Справа № 405/1193/20
Провадження №2-а/405/27/20
28 квітня 2020 року
Ленінський районний суд м. Кіровограда у складі:
головуючого судді Іванової Л.А.
при секретарі Гершкул М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кропивницькому в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 405/1193/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до інспектора 1 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції в Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції сержанта поліції Колісника Сергія Івановича (25030, м. Кропивницький, вул. Юрія Бутусова, 22-б) про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
Позивач ОСОБА_1 звернулася до Ленінського районного суду м. Кіровограда з адміністративним позовом до відповідача інспектора 1 батальйону 2 роти УПП в Кіровоградській області Колісника С.І. про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначила, що 15.02.2020 року відносно неї (позивача) відповідачем поліцейським Колісником С.І. було винесено постанову серії ЕАК № 2113403 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, за те, що вона 15.02.2020 року о 16 год. 48 хв. в м. Кропивницький, керуючи транспортним засобом, виїхала на перехрестя вулиць Кропивницького та Покровська на заборонений «жовтий» сигнал світлофору, чим порушила п. 8.7.3 ґ) ПДР України та скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП. Однак позивач вважає дану постанову незаконною, оскільки даного правопорушення не вчиняла. Так, вона, рухаючись зі швидкістю близько 50 км/год та під'їжджаючи до вказаного перехрестя, бачила зелений сигнал світлофору, який згідно з п. 8.7.3 а) ПДР України дозволяє рух. В момент безпосереднього наближення її автомобіля до вказаного світлофору на відстань близько 3 метрів, сигнал світлофору змінився на жовтий, а тому вона у відповідності до п. 8.11 ПДР України не вдаючись до екстреного гальмування, продовжила рух далі, оскільки не могла зупинити свій транспортний засіб у місці, визначеному п. 8.10 ПДР України. Також зазначила, що в порушення вимог ст. 283 КУпАП оскаржувана постанова не містить відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис правопорушення. Крім того, відповідач на підставі Рішення Конституційного Суду України від 26.05.2015 року № 5-рп/2015, - не мав права виносити постанову на місці зупинки транспортного засобу, а повинен був здійснити розгляд справи у приміщенні УПП у Кіровоградській області з наданням їй (позивачу) можливості скористатися правовою допомогою. На підставі зазначеного, позивач просить визнати протиправною та скасувати оскаржувану постанову, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.
Ухвалою суду від 03.03.2020 року відкрито провадження у справі за вказаним вище адміністративним позовом та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику в судове засідання учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження від відповідача не надходило.
Клопотання про проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від сторін по справі до суду не надходили.
Від відповідача інспектора 1 батальйону 2 роти УПП в Кіровоградській області Колісника С.І. надійшов відзив на адміністративний позов від 30.03.2020 року вих. № 244/20, зареєстрований в суді 06.04.2020 року за вх. № 8498, в якому (відзиві) відповідач по суті адміністративного позову зазначив, що 15.02.2020 року при здійсненні патрулювання екіпажем (відповідачем та його напарником) було зафіксовано факт адміністративного правопорушення, а саме як громадянка ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Nissan Juke, номерний знак НОМЕР_1 , в м. Кропивницький, здійснила проїзд перехрестя вулиць Кропивницького та Покровської на заборонений жовтий сигнал світлофора, чим порушила п. 8.7.3 ґ) ПДР України та скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП, у зв'язку з чим ним (відповідачем) було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК № 2113403 від 15.02.2020 року, та яка (постанова) відповідає всім вимогам закону, а її зміст обставинам правопорушення. На підставі зазначеного, а також враховуючи, що позивачем нен надано жодного доказу як на підставу своїх заперечень, відповідач просив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.
Крім того, до відзиву на адміністративний позов відповідачем додано як доказ по справі матеріали відео-фіксації з місця адміністративного правопорушення від 15.02.2020 року, що здійснювалась на нагрудний відеореєстратор, на носії інформації - DVD-R диску.
24.04.2020 року від позивача надійшла відповідь на відзив, зареєстрована в суді 24.04.2020 року за вх. № 9778, в якій вона вказала, що обов'язок доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, а тому вона (позивач) не повинна подавати суду докази своєї невинуватості. Також зазначила, що вона, рухаючись зі швидкістю 50 км/год., - не мала технічної можливості зупинитися на жовтий сигнал світлофора, оскільки гальмівний шлях був би довшим за все перехрестя, а тому продовжила рух далі, не порушуючи при цьому ПДР України. Вказала, що в оскаржуваній нею постанові відсутні відомості про технічний запис, яким здійснено фото або відеозапис, на підставі чого у справі про адміністративне правопорушення відсутні докази про вчинення нею адміністративного правопорушення.
