19 травня 2020 р.м. ХерсонСправа № 540/701/20
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Управління Державної казначейської служби України в м. Херсоні про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі-позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі-відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Управління Державної казначейської служби України в м. Херсоні (далі-третя особа), в якому просить визнати протиправним рішення відповідача щодо відмови у поверненні позивачу безпідставно сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та зобов'язати відповідача сформувати і подати до Управління Державної казначейської служби України в м. Херсоні подання про повернення збору на обов'язкове пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 11 500,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на підставі договору купівлі-продажу придбала квартиру. При оформленні вказаного договору купівлі-продажу позивачем сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівля - продажу нерухомого майна у розмірі 1% вартості придбаного майна, що становить 11500,00 грн. В подальшому позивач дізналась про пільгу при придбанні нерухомості вперше та звернулась до відповідача із заявою про повернення помилково сплаченого збору. Однак відповідно до листа від 27.02.2020р. ГУ ПФУ в Херсонській області відмовило у поверненні позивачу сплаченого збору, у зв'язку із тим, що Пенсійний фонд України не володіє інформацією щодо прав власності громадян на нерухоме майно, та чинним законодавством не визначено установу (орган), яка б мала юридичні повноваження щодо підтвердження того, що громадянин за весь період з моменту виникнення у нього права на вчинення правочину щодо нерухомого майна придбаває житло вперше, такі питання вирішуються лише у судовому порядку.
Вказане стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою від 20.03.2020р. провадження у справі відкрите, розгляд справи призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Головним управлінням ПФУ в Херсонській області надано до суду відзив, зі змісту якого убачається, що відповідач не визнає позовні вимоги з огляду на наступне. Зокрема, пояснює, що згідно з п. 8 ст. 2 Закону № 400/97-ВР об'єктом оподаткування при здійсненні операцій купівлі-продажу нерухомості є вартість майна, зазначена у договорі купівлі-продажу. Відповідно до п. 15-3 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 № 1740, нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону № 400/97-ВР платники збору, визначені пунктами 6, 7, 9 і 10 статті 1 цього Закону, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачують на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Ці кошти в установленому порядку зараховуються до загального фонду державного бюджету і використовуються згідно із законом про Державний бюджет України.
Дані кошти від операцій купівлі-продажу нерухомого майна хоча і є збором на обов'язкове державне пенсійне страхування, але обов'язковість їх сплати визначає нотаріус, це підтверджується тим, що у разі несплати нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальних дій, відповідно до ст. 49 Закону України "Про нотаріат".
Таким чином, відповідно до вимог вищевказаного Закону доводити факт придбання нерухомого майна вперше позивач зобов'язаний був саме приватному нотаріусу, а не Управлінню. На адресу Управління станом на 20.12.2019 рік (дата укладання договору купівлі-продажу) не надходило жодного звернення щодо звільнення позивача від сплати внесків, що, на думку відповідача, є підтвердженням неналежного виконання нотаріусом своїх обов'язків.
З огляду на викладене відповідач просить відмовити у задоволенні позову.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, проаналізувавши норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд встановив наступне.
На підставі договору купівлі-продажу квартири від 20.12.2019р., посвідченого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Паламарчук К.Д., ОСОБА_1 придбала у власність квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
Право власності на придбану квартиру на підставі договору купівлі-продажу від 20.12.2019р. зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20.12.2019р., що підтверджується відповідним витягом із вказаного реєстру.
Під час укладення договору купівлі-продажу позивачем сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 11500,00 грн. (1% вартості квартири), що підтверджується копією квитанції від 20.12.2019р. №0.0.1560397216.1, наявною у матеріалах справи.
Вважаючи, що збір на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачений помилково, позивач звернулась до ГУ ПФУ в Херсонській області із заявою від 18.02.2020р. про повернення помилково сплачених коштів у розмірі 11 500,00 грн.
Відповідно до листа від 27.02.2020р. №2100-0504-8/6145 відповідач повідомив позивача про те, що Пенсійний фонд України не володіє інформацією щодо прав власності громадян на нерухоме майно, та чинним законодавством не визначено установу (орган), яка б мала юридичні повноваження щодо підтвердження того, що громадянин за весь період з моменту виникнення у нього права на вчинення правочину щодо нерухомого майна придбаває житло вперше, такі питання вирішуються лише у судовому порядку.
З огляду на викладене позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд враховує наступні обставини та приписи законодавства.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Пунктом 8 статті 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що об'єктом оподаткування для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону є вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.
Питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" регулює Порядок сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 1998 року №1740 (далі - Порядок).
Відповідно до п.15-1 вказаного Порядку збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Пунктом 15-3 Порядку передбачено, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Документом, що підтверджує сплату збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, є платіжне доручення платника збору про перерахування сум збору на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях Казначейства. Копія такого платіжного доручення зберігається в нотаріуса, який посвідчив договір.
Суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачуються платниками, зазначеними у пункті 15-1 цього Порядку, за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса.
З аналізу наведених правових актів слідує, що із загального правила про обов'язковість сплати збору при придбанні нерухомого майна законодавцем встановлено винятки для громадян, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Отже, нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється лише за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, однак, громадяни, які придбавають житло вперше, не є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Позивач, звертаючись до ГУ ПФУ в Херсонській області та до суду, зазначає, що нерухоме майно придбано нею вперше.
Як убачається зі змісту Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКППНОМЕР_1) відомості про реєстрацію за нею іншого нерухомого майна, ніж придбаної квартири у АДРЕСА_1 , відсутні.
Доказів, які б спростовували зазначене та підтверджували придбання позивачем нерухомого майна вдруге чи втретє, відповідачем до суду не надано.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд звертає увагу на те, що в Україні відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість.
За відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб'єкта владних повноважень зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.
Аналогічна позиція неодноразово викладалась Верховним Судом у постановах, зокрема, від 14 травня 2019 року (справа №819/145/17), від 30 січня 2018 року (справа №819/1498/17), 31 січня 2018 року (справа №819/1667/17) від 13 грудня 2018 (справа №813/969/17).
Відповідно до положень ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду, тобто суди зобов'язані застосовувати рішення Європейського суду з прав людини" як джерело права на всіх етапах провадження нарівні з Законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.
Суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (PincovdandPine v. The Czech Republic), «Ґаші проти Хорватії» (Gashiv. Croatia), «Трго проти Хорватії» (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу «належного урядування», згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Оскільки саме держава не виконала свій обов'язок запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання нерухомого майна вперше, що сприяло б юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу.
Отже, посилання відповідача на неможливість перевірки інформації щодо придбання квартири конкретною особою вперше, як на підставу для відмови позивачу в поверненні помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна є необґрунтованими.
У постанові від 03 липня 2018 року (справа № 819/33/17) Верховний Суд дійшов правового висновку, що за відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб'єкта владних повноважень зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.
Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки не визначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.
Таким чином, суд дійшов висновку, що у межах спірних правовідносин позивач придбав житло вперше, а тому звільняється від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
З огляду на викладене суд дійшов до висновку про те, що відмова у поверненні позивачу збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 11500,00 грн., є протиправною.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України в м. Херсоні Херсонської області подання, суд зазначає наступне.
Процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії визначені Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року № 787 (далі - Порядок № 787, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 3 розділу І вказаного Порядку встановлено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень (далі - рахунки за надходженнями), відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів. Повернення платежів у національній валюті здійснюється на рахунки одержувачів коштів, відкриті в банках або органах Казначейства, вказані у поданні або заяві платника. Повернення платежів фізичним особам, які не мають рахунків у банках, може здійснюватись шляхом повернення у готівковій формі коштів за чеком органу Казначейства з відповідних рахунків, відкритих у банках на ім'я органу Казначейства, або з відповідних рахунків банку чи підприємства поштового зв'язку, вказаних у поданні або заяві платника (його довіреної особи).
Відповідно до п.5 розділу І Порідку №787 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили. Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України (далі - органи ДФС)) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку. Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.
Відповідно до пп. 2 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року №215, Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
Отже, оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд України, то саме на відповідача покладено обов'язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 14 травня 2019 року у справі 819/145/17, від 28 листопада 2018 року у справі №813/1126/17.
Таким чином, як встановлено судом позивач є власником квартири АДРЕСА_2 . Підставою виникнення права власності на вказане нерухоме майно є договір купівлі-продажу, посвідчений 20.12.2019 року приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Паламарчук К.Д. та зареєстрований у реєстрі за №683, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №50354371 від 20.12.2019 року. У Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відомості щодо фізичної особи відсутні.
Органом, що контролює справляння відповідних надходжень до бюджету у сфері обов'язкового пенсійного страхування є Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, отже саме останній наділений обов'язком сформувати та подати до органів казначейства подання про повернення коштів.
Таким чином, враховуючи, що в ході розгляду справи судом встановлена протиправність відмови відповідача у поверненні позивачу сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 11500,00грн., то вимога щодо зобов'язання відповідача сформувати та подати до органів казначейської служби подання для повернення позивачу помилково сплачених коштів на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1% від його вартості підлягає задоволенню.
Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Статтею 77 КАС України, встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не доведена правомірність відмови щодо повернення позивачу збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, а тому з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов до висновку про задоволення адміністративного позову.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, сплатила судовий збір у сумі 840,80 грн., що підтверджується квитанцією, наявною в матеріалах справи, отже саме ця сума судового збору підлягає відшкодуванню, шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Управління Державної казначейської служби України в м. Херсоні про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, оформлену листом №2100-0504-8/6145 від 27.02.2020 року щодо повернення ОСОБА_1 коштів на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 11500,00 грн., сплачених при укладанні договору купівлі - продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Паламарчук та зареєстрований в реєстрі за №683.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 21295057, 73036, м.Херсон, вул.28 Амії, буд.6) сформувати та подати управління Головного управління Державної казначейської служби України у Херсонській області подання про повернення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) збору на обов'язкове пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 11500 (одинадцять тисяч п'ятсот) грн., сплаченого згідно з квитанцією від 20.12.2019 року №0.0.1560397216.1.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 21295057, 73036, м.Херсон, вул.28 Амії, буд.6) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 (вісімдесят) коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя А.С. Пекний
кат. 112010200