ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
18 травня 2020 року м. Київ № 826/10385/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Катющенка В.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та проведення судового засідання (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до про Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві зобов'язання вчинити дії,
04.07.2018 ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до Голосіївського районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві, у якій просить суд зобов'язати відповідача вчинити дії щодо зняття арешту з майна у вигляді квартири за адресою: АДРЕСА_1 , накладеного на підставі постанови № 1555/6, виданої 09.11.2010 Відділом державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції (номер запису про обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 129068 21 від 09.11.2010 17:32:31), про що внести відповідний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що до 03.04.2013 квартира за адресою: АДРЕСА_1 , не перебувала у власності будь-яких осіб, а з вказаної дати є приватною власністю позивача. При цьому, вказує, що позивач не є боржником у жодному виконавчому провадженні, у тому числі і в межах якого внесено запис про обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 129068 21 від 09.11.2010 17:32:31.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.09.2018 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
На підставі розпорядження про повторний автоматизований розподіл від 10.05.2019 № 438 та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.05.2019 визначено суддю Катющенка В.П. для розгляду адміністративної справи № 826/10385/18.
Відповідно до ухвали суду від 15.05.2019 адміністративну справу № 826/10385/18 прийнято до провадження судді Катющенка В.П. та продовжено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Ухвала суду від 15.05.2019 вручена відповідачу, проте у встановлений строк відповідачем не було подано до суду відзив на позовну заяву.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_1 , виданого 03.04.2013 Відділом приватизації житлового фонду Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації (а.с. 15).
У січні 2018 року позивачеві стало відомо, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявний запис про арешт нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 на підставі постанови ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві № 1555/6 від 09.11.2010.
Голосіївський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві на запит представника позивача листом від 26.12.2017 № 34123 повідомив останнього, що згідно відомостей Автоматизованої системи виконавчих проваджень з'ясовано, що виконавчі документи, за якими боржником є Маслак М.В., станом на 26.12.2017 - до відділу не надходили та на примусовому виконанні не перебувають. У свою чергу, обтяження за реєстраційним номером 10466788 внесено до реєстру 09.11.2010 ДП "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України на підставі постанови державного виконавця № 1555/6, в рамках виконавчого провадження, відкритого щодо ОСОБА_2 . Зазначив, що 23.03.2016 державним виконавцем Верес В.В. на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України від 21.04.199 № 606-ХІV "Про виконавче провадження" прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, що у відповідності частини першої статті 50 Закону не має наслідком зняття арешту та скасування заходів примусового виконання рішення.
Позивач стверджує, що не була стороною жодного виконавчого провадження та квартира, яка перебуває під арештом, є її власністю, а тому за захистом своїх прав звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України установлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності є непорушним.
Статтею 50 Закону України від 21 квітня 1999 року N 606-XIV "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент прийняття постанови від 09.11.2010) передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації.
Стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.
Стягнення на майно боржника звертається в розмірах і обсягах, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням витрат на виконання та стягнення виконавчого збору. У випадках коли боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.
Згідно з частиною першою статті 55 Закону України від 21 квітня 1999 року N 606-XIV "Про виконавче провадження" арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження; винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
З системного аналізу наведених правових норм вбачається, що з метою забезпечення реального виконання рішення державний виконавець наділений повноваженнями щодо накладення арешту на майно боржника.
Відповідач не заперечує, що згідно відомостей Автоматизованої системи виконавчих проваджень з'ясовано, що виконавчі документи, за якими боржником є Маслак М.В., станом на 26.12.2017 - до відділу не надходили та на примусовому виконанні не перебувають.
У свою чергу, згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11.01.2016 № 51503400 ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 (а.с. 13).
Враховуючи наведені норми та зважаючи на те, що боржник у виконавчому провадженні, у межах якого було прийнято постанову про арешт, не є власником квартири АДРЕСА_1 , суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для накладення арешту на нерухоме майно.
Згідно з частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Так, частиною четвертою статті 59 Закону України від 2 червня 2016 року N 1404-VIII "Про виконавче провадження" встановлено перелік підстав для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини, а саме:
1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;
2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;
3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;
4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;
5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;
6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;
7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;
8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;
9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.
У свою чергу, частиною п'ятою статті 59 Закону України від 2 червня 2016 року N 1404-VIII "Про виконавче провадження" встановлено, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Згідно пункту 10 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача, відповідно до статті 59 Закону N 1404-VIII, є зняття судом арешту з нерухомого майна, накладеного постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції № 1555/6 від 09.11.2010 на квартиру АДРЕСА_1 .
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) задовольнити.
Зняти арешт з нерухомого майна, накладеного постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції № 1555/6 від 09.11.2010 на квартиру АДРЕСА_1 .
Рішення набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII).
Суддя В.П. Катющенко