Дата документу 15.05.2020 Справа № 554/3978/20
Провадження № 1-кс/554/6532/2020
15 травня 2020 року м. Полтава
Слідчий суддя Октябрського районного суду міста Полтави ОСОБА_1 , розглянувши клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Полтавській області ОСОБА_2 .Вв рамках досудового розслідування, внесеного 18.02.2020 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42020170000000054, за ч.3 ст. 369-2 КК України про арешт майна, -
Слідчий звернувся до Октябрського районного суду м. Полтави з клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні №42020170000000054, за ч.3 ст. 369-2 КК України.
Підставами для арешту майна слідчий вказує, що в ході досудового розслідування встановлено, що На початку лютого 2020 року, точної дати слідством не встановлено, біля супермаркету «Маркетопт», за адресою: м. Полтава, вул. Дмитра Коряка, 3, ОСОБА_3 за попередньою домовленістю зустрівся із депутатом Полтавської районної ради Полтавської області ОСОБА_4 , з метою отримання консультацій щодо земельних питань, а саме роз'яснення порядку отримання земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства. Під час зустрічі у ОСОБА_4 виник злочинний умисел. направлений на отримання неправомірної вигоди для себе та іншої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 під час розмови повідомив, що він разом із ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , який у свою чергу є керівником ТОВ «Компанія ТЕРРА-МАКС» та займається виготовленням технічної документації на земельні ділянки, можуть вплинути на посадових осіб ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, щодо прийняття ними рішення про надання у власність земельних ділянок із земель державної власності для ведення особистого селянського господарства поза межами населених пунктів на території Полтавської області.
У свою чергу, ОСОБА_4 запропонував ОСОБА_5 зустрітись для детального обговорення земельного питання, на що ОСОБА_7 погодився та вони разом поїхали до кафе під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: м. Полтава, вул. Соборності, 48, де ОСОБА_4 поділився із останнім своїм злочинним умислом, спрямованим на отримання неправомірної вигоди для себе та іншої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, на що ОСОБА_8 погодився та повідомив, що загальний масив земельних ділянок повинен бути не менше 100 га та що за це необхідно сплатити 160 000 доларів США, тобто 1 600 доларів США за 1 га. При цьому зазначив умову, що вказані грошові кошти необхідно передати після надання дозволів ГУ Держгеокадастру у Полтавській області на розроблення проекту землеустрою, а у разі несплати - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , у силу своїх зв'язків у органах державної влади, заблокують дії по оформленню земельних ділянок на стадії розробки проектів та затвердження технічної документації. Таким чином, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 створили такі умови для ОСОБА_7 , що у разі ненадання їм неправомірної вигоди за вплив на прийняття рішення посадовими особами ГУ Держгеокадастру в Полтавській області, він не зможе реалізувати права вище вказаних осіб на отримання земельної ділянки у встановленому порядку.
Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , 19.03.2020 у денний час доби, біля фонтану «Єдність», що розташований у парку за адресою: майдан Незалежності,5 у м. Полтаві, за попередньою домовленістю зустрілися із ОСОБА_7 , де останній надав обумовлені документи відповідно до попередньої злочинної домовленості, а саме копії паспортів та ідентифікаційних кодів 50 громадян: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 .
У подальшому, копії паспортів та ідентифікаційних кодів вищевказаних громадян ОСОБА_4 та ОСОБА_5 передали ОСОБА_6 , з метою підготовки клопотань та матеріалів від їх імені, які ОСОБА_6 на виконання спільного злочинного умислу щодо отримання неправомірної вигоди, подав до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області.
08.05.2020 відповідно до попередньої домовленості, ОСОБА_6 у приміщенні ГУ Держгеокадастру в Полтавській області отримав 10 наказів про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення 10 земельних ділянок, рішення про винесення яких посадовими особами ГУ Держгеокадастру в Полтавській області прийнято під впливом з боку ОСОБА_6 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Указані накази того ж дня ОСОБА_6 , відповідно до відведеної йому ролі у вчиненні злочину, передав ОСОБА_4 , який у свою чергу призначив зустріч ОСОБА_7 з метою отримання він нього всієї заздалегідь обумовленої суми неправомірної вигоди та надання йому в обмін на підтвердження виконання у подальшому взятих не себе зобов'язань щодо вирішення питання з посадовими особами ГУ Держгеокадастру в Полтавській про надання дозволів на розроблення документації із землеустрою щодо відведення решти земельних ділянок, вище вказаних 10 наказів.
