13 травня 2020 року м. Чернігів Справа № 620/495/20
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді Падій В.В.,
за участю секретаря Кондратенко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - ГУ ПФУ в Чернігівській області), в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Чернігівській області від 12.09.2019 №1 про утримання з ОСОБА_1 надміру виплачених сум пенсій; визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Чернігівській області, оформлене протоколом від 06.12.2019 №974080123803, про відмову ОСОБА_1 у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу»; зобов'язати ГУ ПФУ в Чернігівській області повернути ОСОБА_1 протиправно утриману частину пенсії за листопад - грудень 2019 року та січень 2020 року на підставі протиправного рішення від 12.09.2019 №1 і перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
Обґрунтовуючи вимоги, позивачем зазначено, що він з 11.07.2015 отримує пенсію за віком на загальних підставах, але має 26 років 10 місяців стажу роботи на митниці, яка віднесена до категорії посад державного службовця, отже має право на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу», у зв'язку з чим вважає протиправним рішення відповідача, оформлене протоколом, про відмову у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». Також позивач вважає протиправним і рішення відповідача про утримання надміру виплачених сум пенсій, оскільки він з 05.05.2015 по 20.12.2018 не працював і вчасно повідомив відповідача про своє працевлаштування, зловживань не допускав, недостовірних даних не давав, отже отримував пенсію на законних підставах, у зв'язку з чим відсутні підстави утримувати з нього частину пенсії.
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В. від 20.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи та встановлено відповідачу 15-денний строк, з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, для подання відзиву на позов або заяви про визнання позову.
Відповідачем, у встановлений судом строк, подано до суду відзив на позовну заяву, в якому останній просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки саме через відсутність необхідного стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців Головним управлінням прийнято рішення про відмову в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». Наголосив, що документи, які містяться в матеріалах пенсійної справи позивача та додані до позову, свідчать про те, що позивач не працює та на час набрання чинності зазначеним законом не працював на посадах, які відносяться до посад державної служби, та стажу, необхідного для призначення вказаного виду пенсії, позивач не має. Також відповідач зазначив, що з 05.05.2015 позивач був поновлений на посаді, яка станом на вказану дату відносилася до посад державної служби. Наслідком того стало подальше нарахування суми переплати пенсії за період з 11.07.2015 по 30.04.2016, оскільки пенсії для зазначеної категорії осіб, за законодавством, не виплачувалися згідно з положеннями законів України від 02.03.2015 №213-VIII та від 24.12.2015 №911-VIII. З 01.05.2016, з набранням чинності Законом України «Про державну службу», посада позивача не відноситься до посад державної служби, тобто, отримуючи пенсію у вказаний період, вважається, що позивач працював на інших посадах. Однак, у період її отримання з 01.05.2016 по 30.09.2017 продовжувалося нарахування переплати позивачеві, яка обчислювалась як 15% від місячного розміру пенсії позивача, на підставі статті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції Законів від 02.03.2015 №213-VIII, від 24.12.2015 №911-VIII та зі змінами, внесеними Законом від 06.12.2016 №1774-VIII. Правовою підставою для нарахування переплати у період з 01.10.2017 по 31.01.2019 слугували приписи статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Таким чином, період та розмір переплати, яка стягується з позивача, визначені у чіткій відповідності до норм чинного правового регулювання. За вказаних обставин вважає вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій останній зазначив, що утримання з його пенсії суперечить частині 1 статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка передбачає, що суми пенсії можуть бути утримані лише коли вони виплачені внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних. Водночас вказаних обставин в діях позивача не встановлено. Також вказав, що утримання з його пенсії відповідач мотивує тим, що позивач несвоєчасно повідомив про своє працевлаштування. Такі підстави утримання пенсії не передбачені Законом, до того ж позивач своєчасно повідомив відповідача про своє працевлаштування на підставі рішення суду. Крім того позивач зазначив, що має 26 років та 10 місяців сутажу роботи на посадах, віднесених до категорії державного службовця з відповідними рангами, що підтверд жується доданими до матеріалів справи копією наказу від 18.02.2019 №116-о та рішенням суду про поновлення його на роботі. Враховуючи наведене, вважає, що він має право отримувати пенсію державного службовця, відповідно до Законів України «Про державну службу», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та положень Митного Кодексу України.
