справа №619/1755/20
провадження №3/619/769/20
19 травня 2020 року м. Дергачі
Суддя Дергачівського районного суду Харківської області Калмикова Л.К., розглянувши матеріали, що надійшли з Дергачівського ВП ГУ НП в Харківській області, у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.44-3 КУпАП,-
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №309408 від 16.04.2020 вбачається, що 16.04.2020 о 13 год. 50 хв. ОСОБА_1 перетнув державний кордон України на КП «Гоптівка» та від обсервації відмовився, чим порушив вимоги постанови КМУ №211 п.5 абз.4.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про наступне.
Згідно ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи,яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність задане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих,якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Виходячи зі змісту ст. ст.7,254,279 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника та в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності. Протокол про адміністративне правопорушення як підстава для притягнення особи до відповідальності та як один із засобів доказування (ст.251 КУпАП) у будь-якому разі повинен відповідати вимогам ст. 256 КУпАП.
Відповідно ст.278 Кодексу України про адміністративні правопорушення під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення суддя повинен перевірити, чи правильно складений протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
Норма статті 44-3 КУпАП носить бланкетний характер, а тому серед ознак суті такого адміністративного правопорушення обов'язково повинно бути посилання на конкретний нормативно-правовий акт, яким встановлюються відповідні правила та якого не дотрималась особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, порушивши тим самим законодавчі приписи.
У протоколі про адміністративне правопорушення взагалі не викладено суть правопорушення у відповідності до диспозиції ст.44-3 КУпАП, яка чітко визначає, що повинно бути встановлено порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами. Тобто, норми статті 44-3 КУпАП відсилають до інших законодавчих чи нормативних актів, або ж рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами. Відповідно, у протоколі про адміністративне правопорушення повинно бути зазначено, які конкретно правила щодо карантину людей, санітарно-гігієнічні, санітарно-протиепідемічні правила і норми, передбачені Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішення органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, в даному випадку повинні були бути застосовані (з викладенням їх змісту), і які положення таких правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, були порушені.
Так, постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 року «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2» з 12 березня 2020 р. до 24 квітня 2020 р. на всій території України установлено карантин.
Відповідно абз.4 п.5 Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020, обов'язковій госпіталізації до обсерваторів (ізоляторів), які визначаються обласними, Київською міською державними адміністраціями, підлягають особи, які здійснюють перетин державного кордону (крім осіб, які є працівниками дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв офіційних міжнародних місій, організацій, акредитованих в Україні, та членів їх сімей, водіїв та членів екіпажу вантажних транспортних засобів, членів екіпажів повітряних і морських, річкових суден, членів поїзних і локомотивних бригад, якщо немає підстав вважати, що вони були в контакті із хворою на ОСОБА_2 -19 особою). Обов'язкова госпіталізація таких осіб до обсерваторів (ізоляторів) проводиться у порядку, визначеному цією постановою.
Згідно п.3 Порядку проведення обов'язкової госпіталізації осіб, які здійснюють перетин державного кордону, до обсерваторів (ізоляторів), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 квітня 2020 р. №262, який є додатком до постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 передбачено, що керівники обласних, Київської міської держадміністрацій: визначають перелік спеціалізованих закладів для організації обсервації (ізоляції) та надсилають його до штабу з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації відповідної адміністративно-територіальної одиниці; забезпечують чергування біля пунктів пропуску через державний кордон бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги під час направлення осіб на обсервацію (ізоляцію); визначають обсяги витрат, які необхідні для забезпечення транспортування осіб до місць обсервації (ізоляції) та укладають відповідні договори з постачальниками послуг; забезпечують організацію харчування, яке здійснюється за рахунок коштів осіб, які перебувають в обсерваторах (ізоляторах); забезпечують організацію медичного (дистанційного) супроводу осіб у місцях обсервації (ізоляції), надання їм медичної допомоги та видачі листків непрацездатності у разі потреби.
Відповідно до п.5 вказаного порядку керівник робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації відповідної адміністративно-територіальної одиниці своїм рішенням визначає уповноважених осіб, відповідальних за організацію процесу госпіталізації осіб до обсерваторів (ізоляторів) після того, як особи залишили територію пункту пропуску через державний кордон.
Так, в матеріалах справи відсутні докази в підтвердження того факту, що ОСОБА_1 являється суб'єктом інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а саме: не долучені докази в підтвердження факту, що ОСОБА_1 перебував за кордоном та в період дії карантину повернувся на територію України; не долучені докази в підтвердження факту, що ОСОБА_1 належним чином повідомлявся про необхідність проходження самоізоляції; матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять переліку спеціалізованих закладів для організації обсервації (ізоляції), визначеного керівником обласної держадміністрації та даних щодо роз'яснення порядку обов'язкової госпіталізації до обсерваторів (ізоляторів).
За таких обставин суд позбавлений можливості перевірити наявність чи відсутність в діях ОСОБА_1 об'єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ст.44-3 КУпАП та прийняти у справі законне і об'єктивне судове рішення.
Відповідно до ст.251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
В рішенні ЄСПЛ «Карелін проти Російської Федерації» (KARELIN v. RUSSIA), заява № 926/08, остаточне від 06.03.2017р., суд дійшов висновку, що суддя не може самостійно відшукувати докази винуватості особи, адже це становитиме порушення ч.1 ст.6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа буде позбавлена можливості захищатися від висунутого проти неї обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Відповідно до статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Як роз'яснено в п.12 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 за №11, норми КУпАП не забороняють повернення протоколу про адміністративне правопорушення, складеного не уповноваженою на те посадовою особою або без додержання вимог статті 256 цього Кодексу вмотивованою постановою суду для належного оформлення.
Конституційний Суд України у рішення №2-рп/2015 від 31.03.2015 роз'яснив, що положення ч.2 ст.294 КУпАП щодо оскарження в апеляційному порядку постанови судді у справі про адміністративне правопорушення в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що в апеляційному порядку може бути оскаржена лише та постанова судді у справі про адміністративне правопорушення, ухвалення якої передбачене ч.1 ст.284 цього кодексу, а саме: про накладення адміністративного стягнення, про застосування заходів впливу, встановлених у статті 24-1 цього кодексу, про закриття справи.
Враховуючи, що фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи є неповними, суддя дійшов висновку про необхідність повернення адміністративного матеріалу для доопрацювання.
Керуючись ст. ст. 256, 268, 276, 277, 278 КУпАП, -
Справу про адміністративне правопорушення, передбачене ст. ст.44-3 КУпАП відносно ОСОБА_1 - повернути до Дергачівського ВП ГУНП в Харківській області для належного оформлення
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя Л. К. Калмикова