19 травня 2020 року Чернігів Справа № 620/1011/20
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Непочатих В.О., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в зарахуванні періоду проходження військової строкової служби із 14.09.2005 по 19.10.2006, для призначення пенсії по інвалідності;
- зобов'язати відповідача зарахувати позивачу період проходження військової строкової служби із 14.09.2005 по 19.10.2006 до страхового стажу, для призначення пенсії по інвалідності.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що ним було подано належні докази на підтвердження періоду проходження військової строкової служби, проте відповідачем протиправно відмовлену позивачу у призначенні пенсії та вказано на необхідність подання уточнюючої довідки.
Відповідач подав відзив на позов, в якому просив відмовити позивачу у задоволенні позову, оскільки відповідно до пункту 2.2. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови Правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1) та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 позивач до заяви про призначення пенсії по інвалідності має подати, зокрема, довідку військового комісаріату про проходження військової служби із зазначенням дати призову, дати і підстави звільнення з військової служби. Також зазначає, що в архівній довідці Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 20.12.2019 № 179/1/19657 відсутня дата та підстави звільнення позивача з військової служби, а дата призову не відповідає запису у військовому квитку.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області із заявою про призначення пенсії по інвалідності.
Листом від 02.03.2020 відповідач відмовив ОСОБА_1 у призначенні пенсії по інвалідності відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією - 5 років. Також зазначено, що згідно поданих позивачем документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу його загальний страховий стаж складає 3 роки 10 місяці 7 днів. Крім того, повідомлено про не зарахування періоду проходження військової служби з 14.09.2005 по 19.10.2006 (а.с. 10).
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
В силу вимог частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пунктом 1 частини першої статті 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон - № 1058-IV) визначено, що реалізовано Конституційне право громадян на соціальний захист - право на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Відповідно до положень абзацу тридцять шостого статті 1 Закону № 1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (абзац п'ятий статті 1 Закону № 1058-IV).
Зі змісту пункту 2 частини першої статті 9, частин першої, другої статті 30 Закону № 1058-IV, статті 23 Закону України «Про пенсійне забезпечення» слідує, що пенсія по інвалідності в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності внаслідок загального захворювання, призначається за рахунок коштів Пенсійного фонду, незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.
Відповідно до частини першої статті 30 Закону № 1058-IV пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.
Частиною першою статті 32 Закону № 1058-IV встановлено, що особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією: для осіб з інвалідністю II та III груп від 32 років до досягнення особою 33 років включно - 5 років.
Пунктом 17 частини першої статті 11 Закону № 1058-IV передбачено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби), особи рядового і начальницького складу.
Згідно статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Пунктом 6 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 визначено, що для підтвердження військової служби приймаються, зокрема, військові квитки, довідники військових комісаріатів, військових частин і установ системи Міноборони, тощо.
Як вбачається з копії військового квитка ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 позивач був призваний на військову службу і направлений у військову частину 14.09.2005 та звільнений (демобілізований) в запас 19.10.2006 на підставі наказу Міністерства оборони України від 17.07.2006 (а.с. 7).
Отже, період проходження військової служби позивача з 14.09.2005 по 19.10.2006 підтверджується основним документом, а саме копією військового квитка.
При цьому, невідповідність записів в Галузевому державному архіві Міністерства оборони України щодо дати та підстави звільнення позивача з військової служби, дати призову, які відображені в архівній довідці від 20.12.2019 № 179/1/19657, не може стати підставою для позбавлення позивача права на зарахування строку проходження військової служби до страхового стажу та призначення йому пенсії по інвалідності.
Таким чином, суд приходить до висновку, що період проходження позивачем військової строкової служби, з 14.09.2005 по 19.10.2006, має бути зарахований до страхового стажу для призначення йому пенсії по інвалідності, оскільки підтверджуються належними доказами.
Що стосується посилання відповідача на необхідність надання уточнюючої довідки, відповідно до пункту 2.2. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови Правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1) та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок), суд зазначає наступне.
Так, пунктом 2.2. Порядку передбачено, що до заяви про призначення пенсії по інвалідності військовослужбовців строкової служби додається копія свідоцтва про хворобу, видана і завірена військовим комісаріатом за місцем зняття військовослужбовця з військового обліку, або довідка військово-лікарської комісії. Якщо інвалідність настала після звільнення з військової служби, то замість копії свідоцтва про хворобу подаються довідка військового комісаріату про проходження військової служби із зазначенням дати призову, дати і підстави звільнення з військової служби та висновок МСЕК про те, що інвалідність пов'язана з проходженням військової служби.
Отже, враховуючи, що причина інвалідності позивача визначена МСЕК (інвалід з дитинства), тому до даних спірних правовідносин не підлягає застосуванню пункт 2.2. Порядку, який стосується випадку призначення пенсії по інвалідності військовослужбовців строкової служби або після звільнення з військової служби, якщо така інвалідність пов'язана з проходженням військової служби.
Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково, шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо відмови позивачу, при обрахунку страхового стажу для призначення пенсії по інвалідності, в зарахуванні періоду проходження військової строкової служби з 14.09.2005 по 19.10.2006.
В задоволенні позовної вимоги про зобов'язання відповідача зарахувати позивачу період проходження військової строкової служби, з 14.09.2005 по 19.10.2006, до страхового стажу, для призначення пенсії по інвалідності слід відмовити, оскільки на момент подання заяви, з урахуванням періоду проходження військової строкової служби з 14.09.2005 по 19.10.2006, у позивача був відсутній страховий стаж 5 років.
При цьому, суд не приймає до уваги посилання позивача про те, що він зареєстрований як фізична особа-підприємець та сплачує єдиний внесок, який в подальшому буде зараховано для призначення пенсії, оскільки при прийнятті рішення в спірних правовідносинах, суд досліджує правомірність рішення (дій) суб'єкта владних повноважень на момент його прийняття (їх вчинення) та не може обґрунтовувати юридичну правильність (правомірність) таких актів (дій) із урахуванням подій, які стануться в майбутньому, зокрема, після звернення до суду.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Тому, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сплачений ним при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 420,40 грн.
Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 260-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П'ятницька, буд. 83-А, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 21390940) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови ОСОБА_1 , при обрахунку страхового стажу для призначення пенсії по інвалідності, в зарахуванні періоду проходження військової строкової служби з 14.09.2005 по 19.10.2006.
В решті позову відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 420,40 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 19 травня 2020 року.
Суддя В.О. Непочатих