Зваживши доводи, викладені в позові на обґрунтування позовних вимог, враховуючи заперечення відповідача проти позову, викладені у відзиві на позовну заяву, дослідивши докази по справі в їх сукупності, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист
Положення ст. 5 КАС України є реалізацією ч. 1 ст. 55 Конституції України, яка визначає, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, у разі, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 15.02.2020 року інспектором 1 батальйону 2 роти УПП в Кіровоградській області Колісником С.І. винесено постанову серії ЕАК № 2113403 від 15.02.2020 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою ОСОБА_1 притягнута до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та на неї накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн.
Вказана постанова мотивована тим, що 15.02.2020 року о 16 год. 48 хв. в м. Кропивницький водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Nissan Juke, номерний знак НОМЕР_1 , виїхала на перехрестя вулиць Кропивницького та Покровської на заборонений жовтий сигнал світлофора, що забороняє рух, чим порушила п.п. 8.7.3 ґ) ПДР України та скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Позивачем оскаржується правомірність винесеного відповідачем інспектором 1 батальйону 2 роти УПП в Кіровоградській області Колісником С.І. як суб'єктом владних повноважень рішення у формі постанови серії ЕАК № 2113403 від 15.02.2020 року.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
В свою чергу, конкретні правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані нормами Кодексу адміністративного судочинства України, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону України «Про дорожній рух», Закону України «Про Національну поліцію», Правил дорожнього руху.
Відповідно до п.п. «в», «ґ» п. 8.7.3 Правил дорожнього руху сигнали світлофора мають такі значення, зокрема, зелений миготливий дозволяє рух, але інформує про те, що незабаром буде ввімкнено сигнал, який забороняє рух, а жовтий забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів.
Згідно з п. 8.11 ПДР України водіям, які в разі ввімкнення жовтого сигналу або підняття регулювальником руки вгору не можуть зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому пунктом 8.10 цих Правил, не вдаючись до екстреного гальмування, дозволяється рухатися далі за умови забезпечення безпеки дорожнього руху.
Частиною 2 ст. 122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.
Об'єктом цього адміністративного проступку є суспільні відносини у галузі забезпечення безпеки дорожнього руху.
Об'єктивна сторона зазначеного правопорушення виражається, зокрема, у формі проїзду на заборонний сигнал світлофора.
Суб'єкт адміністративного проступку - спеціальний (водій транспортного засобу, тобто особа, яка в установленому порядку отримала дозвіл на керування транспортним засобом - водійське посвідчення тощо).
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини як у формі умислу, так й формі необережності.
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Виходячи із норм, викладених в ст. 77 КАС України, за загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона. При розгляді справи щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає саме на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
При цьому, окремо слід звернути увагу на те, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 КАС України у справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Надаючи оцінку належності і допустимості наданим відповідачем в якості доказу відео-файлам: «20200215192636000352», «20200215192647000353», « НОМЕР_2 », які містяться на цифровому носії інформації DVD-R диску, позначеному написом «Ю/ ОСОБА_1 /15.02.2020», судом відзначається, що зазначені файли містять записи з нагрудного відеореєстратору працівника поліції та відеореєстратору поліцейського автомобіля, на яких (записах) зафіксована процедура оформлення адміністративного правопорушення та вказані відеозаписи не містять безпосередньої фіксації дій водія ОСОБА_1 , під час керування останньою транспортним засобом, які б вказували на порушення останньою п. 8.7.3. ґ) ПДР України та містили б ознаки адміністративного правопорушення, виявлення яких відповідачем стало підставою винесення оскаржуваної постанови. Крім того, дані відеозаписи не спростовують доводи позивача щодо дотримання нею вимог п. 8.11 ПДР України, оскільки на них безпосередньо не зафіксовано як факту проїзду позивачем перехрестя вулиць Кропивницького та Покровської у м. Кропивницький, а так само, проїзд перехрестя на заборонений «жовтий» сигнал світлофора.
На підставі переглянутих зазначених вище доказів, у вигляді відеофайлів, судом відзначається, що дані відеозаписи, за відсутності фіксації на них події адміністративного правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_1 , - не обґрунтовують обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а саме: не є даними, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа - відповідач інспектор 1 батальйону 2 роти УПП в Кіровоградській області Колісник С.І. встановив порушення вимог п.п. «ґ» п. 8.7.3 Правил дорожнього руху та прийшов до висновку про наявність адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП та винність ОСОБА_1 в його (адміністративному правопорушенні) вчиненні або інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи про адміністративне правопорушення.
