Справа №461/3893/20>
18 травня 2020 року
Галицький районний суд міста Львова
у складі головуючого судді Фролової Л.Д.,
за участі:
секретаря судового засідання Збожної О.Р.,
представника позивача Бути Н.І.,
відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові адміністративну справу за позовом Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області до громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 про продовження строку примусового затримання, -
ГУ ДМС України у Львівській області 18 листопада 2019 року звернулося до суду з відповідним адміністративним позовом. Вимоги мотивує тим, що 18 листопада 2019 року на українсько-польському кордоні зі сторони Республіки Польща був переданий громадянин Російської Федерації ОСОБА_1 , який порушив правила перебування іноземців на території України. За проживання без документів на право проживання в Україні, 18 листопада 2019 року відносно відповідача було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 203 КУпАП. 18 листопада 2019 року на підставі ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», рішенням ГУДМС України у Львівській області ОСОБА_1 поміщено у Миколаївський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства. Управління просить суд затримати іноземця з поміщенням до пункту тимчасового перебування.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримала та просила суд його задовольнити. Пояснила, що ОСОБА_1 був затриманий у листопаді 2019 року. Раніше він вже утримувався у пункті тимчасового тримання, після цього був звільнений, оскільки ОСОБА_5 була надана можливість звернутися до міграційних органів для отримання посвідки на тимчасове проживання. Відповідач вказаною можливістю не скористався. Міграційна служба неодноразово зверталася до компетентних органів Російської Федерації та до консульської служби МЗС України з приводу необхідності ідентифікації відповідача та його повернення на батьківщину. Російська сторона відповідей на звернення не надала.
Відповідач під час розгляду справи просив суд відмовити у задоволенні позову. Пояснив, що він перебував у статусі біженця на території Федеративної Республіки Німеччина більше десяти років, у зв'язку із чим йому було заборонено залишати територію ЄС. Однак, коли він виїхав до України, був затриманий та доставлений до пункту тимчасового тримання іноземців.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
З матеріалів справи убачається, що під час перебування в Україні громадянин РФ ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, у зв'язку з чим 18 листопада 2019 року Головним управлінням ДМС у Львівській області було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 203 КУпАП та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 1700 гривень.
18 листопада 2019 року на підставі ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», рішенням ГУДМС України у Львівській області ОСОБА_1 поміщено у Миколаївський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства.
За нормою ч. 1 ст. 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства в'їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Це правило не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон України з метою визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту чи отримання притулку.
Згідно з ч. 1-3 ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.
Рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першій цієї статті, може супроводжуватися забороною щодо подальшого в'їзду в Україну строком на три роки. Строк заборони щодо подальшого в'їзду в Україну обчислюється з дня винесення такого рішення. Порядок виконання рішення про заборону щодо подальшого в'їзду в Україну визначає Кабінет Міністрів України.
Примірник рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства видається іноземцю або особі без громадянства, стосовно яких воно прийнято. У рішенні зазначаються підстави його прийняття, порядок оскарження та наслідки невиконання. Форма рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства затверджується спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України.
Відповідно до ч. 1 ст. 289 КАС України, за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів: затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України; затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; взяття іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації; зобов'язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.
Нормою ч. 11 ст. 289 КАС України визначено, що строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців.
У зв'язку з тим, що відповідач не має постійного місця проживання, у нього відсутні документи, що дають право на виїзд з України, у суду наявні підстави вважати, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення про його примусове видворення та існує ризик його втечі, тому позовні вимоги про затримання відповідача з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі України строком на шість місяців підлягають задоволенню.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 373 КАС України, суд вважає за можливе звернути рішення до негайного виконання.
Керуючись ст. ст. 293, 295, 297 КАС України, суд -
Позов Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області задовольнити.
Продовжити строк затримання громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в Миколаївському пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, на строк, необхідний для забезпечення його ідентифікації та примусового видворення за межі України, але не більше як на шість місяців.
Рішення суду звернути до негайного виконання.
Рішення ухвалене в нарадчій кімнаті, в судовому засіданні 18 травня 2020 року проголошено його вступну та резолютивну частини.
Повний текст рішення складений 20 травня 2020 року.
Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Л.Д. Фролова