Справа 350/299/20
Номер провадження 3/350/153/2020
15 травня 2020 року селище Рожнятів
Суддя Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області Пулик М.В., розглянувши матеріали, які надійшли від начальника Рожнятівського відділення поліції Головного Управління Національної поліції в Івано-Франківській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, -
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 234726, 16 лютого 2020 року, о 01 годині 10 хвилин у смт. Перегінське, по вул. Шевченка, ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 21099, д.н.з. НОМЕР_1 в стані наркотичного сп'яніння, огляд проводився у Рожнятівській ЦРЛ за допомогою комбінованого тесту на наркотики “WONDFO”, результат тесту позитивний, чим порушив вимоги п. 2.9 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні інкримінованого йому правопорушення не визнав, дав пояснення про те, що 16.02.2020 його справді зупинили працівники патрульної поліції. У ході спілкування, поліцейський висловив свою думку про те, що він перебуває під впливом наркотиків. Здивований таким твердженням, він попросив назвати ознаки, які свідчать про це або хоча б сказати у чому це проявляється, однак, відповіді не отримав, а тільки почув вимогу проїхати разом із ними до Рожнятівської ЦРЛ для проходження тесту на наркотики. Стверджує, що поліцейські на місці зупинки у законному порядку не направляли його для проведення огляду у медичному закладі, а точніше не склали документ, яким є направлення, а заповнили його тільки за допомогою лікаря. Вважає результат огляду у медичному закладі, який проведений за допомогою експрес-тесту “Wondfo”, абсолютно недостовірним. Він наркотиків не вживає і не вживав, а тому не був і не міг бути в стані наркотичного сп'яніння. Хоча він заперечував факт вживання наркотиків, в лікарні в нього не відбирали кров для проведення більш точних лабораторних досліджень, хоча він просив про це. Вважає, що протокол відносно нього складений з очевидним порушенням закону. Додає, що його не було ознайомлено із правами та обов'язками, а також йому не вручили копію складеного стосовно нього медичного висновку і протоколу про адміністративне правопорушення, а тому просить суд не притягувати його до адміністративної відповідальності.
Свідок ОСОБА_2 - лікар-терапевт КНП Рожнятівська ЦРЛ РРР дав суду показання про те, що він проводив огляд на стан наркотичного сп'яніння ОСОБА_1 , якого доставили в лікарню працівники поліції. Огляд розпочався о 02 год.05 хв., після того, як на його вимогу працівники поліції оформили письмове направлення на огляд, зміст якого, наскільки він пригадує, формувався з його допомогою. Він застовував різні методи дослідження з метою виявлення стану наркотичного сп'яніння, зокрема шляхом зовнішнього огляду ОСОБА_1 , який був у чистому одязі, а шкірні покриви чисті, артеріальний тиск в нормі. Оглядуваний перебував в абсолютно адекватному стані, орієнтувався в часі та просторі, однак зіниці очей були дещо розширені, у зв"язку з чим виникла підозра, що оглядуваний міг вживати наркотичні речовини, а міг вживати і медикаменти, які призводять до розширення зіниць, однак иитання вживання медикаменів ОСОБА_1 не з"ясовувалося. Післяпроведення зовнішього огляду у ОСОБА_1 було відібрано біологічний матеріал (сечу), в яку було поміщено тест “Wondfo”. Тест показав наявність трьох видів наркотичних засобів, однак ОСОБА_1 категорично заперечував факт їхнього вживання та вимагав більш детально провести дослідження. Йому було відмовлено в цьому, оскільки він, як лікар, раніше не практикував відправляти біоматеріал в наркодиспансер для проведення лабораторних досліджень, хоча таке можливо, і висновки лабораторного дослідження були б більш достовірні. Свій підпис у висновку ОСОБА_1 дійсно поставив, однак це не є підтвердження того, що йому було вручено копію висновку, можливо його дійсно не було вручено. Цей підпис є підтвердженням, що він ознайомлений зі змістом висновку.
Вислухавши особу, стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, свідка, вивчивши матеріали адміністративної справи, оцінивши всі докази в їх сукупності, приходжу до висновку, що провадження у справі підлягає до закриття за відсутністю складу адміністративного правопорушення з таких підстав.
Відповідно до ч.ч. 2 ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
При цьому, ЄСПЛ у справі "Аллене де Рібермон проти Франції" підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Згідно з ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення, відповідно до вимог ст.245 КУпАП крім іншого, є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Виходячи з вимог ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" звертається увага суду на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.
Суб'єктом вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП України є особа, яка керує транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння або відмовилась від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Отже, обов'язковою ознакою правопорушення, передбаченого вказаною частиною даної статті КУпАП, є керування транспортним засобом в стані сп'яніння або відмова від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
Відповідно до ст. ст.245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти законне та вмотивоване рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Згідно пункту12 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 (далі- Інструкція) у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Пунктом 8 Розділу II Інструкції передбачено, що форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку 1 до цієї Інструкції.
Згідно пункту 4 Інструкції ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Із аналізу норми цієї Інструкції, вбачається, що для направлення водія в медичний заклад для огляду на стан сп'яніння, у поліцейського повинні бути законні підстави, які випливають із ознак такого стану наявного у водія, які виявлені поліцейським. Такі ознаки відповідно до Інструкції повинні бути зазначені у документі про Направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Аналіз нормативного акту свідчить про те, що оформлення працівниками поліції направлення на медичний огляд до відповідного закладу охорони здоров'я з метою виявлення стану сп'яніння є обов'язковим на місці зупинки транспортного засобу.
