Справа № 304/567/20 Провадження № 1-кс/304/201/2020
18 травня 2020 року м. Перечин
Слідчий суддя Перечинського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , розглянувши клопотання слідчого СВ Перечинського відділення Ужгородського відділу Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_3 , затверджене начальником Перечинського відділу Ужгородської місцевої прокуратури ОСОБА_4 , на підставі матеріалів досудового розслідування, внесеного до ЄРДР за № 12020070130000205 від 09 травня 2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України, про арешт майна, -
слідчий СВ Перечинського відділення Ужгородського відділу Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді з клопотанням, погодженим прокурором, на підставі матеріалів кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12020070130000205 від 09 травня 2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, яке перебуває у користуванні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , а саме автомобіль марки «ВАЗ 21013», р/н НОМЕР_1 , та Свідоцтво про реєстрацію вказаного транспортного засобу серії НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_6 , із забороною розпоряджатися або користуватися таким майном, а також на вогнетривку цеглу в кількості 55 штук, що знаходиться у кімнаті зберігання речових доказів. Клопотання мотивує тим, що слідчим відділом Перечинського ВП здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12020070130000205 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.15 ч. 2 ст. 185 КК України. Досудовим розслідуванням встановлено, що 09 травня 2020 року о 18.18 год надійшло повідомлення зі служби «102» про те, що в АДРЕСА_2 виявлено трьох невідомих осіб, які здійснювали крадіжку майна із заводу ТОВ «Перечинський «Стеатит». Виїздом СОГ за вказаною адресою, біля цеху № 2 виявлено автомобіль марки «ВАЗ 21013», р/н НОМЕР_1 , біля якого знаходилися ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , мешканець АДРЕСА_3 , та ОСОБА_8 , мешканець АДРЕСА_4 . В ході проведення огляду зазначений автомобіль та свідоцтво про його реєстрацію на ім'я ОСОБА_6 вилучено, та виявлено у багажному відділенні вогнетривку цеглу у кількості 55 штук, яку після огляду поміщено до кімнати зберігання речових доказів. Постановою органу досудового розслідування автомобіль марки «ВАЗ 21013», р/н НОМЕР_1 , як такий, що є знаряддям вчинення кримінального правопорушення та містить на собі його сліди, а також Свідоцтво про реєстрацію вказаного транспортного засобу та вогнетривку цеглу визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні. Отже враховуючи те, що для здобуття доказів у даному кримінальному провадженні необхідно провести ряд слідчих дій, а також те, що вказані у клопотанні речі мають значення речових доказів у даному кримінальному провадженні, слідчий просить клопотання задовольнити.
Слідчий ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд клопотання за його відсутності, що відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України не перешкоджає розгляду даного клопотання.
У судове засідання володілець майна ОСОБА_5 також не з'явився, про дату, час та місце розгляду клопотання повідомлявся у встановленому законом порядку.
На підставі ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів не проводиться.
Слідчий суддя, вивчивши надані слідчим матеріали, зваживши доводи викладені у клопотанні, приходить до такого висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 цього Кодексу арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Зі змісту частини третьої статті 172 КПК України вбачається, що слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу. У такому разі тимчасово вилучене в особи майно підлягає негайному поверненню після спливу встановленого суддею строку, а у разі звернення в межах встановленого суддею строку з клопотанням після усунення недоліків - після розгляду клопотання та відмови в його задоволенні.
Дослідженням наявних матеріалів встановлено, що клопотання слідчого про арешт майна не відповідає вимогам ст. ст. 170, 171 КПК України.
Так, всупереч вимог частини 2 статті 171 КПК України у клопотанні про арешт майна не зазначено: 1) мети відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна, частина 2 статті 170 КПК України визначає чіткий перелік такої мети, при цьому потрібно чітко зазначити підставу та відповідно обґрунтувати необхідність арешту; 2) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном (надано дозвіл).
Зі змісту клопотання вбачається, що таке зводиться лише до короткого викладу обставин, що стали підставою для внесення відомостей до ЄРДР, а також опису дій вчинених СОГ на місці події.
Крім того у клопотанні слідчим не зазначено підстав та мети накладення арешту на автомобіль марки «ВАЗ 21013», р/н НОМЕР_1 , та відповідно Свідоцтва про реєстрацію такого. Так, в клопотанні зазначено лише, що автомобіль був знаряддям вчинення злочину, зберіг на собі сліди такого, містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а відтак мають значення речових доказів, а тому просить накласти арешт з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні та проведення інших слідчих дій.
В той же час постанови про визнання зазначеного у клопотанні майна речовим доказом у даному кримінальному провадженні матеріали клопотання не містять, а у самому клопотанні слідчий зазначає про те, що 01 травня 2020 року постановою органу досудового розслідування автомобіль марки «ВАЗ 21013», р/н НОМЕР_1 , а також Свідоцтво про реєстрацію вказаного транспортного засобу та вогнетривку цеглу визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні, тоді як відомості за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України, у даному кримінальному провадженні були внесені до ЄРДР лише 09 травня 2020 року.
Отже, вивченням матеріалів клопотання встановлено, що слідчий не виконав вимоги, передбачені ч. 2 ст. 171 КПК України, та належним чином не мотивував своє клопотання, зокрема, в частині мети накладення арешту на вищевказане майно, та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна. Клопотання слідчого не містить посилань на наявність ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, та їх відповідне обґрунтування.
Клопотання слідчого містить лише формальне посилання на норми КПК України, які регулюють питання щодо речових доказів, а також передбачають можливість арешту тимчасового вилученого майна.
Виходячи з викладеного, слідчий суддя вважає за необхідне повернути клопотання прокурору з метою усунення вказаних недоліків у відповідності до вимог кримінального процесуального закону, що не позбавляє його права після усунення недоліків в строки, передбачені ст. 172 КПК України, повторно звернутися до суду з даним клопотанням.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 40, 131, 132, 167, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя, -
клопотання слідчого СВ Перечинського відділення Ужгородського відділу Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_9 , затверджене начальником Перечинського відділу Ужгородської місцевої прокуратури ОСОБА_4 , на підставі матеріалів досудового розслідування, внесеного до ЄРДР за №12020070130000205 від 09 травня 2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України, про арешт майна - повернути прокурору, встановивши строк в сімдесят дві години для усунення недоліків з моменту отримання ухвали.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя: ОСОБА_1