Учасники справи у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, подали до суду заяви про розгляд справи без їх участі.
Судове засідання здійснювалося в порядку, передбаченому частиною 4 статті 229 КАС України.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 не працює, перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Чернігівській області та з 11.07.2015 отримує пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
На виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.12.2018 у справі №825/1616/15-а позивача було поновлено на посаді старшого державного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста «Щорс» Чернігівської митниці ДФС зі стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Як випливає з листа ГУ ПФУ в Чернігівській області від 25.07.2019 №2779/02/К-12, позивач 26.12.2018 звернувся до Корюківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України з заявою про працевлаштування, до якої додав наказ Чернігівської митниці ДФС України від 19.12.2018 №812-0 про поновлення його на посаді старшого державного інспектора відділу митного оформлення № 2 митного посту «Щорс» Чернігівської митниці ДФС України з 05.05.2015 та копію рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.12.2018 у справі №825/1616/15-а. Після поновлення позивача на роботі проведено перерахунок пенсії згідно з нормами пенсійного законодавства. Враховуючи, що з 01.07.2015 по 30.04.2016 пенсії посадовим особам контролюючих органів, у тому числі тим, яким присвоєні спеціальні знання, в період роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», не виплачувались, а з 01.05.2016 по 30.09.2017 виплачувались у розмірі 85 відсотків призначеного розміру, пенсійну справу було приведено у відповідність згідно з чинним законодавством (а.с.38-39).
Відповідно до рішення ГУ ПФУ в Чернігівській області від 12.09.2019 №1 про утримання надміру виплачених сум пенсій, у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 вчасно не повідомив про працевлаштування, сума переплати 59886,53 грн., що утворилась за період з 11.07.2015 по 31.01.2019, підлягає поверненню. У разі не надходження від пенсіонера коштів протягом місяця з дня його повідомлення про прийняття цього рішення, утримувати переплату в розмірі 20% пенсії щомісяця, починаючи з 01.11.2019 до повного погашення (а.с.40).
Також судом встановлено, що рішенням ГУ ПФУ в Чернігівській області, оформленим протоколом від 06.12.2019 №974080123803, позивачу відмовлено у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». Підставою для прийняття такого рішення став той факт, що у позивача відсутній необхідний стаж роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, оскільки, відповідно до трудової книжки ОСОБА_1 , 01.04.2004 йому присвоєно спеціальне звання «Інспектор» митної служби I рангу», 25.06.2005 - присвоєно спеціальне звання «Радник митної служби III рангу», 12.09.2013 - присвоєно 12 ранг державного службовця; 01.01.2014 - присвоєно спеціальне звання «Радник податкової та митної справи 3 рангу» (а.с.41-42,46-49).
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд застосовує джерела правового регулювання у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та зважає на наступне.
Так, у відповідності до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Законом України від 02.03.2015 № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» з 01.04.2015 встановлено особливий порядок виплати пенсій працюючим пенсіонерам.
В подальшому, Законом України від 03.10.2017 №2148-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», а саме: пп.13-1 п. 19 Розділу І встановлено, що виплата працюючим пенсіонерам у період роботи на інших посадах пенсій, призначених на умовах законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про наукову та науково-технічну діяльність», з 1 жовтня 2017 року поновлюються у розмірах, що були встановлені відповідними законами.
У свою чергу, взяття на облік платників єдиного внеску здійснюється органами доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.
При цьому, пунктом 3 частини 2 статті 16 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV) встановлено обов'язок повідомляти територіальні органи Пенсійного фонду про зміну даних, що вносяться до її персональної облікової картки в системі персоніфікованого обліку та Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування, виїзд за межі держави та про обставини, що спричиняють зміну статусу застрахованої особи, протягом десяти днів з моменту їх виникнення.
