ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
05 травня 2020 року м. Київ № 826/17224/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 (
АДРЕСА_1 ),
ОСОБА_2 (
АДРЕСА_2 ),
ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ),
ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 ),
ОСОБА_5 (
АДРЕСА_5 )
до Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників
Антитерористичної операції (01001, м. Київ, пров. Музейний, буд. 12)
третя особа Державне підприємство обслуговування повітряного руху України
«Украерорух» (08301, м. Бориспіль-1, аеропорт, а/с 115)
про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулися ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (далі по тексту - позивачі) з адміністративним позовом до Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників Антитерористичної операції (надалі по тексту - відповідач), за участю третьої особи - Державного підприємства обслуговування повітряного руху України «Украерорух», в якому просить суд:
- визнати протиправною відмову Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників Антитерористичної операції в наданні статусу учасника бойових дій ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ;
- зобов'язати Міжвідомчу комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників Антитерористичної операції повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про надання статусу учасника бойових дій.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначила, що редакція Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року №413, від 20 серпня 2014 року розповсюджується на осіб, залучених до проведення антитерористичної операції з моменту початку її проведення та до моменту скасування дії цього положення - 25 червня 2015 року.
Представник позивачів повідомила, що позивачі залучались та брали участь в проведенні АТО в період з 14 квітня 2014 року по 08 червня 2014 року в Міжнародному аеропорту «Луганськ» як працівники ДП «Украерорух» , який є структурним підрозділом системи організації повітряного руху України, які в особливий період підпорядковується безпосередньо Генеральному штабу Збройних Сил.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 жовтня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
У відзиві на адміністративний позов представник відповідача зазначив, що Служба повернула позивачам подані ними документи, оскільки у міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» відсутні повноваження надавати статус учасника бойових дій позивачам.
Також представник відповідача стверджував, що державою визнавались учасниками бойових дій виключно ті працівники підприємств, установ, організацій, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції з 19 липня 2014 року по 18 червня 2015 року. Однак, позивачі як працівники Державного підприємства обслуговування повітряного руху України «Украерорух» перебували в зоні проведення антитерористичної операції у період з березня по червень 2014 року, тобто під час дії пункту 19 частини 1 статті 6 Закону №3551-ХІІ в редакції, яка не передбачала визнання працівників підприємств учасниками бойових дій.
Представник відповідача додатково просив врахувати, що на момент надходження колективного звернення від позивачів Порядком №413 вже не було передбачено надання міжвідомчою комісією статусу учасника бойових дій працівникам підприємств, установ, організацій, які залучалися та брали безпосередню участь в антитерористичній операцій в районах її проведення, а на момент перебування позивачів в районах проведення антитерористичної операції Порядку №413 взагалі не існувало.
У письмових поясненнях представник третьої особи повідомив, що позивачам не було відмовлено в наданні їм статусу учасника бойових дій, а таким чином і відсутні порушення відповідача в цій частині, адже відповідач повернув документи позивачів без розгляду з аргументацією щодо відсутності повноважень для їх розгляду. Водночас, представник третьої особи зазначив, що відповідно до підпункту 5 пункту 2 розділу ІІ Положення про міжвідомчу комісію, Міжвідомча комісія має право приймати рішення про надання (позбавлення) статусу учасника бойових дій особам (осіб), які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення у разі виникнення спірних питань, що потребують міжвідомчого врегулювання.
Представник позивачів надіслав до суду відповідь на відзив, у якій повідомив, що позивачі залучалися до проведення антитерористичної операції в терміни проведення АТО, зазначена редакція Порядку №413 та Закону розповсюджується на них як на осіб, залучених до проведення антитерористичної операції з моменту початку її проведення та до моменту скасування дії цього положення - 25 червня 2015 року.
З огляду на викладене вище та відсутність клопотання про розгляд справи у судовому засіданні, справа розглядається в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних у справі матеріалів (у письмовому провадженні).
