1Справа № 335/3841/20 2/335/1514/2020
19 травня 2020 року м. Запоріжжя
Суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Геєць Ю.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Вищої ради правосуддя, треті особи: Президент України ОСОБА_2 , Уповноважений Верховної Ради України з прав людини ОСОБА_3 , про порушення права доступу до правосуддя, порушення конституційної гарантії захисту від незаконного звільнення, здійснення дискримінації у сфері правосуддя та трудових прав, відшкодування майнової та моральної шкоди,
07.05.2020 року ОСОБА_1 звернулася до Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя із позовом до Держави Україна в особі Вищої ради правосуддя, треті особи: Президент України ОСОБА_2 , Уповноважений Верховної Ради України з прав людини ОСОБА_3 , про порушення права доступу до правосуддя, порушення конституційної гарантії захисту від незаконного звільнення, здійснення дискримінації у сфері правосуддя та трудових прав, відшкодування майнової та моральної шкоди, у якому зазначає, що порушення права доступу до правосуддя, порушення конституційної гарантії захисту від незаконного звільнення, здійснення дискримінації у сфері правосуддя та трудових прав, та наявність підстав для майнової та моральної шкоди, обумовлені ухваленим, в тому числі, суддею Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя рішенням при розгляді цивільної справи за її позовом, зокрема, ухвалою суду від 06.11.2019 року закрито провадження у справі № 335/4759/19.
Справа надійшла згідно автоматизованого розподілу в провадження судді Геєць Ю.В.
Після ознайомлення з позовною заявою встановлено наявність підстав для заявлення самовідводу головуючому судді.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає самовідводу, якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Відповідно до ч. 1 ст. 39 ЦПК України з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід.
Виходячи з ч. 1, ч. 9, ч. 12 ст. 40 ЦПК України, питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про самовідвід вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу. Питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
За ч. 1 ст. 41 ЦПК України, у разі задоволення самовідводу судді, який розглядає справу одноособово, справа розглядається в тому самому суді іншим суддею, який визначається в порядку, встановленому статтею 33 цього Кодексу.
ОСОБА_1 у позовній заяві просить стягнути з Державного казначейства України за рахунок коштів Державного бюджету України моральну шкоду завдану, у тому числі, і ухваленим Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя судовим рішенням при розгляді цивільної справи за її позовом, а саме, ухвалою суду від 06.11.2019 року, якою закрито провадження у справі № 335/4759/19.
В силу змісту ст. 6 Конвенцією «Про захист прав людини і основоположних свобод» кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно ст. 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненим законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до п.1.1. Бангалорських принципів поведінки судді суддя повинен здійснювати свою судову функцію незалежно, виходячи виключно з оцінки фактів, відповідно до свідомого розуміння права, незалежно від будь-якого стороннього впливу, спонукань, тисків, погроз або втручання, прямого чи опосередкованого, здійснюваного з будь-якої сторони та маючого на меті будь-які цілі.
На підставі ст. 15 Кодексу суддівської етики неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, неупередженість судді при розгляді справи презюмується, що викладено у рішеннях по справах «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко та Мартиненко проти України».
У справі «Пєрсак проти Бельгії» від 01.10.1982 р. Європейський суд уточнив зміст поняття «неупереджений суд», зазначивши, що для того, щоб суди могли вселяти громадськості необхідну довіру, слід враховувати також і питання їх внутрішньої організації. Правова позиція Суду по цій справі полягає в тому, що суб'єктивний підхід до неупередженості відображає особисті переконання цього судді у конкретній справі, об'єктивний визначає, чи мали місце достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Презумпція особистої неупередженості діє до тих пір, поки не доведено інше. Будь-який суддя, відносно неупередженості якого є законні сумніви, повинен вийти зі складу суду, який розглядає справу. Інакше підривається довіра, якою у демократичному суспільстві мають користуватися суди.
Для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції питання безсторонності судді має визначатися за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. Щодо суб'єктивної складової даного поняття, Європейським судом визначено про необхідність доказів фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи.
У рішенні від 09.11.2006 року по справі «Білуха проти України» Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) зазначено, що відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до п.1 ст.6 повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями.
Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі.
Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності ( «Фей проти Автрії» від 24 лютого 1993 року, пп.27, 28 та 30; «Ветштайн проти Швейцарії» № 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-ХІІ. У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду («Пуллар проти Сполученого Королівства» від 10 червня 1996 року, п. 38).
З огляду на наведене та враховуючи, що предметом позову ОСОБА_1 , який надійшов у провадження судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Геєць Ю.В., є відновлення порушених прав та відшкодування шкоди, завданої судовим рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя, а тому подальший розгляд позову поставить під сумнів принцип неупередженого розгляду справи безстороннім і незалежним судом.
З метою виключення всіх обставин, які можуть викликати сумнів в об'єктивності та неупередженості судді при вирішення даної справи та метою забезпечення об'єктивного та неупередженого розгляду справи безстороннім судом та запобігання безпідставних звинувачень з боку учасників процесу щодо необ'єктивності та упередженості в розгляді вказаної справи, приходжу до висновку про наявність достатніх підстав, які можуть викликати сумніви в об'єктивності та неупередженості судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Геєць Ю.В. у разі винесення рішення по справі, а також законності постановленого судового рішення у справі, а тому вважаю, що заява про самовідвід підлягає задоволенню на підставі п.5 ч.1 ст. 36 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 36, 39,40 ЦПК України, -
Заяву про самовідвід судді Геєць Юлії Вікторівни у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Вищої ради правосуддя, треті особи: Президент України ОСОБА_2 , Уповноважений Верховної Ради України з прав людини ОСОБА_3 , про порушення права доступу до правосуддя, порушення конституційної гарантії захисту від незаконного звільнення, здійснення дискримінації у сфері правосуддя та трудових прав, відшкодування майнової та моральної шкоди - задовольнити.
Справу передати для вирішення питання про передачу справи іншому судді в порядку встановленому ч. 1 ст. 33 ЦПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Ю.В. Геєць