Відповідно до пункту 2.21 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (зі змінами) документами, які підтверджують, що особа не працює (не провадить діяльність, пов'язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування), є: трудова книжка, індивідуальні відомості про застраховану особу, що надаються відділом персоніфікованого обліку за формою згідно з додатком 1 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 №10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2014 за №785/25562 (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення, та відомості про відсутність інформації про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця за наявними в органі, що призначає пенсію, даними.
У разі працевлаштування (початку діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування) після призначення пенсії особа повідомляє орган, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку, як одержувача пенсії, про дату працевлаштування (початок діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування), вид зайнятості (укладення трудового договору, цивільно-правового договору, реєстрація як фізичної особи-підприємця, провадження незалежної професійної діяльності) шляхом подання заяви.
Статтею 4 Закону України від 05.07.2012 №5067-VI «Про зайнятість населення» передбачено, що в Україні до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно.
Згідно із статтею 102 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) пенсіонери зобов'язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати.
У разі невиконання цього обов'язку і одержання у зв'язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду.
Статтею 103 вказаного Закону №1788-XII визначено, що суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії. Відрахування на підставі рішень органу, що призначає пенсії, провадяться в розмірі не більше 20 процентів пенсії понад відрахування з інших підстав.
Враховуючи викладене вище правове регулювання суд зазначає, що якщо після працевлаштування пенсіонер не повідомив про це територіальне управління за місцем проживання і внаслідок цього утворилась переплата пенсійних сум, управління Пенсійного фонду має право прийняти рішення про утримання з пенсії сум переплат в межах 20 відсотків пенсії щомісячно.
Отже, для правильного вирішення питання про утримання надміру сплачених сум пенсії орган, що уповноважений призначати пенсії, має достеменно встановити факт переплати пенсії у зв'язку із поданням недостовірних відомостей, що враховуються при її обчисленні, та з чиєї вини нараховано суми соціальних виплат у розмірі, що суперечить вимогам Закону.
Відповідно до частини 1 статті 50 Закону №1058-ІV суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Виходячи зі змісту зазначеної норми, сума пенсії, яка надміру виплачена, повертається лише у двох випадках - коли вона виплачена внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних відомостей.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постановах від 25.09.2018 у справі №340/644/15-а, від 23.01.2019 у справі №489/5807/16-а, від 20.05.2019 у справі №161/3927/17, висновки якого, в силу вимог частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Як встановлено судом з матеріалів справи, на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.12.2018 у справі №825/1616/15-а позивача поновлено на посаді старшого державного інспектора відділу митного оформлення № 2 митного посту «Щорс» Чернігівської митниці ДФС України з 05.05.2015, про що останній повідомив Корюківське об'єднане управління Пенсійного фонду України шляхом подання 26.12.2018 заяви про працевлаштування.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1215 Цивільного кодексу України не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
При цьому відповідачем не надано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того факту, що позивачу надміру виплачені суми пенсій саме внаслідок недобросовісності чи зловживань з боку останнього або подання ним недостовірних даних, а отже не доведено правомірність свого рішення від 12.09.2019 №1 про утримання з позивача надміру виплачених сум пенсій.
Позивач у позові зазначив, що з 01.11.2019 відповідачем утримано за листопад - грудень 2019 року та січень 2020 року з його пенсії по 20% на загальну суму 3364,60 грн.
Відповідач факт утримання з позивача коштів не заперечував у відзиві на позов.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Чернігівській області від 12.09.2019 №1 про утримання з ОСОБА_1 надміру виплачених сум пенсій і зобов'язання ГУ ПФУ в Чернігівській області повернути ОСОБА_1 утриману частину пенсії за листопад - грудень 2019 року та січень 2020 року на підставі рішення від 12.09.2019 №1.
Шодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Чернігівській області, оформлене протоколом від 06.12.2019 №974080123803, про відмову ОСОБА_1 у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» та зобов'язання ГУ ПФУ в Чернігівській області перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», суд дійшов висновку про наявність правових підстав для їх задоволення, з огляду на таке.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон №889-VIII) визнано такими, що втратили чинність, зокрема, Закон України «Про державну службу» (відомості Верховної Ради України, 1993 року, № 52, ст. 490 із наступними змінами), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Згідно пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Положеннями частини 1 статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ «Про державну службу» (далі - Закон №3723-ХІІ) установлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
З аналізу викладених норм слідує, що право на пенсію державного службовця набуває особа при наявності певних умов: досягнення пенсійного віку; наявність страхового стажу та відповідного стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, лише за наявності зазначених умов та їх сукупності за особою зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ.
Як випливає з оскаржуваного рішення відповідача, оформленого протоколом від 06.12.2019 №974080123803, про відмову позивачу у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», підставою для такої відмови зазначено той факт, що у позивача відсутній необхідний стаж роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, оскільки, відповідно до трудової книжки ОСОБА_1 , 01.04.2004 йому присвоєно спеціальне звання «Інспектор» митної служби I рангу», 25.06.2005 - присвоєно спеціальне звання «Радник митної служби III рангу», 12.09.2013 - присвоєно 12 ранг державного службовця; 01.01.2014 - присвоєно спеціальне звання «Радник податкової та митної справи 3 рангу» (а.с.41-42,46-49).
У відповідності до вимог пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Частиною 18 статті 37 Закону №3723-XII визначено, що період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Згідно з пунктом 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (далі - Порядок №283) (в редакції, чинній на час роботи позивача) до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.
Документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи (пункт 4 Порядку №283).
Відповідно до статті 407 Митного кодексу України від 11.07.2002 №92-ІV посадовими особами митної служби України є працівники митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій, на яких цим Кодексом та іншими законами України покладено здійснення митної справи, організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і яким присвоєно спеціальні звання.
Правовий статус посадових осіб митної служби України, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, цим Кодексом, а в частині, що не регулюється ним, -Законом України «Про державну службу» (стаття 408 Митного кодексу України від 11.07.2002 №92-ІV).
Також, згідно зі статтею 569 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VII працівники митних органів, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, є посадовими особами. Посадові особи митних органів є державними службовцями. Особи, вперше прийняті на службу до митних органів на посади, які передбачають виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, приймають Присягу державних службовців, якщо раніше вони не приймали такої Присяги. Правове становище посадових осіб митних органів визначається цим Кодексом, а в частині, не врегульованій ним, - законодавством про державну службу та іншими актами законодавства України.
Відповідно до статті 588 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VII пенсійне забезпечення посадових осіб митних органів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу». При цьому період роботи (служби) зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) в митних органах зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Отже, законодавством, яке діяло в період роботи (служби) позивача, та яке діє на теперішній час, визначено, що посадові особи митних органів є державними службовцями, а тому періоди роботи (служби) в митних органах зараховуються до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ.
Постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» затверджено Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб (далі - Порядок №622).
Пунктом 2 Порядку №622 визначено, що згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу» на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-XII «Про державну службу» мають право особи, які на день набрання чинності Законом України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу», зокрема, мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України.
Право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням стажу державної служби, передбаченого пунктом 2 цього Порядку, якщо до набрання чинності Законом України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу» не призначалася пенсія відповідно до Закону, мають, зокрема, чоловіки, які досягли віку 62 роки (пункт 3 Порядку №622).
Відповідно до норм статті 90 Закону №889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В силу положень статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
За приписами частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Разом з тим відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів суду правомірність своїх рішень.
Враховуючи вищенаведене, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню повністю.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню повністю, то суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1681,60 грн.
Керуючись статтями 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 12.09.2019 №1 про утримання з ОСОБА_1 надміру виплачених сум пенсій.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, оформлене протоколом від 06.12.2019 №974080123803, про відмову ОСОБА_1 у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повернути ОСОБА_1 утриману частину пенсії за листопад - грудень 2019 року та січень 2020 року на підставі рішення від 12.09.2019 №1.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1681 (одна тисяча шістсот вісімдесят одна) грн. 60 коп.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 та підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги до Чернігівського окружного адміністративного суду або до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду у повному обсязі виготовлено 18.05.2020.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П'ятницька, 83-А, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ - 21390940).
Суддя В.В. Падій