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
22 травня 2018 року позивачі звернулись до Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників АТО із колективною заявою щодо надання їм статусу учасника бойових дій відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року №413 як таким, що приймали участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції.
За результатами розгляду вказаної заяви Державна служба України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції листом №2506/03/05.1-18 від 05 червня 2018 року повернула подані заявниками документи у зв'язку із відсутністю повноважень для їх розгляду, адже відповідно до Положення про міжвідомчу комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що у разі надходження документів, розгляд яких не належить до повноважень Міжвідомчої комісії, Державна служба України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції протягом п'яти робочих днів з дати їх отримання повертає документи заявнику з відповідними роз'ясненнями або надсилає їх за належністю.
Незгода позивачів із відмовою відповідача зумовила їх звернення до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначає Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ (далі - Закон №3551-ХІІ, в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).
Вимогами статті 4 Закону №3551-ХІІ ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.
Згідно статті 5 Закону №3551-ХІІ учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час (перелік підрозділів, що входили до складу діючої армії, та інших формувань визначається Кабінетом Міністрів України).
Пунктом 19 частини 1 статті 6 Закону №3551-ХІІ (в редакції на період, коли позивачі перебували на території проведення антитерористичної операції, від 22 травня 2014 року) передбачено, що учасниками бойових дій визнаються: військовослужбовці Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, а також брали участь в антитерористичній операції.
Перелік осіб, які є учасниками бойових дій та брали участь в антитерористичній операції, визначається Кабінетом Міністрів України.
В подальшому, Законом України «Про внесення зміни до статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 01 липня 2014 року №1547-VII пункт 19 частини 1 статті 6 Закону №3551-ХІІ викладено в новій редакції, у якій зазначено, що учасниками бойових дій визнаються, зокрема, також працівники підприємств, установ, організацій, які залучалися та брали безпосередню участь в антитерористичній операції в районах її проведення у порядку, встановленому законодавством.
Частиною 2 Закону №1547-VII передбачено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, тобто з 19 липня 2014 року.
Наведене свідчить, що внесені до Закону №3551-ХІІ зміни в частині можливості визнання учасниками бойових дій працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися та брали безпосередню участь в антитерористичній операції в районах її проведення у порядку, встановленому законодавством набули чинності з 19 липня 2014 року, тобто у період, коли позивачі уже не перебували на території проведення антитерористичної операції.
Відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної сили в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
У рішенні Конституційного суду України від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 зазначено, що дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Таким чином, необхідно застосовувати редакцію Закону, діючу на момент завершення особою виконання бойових (службових) завдань, оскільки саме після цього виникають правовідносини із надання статусу УБД, які полягають в обов'язку командирів (начальників) подати довідку та необхідні документи до розгляду відповідною комісією (реалізація набутого права).
Водночас, станом на момент перебування позивачів на території проведення антитерористичної операції Законом №3551-ХІІ не передбачалась можливість надання статусу учасника бойових дій працівникам підприємств, установ, організацій, які залучалися та брали безпосередню участь в антитерористичній операції в районах її проведення у порядку, встановленому законодавством.
Суд також враховує, що станом на момент звернення позивачів до відповідача із пакетами документів щодо надання їм статусу учасника бойових дій (22 травня 2018 року) ні вимогами Закону №3551-ХІІ, ні Порядком №413 не передбачалось віднесення працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися та брали безпосередню участь в антитерористичній операції в районах її проведення у порядку, встановленому законодавством до учасників бойових дій.
Крім того, суд враховує, що листом від 05 червня 2018 року №2506/03/05.1-18 Державна служба України у справах ветеранів та учасників Антитерористичної операції повернула без розгляду подані позивачами матеріали, тобто оскаржувана відмова у діях відповідача відсутня.
