18 травня 2020 року справа № 580/1056/20
14 годин 25 хвилин м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі: судді - Трофімової Л.В., за участі секретаря - Безпалого А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 580/1056/20
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) [позивач ОСОБА_1 - особисто]
до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18000, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 21366538) [представник відповідача - не прибув]
третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у Черкаській області (вул. Хрещатик, 192, м. Черкаси, 18001, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 37930566) [представник третьої особи - не прибув]
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, прийняв рішення.
27.03.2020 ОСОБА_1 , звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління пенсійного фонду України в Черкаській області, просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління пенсійного фонду України в Черкаській області щодо не складення подання до Головного управління Державної казначейської служби у Черкаській області про повернення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 4838,90 грн;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області сформувати подання до Головного управління Державної казначейської служби у Черкаській області про повернення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 4838,90 грн.
У обґрунтування позовних вимог зазначено, що 30.10.2019 позивачем укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений нотаріусом Алєксєєвою І.А. та зареєстрований у реєстрі за № 3232 згідно якого, у тому числі позивачем було придбано квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Позивачем сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1% вартості майна у сумі 4838,90 грн. Оскільки житло придбавалось вперше, то позивач звільнений від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, а тому позивач звернувся до відповідача із заявою про внесення подання до органів казначейства про повернення помилково сплачених коштів. Листом від 14.02.2019 № 2300-0502-8/3304 відповідач відмовив у поверненні суми, зазначивши про відсутність підстав у зв'язку із неможливістю встановити обставини придбання позивачем житла до 2013 року. Позивач вважає дії відповідача протиправними у контексті визнання позивача платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, у зв'язку з чим звернувся за судовим захистом. Позивач у судовому засіданні 18.05.2020 просив задовольнити позов.
Відповідач позов не визнав, 14.05.2020 подав до суду відзив на позовну заяву, де зазначив, що Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області вважає позов таким, що не належить задоволенню з огляду на те, що відсутній механізм перевірки інформації щодо того чи вперше особа придбала нерухомість, не існує єдиної бази, за допомогою відомостей якої можливо визначити первинне придбання нерухомого майна особою, а також не існує органу, компетентного надавати відомості про підтвердження обставин первинного придбання житла. Відповідно до роз'яснення відділу Державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби головного управління юстиції в Черкаській області Державний реєстр речових прав на нерухоме майно заповнюється заявочним способом та містить відомості лише про зареєстровані з 01.01.2013 права, суб'єктів та об'єкти нерухомого майна. Враховуючи факт неповних відомостей, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, позитивно вирішити питання про повернення сплаченого збору на обов'язкове пенсійне страхування як особі, яка придбала нерухоме майно вперше, відповідач не має можливості, у зв'язку з чим у задоволенні позову просить відмовити. Представник відповідача у судове засіданні не прибула, звернулась до суду з клопотанням про розгляд справи за її відсутності (а.с.62).
Третя особа у судове засідання свого представника не направила, 14.05.2020 звернулася до суду з поясненнями, відповідно до яких підтвердила фактичне надходження коштів від платника ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) ККБД НОМЕР_2 «збір з операцій придбавання (купівлі-продажу) нерухомого майна» коштів у сумі 4838,85 грн за квитанцією від 30.10.2019 № 235810053 (а.с.66).
Відповідно до частини 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Згідно частини 3 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки. Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що неявка осіб, які беруть участь у справі не перешкоджає розгляду справи по суті. Оскільки немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду та відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, то суд вирішив розглянути справу у письмовому провадженні.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем аргументи щодо обставин справи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів сукупно, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити з огляду на таке.
Відповідно до частини 1 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Конституцією України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судом встановлено, що 30.10.2019 між ТОВ «Київська компанія з управління активами» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 укладено та посвідчено нотаріусом договір купівлі продажу квартири за адресою: АДРЕСА_2 . Позивачем згідно з квитанцією від 30.10.2019 № 235810053 сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1% від вартості у сумі 4838,90 грн.
07.02.2020 позивач звернувся до Головного управління ПФУ в Черкаській області із заявою щодо повернення сплаченого збору на обов'язкове пенсійне страхування у сумі 4838,90 грн. Заява мотивована тим, що зазначена квартира є першим нерухомим майном, придбаним позивачем.
Листом Головного управління пенсійного фонду України в Черкаській області від 14.02.2020 №2300-0502-8/3304 позивача повідомлено про відсутність підстав для повернення зазначеного збору у зв'язку з тим, що Пенсійний фонд України не володіє інформацією щодо прав власності громадян на нерухоме майно.
Надаючи оцінку доводам відповідача щодо відсутності підстав для повернення сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, суд зазначає про таке.
