Справа № 298/71/20
Номер провадження 2-а/298/9/20
19 травня 2020 року смт. Великий Березний
Великоберезнянський районний суд Закарпатської області в складі:
головуючої - судді Лютянської М.С.,
при секретарі Келешовчак І.І.,
за участі представника
позивача ОСОБА_1 - адвоката Цуга Ю.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Великий Березний адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,
позивач звернувся до суду із позовом про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення. Свої позовні вимоги мотивує тим, що 10 січня 2020 року о 11:12:13 в с. Бартатів на вул. м 11 15км УПП у Львівській області інспектор рядовий поліції Пушняков Юрій Володимирович 2 бат. 2 рота, розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно позивача, виніс постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі Серія ЕАК № 1958391 (далі - постанова), якою накладено штраф 510 грн. З цією постановою позивач незгідний, вважає її незаконною та безпідставною оскільки правил дорожнього руху не порушував. З п. 6 постанови вбачається, що 10 січня 2020 року 11:07:55 в с.Бартатів вул. м11 15км|водій керуючи т. з. (Volkswagen Touran НОМЕР_1 п. 5 постанови) рухався зі швидкістю 105 км/год. тим самим перевищив дозволену швидкість більше ніж на 50 км/год. Швидкість вимірювалась приладом Trucam ТС 000751, чим порушив п. 12.4 ПДР - перевищення водіями ТЗ встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на 50 км/год. Ст. 122 ч. 3 (п. 7 постанови). П. 9 постанови не містить жодного доказу, який додано до постанови. Тобто, матеріали справи про адміністративне правопорушення щодо позивача, станом на час та день винесення постанови не містили жодного доказу, на якому ґрунтуються висновки про винуватість позивача. Посадова особа відповідача не навів в п. 6 постанови доказів, на яких ґрунтується висновок про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП. Тобто постанова не відповідає принципу обґрунтованості. Не містить постанова також інформації, що позивач погодився з вчиненим правопорушенням. На підставі наведеного просить позов задовольнити, постанову про накладення адміністративного стягнення скасувати.
У судове засідання позивач не з'явився, однак подав заяву, у якій просить розгляд справи провести без його участі, позов підтримав та просив його задовольнити.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Цуга Ю.Ю. позов підтримав та просив оскаржувану постанову скасувати з підстав наведених у позовній заяві.
Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, причину неявки не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи не подавав, а тому суд розглядає справу у його відсутності, що відповідає положенням ст. 205 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку представника позивача, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
У судовому засіданні належними доказами встановлено, що відносно позивача відповідач виніс постанову серії ЕАК № 1958391 від 10 січня 2020 року, згідно якої ОСОБА_1 ставиться в вину те, що 10 січня 2020 року, о 11.07 год., в с. Бартатів водій керуючи транспортним засобом рухався зі швидкістю 105 км/год., тим самам перевищив дозволену швидкість більше ніж на 50 км/год., чим порушив п.12.4 правил дорожнього руху, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 122 КУпАП. Цією ж постановою відповідач наклав на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн.
Згідно п. 12.4 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306,у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Ч. 3 ст. 122 КУпАП передбачена відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.
Згідно ст. 222 КУпАП до компетенції уповноважених працівників Національної поліції віднесено розгляд адміністративних порушень, передбачених ч. 3 ст. 122 КУпАП.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 288 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено в суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Згідно п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Згідно ст. 19 ч. 1 п. 1 цього Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється КУпАП, яким серед іншого визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності (частини 1,2 ст. 7 КУпАП).
Згідно ст. ст. 245, 252 КУпАП України завданням провадження в справі про адміністративне правопорушення і обов'язком органу, який її розглядає, є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи і вирішення її в точній відповідності з законом. Оцінка доказів, на основі яких встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні, інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, також має ґрунтуватися на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, на підставі закону.
Відповідно до ст. 77 ч.1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Ч. 2 цієї ж статті передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Так єдиним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення є сама оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення.
Однак, суд вважає, що зазначена постанова є саме предметом спору між сторонами та не може розглядати як доказ за відсутності інших доказів на підтвердження обставин, вказаних в оскаржуваній постанові (постанова Верховного суду від 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17, № рішення 73700340).
Разом з цим, будь-яких інших належних та допустимих доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 в розумінні ст. 251 КУпАП, відповідачем не надано. Не спростовані відповідачем і твердження позивача про те, що останній своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав, вимог Правил дорожнього руху не порушував.
Щодо вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 122 КУпАП, у справі відсутні достатні докази, які б підтверджували дану обставину, в судове засідання відповідач не з'явився і не довів порушення позивачем Правил дорожнього руху України та правомірність прийнятого ним рішення по справі. Відтак суд приходить до висновку про недоведеність вини позивача і визнає, що оскаржувана ним постанова підлягає скасуванню.
З врахуванням того, що при винесенні оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення відповідачем порушено норми діючих нормативно-правових актів, вина особи у вчиненні правопорушення належним чином не доведена, твердження позивача належними доказами не спростовані, тому суд вважає, що позов підлягає задоволенню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю на підставі п. 3 ч. 1 ст. 293 КУпАП.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 19, 62 Конституції України, ст. ст. 19, 77, 90, 242, 243, 246 КАС України, суд, -
позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі - задовольнити.
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК №1958391 від 10 січня 2020 року, винесену інспектором рядовим поліції Пушняковим Юрієм Володимировичем 2 бат. 2 рота Управління патрульної поліціїу Львівській області, про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 (п'ятсот десять) грн. - скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Головуюча М.С. Лютянська