник зазначив, що ТОВ «Кредитні ініціативи» задовольнив свої вимоги за рахунок іпотечного майна - квартири, у зв'язку з чим, виконавчий лист № 2-13237/11 від 13 червня 2013 року є таким, що не підлягає виконанню.
Однак суд скептично ставить до вищенаведених тверджень заявника, з огляду на наступне.
Згідно із пунктами 1,2 ст.432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Таким чином ч. 2 ст.432 ЦПК України визначено підстави за наявності яких судом може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню.
Виходячи з аналізу ст.432 ЦПК України, заявником ОСОБА_1 , не надано жодних належних доказів на підтвердження повного виконання зобов'язання за виконавчим листом № 2-13237/11 від 13 червня 2013 року для визнання його судом таким, що не підлягає виконанню.
Крім того, як зазначено у постанові Верховного Суду України від 4 вересня 2013 року у справі № 73цс13, згідно із ч. 1 ст. 598, ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Враховуючи вищевикладене, підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, які б свідчили про відсутність у боржника матеріально-правового обов'язку повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин суд не вбачає.
Крім того, вивчивши матеріали заяви, суд дійшов до таких висновків.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Обов'язковість виконання судових рішень закріплена також у конвенцією "Про захист прав та свобод людини", яка ратифікована Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» від 17.07.1997 року. Отже, її положення є обов'язковими для виконання Україною.
Стаття 6 вказаної Конвенції гарантує неухильність виконання рішення суду громадянами, юридичними особами та всіма органами влади України.
Тобто, рішення суду, яке набрало законної сили повинно бути виконано, а інші обставини щодо його невиконання суперечать основним принципам права і до уваги судом не приймаються. У протилежному випадку буде мати місце порушення принципу юридичної визначеності, що є одним із базових складових принципу верховенства права, визнаного Україною як на рівні Конституції, так і шляхом ратифікації Європейської Конвенції з прав людини. Судове рішення, яке підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок.
Суд враховує також позицію Європейського суду з прав людини, згідно якої право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. У такому самому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції (справа Юрій Миколайович Іванов проти України).
Враховуючи викладене, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що підстави для визнання вищевказаного виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відсутні, у зв'язку із чим в задоволенні даної заяви необхідно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.260, 432 ЦПК України, суд,-
В задоволенні заяви заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у справі за позовом ПАТ «БТА Банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу - відмовити.
Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: