Справа №242/1962/20
Провадження №2/242/937/20
про залишення заяви без руху
19 травня 2020 року м.Селидове
Суддя Селидівського міського суду Донецької області Коліщук З.М., розглянувши матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
Позивач звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Перевіривши позовну заяву, суд дійшов висновку, що пред'явлена позовна заява підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
Відповідно до п. 5 ч. 3, ч.6 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.
Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
В позовній заяві позивач зазначив, що він є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , в якій зареєстрований його син ОСОБА_2 .
Однак, позивач не надав до суду Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно) на підтвердження хто є власником даної квартири.
Частиною першої статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.
Відповідно до частини першої статті 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Аналогічну норму містить також стаття 405 ЦК України.
Відповідно до вказаної норми закону при вирішенні питання про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, враховуються причини її відсутності. Підставою для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, може слугувати лише свідома поведінка такої особи, яка свідчить про втрату нею інтересу до такого житлового приміщення.
Також не надав доказів, що відповідач є його членом сім'ї, що він зареєстрований в спірній квартирі та чи є він повнолітнім; що відповідач перешкоджає йому користуватись, володіти та розпоряджатись своєю власністю, а також те, що відповідач не проживає у спірному житлову приміщенні без поважних причин, та втратив інтерес до спірного житла.
Отже, звертаючись до суду з позовом, позивачем не додано до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Згідно ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку залишити позовну заяву ОСОБА_1 без руху.
Керуючись ст. ст.175, 177, 185, 260 ЦПК України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням залишити без руху.
Надати позивачу строк 10 днів з дня вручення цієї ухвали для усунення зазначених недоліків.
У разі невиконання ухвали суду в зазначений строк, позовну заяву вважати неподаною та повернути позивачеві зі всіма доданими до неї документами.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя З.М. Коліщук