18 травня 2020 р.м. ХерсонСправа № 540/681/20
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Хом'якової В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 07.02.2020 р. № Ф-2308-51,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі - Головне управління ДПС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі, відповідач), в якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДПС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі про сплату боргу (недоїмки) від 07 лютого 2020 року № Ф-2308-51.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка зазначає, що оскаржена вимога є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки з моменту реєстрації (12.08.2003) в якості суб'єкта підприємницької діяльності вона не здійснювала господарську діяльність, податкову та фінансову звітність до відповідних органів не подавала. За переконанням позивачки, факт реєстрації фізичною особою індивідуальної підприємницької діяльності не зобов'язує таку особу до активного її ведення. Також, позивачка зазначає, що 16.12.2013 Білозерською районною державною адміністрацією Херсонської області проведено реєстраційну дію № 24821750000004228 зі включення відомостей про ФОП з відміткою про те, що свідоцтво про її державну реєстрацію вважається недійсним. Крім того, позивачка звертає увагу, що відповідач залишив поза увагою той факт, що з лютого 2007 року вона працювала в ХФ ПАТ КБ "Приватбанк", а з 31.05.2013 року і по теперішній час у ФГ "С.А.Д." на посаді обліковця, що підтверджується копією трудової книжки, довідкою ФГ "С.А.Д." і за інформацією із Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України за формою ОК-5 підтверджено сплату страхувальником його роботодавцем ЄСВ за позивачку протягом спірного періоду.
Ухвалою суду від 20.03.2020 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Головним управлінням ДПС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі 06.04.2020 подано до суду відзив на позовну заяву, в якому останній у задоволенні позову просить відмовити. Посилається на те, що відповідно до п. 3 Розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції. Відповідно до ч. 16 ст. 25 Закону №2464, строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується. Мінімальний страховий внесок - це сума єдиного внеску, що визначається як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця (ст. 1 Закону №2464). Фізичні особи-підприємці, сплачують єдиний соціальний внесок за періоди, в яких вони були платниками єдиного податку, незалежно від того, отримували вони дохід у цей період чи ні. Так, позивач є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у 2017-2019 роках, адже згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Позивач припинила свою підприємницьку діяльність лише 11.03.2020 року. В подальшому, Законом України від 21 грудня 2016 року №1801-VIII "Про Державний бюджет України на 2017 рік", установлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2017 року - 3200 грн. 00 коп. Нарахування платнику єдиного внеску здійснюється автоматично на рівні ДФС України поквартально в розмірі мінімального страхового внеску, що відображається в інтегрованій картці платника. Враховуючи обов'язок нарахування єдиного внеску до сплати, навіть у разі відсутності доходу, фізичні особи-підприємці, зобов'язані сплатити до 09.02.2018, за звітний 2017 рік, щонайменше 8448 грн. 00 коп. (3200 грн. 00 коп. х 12 х 22% = 8448 грн. 00 коп.). Крім того, з прийняттям Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 № 2148-VІІІ внесені зміни до Закону №2464, що діють з 01.01.2018, зокрема, щодо строків сплати зобов'язань фізичними особами-підприємцями. Так, з 01.01.2018 всі фізичні особи-підприємці (незалежно від обраної системи оподаткування) зобов'язані сплачувати за себе єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону № 2464). Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" від 07.12.2017 №2246-VІІІ, установлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2018 - 3723 грн. 00 коп. Нарахування платнику єдиного внеску здійснюється автоматично на рівні ДФС України поквартально в розмірі мінімального страхового внеску, що відображається в інтегрованій картці платника. Відповідно, щоквартальний платіж складає 2457 грн. 18 коп. (3723 грн. 00 коп. х 3 х 22% = 2457 грн. 18 коп.). поквартально: до 19 квітня 2018 р. - за 1 квартал 2018 р. - 2457 грн. 18 коп.; до 19 липня 2018 р. - за 2 квартал 2018 р. - 2457 грн. 18 коп.; до 19 жовтня 2018 р. - за 3 квартал 2018р. - 2457 грн. 18 коп.; до 21 січня 2019 р. - за 4 квартал 2018 р. - 2457 грн. 18 коп. Законом України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" від 23.11.2018 №2629-VІІІ установлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2019 - 4173 грн. 00 коп. Відповідно, щоквартальний платіж складає 2754 грн. 18 коп. (4173 грн. 00 коп. х 3 х 22% = 2754 грн. 18 коп.), поквартально: до 19 квітня 2019 р. - за 1 квартал 2019 р. - 2754 грн. 18 коп.; до 19 липня 2019 р. - за 2 квартал 2019 р. - 2754 грн. 18 коп.; до 21 жовтня 2019 р. - за 3 квартал 2019 р. - 2754 грн. 18 коп.; до 20 січня 2020 р. - за 4 квартал 2019 р. - 2754 грн. 18 коп. Усього за 2017-2019 роки позивачу нараховано 29293,44 грн. Позивачем, згідно системи "АІС "Податковий блок" не було сплачено зобов'язань з єдиного соціального внеску. Крім того, відповідач вважає безпідставними посилання позивачки на те, що вона була офіційно працевлаштована, а тому з її заробітної плати сплачувався єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, оскільки ФОП, які обрали спрощену систему оподаткування і є одночасно найманими працівниками, не звільняються від сплати ЄСВ та подання обов'язкової звітності за себе як ФОП.
