Справа № 545/1046/20
Провадження № 3/545/336/20
"19" травня 2020 р. Суддя Полтавського районного суду Полтавської області - Потетій А.Г., розглянувши матеріали, які надійшли з Військової прокуратури Полтавського гарнізону Центрального регіону України про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Смичин, Городянського району Чернігівської області, громадянина України, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , проживаючого АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Городнянським РС УДМС України в Чернігівській області, не одружений, місце служби військова частина НОМЕР_3 , інші дані суду не відомо, за ч. 4 ст. 172-11 КУпАП, ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, -
Наказом командира військової частини НОМЕР_3 від 07.11.2019 №281 ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_3 та поставлено на всі види забезпечення, визнано таким що справи та посаду - номера обслуги першого мінометного взводу мінометної батареї військової частини НОМЕР_3 та приступив до виконання службових обов'язків за посадою.
Згідно ст.ст. 2, 3 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» (далі - Закон), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язана із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно вимог ст.ст. 1, 2, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна досягається шляхом особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог військових статутів, а також зобов'язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів та накази командирів.
Статтею 11 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, визначено, що військовослужбовець зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути дисциплінованим, поважати честь і гідність кожної людини, додержуватися правил військового вітання, ввічливості і поведінки.
Статтею 16 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, передбачено, що кожний військовослужбовець повинен виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Натомість старший солдат ОСОБА_1 , діючи всупереч інтересам служби та наведеним вимогам Статутів Збройних Сил України, став на шлях вчинення адміністративного правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби.
Старший солдат ОСОБА_1 достовірно знаючи, що відповідно до розпорядку дня військової частини НОМЕР_3 має о 8 год. 00 хв. 17.04.2020 р. прибути до військової частини НОМЕР_3 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_3 для проходження військової служби, в порушення ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу, ст. 11, 13, 16 Статут Внутрішньої служби Збройних Сил України, Військової присяги та своїх функціональних обов'язків, о 8 год. 00 хв. 17.04.2020 р. не з'явився до розташування військової частини НОМЕР_3 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_3 на службу без поважний причин, в умовах особливого періоду, на телефонні дзвінки командування старший солдат ОСОБА_1 не відповідав, організованими пошуками військовослужбовця знайти не вдалося.
В подальшому, 27.04.2020 о 12 год. 00 хв. старший солдат ОСОБА_1 прибув до військової частини НОМЕР_3 та продовжив проходження військової служби відповідно до посади. Документів, які б підтверджували відсутність на військовій службі не падав, свою відсутність пояснив, в наслідок сімейних обставин, перебував за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_2 про свою відсутність нікого не попереджував, на лікуванні не перебував, правоохоронними органами не затримувався.
Під час незаконної відсутності на території військової частини НОМЕР_3 , а саме: 17.04.2020, 21.04.2020, 22.04,2020, 23.04.2020, 24.04.2020 та 27.04.2020 в період з 08 год. 00 хв. до 12 год. 00 хв. старший солдат ОСОБА_1 перебував за адресою: АДРЕСА_2 та проводив час на власний розсуд, не пов'язаний з проходженням військової служби, про свою відсутність нікого з командування військової частини не повідомляв, за час незаконної відсутності правоохоронними органами не витримувався, на лікуванні не перебував.
Вказане підтверджується: поясненнями свідка ОСОБА_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_4 та свідка ОСОБА_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_5 , наказами командира військової частини НОМЕР_3 , поясненнями ОСОБА_1 .
Поряд із цим, у відповідності до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - це період функціонування національної економіки, Збройних Сил України та інших державних органів, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію та закінчується прийняттям рішення про демобілізацію. Демобілізація це комплекс заходів спрямованих, крім іншого, на планомірне переведення Збройних Сил України на організацію і штаги мирного часу.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» рішення про демобілізацію приймає Президент України, яким на теперішній час відповідних рішень прийнято не було.
Тобто, особливий період розпочався з моменту набрання чинності Указом Президента України від 17.03.2014 № 303 на визначеній території України та продовжується на цих територіях до оголошення (набрання чинності) окремого рішення Президента України про демобілізацію, яке станом на теперішній час оголошене не було.
Верховний Суд у постанові від 30 травня 2018 року у справі № 521/12726/16-ц зазначив, що в Україні особливий період розпочався 18 березня 2014 року і триває по теперішній час.
Тобто, дане адміністративне правопорушення вчинено в умовах особливого періоду, що підвищує його суспільну небезпеку.
Відтак, старший солдат ОСОБА_1 являючись військовослужбовцем військової частини НОМЕР_3 , всупереч вище вказаних вимог Статутів Збройних Сил України, був незаконно відсутній на військовій службі у військовій частині НОМЕР_3 , а саме: 17.04.2020, 21.04.2020, 22.04.2020, 23.04.2020, 24.04.2020 та 27.04.2020 року в період з 08 год. 00 хв. до 12 год. 00 хв. та проводив час на власний розсуд не пов'язуючи його із виконанням обов'язків військової служби.
Своїми діями, старший солдат ОСОБА_1 вчинив нез'явлення військовослужбовцем (крім строкової військової служби) вчасно без поважних причин на військову службу тривалістю до десяти діб, вчинене в умовах особливого періоду, - тобто адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Крім того, своїми діями старший солдат ОСОБА_1 вчинив недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду, - тобто адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, відповідно до поданої заяви вину у вчинених адміністративних правопорушеннях визнав повністю, просив справу розглядати без його участі.
Прокурор в судовому засіданні просив визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 172-11 КУпАП та ч. 2 ст. 172-15 КУпАП з накладенням на нього стягнення у виді штрафу.
Крім повного визнання вини ОСОБА_1 , його вина підтверджується матеріалами справи в їх сукупності, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями свідків та самого ОСОБА_1 , письмовими доказами долученими до матеріалів справи.
Відповідно до ст. 36 КУпАП при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо.
Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
Вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 172-11 КУпАП та ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, дотримуючись принципу співвідношення між тяжкістю вчинених адміністративних правопорушень та заходом державного примусу, враховуючи умови та характер вчинених адміністративних правопорушень, особу правопорушника: вік, соціальне положення, ступінь його вини та ставлення до вчиненого, обставини, що обтяжують та пом'якшують відповідальність під час вчинення даних правопорушень, вважаю за необхідним та достатнім для виховання особи, запобігання вчинення нових правопорушень застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення, в межах санкцій ч.4 ст. 172-11 КУпАП та ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, а саме штрафу в мінімальному розмірі визначеному законом.
Керуючись ст. ст. 36, 283-284, 287-290 КУпАП, -
ОСОБА_1 визнати винним у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ч.4 ст. 172-11 КУпАП та накласти на нього стягнення у виді штрафу в розмірі ста сорока п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 2465,00грн. (дві тисячі чотириста шістдесят п'ять гривень) на користь держави.
ОСОБА_1 визнати винним у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст. 172-15 КУпАП та накласти на нього стягнення у виді штрафу в розмірі ста сорока п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 2465,00грн. (дві тисячі чотириста шістдесят п'ять гривень) на користь держави.
Остаточно накласти на ОСОБА_1 , за вчинення правопорушень передбачених ч.4 ст. 172-11 КУпАП та ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення, у виді штрафу в розмірі ста сорока п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 2465,00грн. (дві тисячі чотириста шістдесят п'ять гривень) на користь держави.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 420,40 грн., на користь держави: отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Полтавського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги через Полтавський районний суд Полтавської області. За відсутності скарги постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку встановленого для її оскарження.
Суддя А.Г.Потетій