Справа № 444/548/20
Провадження № 2-а/444/29/2020
19 травня 2020 року Жовківський районний суд Львівської області в складі:
головуючий суддя Оприск З. Л.
секретар судового засідання Усманова З.З.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Жовква Львівської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області про скасування постанови,
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача Альфавіцького Мирослава Степановича інспектора патрульної поліції Управління патрульної поліції у Львівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
24.03.2020 року справу за даною позовною заявою прийнято до розгляду та відкрито у ній провадження.
22.04.2020 року відповідача Альфавіцького Мирослава Степановича інспектора патрульної поліції Управління патрульної поліції у Львівській області замінено на належного відповідача Управління патрульної поліції у Львівській області.
Позивач в обґрунтування позовних вимог вказує на те, що постановою інспектора Управління патрульної поліції в м. Львові Альфавіцького Мирослава Степановича, серія ДП 18 № 444124 від 19.02.2020 року, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. за ч. 2 ст. 122 КУпАП за те, що 19.02.2020 року о 01 год. 25 хв., на підході до м. Львова керуючи транспортним засобом марки PEUGEОT 5008 номерний знак НОМЕР_1 здійснював рух з увімкненим дальнім світлом та на переконання інспектора патрульної поліції не реагував на періодичні перемикання світла фар зустрічного транспорту, чим порушив п.п. 19.2 ПДР України. Вважає, що винесена постанова серія ДП 18 № 444124 від 19.02.2020 року, про притягнення його до адміністративної відповідальності за вказане порушення, винесена з грубими порушеннями вимог чинного законодавства, не відображає дійсних обставин є незаконною та підлягає скасуванню. Ствердив, що 19.02.2020 року, рухаючись на власному автомобілі його було зупинено інспектором поліції (в постанові вказано м. Дубляни, вул. Львівська, 3, хоча це було на вул. Володимира Великого), який підійшовши до транспортного засобу, звернувся із питанням чи йому зручно їхати на дальньому світлі фар. Вказав, що він відповів що не їхав на дальньому світлі фар і попросив інспектора показати докази його правопорушення, на що він відповів, що не може їх показати. Зазначив, що як виявилось із тексту постанови, що була надана позивачу для підпису причиною зупинки його транспортного засобу було увімкнене дальнє світло та не реагування на періодичні перемикання світла фар зустрічного транспортного засобу, проте насправді в нього було ввімкнене ближнє світло фар, жоден із водіїв зустрічного транспортного засобу не показав потребу в перемиканні світла фар його автомобіля періодичним перемикання фар. Вказав, що на його прохання до інспектора поліції щодо надання доказів порушення правил дорожнього руху йому було відмовлено, дану постанову інспектор поліції не мав права виносити без відповідного протоколу, так як постанова була зафіксована не в автоматичному режимі, інспектор не мав права притягувати його до адміністративної відповідальності без доказів та без з'ясування усіх обставин справи, його було позбавлено можливості належного захисту та ознайомлення із матеріалами справи. Зазначив, що інспектором поліції були проігноровані вимоги ст. 33 КУпАП, розгляд справи відбувався на місці зупинки транспорту, що унеможливило виконання вимог ст. 245 КУпАП та ст. 279 КУпАП, розгляд справи та складання постанови проводилось без участі позивача. Просив скасувати постанову інспектора патрульної поліції у Львівській області лейтенанта Альфавіцького Мирослава Степановича серія ДП 18 № 444124 від 19.02.2020 року, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. за ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Відповідач подав відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позову. Вказав, що поліцейські чітко спостерігали факт допущення позивачем порушення вимог ПДР.
Сторони в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про час та місце його проведення, причин неявки не повідомили, однак позивачем подано заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав.
Оскільки сторони в судове засідання не з'явились, відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксація судового засідання з допомогою технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Конституцією України закріплено норму щодо обов'язку органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст.19).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Судом встановлено, що 19 лютого 2020 року відносно позивача інспектором Управління патрульної поліції в м. Львові Альфавіцьким Мирославом Степановичем була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення серії ДП18 № 444124 про визнання його винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП і накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу на суму 425 грн., відповідно до якої, ОСОБА_1 19.02.2020 року о 01 год. 25 хв. на підході до м. Львова керуючи транспортним засобом марки PEUGEОT 5008 номерний знак НОМЕР_1 здійснював рух з увімкненим дальнім світлом та не реагував на періодичні перемикання світла фар зустрічного транспорту, чим порушив п.п. 19.2 ПДР України, що підтверджується копією даної постанови.
