Справа № 415/2892/20
Провадження № 2-а/415/290/20
19 травня 2020 року м. Лисичанськ
Лисичанський міський суд Луганської області у складі:
головуючого судді - Калмикової Ю.О.,
за участю секретаря - Кравченко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Лисичанська адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Луганській області, інспектора 1 батальйону 4 роти Управління патрульної поліції у Луганській області лейтенанта поліції Романошвілі Зураба Давідовича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
встановив:
Описова частина
Зміст позовних вимог
До Лисичанського міського суду Луганської області надійшли матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Луганській області, інспектора 1 батальйону 4 роти Управління патрульної поліції у Луганській області лейтенанта поліції Романошвілі Зураба Давідовича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що 15 квітня 2020 року позивач отримав листа від Управління патрульної поліції в Луганські області, в якому містилась постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення ЕАК №2382217 від 13.04.2020 року, якою на позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 255 грн. за вчинення правопорушення передбаченого ч. 1 ст.122 КУпАП.
Зі змісту винесеної постанови вбачається, що нібито 13.04.2020 року о 12 год. 31 кв. за адресою: м. Лисичанськ. вул. Свердлова 293, позивач, керуючи транспортним засобом FIAT DUCATO, номерний знак НОМЕР_1 , не виконав вимогу дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено», здійснив зупинку в зоні дії знаку, чим порушив п. 8.4.в Правил дорожнього руху - Порушення вимог заборонених знаків за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Вважає, що оскаржувана постанова не відповідає вимогам закону, оскільки винесена з порушенням установленого порядку накладення адміністративних стягнень, ґрунтується на неповному та необ'єктивному розгляді справи про адміністративне правопорушення, за відсутності належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт неправомірних дій позивача, а за місцем вчинення адміністративного правопорушення, зазначеним у постанові, не має зони дії дорожнього знаку, який нібито порушив позивач.
Насправді 13 квітня 2020 року близько о 12 год. 35 хв. позивач здійснював виїзд з паркувального майданчику, який знаходиться навпроти супермаркету АТБ за адресою: м. Лисичанськ, пр. Перемоги, буд. 145. Рух автомобіля здійснювався по проспекту Перемоги в напрямку вулиці Постишева. Одразу від початку руху позивач помітив, що спав трос акселератору паливного насосу високого тиску. Розуміючи, що автомобіль в такому стані їхати не може, позивач увімкнув на автомобілі аварійну світлову сигналізацію та здійснив вимушену зупинку. Після чого позивач вийшов із автомобіля, відкрив капот, усунув несправності, повернувся за кермо автомобіля та відновив рух. Загалом вимушена зупинка тривала менше 1 хвилини.
В подальшому його наздогнав автомобіль патрульної поліції. Відповідач зупинив його за адресою; м. Лисичанськ, вул. Постишева 22. Відповідач повідомив, що буде складати постанову про притягнення до адміністративної відповідальності, у зв'язку із порушенням вимог дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено».
Позивач заперечив проти винесення постанови і повідомив поліцейському, що правилами дорожнього руху передбачено, що в разі виникнення технічної несправності автомобіля, водій може зупинитись в межах дії знаку «Зупинка заборонена» до усунення підстав зупинки, увімкнувши сигнал аварійної сигналізації.
Проте, працівник поліції наполягав на тому, що він вчинив правопорушення і буде виносити постанову з накладенням штрафу. На пояснення позивача, що зупинка була здійснена вимушено, у зв'язку із необхідність усунути несправність автомобіля, відповідач уваги не звернув взагалі.
При цьому, звертаємо увагу, що в оскаржуваній постанові зазначено місце вчинення правопорушення за адресою: Луганська обл., м. Лисичанськ, вул. Свердлова, 293. В той час коли вимушена зупинка мала місце за адресою: Луганська обл., м. Лисичанськ, пр. Перемоги, буд. 145, а відповідач зупинив позивача та здійснив розгляд справи за адресою: Луганська обл., м. Лисичанськ, вул. Постишева 22.
Із наведеного вбачається, що Постанова від 13.04.2020 року містить недостовірні дані. Отже, відповідачем неналежно проведено розгляд справи, що підтверджує неправомірність оскаржуваної постанови.
Більше того, що за адресою, яка зазначена в постанові як місце вчинення адміністративного правопорушення, а саме: Луганська обл., м. Лисичнаськ, вул. Свердлова, 293, не розміщено дорожній знак 3.34 «Зупинку заборонено», та не має зони його дії. Зазначене виключає будь-яку протиправну дію з боку позивача, спростовує подію адміністративного правопорушення та також підтверджує протиправність винесеної відповідачем постанови.
