19 травня 2020 р. м. Чернівці справа № 824/1124/18-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маренича І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі,-
15.11.2018 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив :
- визнати протиправним та скасувати Наказ Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області №613 від 12.10.2018р. "Про покарання" в частині накладення дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції на оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Шевченківського відділення поліції Чернівецького відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області лейтенанта поліції ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати Наказ Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області №162 о/с від 12.10.2018р. "По особовому складу" в частині звільнення оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Шевченківського відділення поліції Чернівецького відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області лейтенанта поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції за п.6 ч. 1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію";
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Чернівецькій області поновити ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Шевченківського відділення поліції Чернівецького відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області з 13.10.2018р. та виплатити ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що 11.10.2018р. його разом з оперуповноваженими сектору кримінальної поліції Шевченківського ВП Чернівецького ВП ГУНП в Чернівецькій області Вишнівським А.В. та Кушніром В.М. було допитано як свідків в межах досудового розслідування кримінального провадження №42018140400000072 слідчим УСБ України у Львівській області за участю поліцейських Чернівецького управління ДВБ НП України. Про проведені з ними слідчі дії позивач разом з іншими доповіли своєму безпосередньому керівнику ОСОБА_2 , на підставі доповідної записки якого Головним управлінням Національної поліції в Чернівецькій області був виданий Наказ №1007 від 12.10.2018р. "Про призначення та проведення службового розслідування". За результатами проведеного службового розслідування Наказом №613 від 12.10.2018р. "Про покарання" позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності із застосуванням стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції та того ж дня Наказом №162 о/с від 12.10.2018р. "По особовому складу" було звільнено зі служби в поліції.
Позивач вважає звільнення зі служби в поліції протиправним, оскільки службове розслідування було проведено з порушенням процедури, без урахування усіх обставин, які мали значення для прийняття рішення про звільнення зі служби та за відсутності доказів на підтвердження факту вчинення дисциплінарного проступку. За таких обставин, на думку позивача, на підставі такого висновку службового розслідування накази про застосування дисциплінарного стягнення та звільнення його зі служби в поліції є незаконними.
20.11.2018 року ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду відкрито загальне провадження в адміністративній справі.
11.01.2019 року рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду, яке залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.05.2019 року, позовні вимоги задоволено в повному обсязі.
Постановою Верховного Суду від 25.03.2020 р. скасовано рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 11.01.2019 р. та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.05.2019 р. в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а справу у цій частині направлено до Чернівецького окружного адміністративного суду на новий розгляд.
В іншій частині рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 11.01.2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.05.2019 року залишено без змін.
Відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями Чернівецького окружного адміністративного суду справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування наказів, поновлення на роботі передано на розгляд головуючому судді Мареничу І.В.
03.04.2020 року ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду прийнято справу до свого провадження та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників у справі.
Відповідач у встановлений судом термін відзив на позов не подав, відтак, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами, що відповідає приписам ст. 162, 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 з 10.06.2015р. по 06.11.2015р. проходив службу в органах внутрішніх справ, з 07.11.2015р. - в Національній поліції України, зокрема, з 22.03.2018р. на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Шевченківського відділення поліції Чернівецького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області (далі - СКП Шевченківського ВП Чернівецького ВП ГУНП в Чернівецькій області), лейтенант поліції (а.с.22).
Позивача разом з оперуповноваженими ОСОБА_3 та ОСОБА_4 11.10.2018р. було викликано в Чернівецьке управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України (далі - ДВБ НПУ) для дачі пояснень та допитано в якості свідків з приводу вилучення набоїв у громадянина ОСОБА_5 , що відбулося 27.04.2018р. в АДРЕСА_1 в межах кримінального провадження №12018260040000940.
В подальшому позивач подав рапорт начальнику Шевченківського ВП Чернівецького ВП ГУНП в Чернівецькій області Параскинюку І.Б., в якому доповів про вказані вище обставини, зокрема, щодо його допиту в якості свідка (а.с.30).
Начальник Шевченківського ВП Чернівецького ВП ГУНП в Чернівецькій області ОСОБА_2 в доповідній записці від 12.10.2018р. доповів т.в.о. начальника ГУНП в Чернівецькій області полковнику поліції ОСОБА_7 про те, що до нього з рапортами звернулися працівники Шевченківського ВП Чернівецького ВП ГУНП в Чернівецькій області оперуповноважені СКП ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про те, що їх 11.10.2018р. викликали в Чернівецьке управління ДВБ НПУ для дачі пояснень по кримінальному провадженні за фактом вилучення набоїв у громадянина ОСОБА_5 , що відбулося в АДРЕСА_1 ). У вказаній записці ОСОБА_2 просив дозволу на призначення та проведення службового розслідування з даного приводу (а.с.29).
Наказом т.в.о. начальника ГУНП в Чернівецькій області полковника поліції ОСОБА_7 від 12.10.2018р., на підставі доповідної записки, з метою встановлення обставин, які можуть свідчити про факт порушення службової дисципліни у діях окремих поліцейських Шевченківського ВП призначено службове розслідування та визначено склад дисциплінарної комісії (а.с.27).