Відповідно до п.п. 19.2 ПДР України дальнє світло слід перемикати на ближнє не менш як за 250 м до зустрічного транспортного засобу, а також тоді, коли воно може засліпити інших водіїв, зокрема тих, що рухаються в попутному напрямку. Світло необхідно перемикати і на більшій відстані, якщо водій зустрічного транспортного засобу періодичним перемиканням світла фар покаже потребу в цьому.
Відповідно до ч.2 ст.122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Орган (посадова особа) при розгляді справи, зокрема, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність; повинен своєчасно, всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, вирішити її в точній відповідності до закону тощо (статті 245, 280 КУпАП). Згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю через відсутність події і складу адміністративного правопорушення (пункт 1 статті 247); справа про адміністративне правопорушення розглядається відкрито, крім випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної таємниці (частина перша статті 249) ; оцінка доказів ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності (стаття 252) тощо.
Згідно положення ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Твердження позивача про те, що дану постанову інспектор поліції не мав права виносити без відповідного протоколу, так як постанова була зафіксована не в автоматичному режимі, спростовується наступним.
Відповідно до ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення. У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу або залишається повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів у разі їх фіксації у режимі фотозйомки (відеозапису), крім випадків фіксації в автоматичному режимі правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі, або порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).
Відповідно до ч.1 ст. 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Відповідно до Розділу ІІІ Наказу МВС України від 07.11.2015 року № 1395 «Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення. Постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою, третьою і п'ятою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140, частинами шостою, сьомою статті 152-1 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення. Поліцейський під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до її компетенції розгляд цієї справи; 2) чи правильно складено протокол (якщо складання протоколу передбачено КУпАП) та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи повідомлено належним чином осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду (якщо справа не розглядається на місці); 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали, які потрібні для вирішення справи; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Верховний суд у постанові від 27 грудня 2019 року по справі №310/4817/17 (2-а/310/156/17) висловив наступну думку.Скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. Застосування посадовою особою процедури скороченого провадження в інших випадках, які не визначені законом, тобто розгляд справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення, а не за місцезнаходженням органу, уповноваженого законом розглядати справу про таке правопорушення, призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статтях 257, 268, 277, 278, 279, 280 Кодексу (рішення Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року у справі № 5-рп/2015). Разом з тим, Законом України від 14 липня 2015 року № 596-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху" внесено зміни до статті 258 КУпАП, зокрема, доповнено абзацом 4, зі змісту якого вбачається, що у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до статті 283 КУпАП.
Разом з тим, позивач в позовній заяві вказував, що як виявилось із тексту постанови, що була надана позивачу для підпису причиною зупинки його транспортного засобу було увімкнене дальнє світло та не реагування на періодичні перемикання світла фар зустрічного транспортного засобу, проте насправді в нього було ввімкнене ближнє світло фар, жоден із водіїв зустрічного транспортного засобу не показав потребу в перемиканні світла фар його автомобіля періодичним перемикання фар. Вказав, що на його прохання до інспектора поліції щодо надання доказів порушення правил дорожнього руху йому було відмовлено.
Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, заперечив проти незаконності винесеної постанови, однак всупереч вимогам ч. 2 ст. 77 КАС України, не надав суду жодних належних і допустимих у розумінні ст. 251 КУпАП, ст. 72, 73 КАС України доказів, які б підтверджували правомірність винесення оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, чи спростовували б твердження позивача щодо відсутності в його діях складу правопорушення, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності.
Відсутність належних та допустимих доказів правопорушення не дає можливості прийти до висновку про те, що позивач допустив порушення Правил дорожнього руху України.
За таких обставин факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, є недоведеним.
Варто зазначити, що презумпція невинуватості застосовується і до адміністративних правопорушень. Таку позицію констатував і Європейський суд з прав людини, зокрема у рішенні по справі «Надточій проти України» від 15.05.2008 року.
За таких обставин оскаржувана постанова не відповідає встановленим до неї вимогам законодавства, відповідач при її винесенні не діяв лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому оскаржувану постанову потрібно визнати незаконною та скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити. Оскаржувана постанова така, що не прийнята у відповідності до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України.
Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 245, 251, 256 Кодексу України про адміністративне правопорушення, ст. 9, 77, 78 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Скасувати постанову інспектора патрульної поліції у Львівській області лейтенанта Альфавіцького Мирослава Степановича серії ДП 18 № 444124 від 19.02.2020 року, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. за ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Закрити справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 295 КАС України). Апеляційна скарга подається з урахуванням Перехідних положень КАС України.
За умовами ст. 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.
Головуючий З. Л. Оприск