Справа № 638/5277/20
Провадження № 1-в/638/343/20
іменем України
13 травня 2020 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі
головуючого судді: ОСОБА_1
за участі секретаря: ОСОБА_2
прокурора: ОСОБА_3
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції подання про умовно - дострокове звільнення від відбування покарання на підставі ст. 81 КК України щодо засудженого
ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Луганської області, українця, громадянина України, неодруженого, до арешту не працюючого, фактичне місце мешкання АДРЕСА_1 , раніше неодноразово засудженого, в останнє вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 17 травня 2016 року за ч.2 ст. 309 КК України до трьох років одного місяці позбавлення волі з застосуванням ст.75,76 КК України два роки іспитового строку, на підставі ухвали від 06 березня 2017 року Лисичанським міським судом Луганської області направлений для реального відбування покарання,-
встановив:
В.о. начальника державної установи «Олексіївська виправна колонія ( № 25)» звернувся до Дзержинського районного суду м.Харкова із заявою про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання стосовно ОСОБА_4 . В обґрунтування заяви зазначає, що був засуджений вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 17 травня 2016 року за ч.2 ст.309 КК України на строк 3 роки 1 місяць позбавлення волі, за час відбування покарання порушення відсутні, має заохочення, до праці відноситься добросовісно, будь-які претензії з боку адміністрації відсутні.
В судовому засіданні засуджений підтримав подану заяву з підстав, наведених у ній.
Прокурор в судовому засіданні проти заяви заперечував, посилаючись на відсутність даних того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення. Крім того не в повному обсязі сплачені судові витрати.
Представник державної установи «Олексіївська виправна колонія (№25)в судовому засіданні покладався на розсуд суду при вирішенні вказаного подання.
Суд, розглянувши заяву, заслухавши думку учасників справи, дослідивши особову справу засудженого, дійшов наступних висновків.
Згідно із п.2 ч.1 ст.537 КПК України, під час виконання вироків суд має право вирішувати питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Відповідно до ч.2 ст.81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Як вбачається із матеріалів особової справи, ОСОБА_4 був засуджений вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 17 травня 2016 року за ч.2 ст.309 КК України на строк 3 роки 1 місяць позбавлення волі.
Відповідно до п.2 ч.3 ст.81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше двох третин строку покарання, призначеного судом, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який вона засуджена до позбавлення волі.
Судом встановлено, що на момент звернення із поданням дві третини строку покарання засуджений відбув, а тому відповідно до вимог п.2 ч.3 ст.81 КК України, щодо нього може бути застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Згідно роз'яснень, які містяться у п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України №2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» від 26 квітня 2002 року, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого та якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Стаття 6 КВК України передбачає, що виправлення засудженого - це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Основними засобами такого виправлення є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.
Згідно ч.2 ст.130 КВК України, засуджені, які стали на шлях виправлення або сумлінною поведінкою і ставленням до праці та навчання довели своє виправлення, можуть бути у встановленому законом порядку представлені до заміни невідбутої частини покарання більш м'яким або до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.
Свідчення того, що засуджений став на шлях виправлення, є його зразкова поведінка, яка визначається активною участю у суспільному житті, сумлінним виконанням громадських доручень в процесі виконання покарання, сумлінною поведінкою в побуті, прагненням засудженого своєю діяльністю спокутувати вину за вчинений злочин, а також полягає у стримуванні від порушень режиму відбування покарання, у дотриманні правил внутрішнього розпорядку, беззаперечним виконанням законних вказівок і розпоряджень адміністрації органів кримінально-виконавчої системи, відсутності порушень дисципліни. Це поведінка, на яку повинні орієнтуватись інші особи, які відбувають покарання.
Окрім цього, процес виправлення та перевиховання має бути стабільним та послідовним на протязі всього перебування засудженого в установі виконання покарання. Умовно-дострокове звільнення можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого.
Інших підстав законом не передбачено.
Прийняття рішення про умовно-дострокове звільнення не є обов'язковим, а залежить від переконаності суду в тому, що цілі покарання досягнуті в більш короткий термін, ніж це було визначено вироком.
Так, згідно характеристики засуджений ОСОБА_4 у місцях позбавлення волі знаходиться з 17.08.2017. Під час тримання в державній установі «Харківський слідчий ізолятор» не допускав порушень вимог режиму тримання, адміністрацією не заохочувався, до праці не залучався. З 14.09.2017 року відбуває покарання в державній установі «Олексіївська виправна колонія (№25)». За період відбування покарання вимоги режиму відбування покарання не порушував, дисциплінарних стягнень не мав, адміністрацією установи заохочувався. У взаємовідносинах з іншими засудженими не конфліктний. У відношенні до представників адміністрації ввічливий, але виконує їх вимоги під контролем. Норм санітарії та особистої гігієни дотримується, спальне місце та приліжкову тумбочку намагається завжди утримувати у чистоті і порядку, намагається завжди підтримувати охайний зовнішній вигляд. До праці ставиться сумлінно. Дбайливо ставиться до майна установи і предметів, якими користується. Виконує роботи із самообслуговування, додержується правил техніки безпеки та пожежної безпеки на відділенні соціально-психологічної служби.
При вирішенні питання про умовно-дострокове звільнення, з'ясовуючи чи став засуджений на шлях виправлення, суд бере до уваги відсутність негативної поведінки засудженого під час відбування покарання та не вчинення засудженим порушень умов тримання.
Разом із цим, відсутність негативної поведінки засудженого не свідчить про зразковість поведінки під час відбування покарання, як обов'язкової складової розуміння того, що засуджений став на шлях виправлення - передумови для застосування норм ст.81 КК України.
Отже, хоч засуджений ОСОБА_4 відбув передбачені ч.3 ст.81 КК України дві третини строку покарання, призначеного вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 17 травня 2016 року за ч.2 ст. 309 КК України, разом із тим матеріалами справи не представлені достатні дані про те, що засуджений своєю сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення, а тому умовно-дострокове звільнення при таких обставинах буде передчасним.
Відповідно до досліджених доказів у судовому засіданні ОСОБА_4 має заборгованість по сплаті судових витрат. Суду надано квитанція з номером платежу 1011518270 від 01 квітня 2020 року. З даної квитанції вбачається про сплату ОСОБА_4 судового збору на рахунок ДСА України у сумі 793 гривни. Натомість відповідно до вироку ОСОБА_4 необхідно сплатити 797,94 гривни та вказані вироком розрахункові рахунки експертних установ. Крім того суму 793 гривни сплачена у відділенні ПАТ « УКРПОШТА» Луганська область м. Лисичанськ 01 квітня 2020 року не могла бути сплачена засудженим, так як він відбував покарання у м. Харків.
Стосовно заохочень за належне виконання праці, суд зазначає, що зі слів засудженого до оплатної праці він залучався всього декілька місяців з усього часу перебування у державній установі «Олексіївська виправна колонія (№25)». Це також підтверджено табелями виходу на роботу, залученими до матеріалів особової справи.
На підставі вищевикладеного, ст. 81 КК України, ст.ст.6, 130 КВК України та керуючись 537-539 КПК України, суд, -
постановив:
Подання адміністрації державної установи «Олексіївська виправна колонія (№25)» про умовно - дострокове звільнення від подальшого відбування покарання на підставі ст. 81 КК України у відношенні засудженого ОСОБА_4 залишити без задоволення.
На ухвалу може бути подана апеляція протягом семи діб з моменту оголошення через Дзержинський районний суд міста Харкова до Харківського апеляційного суду.
Суддя: ОСОБА_1