Справа № 265/1296/20
Провадження № 3/265/1290/20
19 травня 2020 року місто Маріуполь
Суддя Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області Козлов Дмитро Олександрович, розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1
за ч.1 ст.173-2 Кодексу України про адміністративне правопорушення
06 лютого 2020 року о 17-00 год., ОСОБА_1 знаходячись в квартирі АДРЕСА_2 , умисно вчинив дії психологічного характеру відносно своєї дружини, ОСОБА_2 , а саме висловлював погрози, образи на адресу останньої, чим спричинив шкоду психологічному здоров'ю, тим самим скоїв насильство в сім'ї.
Повістка про виклик до суду на ім'я ОСОБА_1 надсилались рекомендованою поштою на адресу його проживання, зазначену у протоколі про адміністративне правопорушення, однак конверт повернутий до суду без отримання адресатом.
Через наведені обставини постановою Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 17 квітня 2020 року відносно ОСОБА_1 було здійснено привід.
Згідно рапорта ДОП Лівобережного ВП ЦВП ГУНП в Донецькій області привід виконати не виявляється можливим.
З матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 свою провину визнав.
Суд, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, вважає можливим провести розгляд справи у відсутність ОСОБА_1 , який знав про складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення та повідомлений про те, що справа розглядатиметься Орджонікідзевським районним судом міста Маріуполя, але до суду жодного разу не прибув, станом розгляду справи не цікавився.
При цьому суд зауважує, що згідно рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасникам справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Вивчивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» № 2229-VІІІ від 07 грудня 2017 року (далі за текстом Закон 2229-VІІІ) визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
Згідно пунктам 3, 14 статті 1 Закону 2229-VІІІ домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь; психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Встановлені судом обставини вчинення ОСОБА_1 інкримінованого правопорушення підтверджуються дослідженими у судовому засіданні доказами, зокрема, відомостями, які наявні в протоколі про адміністративне правопорушення, заявою ОСОБА_2 до Лівобережного ВП Центрального ВП ГУНП в Донецькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , її поясненнями, рапортом працівника поліції, поясненнями ОСОБА_1 .
На підставі ст. 38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частині третій цієї статті.
Правопорушення було вчинено 06 лютого 2020 року, матеріали справи про адміністративне правопорушення надійшли до суду 27 березня 2020 року, розгляд справи став можливим 19 травня 2020 року.
Отже, враховуючи, що строки, передбачені ст. 38 КУпАП, станом на день вирішення справи спливли, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 38, 247 КУпАП, -
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Провадження по справі відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст.38 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Козлов Д.О.