ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
18 травня 2020 року м. Київ № 640/18873/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Балась Т.П., розглянувши у м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішення про застосування штрафних санкцій,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач або ФОП ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у місті Києві № 0073394204 від 20.09.2019 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що проведена контролюючим органом планова документальна виїзна перевірка діяльності позивача в дійсності була проведена у приміщенні податкової інспекції, що є самостійною підставою для скасування прийнятих за її результатами актів індивідуальної дії. Крім того, позивач наголошує на численних помилках, зазначених в акті перевірки, що свідчить про безпідставність оскарженого рішення.
Відповідач позов не визнав, у відзиві на позовну заяву зазначає, що посадові особи контролюючого органу при проведенні перевірки позивача та оформленні її результатів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Звертає увагу суду, що у ході перевірки ФОП ОСОБА_1 встановлено несвоєчасне перерахування позивачем єдиного внеску у загальній сумі 90 096,55 грн., чим порушено ч. 8 ст. 9 Закону України від 08.07.2010 № 2446 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», з огляду на що відповідач вважає, що правомірно прийняв спірне рішення.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.10.2019 відкрито провадження у справі № 640/18873/19, розгляд якої вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З клопотаннями про розгляд справи у судовому засіданні учасники справи не звертались.
Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.
З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 №1200 "Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України", утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу.
Постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 №227 затверджено положення про Державну податкову службу України та Державну митну службу України.
21 серпня 2019 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження №682-р «Питання Державної податкової служби», згідно з яким погоджено з пропозицією Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення Державною податковою службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 №227 «Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України» (Офіційний вісник України, 2019 р., №26, ст.900) функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на Державну податкову службу.
28 серпня 2019 року Державною податковою службою України прийнято наказ № 36 «Про початок діяльності Державної податкової служби України», згідно з яким розпочато виконання Державною податковою службою України функцій і повноважень Державної фіскальної служби України, що припиняється.
Відповідно до наказу Державної податкової служби України від 12.07.2019 № 14 «Про затвердження положень про територіальні органи ДПС», затверджено положення, зокрема про Головне управління ДПС у м. Києві.
Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30.07.2019 внесено запис в Єдиному державному реєстрі про державну реєстрацію Головного управління ДПС у м. Києві як юридичної особи на підставі постанови КМУ від 19.06.2019 №537 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби».
Таким чином, Головне управління ДПС у м. Києві є правонаступником Головного управління ДФС у м. Києві, а отже має певне коло прав та обов'язків останнього.
Частиною першою статті 104 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Відповідно до частини першої статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України, суд у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
У зв'язку з викладеним, суд дійшов висновку про необхідність заміни відповідача - Головного управління ДФС у м. Києві на процесуального правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
21 лютого 2019 року Головним управлінням ДФС у м. Києві на підставі ст.ст. 20, 77, 82 Податкового кодексу України, п. 2 ч. 1 ст. 13 р. IV, ст. 25 розділу VI Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» прийнято наказ про проведення документальної планової перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з метою дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, валютного - за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2017 по 31.12.2018 (а.с.20).
Результати перевірки оформлені актом від 10.04.2019 № 823/26-15-42-04/ НОМЕР_1 (а.с. 21-55).
На підставі акта перевірки Головним управлінням ДФС у м. Києві було прийняте рішення від 20.05.2019 № 0036984204 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.
Не погоджуючись з правомірністю прийняття вказаного рішення контролюючого органу, 21.06.2019 позивач через свого представника звернувся до Державної фіскальної служби України зі скаргою № 24629/6 щодо скасування спірного рішення.
Рішенням про результати розгляду скарги від 22.07.2019 № 34692/6/99-11-05-02-25 ДФС України скаргу задовольнила частково, скасувала рішення від 20.05.2019 № 0036984204 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, та зобов'язала ГУ ДФС у м. Києві винести та направити нове рішення відповідно до вимог чинного законодавства (а.с. 56-62).
20 вересня 2019 року Головним управлінням ДПС у м. Києві було винесено спірне рішення № 0073394204 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску (а.с. 63).
Незгода позивача з вказаним рішенням зумовила його звернення до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України другою органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 ПК України, платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Статтею 20 ПК України визначено права контролюючих органів, відповідно до яких, контролюючі органи мають право, зокрема: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення; запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов'язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.
Порядок проведення документальної перевірки регламентує глава 8 ПК України, відповідно до пункту 75.1 статті 75 якої контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Статтею 77 ПК України передбачено порядок проведення документальних планових перевірок.
Згідно з пунктом 77.4 статті 77 ПК України про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.
Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.
Статтею 81 ПК України визначено умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок.
Так, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Як убачається з наказу від 21.02.2019 № 2294, Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято рішення про проведення документальної позапланової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 тривалістю 10 робочих днів з 14.03.2019 (а.с. 20).
Водночас, як встановлено судом з акту перевірки від 10.04.2019 № 823/26-15-42-04/ НОМЕР_1 , документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 фактично було проведено в приміщенні Головного управління ДФС у м. Києві, у той час, як відповідно до положень підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків, а не в приміщенні податкового органу.
При цьому в наданих суду запереченнях відповідачем не зазначено щодо правових підстав проведення виїзної перевірки в приміщенні податкового органу.
Разом з тим, Податковим кодексом України не передбачено право посадових осіб контролюючого органу на проведення документальної планової виїзної перевірки в приміщенні податкової інспекції.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що своєчасність сплати єдиного внеску досліджувалась контролюючим органом камерально, що не потребує виїзду на місце здійснення господарської діяльності платника податків.
З приводу наведених доводів відповідача суд зазначає, що податковим органом фактично проведено камеральну перевірку з питань, які можуть бути предметом лише документальної перевірки, а саме щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати передбачених Податковим кодексом України податків та зборів, Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». При цьому, з акта перевірки з'ясовано, що відповідні висновки за результатами перевірки здійснені без будь-якої первинної документації бухгалтерського та податкового обліків, а лише на підставі даних інформаційних систем («Податковий блок», «Бест Звіт», «АІС Облік податків та платежів»).
З огляду на наведене та враховуючи, що проведення документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 здійснено контролюючим органом у спосіб, що не передбачений для відповідного виду перевірок, суд приходить до висновку про протиправність проведеної перевірки ФОП ОСОБА_1 .
Ураховуючи вищевикладене та оцінюючи встановлені судом фактичні обставини справи, суд вважає, що недотримання відповідачем порядку проведення планової виїзної документальної перевірки, нівелює правові наслідки такої перевірки, а тому прийняте за наслідками такої перевірки рішення № 0073394204 від 20.09.2019 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску є протиправними та підлягає скасуванню.
З оскарженого рішення убачається, що останнє прийнято Головним управлінням ДПС у м. Києва, з урахуванням чого суд вважає за належне визнати протиправним та скасувати рішення № 0073394204 від 20.09.2019, прийняте Головним управлінням ДПС у м. Києві, про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску є протиправними та підлягає скасуванню.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Суд зазначає, що згідно з статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до частини першої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 3 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до частини четвертої 134 Кодексу адміністративного судочинства України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Під час звернення з адміністративним позовом до суду позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 768,40 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 5476 від 30.09.2019 (а.с.4).
Сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню йому у повному обсязі за рахунок відповідача.
Також у позовній заяві позивач просить присудити на його користь судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.
На підтвердження витрат сплати правової допомоги, наданої протягом розгляду справи, позивачем надано до матеріалів справи: копію договору про надання правової допомоги від 19.06.2019 №19/06, копію додаткової угоди № 2 до договору про надання правової допомоги від 19.06.2019 №19/06, копію акта надання послуг до договору про надання правової допомоги від 19.06.2019 №19/06, копію свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю, оригінал ордеру серії КС № 513189, копію платіжного доручення від 30.09.2019 №5477 на суму 2000,00 грн. (а.с. 12-14, 17, 18, 15, 11, 19).
Вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд враховує складність справи та надані адвокатом послуги, а тому суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення судових витрат пов'язаних з правничою допомогою підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
1. Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення, прийняте Головним управлінням ДПС у місті Києві № 0073394204 від 20.09.2019 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.
3. Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (ідентифікаційний код 39439980, 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, м. Київ) судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 копійок.
4. Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (ідентифікаційний код 39439980, 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, м. Київ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) грн. 00 копійок.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.
Суддя Т.П. Балась