Згідно висновку службового розслідування від 12.10.2018р. комісією вирішено, серед іншого, вважати відомості, що стали підставою службового розслідування такими, що підтвердилися, за порушення дисципліни на оперуповноваженого СКП Шевченківського ВП ГУНП в Чернівецькій області лейтенанта поліції ОСОБА_1 накласти дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції (а.с.21-26).
Згідно з п.3 наказу ГУНП в Чернівецькій області від 12.10.2018р. №610 "Про покарання" за порушення службової дисципліни на оперуповноваженого СКП Шевченківського ВП Чернівецького ВП ГУНП в Чернівецькій області лейтенанта поліції ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції (а.с.41-42).
Наказом від 12.201.2018р. №162о/с "По особовому складу" відповідно до ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" лейтенанта поліції ОСОБА_1 оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Шевченківського відділення поліції Чернівецького відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області з 12.10.2018р. звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, накладеного відповідного до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) (а.с.43).
Позивач вважає, що його звільнено незаконно, у зв'язку з чим звернувся до суду з указаним позовом.
Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд зазначає наступне.
В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання.
Принцип обов'язковості судових рішень закріплений і в ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідно до змісту якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Частиною 2 статті 353 КАС України передбачено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або; 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
Частиною 5 статті 353 КАС України передбачено, що висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.
Так Верховний суд у постанові від 25.03.2020 року справа №824/1124/18-а зазначив, що при новому розгляді справи та визначенні розміру середнього заробітку за час вимушено прогулу суду необхідно врахувати дію нормативно-правових актів в часі з урахуванням спірного періоду.
Вирішуючи питання про порядок обчислення належного до виплати позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу та нормативно-правове регулювання спірних правовідносин, суд виходить з такого.
При розбіжностях в нормах права між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному. При цьому, загальні норми можуть застосовуватися субсидіарно, тобто, в тих випадках, коли спірні правовідносини не врегульовані нормами спеціального законодавства або врегульовані не повністю.
Можливість субсидіарного застосування загальних правових норм до відносин публічної служби, як правило, закріплено у спеціальному законі, що регулює такий вид публічної служби. Подібна законодавча техніка спрямована на усунення прогалин у правовому регулюванні.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.07.2019 у справі № 826/4192/16, яка враховується апеляційною інстанцією у подібних правовідносинах (справа №824/832/18-а), що відповідно до частини 5 статті 242 КАС України суд враховує до спірних правовідносин
Так, відповідно до пункту 4 розділу XI Закону України "Про Національну поліцію" до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються до цих правовідносин в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" виплата грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ із специфічними умовами навчання здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством внутрішніх справ. Ця норма є бланкетною та обумовлює існування спеціального нормативно-правового акта для унормування порядку (механізму) нарахування і виплати грошового забезпечення поліцейським.
Такий "Порядок і умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання" затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України № 260 від 06 квітня 2016 року та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 року за № 669/28799.
Порядок № 260 був опублікований та, відповідно, набрав чинності 27 травня 2016 року (Офіційний вісник України від № 39).
Так, у справі, що розглядається, період вимушеного прогулу позивача тривав з 13 жовтня 2017 року. Тобто у період, в який набрав чинності саме спеціальний нормативно-правовий акт.
Враховуючи те, що на момент звільнення позивача зі служби в поліції, діяли норми спеціального нормативно-правового акта, суд дійшов висновку про те, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню Порядок № 260.
Відповідно до п. 9 розділу І Порядку № 260 при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.
Отже, розрахунок середньої заробітної плати за період вимушеного прогулу повинен здійснюватися шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний останній місяць роботи на кількість календарних днів у цьому місяці та множенні отриманої суми на кількість календарних днів за період вимушеного прогулу.
Відповідно до довідки ГУНП в Чернівецькій області про розмір грошового забезпечення позивача №463 від 24.10.2018 року розмір грошового забезпечення позивача за останній місяць роботи - жовтень 2018 року становив -9593,10 грн. (а.с. 46).
Судом встановлено, що періодом вимушеного прогулу позивача є з 13.10.2018 року по 11.01.2019 року (день прийняття рішення) (95 календарних днів).
Так, враховуючи дані наявної в матеріалах справи довідки про доходи, розмір середньоденної заробітної плати позивача становить 319,77 грн (9593,10 грн / 30 к.д.).
Відтак, сума середнього заробітку за даний період із моменту звільнення до моменту прийняття у справі судового рішення по суті, яка підлягає виплаті позивачем, становить 30378,15 гривень без утримання прибуткового податку з громадян та інших обов'язкових платежів (95 к.д. вимушеного прогулу) х 319,77 (середньоденна заробітна плата).
Відповідно до ст.9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст.72 та ч.1 ст.73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Приймаючи до уваги викладене, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу до Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області, підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13.10.2018 року по 11.01.2019 року в сумі 30378,15 грн.
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач - Головне управління Національної поліції України в Чернівецькій області (вул. Головна, 24, м. Чернівці, 58002, Код ЄДРПОУ 40109079)
Суддя І.В. Маренич