18 травня 2020 року Чернігів Справа № 620/1602/20
Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Ткаченко О.Є., перевіривши матеріали адміністративного позову Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Суми) про визнання дій неправомірними та скасування постанови,
Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області звернулось до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Суми), в якому просить:
- визнати протиправними дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Суми) ОСОБА_1 щодо винесення постанови про накладення штрафу від 09.04.2020 у виконавчому провадженні № 61010940;
- скасувати постанову про накладення штрафу від 09.04.2020у виконавчому провадженні № 61010940.
Відповідно до пунктів 3, 6 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
В позовній заяві позивач просить відстрочити сплату судового збору у зв'язку з відсутністю коштів, призначених на цю мету.
За правилами частини 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до частини 2 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».
Зі змісту позовної заяви та доданих до неї матеріалів вбачається, що вказана позовна заява належить до об'єктів справляння судового збору відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про судовий збір».
Згідно з статтею 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Відповідно до частини 1 статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до сплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Таким чином, єдиною підставою, з урахуванням якої суд може відстрочити сплату судових витрат, є майновий стан позивача. Жодної іншої підстави для постановлення судом ухвали про відстрочення сплати судових витрат ні Закон України «Про судовий збір», ні Кодекс адміністративного судочинства України не передбачають.
Водночас, суд вважає за необхідне зазначити, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати. Таке ж право мають і бюджетні установи.
При цьому, якщо ці бюджетні установи діють як суб'єкти владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи не є підставою для звільнення від сплати судових витрат.
Позивач є бюджетною установою, однак спірні правовідносини виникли в результаті реалізації владних управлінських функцій.
Наведене зумовлює висновок про відсутність, передбачених статтею 8 Закону України «Про судовий збір» та статтею 133 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для відстрочення сплати судових витрат.
Таким чином, клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору не підлягає задоволенню.
Частиною 1 статті 3 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Як встановлено статтею 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, ставка судового збору встановлюється 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2102 грн).
Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» встановлено на 2020 рік прожитковий мінімум для працездатних осіб в місячному розмірі: з 1 січня - 2102,00 грн.
Позивачем заявлено вимогу майнового характеру, за яку слід сплачувати судовий збір, але в порушення частини 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України в матеріалах позову відсутній документ про сплату судового збору за вказану вимогу.
Згідно з частинами 1, 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовна заява має бути залишена без руху та позивачу встановлено десятиденний строк, з моменту отримання копії ухвали суду, для усунення вказаного недоліку, шляхом подання до суду оригіналу документу про сплату судового збору у належному розмірі.
На підставі наведеного та керуючись статтями 159, 160, 169, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
В задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про відстрочення сплати судового збору - відмовити.
Позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Суми) про визнання дій неправомірними та скасування постанови залишити без руху.
Встановити позивачу десятиденний строк, з дня отримання зазначеної ухвали суду, для усунення недоліку поданої позовної заяви.
Роз'яснити позивачу, що у разі не усунення зазначених недоліків, у встановлений судом строк, відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява буде йому повернута.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати позивачу.
Відповідно до частини 2 статті 256 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання, набирає законної сили з моменту її підписання суддею та згідно зі статтею 294 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України оскарженню не підлягає.
Суддя О.Є. Ткаченко