Справа № 461/3399/20
Провадження № 2/461/987/20
19.05.2020 року місто Львів
Галицький районний суд міста Львова в складі головуючого судді Стрельбицького В.В., розглядаючи матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕОПОЛІС МЕДІА ГРУП» про захист честі, гідності і ділової репутації, спростування поширеної неперевіреної, недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди,
встановив:
У провадження Галицького районного суду міста Львова надійшли матеріали цивільної справи №461/3399/20 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕОПОЛІС МЕДІА ГРУП» про захист честі, гідності і ділової репутації, спростування поширеної неперевіреної, недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди.
Встановлено, що позивач ОСОБА_1 , в період з листопада 2017 року по березень 2020 року, брала участь у розгляді справ Галицького районного суду міста Львова у якості присяжного, зокрема приймала участь у судовому засіданні за моїм головуванням 17.05.2019 року.
Так, ухвалою Львівської міської ради №2666 від 16.11.2017 року «Про внесення змін до ухвали міської ради від 02.03.2017 року № 1580 «Про затвердження списку присяжних районних судів м. Львова», внесено зміни до ухвали Львівської міської ради від 02.03.2017 року № 1580 «Про затвердження списку присяжних районних судів м. Львова» та ОСОБА_1 було включено до списку присяжних Галицького району м. Львова.
Відповідно до Розпорядження Галицького районного суду міста Львова №11 від 12.03.2020 року ОСОБА_1 увільнено від виконання обов'язків присяжного.
Відповідно до статті 63 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», присяжним є особа, яка у випадках, визначених процесуальним законом, та за її згодою вирішує справи у складі суду разом із суддею або залучається до здійснення правосуддя. Присяжні виконують обов'язки, визначені пунктами 1, 2, 4-6 частини сьомої статті 56 цього Закону.
Відповідно до ч.2 ст.34 ЦПК України, у випадках, встановлених цим Кодексом, цивільні справи у судах першої інстанції розглядаються колегією у складі одного судді і двох присяжних, які при здійсненні правосуддя користуються всіма правами судді.
Враховуючи викладені вище обставини, головуючим у справі подано заяву про самовідвід.
Згідно п.5 ч.1 ст. 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Відповідно до ч.2 ст. 39 ЦПК України, з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлений відвід учасниками справи.
Відповідно до ч.1 ст. 40 ЦПК України, питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 9 ст. 40 ЦПК України, питання про самовідвід судді вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу.
Неупередженість є основоположним принципом і необхідною умовою належного виконання суддею своїх обов'язків та виявляється як у змісті судового рішення, так і в усіх процесуальних діях, що передують його прийняттю.
У контексті ст.8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
У розумінні ст.3 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17 Закону України «Про міжнародні договори», міжнародні договори, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Передбачено також, що коли міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Статтею 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
З огляду на основні засади судочинства і практику Європейського суду з прав людини, неупередженість (безсторонність) суду, відповідно до п.1 ст.6 вказаної вище Конвенції, повинна визначатися за критеріями суб'єктивними, при яких беруться до уваги особисті переконання і поведінка судді та об'єктивними, які визначаються, серед інших аспектів, чи забезпечував суд відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
Щодо суб'єктивного критерію, Європейський суд з прав людини вказує, що такий визначається на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію - тобто, чи були достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об'єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності суддів. У цьому зв'язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення.
Згідно ст. 15 Кодексу суддівської етики, неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді.
Відповідно до п. 12 Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів, передбачено, що незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв'язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає, на здатність судді приймати незалежні рішення. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.
Враховуючи наведене, а також специфіку обстави справи, що можуть зумовити виникнення в її учасників сумнівів у безсторонності та неупередженості головуючого, те, що позивач у справі в період з листопада 2017 року по березень 2020 року, брала участь у розгляді справ Галицького районного суду міста Львова у якості присяжного та під час розгляду цих справ фактично користувалась всіма повноваженнями судді, приходжу до висновку про неможливість в даному випадку збереження ознаки безсторонності та неупередженості головуючого судді, а відтак з метою уникнення будь-яких можливих сумнівів щодо об'єктивності розгляду справи та ухвалення кінцевого рішення у сторін у справі, вважаю за доцільне задовольнити заяву про самовідвід.
Керуючись ст.ст. 36, 40, 260 ЦПК України, -
постановив:
Задовольнити заяву про самовідвід головуючого судді Стрельбицького Віталія Вікторовича від участі від розгляду цивільної справи №461/3399/20 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕОПОЛІС МЕДІА ГРУП» про захист честі, гідності і ділової репутації, спростування поширеної неперевіреної, недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Стрельбицький В.В.