08.05.2020 близько 15 години у парку біля Міського будинку культури за адресою: м. Полтава, вул. Майдан Незалежності 5, діючи з прямим умислом та корисливою метою, одержав від ОСОБА_7 неправомірну вигоду у вигляді грошей в сумі 160 000 доларів США, за вплив на посадових осіб ГУ Держгеокадастру у Полтавській області щодо прийняття рішення про надання безоплатно у власність земельних ділянок із земель державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Полтавської області за межами населених пунктів вказаним громадянам.
Після отримання від ОСОБА_7 вказаної суми грошей, ОСОБА_4 затримано на місці та вилучено всю суму одержаної неправомірної вигоду у вигляді грошових коштів у сумі 160 000 доларів США.
08.05.2020 під час затримання ОСОБА_4 у порядку ст. 208 КПК України виявлено та вилучено iPhone торгівельної марки «Apple» 10 моделі у якому сім-картка з номером мобільного телефону НОМЕР_1 . Попередньо встановлено, що вказаними речами підозрюваний ОСОБА_59 користування під час вчинення ним злочину.
З метою здобуття доказів вини ОСОБА_4 у отриманні неправомірної вигоди, а також отримання інформації, щодо внесення завідомо неправдивих відомостей до офіційних документів, для подальшого проведення експертиз, необхідні вищевказані речі, які вилучені під час затримання у порядку ст. 208 КПК України у ОСОБА_4 у ході обшуку.
На даний час щодо вказаних речей і документів проведені та продовжують проводитися слідчі дії, у зв'язку з чим відповідною постановою слідчого у кримінальному провадженні вони визнані речовими доказами.
Враховуючи викладене, з метою забезпечення збереження речових доказів, виникла необхідність у накладенні арешту на зазначене майно у кримінальному провадженні.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення та відчуження.
Враховуючи вищевикладене, з метою недопущення зникнення, втрати, пошкодження, приховування чи перетворення матеріальних об'єктів або настання інших наслідків, які можуть перешкодити всебічному, повному і неупередженому дослідженню обставин кримінального провадження, слідчий просить накласти арешт на майно, вилучене під час огляду.
Слідчий та прокурор в судове засідання не з'явились, слідчий надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, клопотання підтримав, просив задовольнити.
Клопотання розглянуто за відсутності власника майна.
Фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питання слідчим суддею у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, відповідно до положень ч. 4 ст. 107 КПК України не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали клопотання, приходить до наступного.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна. Відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.
Відповідно до ч. 1ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Згідно вимог п. 1 ч. 2ст. 170 КПК Україниарешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
За змістом ч. 3ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цьогоКодексу, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст. 98 цього Кодексу.
Згідно ч. 1ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 2ст. 98 КПК України, документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.
Відповідно до ч.2ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другоїстатті 170 цього Кодексу).
Згідно ч.11ст. 170 КПК України, заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.
Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першоїстатті 170 цього Кодексу(ч. 1ст. 173 КПК України).
Слідчим доведено, що вищевказане майно, вилучене під час обшуку від 16.04.2020 року, має значення для забезпечення даного кримінального провадження, за існування розумних підозр вважати, що це майно є доказом злочину, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України.
Вилучене, відповідно до протоколу обшуку від 08.05.2020 року, майно підлягає арешту, оскільки не застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна може в подальшому перешкодити кримінальному провадженню. На виконання вимог ч.1ст.173 КПК України слідчий довів необхідність арешту майна, а також наявність ризиків, передбачених ч.1ст.170 КПК України.
Тому, на даному етапі досудового розслідування його потреби виправдовують втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Крім того, слідчий суддя роз'яснює, що у відповідності до ст. 174 КПК України, за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника чи володільця майна, якщо вони доведуть, що потреба у застосуванні такого заходу відпала, арешт майна може бути скасовано повністю або частково.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.2,7,132,98,167,170-173,309,372 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Полтавській області ОСОБА_60 рамках досудового розслідування, внесеного 18.02.2020 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42020170000000054, за ч.3 ст. 369-2 КК України про арешт майна - задовольнити.
Накласти арешт на вилучені 08.05.2020 під час затримання ОСОБА_4 у порядку ст. 208 КПК України, речі, а саме на: iPhone торгівельної марки «Apple» 10 моделі у якому сім-картка з номером мобільного телефону НОМЕР_1 .
Виконання зазначеної ухвали покласти на слідчого, в провадженні якого знаходиться кримінальне провадження.
Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання, крім випадків, встановлених КПК України.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду на протязі 5 днів з моменту проголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1