Однак, як стверджує у своїх поясненнях ОСОБА_1 , поліцейськими не було складено документу про направлення його в медичний заклад для проведення огляду на визначення стану наркотичного сп'яніння.
З матеріалі справи вбачається, що зупинка транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 була здійснена о 01 годині 10 хвилин в селищі Перегінське, направлення було складено поліцейським о 02 годині 03 хвилин, а огляд, відповідно до Висновку щодо результатів медичного огляду, було розпочато через дві хвилини після оформлення направлення , о 02 годині 05 хвилин в селищі Рожнятів.
З вищенаведених показань свідка також вбачається, що по суті направлення було складено не на місці зупинки транспортного засобу, а в лікувальному закладі.
За таких обставин, твердження ОСОБА_1 про те, що поліцейський на місці зупинки не виявив в нього жодних ознак наркотичного спяніння, а вніс такі в направлення в медичному закладі після консультації з лікарем, не спростовані, як не спростовані і переглянутим в суді відеоматеріалом.
Отже, суд приходить до висновку, що документ про направлення дійсно був складений в медичному закладі, що свідчить про те, що працівники поліції не дотримались в цій частині вимог вищезазначеної Інструкції, а тому цей документ є недопустимим як доказ.
Пунктом 7 Розділу ІІІ вищевказаної Інструкції передбачено обов'язковість проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини. За приписами п.8 цієї Інструкції метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинити стан сп'яніння.
ОСОБА_1 в судовому засіданні вказав, що він заперечував факт вживання наркотиків, однак в нього не було відібрано додаткових зразків біологічного середовища для лабораторного дослідження.
Свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні також підтвердив, що ОСОБА_1 заперечував факт вживання наркотичних речовин, про що відображено у акті огляду. Біологічний матеріал від ОСОБА_1 відбирався медсестрою разово в одну ємкість, а дослідження цього матеріалу здіснювалося за допомогою експрес-тесту “Wondfo”.
В інструкції про застосування експрес-тесту “Wondfo” зазначено, що зразки з позитивним результатом повинні бути перевірені більш специфічним методом. Дані, отримані в результаті тестування є лише попереднім якісним результатом. Для отримання заключного результату необхідно використати більш специфічний альтернативний хімічний метод бажано ГХМС. При цьому вказаним тестом, не можливо коректно визначити ступінь інтоксикації організму водія, оцінити величину прийнятої дози, час останнього вживання заборонених препаратів, а також уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп'яніння. Більше того, зазначена тест-система не відрізняє наркотичні речовини від деяких лікарських препаратів. Позитивний результат може бути отриманий від деяких харчових продуктів та добавок.
Відповідно до наказу МОЗ України N 322 від 19.06.2006 року затверджено та направлено для використання в роботі лікувально-профілактичних закладів методичні рекомендації «Методи виявлення наркотичних засобів та психотропних речовин у біологічних рідинах людини. Методи попередньої експрес діагностики».
Відповідно до п.1 вказаних методичних рекомендацій, токсикологічний аналіз повинен застосовуватися на стратегії судово-медичної токсикології, в основі якої лежить метод скринінгу. Остання допускає неправильні позитивні результати, але повністю виключає неправильні негативні результати. Усі зразки, що дали позитивний результат, далі досліджуються підтверджуючими методами.
У п. 2 вказаних методичних рекомендацій зазначено, що проби, які показали позитивний результат, повинні бути обов'язково підтвердженні іншими більш селективними методами. Така двохетапність токсикологічного аналізу підвищує достовірність кінцевого заключення і відповідає як міжнародним стандартам, так і вітчизняним стандартам діагностики та лікування.
Оскільки ОСОБА_1 в ході проведення огляду на стан сп'яніння заперечував вживання наркотичних засобів, слід було, виконуючи вимоги п.10 Інструкції, відібрати зразки біологічного середовища для лабораторного дослідження та провести лабораторне дослідження відібраного біологічного матеріалу за допомогою більш досконалого методу, чого зроблено не було, що також є порушенням вимог Інструкції .
Відповідно до п .22. розділу III вищевказаної Інструкції висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп'яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними, у зв'язку з чим суд визнає недопустимим доказом вини ОСОБА_1 у вчиненні адмінправопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП висновок щодо результатів медичного огляду № 2 від 16 лютого 2020 року.
Отже, судом достовірно встановлено, що при проведенні огляду ОСОБА_3 на стан наркотичного сп'яніння вимоги Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, дотримані не були.
За змістом ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
В силу вимог ч. 4 ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов'язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи.
На думку суду, застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень.
Ухвалючи рішення суд приймає до уваги, що Європейський суд з прав людини неодноразово вказував на те, що адміністративне правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, визнається кримінальним правопорушенням у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ( справа "Гурепка проти України").
Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом як кримінально-правова санкція, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності.»
Визнання кримінально-правового змісту справи свідчить про те, що особа, яка притягається до відповідальності за вчинення такого правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення.
Суд виходить з того, що відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може грунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Враховуючи наведене, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд, поза розумним сумнівом приходить до переконання у недоведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення.
Відповідно до п.1 ст. 247 КпАП України обставиною, що виключає провадження в справі про адміністративне правопорушення є відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
За наведених вище обставин вважаю, що провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адмінправопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Керуючись п. 1 ст. 247 КУпАП,-
Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.130 ч.1 КУпАП за відсутністю в його діях складу цього адміністративного правопорушення.
На постанову може бути подано апеляційну скаргу до Івано-Франківського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови через Рожнятівський районний суд.
Суддя: