19 травня 2020 р. м. Чернівці справа № 824/474/20-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маренича І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області про визнання протиправним рішення, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просить :
- скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області (далі - відповідач) від 28.02.2020 року №24-825/14/20-сг про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у оренду земельної ділянки розташованої за межами с. Рідківці, Магальської сільської ради (Магальської ОТГ), Новоселицького району, Чернівецької області, орієнтований розмір ділянки 62,00 га із цільовим призначенням - для сінокосіння та випасання худоби;
- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування шляхом передачі в оренду для сінокосіння та випасання худоби орієнтованою площею 62,00 га строком на 30 років, яка розташована на території с. Рідківці, Магальської сільської ради (Магальської ОТГ), Новоселицького району, Чернівецької області.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що з 2019 року неодноразово звертався до відповідача та до суду з метою вирішення питання про отримання у користування земельної ділянки під сінокосіння та випасання худоби. Попередня відмова відповідача була визнана судом протиправною та зобов'язано відповідача повторно розглянути звернення з приводу надання дозволу на розробку проекту. З метою виконання рішення суду, позивач повторно звернувся до відповідача з заявою, в якому просив урахувати висновків суду. Однак 28.02.2020 року відповідачем відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки.
Таку відмову позивач вважає незаконною, оскільки Земельний кодекс України передбачає виключні обставини, які можуть бути підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою. Вважає, що Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області не навело жодної підстави передбаченої Земельним кодексом України
10.04.2020 року ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, вирішено її розгляд проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.
07.05.2020 року Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області надало до суду відзив, у якому вказувало, що позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими та не підлягають задоволенню виходячи з наступного. Так, відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області від 17.04.2019 року визначено перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав на них на земельних торгах. Зокрема, надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва орієнтовною площею 62,000 га, за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Магальської сільської ради (за межами с. Рідківці) Новоселицького району Чернівецької області та затверджено продаж права оренди строком 7 років. Отже, дана земельна ділянка виставлена на земельні торги. Окрім того, станом на сьогоднішній день розробляється проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду. Інформація стосовно даної земельної ділянки опублікована на офіційному сайті відповідача та містить всю інформацію для того, щоб взяти участь у земельних.
Вважаючи позовні вимоги безпідставними, а доводи, викладені у позові необґрунтованими, відповідач просить суд відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.
Відповідно до частини другої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Згідно із частиною першою статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відтак, справу розглянуто по суті у межах строків, визначених частиною першою статті 258, частиною другою статті 262 КАС України.
Суд дослідивши письмові докази по справі встановив наступне.
18.01.2019 р. позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування шляхом передачі в оренду для сінокосіння та випасання худоби орієнтовною площею 62,00 га строком на 30 років, яка знаходиться на території села Рідківці, Магальської ОТГ (а.с. 6-7).
За наслідками розгляду заяви, 19.02.2019 р. Головним управління Держгеокадастру у Чернівецькій області листом №В-102/0-221/0/16-19 надано позивачу відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування шляхом передачі в оренду для сінокосіння та випасання худоби орієнтовною площею 62,00 га строком на 30 років, яка знаходиться на території села Рідківці, Магальської ОТГ.
В обґрунтування відмови відповідач вказав, що подані позивачем матеріали не відповідають вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів (а.с. 8).
17.04.2019 року відповідачем винесено наказ №142-од про визначення переліку земельних ділянок для продажу прав на них на земельних торгах, відповідно до змісту якого дану земельну ділянку включено до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав на них на земельних торгах. Пунктом 2 даного наказу дано на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва орієнтовною площею 62,000 га, за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Магальської сільської ради (за межами с. Рідківці) Новоселицького району Чернівецької області. Пунктом 3 даного наказу затверджено умови продажу - продаж права оренди строком на 7 років. (а.с 32-33)
26.04.2019 рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду по адміністративній справі № 824/216/19-а визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, оформлену листом від 19.02.2019 р. В-102/0-221/0/16-19, у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування шляхом передачі в оренду для сінокосіння та випасання худоби орієнтовною площею 62,00 га строком на 30 років. Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (вх. №В-102/0/15-19 від 21.01.2019 р.) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування шляхом передачі в оренду для сінокосіння та випасання худоби орієнтовною площею 62,00 га строком на 30 років, яка розташована на території села Рідківці, Магальської сільської ради (Магальської ОТГ), Чернівецької області (а.с. 9 -11).
22.11.2019 року зазначене рішення було залишено в силі постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду.
18.02.2020 року позивач повторно звернувся до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою з урахуванням висновків викладених у рішенні Чернівецького окружного адміністративного суду від 26.04.2019 року №824/216/19-а (а.с. 34).
28.02.2020 року відповідач відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_1 з підстав невідповідності положень п.3 ст. 136 Земельного кодексу України.
Не погоджуючись з відмовою, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 14 Конституції України та ст. 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Частиною 2 ст.22 Земельного кодексу України встановлено, що до земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).
Відповідно до ч. 3 ст. 22 Земельного кодексу України, землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Відповідно до ч.1 ст.34 Земельного кодексу України громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби.
Частинами 1 та 2 ст. 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Відповідно до ч. 4 ст. 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою вказаної статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Відповідно до ч.2 ст.123 Земельного Кодексу України, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно із положеннями частини третьої наведеної статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Таким чином, Земельний кодекс України визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в користування, при цьому зобов'язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в наданні такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови.
Разом з тим, у спірній відмові відповідач вказав на те, що земельна ділянка включена до переліку земельних ділянок, права на які виставлено на земельні торги.
Частиною 1 статті 134 Земельного кодексу України визначено, що земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі, з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюється виключно на земельних торгах, крім випадків, встановлених частинами другою і третьою статті 134 цього Кодексу (ч. 2 ст.135 Земельного кодексу України).
Відповідно до ч.1 ст.136 Земельного кодексу України організатор земельних торгів визначає перелік земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами. Забороняється вносити до зазначеного переліку призначені під забудову земельні ділянки без урахування у випадках, передбачених законом, результатів громадського обговорення.
У переліку зазначаються місце розташування (адреса) земельної ділянки, її цільове призначення (функціональне використання), площа, кадастровий номер, умови продажу.
Відповідно до ч. 3 ст.136 Земельного кодексу України земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.
Отже, аналіз приписів статті 136 Земельного кодексу України свідчить про те, що в разі віднесення земельної ділянки до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав на них на земельних торгах є підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки.
Вказаний правовий висновок відповідає викладеному у постанові Верховного Суду від 03.04.2018 в справі № 815/3059/17 (провадження № К/9901/1001/17).
Земельна ділянка, орієнтовною площею 62,000 га, яка розташована на території Магальської сільської ради (за межами с. Рідківці) Новоселицького району Чернівецької області, включена в перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав на них на земельних торгах згідно наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області № 142-од від 17.04.2019 року. Зазначений наказ є чинним та позивачем в судовому порядку не оскаржувався.
Таким чином, на момент надання Головним управлінням Держгеокадастру в Чернівецькій області відповіді позивачу, дану земельну ділянку вже було включено до переліку земельних ділянок, права на які виставляються на земельні торги, а тому встановлені обставини свідчать про обґрунтованість посилань відповідача - суб'єкта владних повноважень на положення ч.3 ст.136 Земельного кодексу України, як на підставу для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою земельної ділянки для сінокосіння та випасання худоби орієнтовною площею 62,0000 га, яка розташована на території Магальської сільської ради (за межами с. Рідківці) Новоселицького району Чернівецької області.
Враховуючи вищевикладене, у вимозі ОСОБА_1 в частині скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області від 28.02.2020 року №24-825/14/20-сг про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у оренду земельної ділянки за його клопотанням, слід відмовити.
Позовна вимога щодо зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування шляхом передачі в оренду для сінокосіння та випасання худоби орієнтовною площею 62,00 га строком на 30 років, є похідною від розглянутої, а тому, в силу відмови у її задоволенні, також задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно ч. 1 3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів наданих позивачем окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими.
Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що адміністративний позов є таким, що не підлягає задоволенню у повному обсязі.
Частиною 5 ст. 139 КАС України встановлено, що у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Оскільки, у задоволенні позову позивачу відмовлено повністю та за відсутності понесення відповідачем судових витрат, судом розподіл судових витрат не проводиться.
Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
В задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області (вул. Героїв Майдану, 194-А, м. Чернівці, 58013, Код ЄДРПОУ 39909396)
Суддя І.В. Маренич