Вимогами пункту 5 Порядку №413 визначено, що рішення про надання та позбавлення статусу учасника бойових дій приймається:
комісіями з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, утвореними в Міноборони, МВС, Мін'юсті, Національній поліції, Національній гвардії, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецтрансслужби, Генеральній прокуратурі України, Управлінні державної охорони, Адміністрації Держспецзв'язку, ДСНС, ДФС (далі - комісія);
міжвідомчою комісією з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", яка утворюється Державною службою у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції (далі - міжвідомча комісія), - у разі виникнення спірних питань, що потребують міжвідомчого врегулювання.
Рішення щодо утворення комісії та положення про неї затверджується відповідним міністерством, центральним органом виконавчої влади та іншим державним органом, зазначеним в абзаці другому цього пункту.
Положення про міжвідомчу комісію затверджується Мінсоцполітики. До складу міжвідомчої комісії включаються фахівці Міноборони, МВС, Мін'юсту, Національної поліції, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецтрансслужби, Генеральної прокуратури України, Управління державної охорони, Адміністрації Держспецзв'язку, ДСНС, ДФС. Також можуть включатися фахівці інших державних органів та представники громадських організацій.
Згідно з пунктом 3 розділу І Положення про міжвідомчу комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 10 листопада 2014 року №867, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2014 року за № 1494/26271 (далі - Положення №867, чинне на момент звернення позивачів із заявою), міжвідомча комісія призначена для прийняття рішень про надання (позбавлення) статусу учасника бойових дій особам (осіб), які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, лише у разі виникнення спірних питань, що потребують міжвідомчого врегулювання.
Відповідно до підпункту 1 пункту 1 розділу II Положення №867 (в редакції на момент звернення позивачів) основними завданнями Міжвідомчої комісії є: надання (позбавлення) статусу учасника бойових дій у разі виникнення спірних питань, що потребують міжвідомчого врегулювання:
військовослужбовцям (резервістам, військовозобов'язаним) і працівникам Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовцям військових прокуратур, особам рядового і начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції Державної фіскальної служби України, поліцейським, особам рядового і начальницького складу, військовослужбовцям, працівникам Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення;
особам, які у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи в районах антитерористичної операції у період її проведення, за умови, що надалі такі добровольчі формування були включені до складу Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної гвардії України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань і правоохоронних органів.
Згідно пункту 2 розділу II Положення №867 (в редакції на момент звернення позивачів) розглядати документи зі спірних питань, що потребують міжвідомчого врегулювання, надіслані комісіями при міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади чи інших державних органах, щодо надання статусу учасника бойових дій;
Вимогами пункту 3 розділу ІІІ Положення №867 передбачено, що рішення про надання статусу учасника бойових дій Міжвідомча комісія приймає на підставі документів, поданих комісіями, утвореними в міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади чи інших державних органах, у підпорядкуванні яких перебували військові частини (органи, підрозділи), установи та заклади, у складі яких проходили службу чи працювали особи (далі - комісії), у разі виявлення комісіями спірних питань, що потребують міжвідомчого врегулювання.
Аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить, що у разі якщо при розгляді відомчою комісією документів позивача виникне спір, що потребує міжвідомчого врегулювання, тільки ця відомча комісія може винести на розгляд міжвідомчої комісії питання надання статусу учасника бойових дій.
Враховуючи вищевикладене, вимога щодо зобов'язання міжвідомчої комісії при Службі прийняти та розглянути документи щодо надання статусу учасника бойових дій позивачам не підлягає до задоволення, оскільки: міжвідомча комісія, має право приймати документи, які надійшли лише з відомчих комісій та не має повноважень розглядати заяви громадян.
З огляду на встановлені вище обставини, суд приходить до висновку, що Державна служба України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції при наданні позивачам відповіді листом від 05 червня 2018 року №2506/03/05.1-18, діяла обґрунтовано на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, відтак суд не вбачає підстав для задоволення адміністративного позову.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідачем як суб'єктом владних повноважень покладений на нього обов'язок виконано повністю.
З огляду на вимоги частини 5 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи відсутність доказів понесення судових витрат відповідачем, підстави для здійснення розподілу судових витрат - відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя А.Б. Федорчук