Однак, з метою забезпечення повноти розгляду справи, звертає увагу, що саме за адресою: Луганська обл., м. Лисичанськ, проспект Перемоги, буд. 145, де відбулась вимушена зупинка позивача, дійсно поширюється зона дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено». Проте, враховуючи, що зупинка позивача мала місце через необхідність усунути технічну несправність автомобіля та при увімкненому сигналі аварійної сигналізації, позивачем не допущено порушення приписів Правил дорожнього руху.
Із відео, зазначеного в постанові DSJ-X300073 BB0073» повивач не ознайомлений.
Пунктом 8.4 Правил дорожнього руху визначено перелік дорожніх знаків.
Так, відповідно до вимог пункту 3.34 п. З Розділу 33 Правил дорожнього руху до заборонних дорожніх знаків відноситься дорожній знак - «Зупинку заборонено», яким забороняється зупинка і стоянка транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу).
Відповідно до п.1.10 ПДР України, зупинкою є припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо це необхідно для посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (розвантаження) вантажу, виконання вимог цих Правил (надання переваги в русі, виконання вимог регулювальника, сигналів світлофора тощо).
Вимушена зупинка - припинення руху транспортного засобу через його технічну несправність чи небезпеку, яка спричинена вантажем, який перевозиться, станом учасника дорожнього руху, появою перешкоди для руху.
Пунктом 15.1 Правил дорожнього руху України передбачено, що зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинні здійснюватись у спеціально відведених місцях чи на узбіччі.
Відповідно до п.15.14 Правил дорожнього руху у разі вимушеної зупинки в місці, де зупинку заборонено, водій повинен вжити всіх заходів, щоб прибрати транспортний засіб, а за неможливості це зробити - діяти згідно з вимогами пунктів 9.9-9.11 цих Правил.
Позивач наголошує, що 13.04.2020 року здійснив вимушену зупинку на проїзній частині за адресою: м Лисичанськ, проспект Перемоги, буд. 145, що перебуває в зоні дії дорожнього знаку 3.34, у звязку із необхідністю усунути технічну несправність авто.
Витрати на професійну правничу допомогу: позивач поніс витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 грн.
Просив суд визнати протиправною та скасувати постанову інспектора 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Луганській області лейтенанта поліції Романошвілі Зураба Давідовича про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕАК№ 2382217 від 13.04.2020 року та стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Луганській області на користь ОСОБА_1 судові витрати на падання правничої допомоги в сумі 2000 грн. 00 коп.
Доводи особи, яка подала позов
Позовна заява мотивована тим, що позивач ОСОБА_1 вважає постанову серії ЕАК № 2382217 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, від 13.04.2020 протиправною, у зв'язку з чим просить її скасувати.
Відзив на позовну заяву надійшов, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог та просив відмовити в задоволенні адміністративного позову. Відповідачем був наданий відеоматеріал правопорушення ОСОБА_1 від 13.04.2020.
Надходження позовної заяви та інших заяв до суду
14.05.2020 року ухвалою суду про відкриття провадження у справі № 415/2892/20 було відкрито провадження в адміністративній справі.
19.05.2020 року відповідачем було надано письмове клопотання про розгляд справи за його відсутності та долучено відеоматеріал правопорушення ОСОБА_1 від 13.04.2020.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Представник відповідача - Управління патрульної поліції в Луганській області, в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Відповідач - інспектор 1 батальйону 4 роти Управління патрульної поліції у Луганській області лейтенант поліції Романошвілі Зураб Давідович в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, до суду надав письмове клопотання, в якому просив справу розглянути за його відсутності.
Дослідивши докази по справі, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та зміст спірних правових відносин.
Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин, встановлені судом
З матеріалів справи судом встановлено, що згідно з постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАК № 2382217 від 13.04.2020 року, особа щодо якої розглядається справа - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи транспортним засобом FIAT DUCATO, номерний знак НОМЕР_1 , 13.04.2020 року о 12 год. 31 хв. за адресою: по вул. Свердова, 293 в м. Лисичанськ, здійснив зупинку в зоні дії знаку 3.34 зупинку заборонено, чим порушив вимоги п. 8.4 в. ПДР - порушив вимоги заборонених знаків, у зв'язку з чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 122 КУпАП. Прийнято рішення вид адміністративного стягнення - штраф в сумі 255 грн.
Пункт 8.4 «в» ПДР України передбачає, що дорожні знаки поділяються на групи: заборонені знаки - запроваджують або скасовують певні обмеження в русі.