Розглянувши надані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 в своєму позові повідомила, що 06.03.2020 отримала від відповідача вимогу від 07 лютого 2020 року № Ф-2308-51 про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 29293,44 грн.
Суд дослідив, що з 12.08.2003 року ОСОБА_1 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зареєстрована як фізична особа-підприємець.
Як вбачається з матеріалів справи, державна реєстрація позивачки як фізичної особи-підприємця була припинена 11.03.2020 (запис № НОМЕР_1 ).
Згідно з наявною в матеріалах справи копією трудової книжки позивачки, остання з 12.02.2007 по 22.07.2008 перебувала у трудових відносинах з ХФ ПАТ КБ "Приватбанк", а з 31.05.2013 року працює у ФГ "С.А.Д." по день розгляду справи. Трудові відносини ОСОБА_1 із ФГ "С.А.Д." підтверджуються і наявною у справі довідкою за вих. № 8 від 10.03.2020.
Також судом встановлено, що на підставі даних інформаційної системи Головного управління ДПС у Херсонській області (витягів з інтегрованої картки з єдиного соціального внеску) позивачці нарахований єдиний соціальний внесок як фізичній особі-підприємцю за період з 09.02.2018 по 31.01.2020 на загальну суму 29293,44 грн.
У зв'язку із наявністю в інтегрованій картці платника відомостей про заборгованість зі сплати єдиного внеску, ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі сформовано та направлено ОСОБА_1 вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07 лютого 2020 року № Ф-2308-51 про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 29293,44 грн., яку позивачка і оскаржила до суду.
Вирішуючи наявний між сторонами спір, суд виходить з наступного.
Спірні правовідносини врегульовані Податковим кодексом України та нормами Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з п. 3 цієї ж частини статті, застрахована особа - це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Відповідно до статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску.
Дія інших нормативно-правових актів може поширюватись на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Платниками єдиного внеску, зокрема, є фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування .
Законом України від 06.12.2016 №1774 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено зміни до Закону №2464, що діють з 01.01.2017, зокрема щодо обов'язковості визначення бази нарахування єдиного внеску у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464 передбачено, що фізичні особи-підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування нараховують єдиний внесок на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.
Законами України про Державні бюджети України на 2017 -2019 роки установлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2017 - 3200 грн., з 1 січня 2018 року - 3723 грн., з 01.01.2019 - 4173 грн.
Отже, саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування єдиного внеску (далі - ЄВ), проте за будь-яких умов розмір ЄВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць.
Відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 ст. 14 ПК України, самозайнята особа - це платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - це участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою-підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Вищезазначене свідчить про те, що особа, яка провадить підприємницьку діяльність, вважається самозайнятою та зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником.
В іншому випадку, тобто якщо особа є найманим працівником, вона є застрахованою, і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, відтак мета єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі, не меншому за мінімальний.
Таким чином, громадяни, які мають і не припинили статус фізичної особи-підприємця, однак фактично ніякої підприємницької діяльності не здійснюють, оскільки перебувають у трудових відносинах як наймані працівники з іншим роботодавцем, не зобов'язані двічі сплачувати суму єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне страхування.
Зазначена правова позиція неодноразово викладалась Верховним Судом, зокрема: у постановах від 23 січня 2020 року у справі №480/4656/18, від 04.12.2019 року у справі №440/2149/19, від 27.11.2019 року у справі №160/3114/19.
Згідно з ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
На підставі письмових доказів судом встановлено, а відповідачем не спростовано, що позивачка дійсно з 12.02.2007 по 22.07.2008 перебувала у трудових відносинах з ХФ ПАТ КБ "Приватбанк", а з 31.05.2013 року працює у ФГ "С.А.Д.".
Сплата страхових внесків за позивача у згаданий період роботи у ФГ "С.А.Д." підтверджується наявними в матеріалах справи індивідуальними відомостями про застраховану особу, які містяться в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Зважаючи на це, суд дійшов висновку, що податковий орган протиправно нарахував позивачці ЄСВ за періоди з 09.02.2018 по 31.01.2020, не врахувавши те, що страхові внески у цей період були сплачені за позивачку роботодавцем за місцем перебування її у трудових відносинах з ним.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч.2 ст. 77 КАС України). Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст. 74 КАС України)
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 90 КАС України).
За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати винесену Головним управлінням ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі вимогу до ОСОБА_2 про сплату боргу (недоїмки) про сплату боргу (недоїмки) від 07 лютого 2020 року № Ф-2308-51 у сумі 29293,44 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати на сплату судового збору в сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (73026, м. Херсон, проспект Ушакова, 75, код ЄДРПОУ 43143201).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, але не менше ніж на термін дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.В. Хом'якова
кат. 111060000