іменем України
смт Зарічне
19 травня 2020 року Справа № 561/373/20
Суддя Зарічненського районного суду Рівненської області Дідик А. В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , одруженого, не працюючого, на утриманні двоєж неповнолітніх дітей до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,-
За даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ГР № 161273 від 17 квітня 2020 року ОСОБА_1 , 17 квітня 2020 близько 21:00 год., за місцем свого проживання, а саме, ображав нецензурними словами у будинку за місцем проживання АДРЕСА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, вчинив відносно своєї дружини гр. ОСОБА_2 , насильство в сімї, а саме, умисні дії психологічного характеру, що полягають у висловлюванні в її сторону нецензурною лайкою та погрозах фізичною розправою, внаслідок чого могла бути завдана шкода психічному здоров'ю гр. ОСОБА_2 , тобто правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_1 , з'явився, вину у вчиненні адміністративного правопорушення визнав повністю. У вчиненому щиро розкаявся.
Дослідивши матеріали справи, приходжу до висновку, що в діях ОСОБА_1 , наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, виходячи з наступного.
Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення, згідно зі ст. 245 КУпАП, є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи з дотриманням процесуальної форми її розгляду.
Згідно зі ст. 1 Закону "Про запобігання та протидію домашньому насильству" у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:
домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь;
економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру;
психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи;
сексуальне насильство - форма домашнього насильства, що включає будь-які діяння сексуального характеру, вчинені стосовно повнолітньої особи без її згоди або стосовно дитини незалежно від її згоди, або в присутності дитини, примушування до акту сексуального характеру з третьою особою, а також інші правопорушення проти статевої свободи чи статевої недоторканості особи, у тому числі вчинені стосовно дитини або в її присутності;
фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Статтею 3 Закону передбачено, що предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають у процесі запобігання та протидії домашньому насильству. Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: 1) подружжя; 2) колишнє подружжя; 3) наречені; 4) мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); 5) особи, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; 6) особи, які мають спільну дитину (дітей); 7) батьки (мати, батько) і дитина (діти); 8) дід (баба) та онук (онука); 9) прадід (прабаба) та правнук (правнучка); 10) вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка); 11) рідні брати і сестри; 12) інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука); 13) діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими; 14) опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням; 15) прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім'ї патронатного вихователя. Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству поширюється також на інших родичів, інших осіб, які пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, за умови спільного проживання, а також на суб'єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, полягає у вчиненні домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисному вчиненні будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Згідно з вимогами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 , 17 квітня 2020 близько 21:00 год. за місцем свого проживання вчинив словесний конфлікт, відносно своєї дружини ОСОБА_2 , в ході якого ображав її нецензурними словами, внаслідок чого вчинив на неї моральний та психологічний тиск, що завдало шкоди її психічному здоров'ю.
Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення при вищевикладених обставинах повністю доведена дослідженими в судовому засіданні доказами у справі, що ретельно перевірені та оцінені судом з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності кожен окремо та взаємозв'язку для ухвалення даного рішення, а саме:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ГР № 161273 від 17 квітня 2020 року;
- рапортом чергового СРПП №2 Зарічненського ВП Вараського ВП ГУНП в Рівненській області Москаленко О. від 17 квітня 2020 року по факту звернення ОСОБА_2 ,
- письмовими поясненнями гр. ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 , з яких вбачається, що ОСОБА_1 , 17 квітня 2020 близько 21:00 за місцем свого проживання вчинив словесний конфлікт з своєю дружиною ОСОБА_2 , в ході якого ображав її нецензурними словами, через дрібниці внаслідок чого вчинив на неї моральний та психологічний тиск ;
Зазначені вище докази винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП є такими, що доповнюють одне одного, є повними, безсумнівними, належними та допустимими, оскільки у відповідності до ст.с т. 251, 252 КУпАП, прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у справі про адміністративне правопорушення, а також є такими, що зібрані в порядку, встановленому законом.
Відповідно до ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особи правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставину, що пом'якшує відповідальність, якою є щире розкаяння правопорушника та відсутність обтяжуючих відповідальність обставин.
Вирішуючи питання про вид стягнення, з врахуванням особи правопорушника, відсутність унього постійного місця роботи, вважаю за необхідне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді громадських робіт.
Згідно ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення, тому з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір на користь держави.
Керуючись ст. ст. 283,284 КУпАП, суд,-
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді 30 (тридцяти) годин громадських робіт.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 420 (чотириста двадцять) грн. 40 коп. судового збору.
Постанова може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення через Зарічненський районний суд Рівненської області.
Суддя А. В. Дідик