Справа №613/388/20 Провадження № 2/613/231/20
19 травня 2020 року м.Богодухів
Суддя Богодухівського районного суду Харківської області Харченко С.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Державний реєстратор Полівської сільської ради Дергачівського району Харківської області Новохатська І.В. про визнання недійсним договору оренди, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним вище позовом, в якому просить визнати недійсним договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 9,24 га ріллі, що розташована на території Дмитрівської сільської ради Богодухівського району Харківської області, за межами населеного пункту, яка належить відповідачці на праві приватної власності, що посвідчено державним актом про право власності на землю серії ІІ-ХР №020606 від 23.03.2001 року, укладений між гр. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 01.10.2019 року та відповідно, скасувати його державну реєстрацію, вчинену 04.10.2019 р.
Позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову, відповідно до якої вона просить накласти арешт на майно, яке належить відповідачу на праві приватної власності, а саме на житловий будинок, площею 36,0 кв.м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 9,24 га ріллі, що розташована на території Дмитрівської сільської ради Богодухівського району Харківської області, за межами населеного пункту, право приватної власності на яку посвідчено державним актом про право власності на землю серії ІІ-ХР №020606 від 23.03.2001 року.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову, заявник зазначила, що в зв'язку з шахрайськими діями відповідачки вона не впевнена, що за відсутності заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на земельну ділянку, договір оренди якої нею оскаржений, вона в подальшому буде мати можливість користуватися орендованою нею земельною ділянкою безперешкодно. Крім того, з метою правового забезпечення подання та супроводження цієї позовної заяви, нею укладено договір про надання відповідних послуг з адвокатом Дмитрієвим О.І., та сплачено за надання таких послуг 30 000 грн., що є суттєвою для неї сумою. Також зазначає, що нею сплачено судовий збір в сумі 840,80 грн. та її попередні витрати на забезпечення судового процесу складають 30840,80 грн. В зв'язку з викладеним просить накласти арешт на зазначені вище житловий будинок та земельну ділянку.
Дослідивши вказану заяву та додані до неї документи, суд приходить до наступних висновків.
У відповідності до ч.1, 2 ст.149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 ЦПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
З огляду на положення ст.151 ЦПК України особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 149, 150, 151 ЦПК України обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке перебуває у користуванні відповідача (а саме земельна ділянка) на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову "розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
В обґрунтування порушення своїх інтересів позивач зазначає, що їй стало відомо, що на підставі фіктивного договору оренди земельна ділянка перебуває в користуванні відповідача.
Також позивач зазначає, що вищевказана земельна ділянка використовувалася нею за призначенням, з метою вирощування сільськогосподарських культур. Щорічно за орендовану земельну ділянку нею сплачувався земельний податок, відповідно до вимог укладеного договору. Проте, незважаючи на наявність дійсного, не припиненого та не розірваного, укладеного та виконуваного з її сторони договору оренди, відповідач протиправно в жовтні 2019 року уклала договір оренди тієї самої земельної ділянки з громадянином ОСОБА_3 , про що ОСОБА_1 стало відомо випадково. Позивач зазначає, що даними діями відповідач та ОСОБА_3 порушили її права на володіння та користування орендованою земельною ділянкою.
Судом встановлено, що предметом спору у справі є визнання недійсним договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, укладеного між гр. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 01.10.2019 року, що є немайновою вимогою. Вимог майнового характеру не заявлено (інші заявлені вимоги стосуються стягнення судових витрат).
При цьому слід зазначити, що спір має нематеріальний характер, накладення арешту на житловий будинок та земельну ділянку не впливає на можливість виконання ухваленого по суті рішення, заходи забезпечення позову є явно неспівмірними із заявленими позовними вимогами.
Відповідно до частин першої та другої статті 149 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Статтею 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову, серед яких є накладення арешту на майно.
За змістом частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав, про захист яких просить заявник, та інтересів інших учасників судового процесу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем для підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, необхідно брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Матеріали справи не містять доказів того, що відповідачі вчиняють дії, які можуть призвести до неможливості виконання майбутнього рішення у даній справі в разі задоволення позовних вимог, а також виходячи з того, що спір має нематеріальний характер і накладення арешту на житловий будинок та земельну ділянку не впливає на можливість виконання рішення суду, вказані позивачем заходи забезпечення позову є неспівмірними із позовними вимогами.
При вирішенні питання про забезпечення позову, виходячи із правових положень, зазначених судом вище, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів забезпечення позову. Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову для нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачами дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності має здійснюватись судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Отже, ознайомившись з наданими суду матеріалами справи, суд вважає, що заява ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволенню не підлягає, оскільки позивачем не надано доказів щодо реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, у разі задоволення позову.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 149-153, 260 ЦПК України, -
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Державний реєстратор Полівської сільської ради Дергачівського району Харківської області Новохатська І.В. про визнання недійсним договору оренди - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя