19 травня 2020 року справа №200/14798/19-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Гаврищук Т.Г., Блохіна А.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 березня 2020 року (повне судове рішення складено 13 березня 2020 року у м. Слов'янську) у справі № 200/14798/19-а (суддя в І інстанції Волгіна Н.П.) за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Ракова Артема Валентиновича, звернувся до суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (далі - Управління), в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу страхових виплат за період з березня 2015 року по серпень 2019 року;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заборгованість зі страхових виплат за період з березня 2015 року по серпень 2019 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він має право на отримання страхових виплат, оскільки 21 липня 2004 року обласною травматологічною МСЕК м. Донецька йому була встановлена втрата професійної працездатності в розмірі 25% безстроково у зв'язку з професійним захворюванням - вібраційна хвороба, а також має статус внутрішньо переміщеної особи. З 2014 року по лютий 2015 року перебував на обліку в Лиманському міському відділені управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, де отримував страхові виплати. З вересня 2019 року, у зв'язку зі зміною місця мешкання, перебуває на обліку в Бахмутському міському відділенні Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області та отримує страхові виплати, однак за період з березня 2015 року по серпень 2019 року виникла заборгованість по виплатам, яка до теперішнього часу не нарахована та не виплачена.
27 листопада 2019 року позивач через свого представника звернувся до Управління із заявою про виплату йому вказаної заборгованості та надання довідки про розмір окремо нарахованих та окремо виплачених сум страхових виплат з січня 2015 року по теперішній час з вказівкою дат нарахування та виплат. У відповідь на адвокатський запит представника позивача від 28 листопада 2019 року за № 49 Управління надало відповідь, в якій вказало, що відповідно до вимог діючого законодавства суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України, який на теперішній час такий механізм Кабінетом Міністрів України не визначено, отже у відповідача не має можливості виплатити позивачу заборгованість.
На переконання ОСОБА_1 та його представника, не виплата позивачу страхових виплат за період з березня 2015 року по серпень 2019 року є порушенням гарантованого Конституцією України права громадянина на соціальний захист, яке включає, зокрема, і право на матеріальне забезпечення у разі повної, часткової або тимчасової працездатності, а також в старості та в інших випадках, передбачених законом (а.с.5-7).
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 04 березня 2020 року позовні вимоги задоволені.
Визнано протиправною бездіяльність Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Бахмутського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області щодо не нарахування та не виплати позивачу за результатом розгляду заяви останнього від 27 листопада 2019 року страхових виплат за період з березня 2015 року по серпень 2019 року.
Зобов'язано Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Бахмутського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 страхові виплати за період з 1 січня 2015 року по 31 серпня 2019 року.
Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив суд скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що позивач не вживав заходів, спрямованих на отримання належної йому суми соціальних виплат та у зв'язку з цим не зміг отримати вказані виплати. На думку апелянта, позивачем не надано до суду доказів того, що він був позбавлений права і можливості реалізувати своє право на соціальне забезпечення, гарантоване Конституцією України в порядку, визначеному, зокрема Законом України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі - Закон № 1706-VII). Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», якою затверджено: Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам; Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування (далі - Постанова № 365), фонд (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо перемішеної особи. Позивач у грудні 2014 року був взятий на облік до Лиманського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області як внутрішньо переміщена особа. 30 грудня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до Лиманського міського відділення із заявою, у якій просив припинити страхові виплати з 1 січня 2015 року у зв'язку зі зміною місця проживання, на підставі чого цим органом 1 січня 2015 року ОСОБА_1 були припинені щомісячні страхові виплати з 1 січня 2015 року. У вересні 2019 року позивач звернувся до Бахмутського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області із заявою про продовження раніше призначених страхових виплат. Постановою від 11 жовтня 2019 року Бахмутське міське відділення продовжило ОСОБА_1 проведення щомісячних страхових виплат з 1 вересня 2019 року, які він отримує по теперішній час.
Стосовно виплати заборгованості за спірний період апелянт зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року № 335 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року № 365» внесені зміни до Постанови № 365, п. 15 якої передбачено, що орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку визначеного Кабінетом Міністрів України. Станом на сьогодні Кабінетом Міністрів України відповідний окремий порядок не визначив.
Всі особи, які беруть участь у справі, до апеляційного суду не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено таке.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в органах соціального страхування з 1 квітня 2001 року як отримувач щомісячних страхових виплат, оскільки має зареєстрований страховий випадок трудового каліцтва, що стався 10 травня 2001 року, номер справи № 1627, номер випадку № 1627 (а.с.15, 37-38, 40, 43).
Як встановлено судами, з 1 грудня 2014 року по 1 січня 2015 року ОСОБА_1 перебував на обліку та отримував страхові виплати в Лиманському міському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (а.с.5-7, 37, 41).
30 грудня 2014 року позивач звернувся до відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування в м. Красний Лиман (правонаступником, якого є Лиманське міське відділення управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області) із заявою про припинення йому страхових виплат з 1 січня 2015 року у зв'язку зі зміною місця проживання (а.с.38-39).
Постановою відділення ВД Фонду соціального страхування України в Донецькій області в м. Красний Лиман від 1 січня 2015 року № 0537/1627/1627/12 ОСОБА_1 припинено виплату щомісячної грошової суми в разі часткової чи повної втрати професійної працездатності на підставі особистої заяви (а.с.40).
20 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Бахмутського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області із заявою про продовження раніше призначених виплат (а.с.42).
Постановою Бахмутського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області від 11 жовтня 2019 року № 0502/21161/21161/10 ОСОБА_1 продовжено раніше призначеної щомісячної страхової виплати з 1 вересня 2019 року (а.с.43).
27 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Бахмутського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області із заявою щодо виплати йому заборгованості за період з березня 2015 року по серпень 2019 року включно, у разі відмови у виплаті заборгованості просив надати йому вмотивовану письмову відповідь із посиланням на відповідні нормативно-правові акти.
Також у заяві позивач просив надати йому довідку про розмір нарахованих та виплачених сум страхових виплат за період з січня 2015 року по час звернення з вказівкою дат нарахування та виплат (а.с.11).
4 грудня 2019 року листом вих.№ 13.03.1/3953 Управління надало ОСОБА_1 відповідь, в якій зазначено, що відповідно до вимог діючого законодавства суми страхових виплат, які не були отримані вчасно, обліковуються в робочому органі виконавчої дирекції Фонду, в якому зберігалась його справа до початку антитерористичної операції та тимчасової окупації українських територій та роз'яснено, що стосовно довідки про розмір нарахованих сум страхових виплат за вказаний в заяві період він має право звернутися до відділення, в якому зберігалась його справа про страхові виплати, а саме - до Горлівського міського відділення у Калінінському районі, яке перереєструвалось на підконтрольну територію України.
Також надано довідку про доходи позивача, відповідно до якої він отримав у 2019 році страхові виплати в загальній сумі 9265,20 грн. (жовтень 2019 року - 6 176,80 грн, листопад 2019 року - 3088,40 грн. (а.с.12, 13).
Доказів на підтвердження того, що у період з 1 січня 2015 року по 31 серпня 2019 року позивачу будь-яким відділенням Фонду соціального страхування України нараховувались та сплачувались страхові виплати - суду не надані.
28 листопада 2019 року представник позивача звернувся до Управління з адвокатським запитом вих.№ 49, в якому просив повідомити підстави для припинення страхових виплат ОСОБА_1 , з якого часу таке припинення відбулось, а також вказати підстави за якими не сплачується заборгованість по страховим виплатам (а.с.14).
2 грудня 2019 року листом вих.№ 01-04/15-2073 Управлінням надана відповідь адвокату позивача, в якій зазначено, що відповідно до вимог діючого законодавства суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України, а також повідомлено, що на теперішній час встановлений Кабінетом Міністрів України механізм виплат даних сум відсутній, на підставі зазначеного здійснити виплату страхових виплат за період з 1 липня 2014 року (а.с.15).
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, апеляційний суд виходить з такого.
Частиною 1 ст. 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Право громадян України на соціальний захист у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності від нещасного випадку на виробництві визначено Законом України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове соціальне страхування» (далі - Закон № 1105-XIV).
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону № 1105-XIV страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються: 1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого; 3) якщо з'ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку; 4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми; 5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов'язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню; 6) в інших випадках, передбачених законодавством.
Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII (далі - Закон № 1706-VII) внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Згідно з ч.ч.1-3 ст.4 цього Закону факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
За приписами ст. 7 Закону № 1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.
Особи, які тимчасово переміщені, мають право на призначення та/або продовження раніше призначених страхових виплат, страхових витрат на медичну та соціальну допомогу відповідно до Закону № 1105-ХІV безпосередньо в робочих органах виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за фактичним місцем проживання (перебування), що підтверджується довідкою про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, за формою, наведеною в додатку до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509 (далі - Порядок № 509), відповідно до Закону № 1706-VII.
Відтак, однією з обов'язкових умов для отримання в певному робочому органі соціальних виплат, передбачених Законом № 1706-VII є знаходження на обліку в робочому органі виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за фактичним місцем проживання (перебування), що підтверджується відповідною довідкою.
Згідно п. 3 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1105-XIV встановлено, що особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до абз.1 п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509.
Отже, приписи постанови Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 637, як і Закон № 1706-VII також зазначають про те, що особа отримує соціальні виплати за фактичним місцем проживання, підтвердженим відповідною довідкою.
Згідно пп.1 п.12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженому Постановою № 365 (в редакції, яка діяла станом на час припинення виплати позивачу страхових виплат), соціальні виплати припиняються у випадку наявності підстав, передбачених законодавством щодо умов призначення відповідного виду соціальної виплати.
На підставі викладеного вище місцевий суд дійшов правильного висновку, що припинення відповідачем нарахування та виплати ОСОБА_1 страхових виплат з 1 січня 2015 року на підставі особистої заяви про припинення раніше призначених виплат є правомірним.
Разом із цим, слід зазначити наступне.
У вересні 2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою про продовження соціальних виплат (а.с.42) та постановою відповідача від 11 жовтня 2019 року поновлено нарахування та виплату позивачу соціальних виплат з 1 вересня 2019 року (а.с.43).
При цьому заборгованість з страхових виплат за період з 1 січня 2015 року по 31 серпня 2019 року нарахована та сплачена ОСОБА_2 не була (докази на спростування зазначеного відповідачем суду не надано).
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до п. 15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого Постановою № 365 (в редакції, яка діяла станом на час звернення позивача до відповідача із заявою про продовження (поновлення) виплати страхових сум орган, що здійснює соціальні виплати та структурний підрозділ з питань соціального захисту населення, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основи соціального захисту.
Закон, який би передбачав можливість нездійснення виплати особі заборгованості зі страхових виплат, на які особа мала право за законом, з неприйняття Кабінетом Міністрів України окремого порядку виплати такої заборгованості, - не приймався.
Підзаконні нормативно-правові акти, на які посилається відповідач як підставу невиплати страхових виплат, не є законами, а тому, не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.
Відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.
Статтею 2 Закону України 11 грудня 2003 року № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (далі - Закон № 1382-IV) визначено, що громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.
Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Отже, реалізація позивачем права на вільний вибір місця проживання в України, гарантованого Законом № 1382-IV, не може позбавляти його права на отримання страхових виплат (або права на отримання заборгованості зі страхових виплат), на які позивач мав право.
Отримання позивачем страхових виплат (в тому числі і за попередні періоди) не може ставитись в залежність від прийняття Кабінетом Міністрів України окремого порядку виплати заборгованості.
За викладеним у рішенні Європейського Суду з прав людини «Пічкур проти України» виплата соціальних платежів сама по собі не може ставити осіб, які проживають у різних країнах, у відносно схоже становище, оскільки будь-яка система соціального забезпечення, включаючи пенсійне забезпечення, у першу чергу створена для забезпечення певних мінімальних стандартів рівня життя осіб, що проживають у відповідній країні, та обслуговування їхніх потреб. Більше того, важко зробити якесь правильне порівняння між пенсіонерами, що проживають у відповідній країні, та тими, які проживають в іншому місці, через низку економічних та соціальних відмінностей, що застосовуються залежно від країни.
Практикою Суду встановлено, що дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб, без об'єктивного та розумного обґрунтування, у відносно схожих ситуаціях.
Відмінність у ставленні є дискримінаційною, якщо вона не має об'єктивного та розумного обґрунтування, іншими словами, якщо вона не переслідує легітимну ціль або якщо немає розумного співвідношення між застосованими засобами та переслідуваною ціллю.
Стаття 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.
За приписами статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Керуючись ч. 2 ст. 6 КАС України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд застосовує Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ст. 78 КАС України на відповідача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладений обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності.
Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку про не доведення відповідачем правомірності не нарахування та не виплати позивачу Бахмутським міським відділенням управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області страхових сум за період з 1 березня 2015 року по 31 серпня 2019 року - після отримання заяви ОСОБА_3 від 27 листопада 2019 року про сплату страхових виплат за період, до 1 вересня 2019 року.
Частиною 1 ст. 47 Закону України № 1105-XIV передбачено, що якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв'язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому ст. 34 Закону України «Про оплату праці».
Згідно ч.ч.2-3 ст. 9 КАС України кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи, що позивач звернувся до суду із позовними вимогами про визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування та невиплати страхових виплат з 1 березня 2015 року по серпень 2019 року, беручи до уваги встановлені судами обставини щодо не нарахування та невиплати позивачу (бездіяльності) страхових сум за період з 1 січня 2015 року по 31 серпня 2019 року, місцевий суд дійшов правильного висновку про необхідність задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльність відповідача в частині не нарахування та невиплати страхових сум позивачу за період з 1 січня 2015 року по 31 серпня 2019 року (після звернення позивача у листопаді 2019 року із заявою про таке нарахування та виплату) та зобов'язання відповідача нарахувати та сплатити позивачу страхові виплати за вказаний період.
Отже, розглянувши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів приходить до висновку, що місцевий суд прийняв рішення з дотриманням як матеріального так і процесуального права, а позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 березня 2020 року у справі № 200/14798/19-а - залишити без змін.
Повне судове рішення - 19 травня 2020 року.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк касаційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.
Головуючий суддя І. В. Сіваченко
Судді А. А. Блохін
Т. Г. Гаврищук