Крім того, судом відзначається, що оскаржувана постанова серії ЕАК № 2113403 від 15.02.2020 року, а саме графа 9 постанови, не містить посилання на інші докази (пояснення свідків, речові докази, показання технічних приладів чи технічних засобів тощо) за результатами оцінки яких відповідач встановив порушення вимог п.п. «ґ» п. 8.7.3 Правил дорожнього руху та прийшов до висновку про наявність адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП та винність ОСОБА_1 в його (адміністративному правопорушенні) вчиненні, що в свою чергу об'єктивно позбавляє суд можливості належним чином дослідити докази по справі про адміністративні правопорушення в разі їх наявності та надати їм відповідну правову оцінку на предмет їх належності і допустимості, повноти та достатності для визнання правомірності рішення суб'єкта владних повноважень.
Більш того, в порушення вимог ч. 3 ст. 283 КУпАП, оскаржувана постанова не містить відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
При цьому, посилання позивача на рішення Конституційного Суду України від 26.05.2015 року (справа № 5-рп/2015), яким надано тлумачення словосполученням «на місці вчинення правопорушення» і «за місцем його вчинення», суд вважає необґрунтованим, оскільки вже після прийняття Конституційним Судом України зазначеного рішення норми КУпАП та, зокрема, ст. 258 цього Кодексу зазнали змін, в результаті чого, на справи, які віднесено до компетенції Національної поліції, розповсюджуються вимоги ч. 4 ст. 258 КУпАП. Таким чином, працівники підрозділів Національної поліції мають право виносити постанови у справах про адміністративні правопорушення з порушення Правил дорожнього руху, передбачених ч. 2 ст. 122 КУпАП, на місці вчинення такого правопорушення.
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що постанова серії ЕАК № 2113403 від 15.02.2020 року в справі про адміністративне правопорушення, винесена суб'єктом владних повноважень - інспектором 1 батальйону 2 роти УПП в Кіровоградській області Колісником С.І. не містить достатніх та беззаперечних доказів порушення позивачем ОСОБА_1 вимог п.п. «ґ» п. 8.7.3 Правил дорожнього руху, та, як наслідок, вчинення нею адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 122 КУпАП, більш того, вина позивача не підтверджується будь-якими іншими, передбаченими процесуальним законом доказами.
Як наслідок, судом не встановлено, з яких саме міркувань виходив відповідач інспектор 1 батальйону 2 роти УПП в Кіровоградській області Колісник С.І., визнаючи позивача винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, та у порушенні нею (позивачем) вимог п.п. «ґ» п. 8.7.3 Правил дорожнього руху, зокрема, як зазначено у постанові серії ЕАК № 2113403 від 15.02.2020 року про те, що порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху виразилося у проїзді перехрестя на заборонений жовтий сигнал світлофору, яким чином давав оцінку та досліджував обставини, на підставі яких прийшов до такого висновку та виніс постанову по справі про адміністративне правопорушення, притягнувши позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП, у зв'язку з чим та за наведених вище обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість твердження позивача про безпідставність винесеної відповідачем відносно неї постанови і накладення адміністративного стягнення за відсутності в її діях складу зазначеного адміністративного правопорушення.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідачем при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно позивача не проведено всебічного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин справи, на підставі чого адміністративний позов підлягає задоволенню, у зв'язку з чим постанова в справі про адміністративне правопорушення серії ЕАК № 2113403 від 15.02.2020 року відносно ОСОБА_1 , як така, що винесена суб'єктом владних повноважень в порушення вимог ст.ст. 245, 251, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, підлягає скасуванню, а справа про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закриттю.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 5, 6, 9, 72, 77, 132, 139, 241, 242, 244, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, ч. 2 ст. 122, ст.ст. 251, 254, 256, 283, 288, 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до інспектора 1 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції в Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції сержанта поліції Колісника Сергія Івановича (25030, м. Кропивницький, вул. Юрія Бутусова, 22-б) про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК № 2113403 від 15.02.2020 року, винесену інспектором 1 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції в Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції сержанта поліції Колісником Сергієм Івановичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення за порушення п. 8.7.3 ґ) Правил дорожнього руху та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн.
Справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, - закрити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з підстав, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 295 КАС України.
Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції, яким є Третій апеляційний адміністративний суд через Ленінський районний суд м. Кіровограда.
Суддя Ленінського
районного суду
м. Кіровограда Лілія Андріївна Іванова