у м. Феодосії
Справа № 22-ц-1255-Ф/08
Головуючий суду першої інстанції Кудряшова A.M.
Суддя-доповідач Полянська В.О.
08 липня 2008 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м Феодосії у складі.
головуючого - Ломанової Л.О.,
суддів - Полянської В.О.,, Мудрової В.В.,
при секретарі - Петриченко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання дійсним договору купівлі-продажу квартири та права власності на нерухоме майно, за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Совєтського районного суду Автономної Республіки Крим від 27 березня 2008 року,
У січні 2008 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_8 та ОСОБА_6, про визнання дійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 та права власності на цю квартиру на підставі ч 2 ст. 220 ЦК України. Свої вимоги мотивував тим, що у лютому 2005 року сторони уклали договір купівлі-продажу зазначеної квартири, оскільки на виконання умов договору 02 лютого 2005 року позивач передав ОСОБА_8 3240 грн у рахунок сплати вартості квартири, про що відповідачка видала йому письмову розписку, передала ключі від спірної квартири та правовстановлюючі документи на неї Відповідачки також видали йому довіреності, якими уповноважили розпоряджатися квартирою на свій розсуд. Нотаріально, за згодою учасників правочину, договір купівлі продажу квартири не був посвідчений у зв'язку з фінансовими труднощами.
У листопаді 2007 року відповідачі від нотаріального посвідчення договору відмовились і відізвали довіреності.
Позивач вважає, що він і відповідачі домовилися між собою про всі істотні умови договору купівлі-продажу, фактично відбулося повне виконання договору, а саме: відповідачки передали йому весь пакет документів на квартиру, він заплатив їм вартість квартири, що перейшла в його повне розпорядження, зробив її ремонт, здійснював оплату комунальних послуг Позивач, також, вважає, що зміст укладеного між ними договору не суперечить актам цивільного законодавства й моральних принципів суспільства, угода зроблена особами в межах своїх повноважень, волевиявлення учасників угоди було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, угода спрямована на реальне настання правових наслідків, обумовлених нею.
Рішенням Совєтського районного суду АР Крим від 27 березня 2008 року позов ОСОБА_4 задоволено: визнано угоду купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладену 02 лютого 2005 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_8 і ОСОБА_6, дійсною. Визнано за ОСОБА_4 право власності на квартиру АДРЕСА_1.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4
Апелянт вважає рішення суду таким, що не відповідає нормам процесуального права, обґрунтовуючи вказане тим, що при з'ясуванні обставин справи суд першої інстанції допустив односторонність їх дослідження. Суд не звернув уваги на те, що ОСОБА_8видала довіреність позивачу тільки на продаж Уі частки квартири, а користуватися та розпоряджатися, в тому числі і продати другу частку спірної квартири, позивача уповноважувала ОСОБА_6 У супереч вимог ч. 2 ст. 220 ЦК України не надано доказів щодо ухилення відповідачів від нотаріального посвідчення договору.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно частини 3 цієї статті, апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами 02 лютого 2005 року відбувся договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, про що на думку суду, свідчить розписка ОСОБА_8 про отримання від позивача грошей у сумі 3240 грн. та видача відповідачами довіреностей на продаж квартири на його ім'я, та передача йому правовстановлюючих документів на квартиру. За доказ укладення договору купівлі-продажу суд, також прийняв те, що ОСОБА_4П тривалий час використовував спірну квартиру у своїх цілях, зробив в неї ремонт, здійснював комунальні платежі, а відповідачі не заявляли на цю квартиру ніяких прав.
Крім того, суд першої інстанції визнав довіреності, видані ОСОБА_5 та ОСОБА_6, удаваними, які приховують укладання договору купівлі-продажу спірної квартири.
Проте із вказаними висновками погодитися не можна, оскільки на думку колегії суддів, таких висновків суд дійшов з порушенням матеріального та процесуального права
Право власності відповідно ч. 1 ст. 328 ЦК України набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Договір купівлі-продажу відноситься до двосторонніх правочинів, що укладається за волевиявленням обох сторін, шляхом досягнення ними угоди по всіх істотних умовах.
Статтею 657 ЦК України встановлено, що договір купівлі-продажу житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
З пояснень позивача у судовому засіданні першої і апеляційної інстанцій вбачається, що він мав намір придбати зазначену квартиру для дружини, а оскільки вона була відсутня, то відповідачки видали йому довіреності з правом продажу спірної квартири та документи на неї.
Матеріали справи не містять відомостей про намір відповідачів продати квартиру саме позивачу, як і не вбачається волевиявлення позивача придбати вказану квартиру собі
Не можна вважати обгрунтованими посилання позивача, як на доказ у підтвердження укладення між сторонами договору купівлі-продажу, на розписку, видану однією із власниць квартири - ОСОБА_8, оскільки вона не підтверджує волевиявлення ОСОБА_8 на продаж квартири саме ОСОБА_4 , а також не свідчить про згоду на продаж квартири та отримання за неї грошів відповідачкою ОСОБА_9, яка є співвласником квартири.
Крім того, згідно ч.3 ст. 238 ЦК України представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє у своїх інтересах.
Зазначеною нормою закону заборонено здійснення правочинів від імені ОСОБА_4 у своїх інтересах, і з моменту отримання довіреностей він, як представник інтересів відповідачів втратив право укладення договору купівлі-продажу спірної квартири у своїх інтересах. Тому усі дії, а саме: розпорядження та користування квартирою, ремонт та оплата комунальних послуг, які позивач розцінює, як виконання ним та відповідачами умов договору купівлі-продажу, не можуть бути визнані судом підставою для визнання дійсним договору купівлі-продажу зазначеної квартири
Крім того, відповідачка ОСОБА_6. своєю довіреністю уповноважила позивача на виконання зазначених дій (ас. 17).
Вищенаведене вказує на те, що у супереч вимог ч. 1 ст. 60 ЦПК України позивач не довів що між ним та відповідачками відбулася угода щодо продажі йому квартири.
Згідно з ч.2 ст. 220 ЦК України, суд може визнати договір дійсним якщо сторони домовилися щодо всіх важливих умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбутося повне або часткове виконання договору, в тому випадку коли одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення.
Настання обставин, за наявності яких, закон ( ч. 2 ст 220 ЦК України) надає можливості визнати договір купівлі-продажу дійсним, матеріали справи не містять.
Крім того, в порушення вимог ч. 1 ст. 11 ЦПК України, згідно якої, суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, суд, в мотивувальній частині рішення, дійшов висновку, що довіреності надані ОСОБА_8 та ОСОБА_6 є удаваними, які приховують укладання договору купівлі-продажу спірної квартири. Таке судження суду не можна визнати правомірним, оскільки вимог про визнання довіреностей удаваними позивач ОСОБА_4 не висував
Оскільки суд, у порушення вимог ст. ст 214, 215 ЦПК України, неповно з'ясував фактичні обставини, що мають значення для вирішення спору по суті, висновки суду не відповідають обставинам справи, постановлене рішення не можна визнати законним та обгрунтованим і воно підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307 п.п.2,3 ч.1, 309 ч. 1 пп. 1,3, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія судів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - задовольнити.
Рішення Совєтського районного суду АР Крим від 27 березня 2008 року скасувати.
Ухвалити по справі нове рішення яким у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 дійсним - відмовити.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено до суду касаційної інстанції протягом двох місяців.