Згідно з пунктом 9 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 № 400/97-ВР (далі - Закон № 400/97) платниками збору на обов'язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України. Згідно пункту 14.1.129 статті 14 Податкового кодексу України об'єкти житлової нерухомості - будівлі, віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду, дачні та садові будинки. Пунктом 8 частини 1 статті 2 Закону № 400/97 передбачено, що об'єктом оподаткування для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону є вартість нерухомого майна, зазначена у договорі купівлі-продажу такого майна. Питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом № 400/97 врегульовано Порядком сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою КМУ від 03.11.1998 № 1740 (далі - Порядок № 1740). Згідно з абзацом 1 пункту 15-1 Порядку № 1740 збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується фізичними особами, що придбавають нерухоме майно у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Відповідно до пункту 15-3 Порядку нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Судом враховано, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється лише за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, однак, громадяни, які придбавають житло вперше, не є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідачем не надано доказів на спростування того, що позивачем 30.10.2019 не уперше придбано житло за договором купівлі-продажу нерухомого майна, у зв'язку з чим збір на обов'язкове державне пенсійне страхування сплаті не належав.
Згідно Кодексу адміністративного судочинства України (частини 1 статті 77) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (частини 2 статті 77) у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд зазначає, що у даній справі, будь-яких належних та допустимих доказів, що би спростовували твердження позивача про придбання житла вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за позивачем будь-якого іншого нерухомого майна та свідчили б про відсутність у позивача права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано, судом не встановлено.
Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та не вжиття заходів з боку Пенсійного фонду України та його територіальних відділень з метою встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись у провину особі, позаяк неякісне правове регулювання правовідносин, не визначення порядку і процедур виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи безпідставного обмеження прав громадян та/або покладання незаконних обов'язків щодо власності.
У постанові від 03.07.2018 у справі №819/33/17 (ЄДРСР 75082506) Верховний Суд дійшов висновку, що за відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб'єкта владних повноважень зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 14.08.2019 у справі №372/1350/17 (ЄДРСР 83647637) та від 14.11.2019 у справі № 819/442/17 (ЄДРСР 85645767).
Згідно частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України під час вибору і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд під час вирішення справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у рішенні від 20.05.2010 у справі Lelas проти Хорватії, 55555/08 застосування принципу «належного урядування» передбачає, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Оскільки саме органами державної влади не виконано обов'язок запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання нерухомого майна вперше, що сприяло би юридичній визначеності у правовідносинах щодо майнового інтересу особи, то негативні наслідки бездіяльності та/або неякісного правового регулювання мають покладатися на державу. Твердження відповідача про неможливість перевірки інформації щодо придбання квартири конкретною особою вперше, як на підставу для відмови позивачу у поверненні сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, є необґрунтованими і непереконливими.
З огляду на принцип змагальності позивачем надано та судом оцінено: договір купівлі-продажу придбання у власність об'єкта житлової нерухомості - квартири (а.с.37-38), інформацію третьої особи щодо сплати (а.с.73) та сукупно проаналізовані докази у справі.
Процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету визначено Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787 (далі - Порядок № 787). Пунктом 5 Порядку № 787 передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а під час повернення судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, що набрала законної сили. Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку разом із заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, що підтверджують перерахування коштів до бюджету.
Відповідно до підпункту 2 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою КМУ від 15.04.2015 № 215 казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у НБУ, зокрема здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд України, то саме на Управління ПФУ покладено обов'язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Враховуючи встановлені обставини та досліджені під час розгляду справи докази, суд дійшов висновку, що відповідач, відмовляючи позивачеві у поверненні сплаченого збору з операцій придбання (купівлі - продажу) нерухомого майна, що не належав сплаті, діяв не у межах повноважень, не у спосіб та не з метою, з якою ці повноваження надано, позаяк Законом №400/97 прямо передбачено винятки у сплаті збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі - продажу нерухомого майна осіб, які придбавають житло вперше, у зв'язку з чим ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Черкаській області сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області подання про повернення сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі - продажу нерухомого майна у сумі 4838,90 грн.
Згідно частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, що належать відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, а доказів понесення інших судових витрат не надано, то відсутні підстави для вирішення питання розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 2, 4, 6-16, 19, 73-78, 90, 118, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління пенсійного фонду України в Черкаській області щодо не складення подання до Головного управління Державної казначейської служби у Черкаській області про повернення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 4838 грн 90 коп.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18000, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 21366538) сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби у Черкаській області подання про повернення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 4838 грн 90 коп (чотири тисячі вісімсот тридцять вісім гривень дев'яносто копійок).
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5. пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України та з урахуванням пункту 3 розділу I Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 [ АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ];
відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області [вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18000, ЄДРПОУ 21366538];
третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у Черкаській області [вул. Хрещатик, 192, м. Черкаси, 18001, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 37930566].
Повне судове рішення складено 18.05.2020.
Суддя Л.В. Трофімова