Справа № 383/337/20
Номер провадження 3/383/174/20
19 травня 2020 року суддя Бобринецького районного суду Кіровоградської області Бондаренко В.В., за участю секретаря судового засідання Могиленко В.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від Бобринецького відділення поліції Новоукраїнського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.44-3 КУпАП, -
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії АПР18 №380224 від 31.03.2020 року складеного відносно ОСОБА_1 за ст.44-3 КУпАП, останній 28.03.2020 року близько 19 год. 00 хв. за адресою с. Дібрівка, вул. Степова АДРЕСА_1 , будучи особою, що підписала інформовану згоду на карантин самоізоляцію покинув межі карантину самоізоляції, які були вказані у згоді, чим порушив вимоги постанови головного державного санітарного лікаря України МОЗ від 21.03.2020 року №2 та ст.20 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та перебував в цей час в приміщенні магазину в с. Тарасівка Бобринецького району.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні правопорушення не визнав, пояснивши, що 27 березня 2020 року приїхав з ОСОБА_2 на територію України, де при перетині кордону України підписав інформовану згоду особи на проведення протиепідемічних та/або профілактичних заходів, оскільки без вказаної згоди не допускали на територію України. Оскільки відстань від Україно-Польського кордону до села Дібрівка Бобриецького району Кіровоградської області є значною, а міжміське сполучення громадського транспорту було відсутнє, прибув на приватному автомобілі в місто Бобринець лише у вечорі 28.03.2020 року, де він пересів до іншого автомобіля його односельчанина, якого заздалегідь викликав, та поїхав в село Дібрівка до місця свого проживання. Також під час слідування від кордону до місця свого проживання в с.Дібрівка (місця самоізоляції) 28.03.2020 року близько 19 години заїхав в село Тарасівка за продуктами харчування на час самоізоляції для забезпечення виконання режиму самоізоляції. При цьому дружина з трьома дітьми завчасно залишили житло, де він мав відбувати самоізоляцію, для виключення безпосереднього контакту. Вимог самоізоляції не порушував, будь-якими інфекційними чи распіраторними хворобами з 27 березня 2020 року по даний час не хворів, ознак вказаних хвороб не мав, вимог карантину не порушував. Письмові пояснення від 31.03.2020 року не писав, не читав та в них не розписувався.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази та надавши їм оцінку, приходжу до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.44-3 КУпАП з наступних підстав.
Відповідно до положень ст.ст. 245, 251, 252 та 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
За змістом ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Відповідно до ч. 2 ст.251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Статтею 44-3 КУпАП передбачено відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Диспозиція статті 44-3 КУпАП є бланкетною, тому серед ознак, які мають бути відображені при викладенні суті даного правопорушення, обов'язковим є наведення конкретного нормативно-правового акту, яким встановлюються відповідні правила та яких особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, не дотрималася, порушивши тим самим законодавчі приписи.
В порушення вимог ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення відсутні відомості про те, які саме вимоги Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та вимоги постанови головного державного санітарного лікаря України МОЗ від 21 березня 2020 року №2 було порушеноОСОБА_1 .
Статтею 20 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», посилання на яку містить протокол, встановлено обов'язки осіб, які хворіють на інфекційні хвороби чи є бактеріоносіями, тобто вказане положення нормативно-правового акту не містить будь-яких зобов'язань осіб, які підписали інформовану згоду, дотримуватись режиму самоізоляції.
Отже, в протоколі про адміністративне правопорушення вказане невірне посилання на конкретну норму закону щодо дотримання вимог в умовах карантину, що є обов'язковою складовою об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ст.44-3 КУпАП.
Згідно зі ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Водночас суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення.
Крім того, постанова Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (у редакції чинній на час події) не передбачала перелік осіб, які потребують самоізоляції, та будь-які обмеження щодо таких осіб, невиконання яких тягнуть за собою адміністративну відповідальність, зокрема щодо заборони відвідування приміщення магазину.
Згідно інформованої згоди особи на проведення протиепідемічних та/або профілактичних заходів від 27.03.2020 ОСОБА_1 надав згоду на самоізоляцію, яка буде відбуватись за адресою: АДРЕСА_2 ).
Самоізоляція це, в першу чергу, утримання від контакту з іншими для того, щоб зменшити ризик інфікування, яке здійснюється за конкретною адресою місця проживання, вказаною у відповідній згоді. Самоізоляція виключає будь-які ситуації, коли ви тісно контактуєте з іншими людьми (наприклад, близький контакт віч-на-віч на відстані менше, ніж 2 метри, або тривалістю понад 15 хвилин).
Так, суду не надано жодного належного та допустимого доказу, що ОСОБА_1 умисно порушив межі карантину (самоізоляції). Судом встановлено, що ОСОБА_1 , перетнув кордон України фактично 28 березня 2020 року, що підтверджується відміткою візи (а.с.8) про перетин кордону 27.03.2020 року та інформованою згодою особи на проведення протиепідемічних та/або профілактичних заходів від 27.03.2020 року, що заповнюється під час перетину кордону.
Отже, суд критично оцінює та не приймає до уваги пояснення ОСОБА_3 від 31.03.2020 року, яка працює завідуючою магазину №18 в селі Тарасівка Бобринецького району, та була свідком того, як 28.03.2020 року близько 19 години 00 хвилин ОСОБА_1 зайшов до вказаного магазину, з пояснень якої останній декілька днів тому повернувся із заробітків з ОСОБА_4 , оскільки спростовується відміткою візи (а.с.8) про перетин кордону 27.03.2020 року та інформованою згодою особи на проведення протиепідемічних та/або профілактичних заходів від 27.03.2020 року.
Разом з тим, матеріалами справи не спростовано належними, допустимими та достатніми доказами твердження ОСОБА_1 про те, що він слідуючи від кордону до місця самоізоляції в с.Дібрівка Бобринецького району Кіровоградської області 28.03.2020 року близько 19 години відвідав магазин в с.Тарасівка Бобринецького району для придбання продуктів харчування.
Таким чином, ОСОБА_1 на момент вимушеного відвідування магазину, розташованого в с.Тарасівка Бобринецького району Кіровоградської області, яке відбулося 28.03.2020 року близько 19 години, для придбання продуктів харчування на період самоізоляції, ще з об'єктивних причин не прибув до місця самоізоляції в с.Дібрівка Бобринецького району Кіровоградської області, а отже, не міг розпочати добровільну самоізоляцію, а відтак не міг її і порушити. Отже, твердження в протоколі про адміністративне правопорушення від 31 березня 2020 року про те, що ОСОБА_1 28.03.2020 року близько 19 години «порушив межі карантину самоізоляції, які були вказані у згоді» не відповідає дійсності.
Згідно ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Відповідно до ч.2 ст. 284 КУпАП при наявності обставин, передбачених ст.247 КУпАП виноситься постанова про закриття справи.
Таким чином, обставини, які викладені в протоколі не відображають всіх істотних ознак складу правопорушення, передбаченого ст.44-3 КУпАП, а аналізуючи зібрані у справі про адміністративне правопорушення докази у їх сукупності, приходжу до висновку, що провадження по справі відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю через відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 247, 256, 280, 283 КУпАП, суддя, -
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.44-3 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді набирає чинності після закінчення строку подання скарги.
Постанова суду може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Бобринецький районний суд Кіровоградської області.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Суддя В.В. Бондаренко