19 травня 2020 року м. Чернігів Справа № 620/1305/20
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скалозуба Ю.О. розглянувши в письмовому провадженні справу
за позовомОСОБА_1
доВиконавчого комітету Чернігівської міської ради
провизнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Чернігівської міської ради про визнання протиправною бездіяльності щодо ненадання публічної інформації за запитом від 21.03.2020, визнання протиправною бездіяльності щодо недотримання встановленого законом п'ятиденного строку надання інформації на запит на інформацію, а також зобов'язання розглянути запит від 21.03.2020 про надання публічної інформації щодо наявності на території м. Чернігів вільних земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову житлового будинку, господарських будівель, споруд.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що 21.03.2020 звернувся до відповідача із відповідним запитом про надання інформації, який Виконавчий комітет Чернігівської міської ради отримав 24.03.2020, однак станом на 13.04.2020 не надав відповідь на запит, що суперечить вимогам Закону України «Про доступ до публічної інформації та порушує право позивача на отримання запитуваної інформації.
Представник відповідача подав відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, оскільки 27.03.2020 відповідь позивачеві була надана листом №122/2-08/2020/вих/110/2020/ПІ, що направлено простим відправленням. Враховуючи вказане відповідач не вчиняв протиправної бездіяльності, а діяв в межах повноважень та у строки, встановлені чинним законодавством.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.04.2020 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
ОСОБА_1 21.03.2020 звернувся до Виконавчого комітету Чернігівської міської ради із запитом на отримання публічної інформації (а.с. 4).
Зазначений запит Виконавчим комітетом Чернігівської міської ради отриманий 24.03.2020, що підтверджується копією роздруківки з офіційного сайту ДП «Укрпошта» (а.с. 5) та не заперечується відповідачем.
Враховуючи, що станом на 13.04.2020 ОСОБА_1 відповіді на запит не отримав, останній звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на таке.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Право на доступ до публічної інформації є конституційним правом людини, передбаченим і гарантованим статтею 34 Конституції України, яка, у свою чергу, ґрунтується на положеннях статті 10 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, статті 19 Загальної декларації прав людини, статей 18 та 19 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.
Відносини, пов'язані з розглядом запитів до публічної інформації, регулюються Конституцією України, Законом України "Про доступ до публічної інформації", іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.
Відповідно до статті 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Статтею 40 Конституції України передбачено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про інформацію" основними принципами інформаційних відносин є: гарантованість права на інформацію; відкритість, доступність інформації, свобода обміну інформацією; достовірність і повнота інформації; свобода вираження поглядів і переконань; правомірність одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації; захищеність особи від втручання в її особисте та сімейне життя.
Закон України "Про доступ до публічної інформації" визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Під запитом на інформацію розуміється, прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні (стаття 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації").
Згідно статті 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації" доступ до інформації забезпечується шляхом: систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на інформаційних стендах, будь-яким іншим способом; надання інформації за запитами на інформацію.
Згідно статті 12 Закону України "Про доступ до публічної інформації" суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
Відповідно до статті 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядниками є суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання; юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків; суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.
Пункт 6 частини 1 статті 14 Закону України "Про доступ до публічної інформації" встановлює, що розпорядники інформації зобов'язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
Відповідно до частин 1, 4 статті 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Системний аналіз наведених норм свідчить, що запит на інформацію є одним із видів забезпечення доступу до публічної інформації. З огляду на що, відповідач, в межах своїх повноважень, повинен розглянути запит та надати обґрунтовану відповідь. Розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту. Водночас якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Згідно зі статтею 21 Закону України "Про доступ до публічної інформації" інформація на запит надається безкоштовно.
Суд зазначає, що відповідь на запит ОСОБА_1 направлена Виконавчим комітетом Чернігівської міської ради листом від 27.03.2020 №122/2-08/2020/вих/110/2020/ПІ. На підтвердження факту направлення відповіді на запит відповідачем до суду надано копію реєстру на відправлену кореспонденцію, де зазаначено прізвище та номер відправлення (а.с. 27).
Відповідно до частини 2 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року №270 зазначено, зокрема, що розрахунковий документ - документ встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв'язку.
Статтею 13 Закону України «Про поштовий зв'язок» від 04 жовтня 2001 року № 2759-III передбачено порядок надання поштового зв'язку, зокрема, у абзаці 3 вказано, що у договорі про надання послуг поштового зв'язку, якщо він укладається у письмовій формі, та у квитанції, касовому чеку тощо, якщо договір укладається в усній формі, обов'язково зазначаються найменування оператора та об'єкта поштового зв'язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість. У договорі, стороною якого є національний оператор зв'язку, укладеному у будь-якій формі, має міститися попередження про недопущення пересилання письмової кореспонденції, виконаної і розтиражованої друкарським способом, без вихідних даних (тираж, назва друкарні, номер замовлення та інше). За недотримання цієї вимоги несе відповідальність оператор поштового зв'язку.
Аналізуючи вказані норми, суд дійшов висновку, що належним доказом надіслання суб'єктом владних повноважень відповіді на запит позивача є квитанція або касовий чек, в якому зазначено найменування оператора та об'єкта поштового зв'язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість.
Враховуючи вищевикладене, суд критично оцінює надані відповідачем докази надіслання відповіді на запит позивачу, оскільки вони не підтверджують факт направлення вказаної відповіді позивачем, а є лише фактом формування реєстру на відправлення кореспонденції. Доданий відповідачем реєстр не містить жодної відмітки об'єкту поштового зв'язку та до нього не додано інших підтверджуючих доказів направлення, як то квитанції або чеку.
Статтею 23 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов'язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.
Таким чином, позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненадання публічної інформації за запитом Брюшкова Д.В. від 21.03.2020 (оскільки не надано належних доказів направлення відповіді позивачу) є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Позовна вимога про визнання протиправною бездіяльності щодо недотримання відповідачем встановленого п'ятиденного строку на надання інформації за запит, задоволенню не підлягає, оскільки, як встановлено вище, відповідь позивачеві надана взагалі не була, позаяк належного підтвердження надання останньої суду не надано, у той же час окремих аргументів/доказів отримання відповіді проте з порушенням строку позивачем не надається.
Окрім того, відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно з частиною 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом в рішенні.
З огляду на вище викладені положення, а також беручи до уваги обставини, встановлені в ході розгляду даної справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов'язання відповідача повторно розглянути запит ОСОБА_1 про надання інформації від 21.03.2020 та надати відповідь у порядку та строки, встановлені Законом України "Про доступ до публічної інформації".
Відповідно до положень статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд зазначає, що згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
У свою чергу, позивач звільнений від сплати судового збору, однак просить стягнути на свою користь судові витрати, пов'язані з розглядом справи в сумі 17,00 грн, що сплачено останнім за відправлення поштової кореспонденції на адресу відповідача, а саме запиту про надання інформації (а.с. 4).
Суд зауважує, що відповідно до частини 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
За таких обставин, витрати позивача, пов'язані з направленням запиту про надання публічної інформації не є витратами пов'язаними з розглядом справи.
Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, суд дійшов висновку про відсутність підстав для розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Чернігівської міської ради щодо ненадання публічної інформації за запитом ОСОБА_1 від 21.03.2020.
Зобов'язати Виконавчий комітет Чернігівської міської ради повторно розглянути запит ОСОБА_1 від 21.03.2020 та надати відповідь у порядку та строки, встановлені Законом України "Про доступ до публічної інформації".
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: Виконавчий комітет Чернігівської міської ради, вул. Магістратська, 7, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 04062015.
Дата складення повного рішення суду - 19.05.2020.
Суддя Ю. О. Скалозуб