Справа №345/878/20
Провадження № 2/345/516/2020
19.05.2020 року м. Калуш
Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі
головуючого судді Онушканича В.В.
з участю секретаря судового засідання Пукіш В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про виселення (визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням), -
Позивач звернулася до суду з вищенаведеним позовом. Свої вимоги мотивує тим, що вона є одноосібним власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу. За цим договором покупцем даної квартири є позивачка, а продавець - відповідач ОСОБА_2 .
Відповідно до п.20 даного договору продавець зобов'язується вжити заходів щодо зняття з реєстрації місця проживання в зазначеній квартирі зареєстрованих в ній осіб до 11.09.2019 року та звільнити продану квартиру для вільного і безперешкодного користування нею покупцем та передати ключі від квартири покупцю в строк до 14.07.2019 року.
Відповідач ОСОБА_3 зареєстрований у даній квартирі, проте не проживає у спірному житлі, не сплачує комунальні платежі, в утриманні житла участі не бере, його особистих речей в квартирі не має і взагалі він квартирою не цікавиться. Факт реєстрації відповідача порушує її право на вільне розпорядження і користування квартирою, зокрема, позивач не може оформити субсидію. Тому позивач змушена звернутися до суду та просить визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 , з якої його виселити без надання іншого житла.
Позивач подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, просить задовольнити позовну вимогу про визнання відповідача ОСОБА_3 особою, яка втратила право на проживання у квартирі в АДРЕСА_2 .
Відповідачі в судове засідання не з'явилися, проте подали до суду заяви про розгляд справи без їх участі, просять задовольнити позовні вимоги про визнання відповідача ОСОБА_3 особою, яка втратила право на проживання у квартирі в АДРЕСА_2 .
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу від 11.07.2019 року відповідач ОСОБА_2 продав, а позивач ОСОБА_1 купила квартиру АДРЕСА_1 (а.с.8).
Відповідно до п. 20 договору купівлі-продажу від 11.07.2019 року продавець зобов'язався вжити заходів щодо зняття з реєстрації місця проживання в зазначеній квартирі зареєстрованих в ній осіб до 11.09.2019 року та звільнити продану квартиру для вільного і безперешкодного користування нею покупцем та передати ключі від квартири покупцю в строк до 14.07.2019 року (а.с. 8 зворот).
Проте з довідки ЦНАП виконавчого комітету Калуської міської ради від 09.01.2020 року №310 (а.с.10) вбачається, що в квартирі по АДРЕСА_2 зареєстрований відповідач ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_1 . Крім того згідно акту від 10.01.2020 року №559, складеного комісією в складі працівників УК «Теплодім» (а.с.11), відповідач ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_2 зареєстрований, але не проживає.
Частиною 1 ст. 317 ЦК України передбачено, що власникові належать право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Зазначені права вказані і в ст.150 Житлового Кодексу України.
Виходячи з того, що Закон України № 1382-ІV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов'язані із зняттям з реєстрації місця проживання, вбачається, що положення ст. 7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов'язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.
Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема шляхом зняття з реєстрації місця проживання, пред'явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) визнання особи безвісно відсутньою; 4) оголошення фізичної особи померлою.
Вказана норма також передбачена п.34 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав».
Відповідно до положень статей 391 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.
За порівняльним аналізом статей 383, 391, 405 ЦК України та статей 150, 156 у поєднанні зі статтею 64 ЖК України слід дійти до висновку що положення статей 383, 391 ЦК України передбачають право вимоги власника про захист порушеного права власності на жилого приміщення, будинку, квартиру тощо, від будь яких осіб, у тому числі осіб, які не є і не були членами його сім'ї.
В судовому засіданні встановлено, що реєстрація відповідача ОСОБА_3 у квартирі по АДРЕСА_2 створює позивачу, як власнику житла, незручності у користуванні власністю. Таким чином, ОСОБА_3 слід визнати таким, що втратив право на користування вказаною квартирою.
Щодо позовних вимог про виселення відповідача ОСОБА_3 . Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Враховуючи, що позивач, шляхом подання заяви від 06.05.2020 року про підтримання позову в частині визнання відповідача ОСОБА_3 таким, що втратив право на користування житловим приміщенням, фактично не підтримала позовну вимогу про виселення відповідача, з огляду на принцип диспозитивності цивільного процесу, в задоволенні позовних вимог в частині виселення відповідача ОСОБА_3 слід відмовити.
На підставі викладеного, ст.ст. 319, 391 ЦК України, керуючись ст.ст. 13, 259, 263-265 ЦПК України,
Позов задоволити частково.
Визнати ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право на користування житлом, а саме квартирою по АДРЕСА_2 .
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відповідно до п. 3 розділу ХІІ Прикінцевих положень Цивільного процесуального кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), процесуальні строки, визначені статтею 354 Цивільного процесуального кодексу України для подання апеляційної скарги, продовжуються на строк дії такого карантину.
Повний текст судового рішення складено 19.05.2020 року.
Суддя