Спір між позивачем та відповідачем виник з приводу того, що позивач вважає постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК №2382217 від 13.04.2020 року протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення врегульований статтею 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Відповідно до пункту третього частини першої цієї норми, постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Позивач не погоджуючись з обставинами, викладеними в постанові серії ЕАК №2382217 від 13.04.2020 року, посилаючись на не порушення ним Правил дорожнього руху, скористався своїм правом і звернувся до суду за захистом свого порушеного права.
Мотивувальна частина
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З п. 9 постанови про накладення адміністративного стягнення відносно позивача вбачається, що до неї надано відео з відеореєстратора та нагрудної камери DSJ-X300073_BB0073.
Відповідачем суду були надані суду відеозаписи інспектора УПП від 13.04.2020 року - відео з відеореєстратора та нагрудної камери DSJ-X300073_BB0073.
Судом встановлено, що на підтвердження факту порушення позивачем п.8.4 в ПДР, відповідачем надано відео з відеореєстратора та нагрудної камери DSJ-X300073_BB0073.
Втім, з дослідженого в судовому засіданні відео не можливо встановити факт порушення позивачем п. 8.4. в ПДР України, а отже і факт скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП.
Отже, судом встановлено, що на підтвердження факту порушення позивачем п. 8.4. в ПДР України, відповідачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів.
За таких обставин суд приходить до висновку, що постанова у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАК № 2382217 від 13.04.2020 року складена з порушенням норм статті 283 КУпАП, а тому не може вважатися такою, що відповідає чинному законодавству у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та підлягає скасуванню.
Відповідно до ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем не надано доказів того, що прийняте ним рішення є правомірним, оскільки на думку суду, відповідач прийняв рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за відсутності належних доказів, з порушенням вимог Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим суд вважає позовні вимоги позивача ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Луганській області, інспектора 1 батальйону 4 роти Управління патрульної поліції у Луганській області лейтенанта поліції Романошвілі Зураба Давідовича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності серії ЕАК № 2382217 від 13.04.2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 255 гривень 00 копійок та закриття адміністративної справи, такими, що підлягають задоволенню повністю.
Втім, оскільки Управління патрульної поліції в Луганські області є у цій справі неналежним відповідачем, якого не стосуються позовні вимоги позивача ОСОБА_1 , суд вважає за необхідне у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Луганські області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності відмовити.
Щодо позовних вимог в частині стягнення витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 п. 1 ч. 3 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 2-7 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч.ч. 1, 7 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Суд зазначає, що вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд враховує складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову.
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат, про що зазначено в постанові Верховного Суду від 23.05.2018р. по справі № 61-3416св18.
На підтвердження витрат на правову допомогу під час розгляду даної справи, позивачем до суду надано договір про надання правової допомоги від 15.04.2020 року; додаткову угоду до договору про надання правової допомоги № 1 від 15.04.2020 року.
Згідно п.п.4,6 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору; інші види правової допомоги - це види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Статтею 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Проаналізувавши наведені правові норми, суд зазначає, що позивачем не зазначено обґрунтування суми і не вказано види правової допомоги, що йому надано чи то обговорення проблемних питань захисту прав та інтересів позивача, чи то аналіз нормативних джерел, чи то складення позовної заяви, чи то усунення недоліків позовної заяви тощо.
Водночас, суду не надано достатніх та допустимих доказів сплати витрат на правову допомогу в розмірі 2000 гривень, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. 2, 72-90, 99, 132, 134, 139, 241-246, 286 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Луганській області, інспектора 1 батальйону 4 роти Управління патрульної поліції у Луганській області лейтенанта поліції Романошвілі Зураба Давідовича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, задовольнити частково.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК № 2382217 від 13.04.2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення закрити.
У задоволенні позовних вимог до Управління патрульної поліції в Луганські області відмовити.
У задоволенні позовних вимог щодо стягнення правової допомоги відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду через Лисичанський міський суд шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання за адресою: кв. АДРЕСА_2 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Відповідач: інспектор 1 батальйону 4 роти Управління патрульної поліції у Луганській області лейтенант поліції Романошвілі Зубар Давідович, місце роботи за адресою: буд. 8, вул. Штейгерська, м. Лисичанськ, 93100, Луганська область, Україна, реєстраційний номер невідомо.
Відповідач: Управління патрульної поліції в Луганській області, місцезнаходження за адресою: буд. 8, вул. Штейгерська, м. Лисичанськ, 93100, Луганська область, Україна, код ЄДРПОУ 40108646.
Повний текст судового рішення складено 19.05.2020.
Суддя Ю. О. Калмикова