Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
19 травня 2020 р. Справа № 520/4802/2020
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Шевченко О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 , з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, в якому просить суд:
- визнати протиправною відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оформлену наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 30.03.2020 року № 6567-СГ;
- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 12.02.2020 року шляхом надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 2,000 га, що розташована на території Ков'язької селищної ради Валківського району Харківської області з цільовим призначенням земельної ділянки "для ведення особистого селянського господарства".
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 13 лютого 2020 року він звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами немеленого пункту на території Ков'язької селищної ради Валківського району Харківської області. Проте, наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 30.03.2020 року № 6567-СГ відмовлено позивачу в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення позивачу у власність зазначеної вище земельної ділянки, оскільки така земельна ділянка не сформована та відноситься до земель сільськогосподарського призначення державної власності. Інвентаризація такої земельної ділянки не проведена. Позивач вважає таку відмову незаконною, оскільки в наказі не наведено жодної з підстав, передбачених ч.7 ст. 118 Земельного кодексу України, за яких позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.
Ухвалою суду від 14.04.2020 року відкрито спрощене провадження по справі. Призначено розгляд справи в судовому засіданні. Запропоновано відповідачу
Представник відповідача надав до суду відзив на позов, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог зазначивши, що Головним управлінням в оскаржуваному наказі було повідомлено про те, що на сьогоднішній день здійснюються заходи щодо проведення у 2020 році державної інвентаризації земель орієнтовною площею 33400,0 га, у тому числі земель сільськогосподарського призначення державної власності, зокрема несформованих земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, відомості про які відсутні у Державному земельному кадастрі. Проте, земельна ділянка, яку гр. ОСОБА_1 планує отримати у власність, не сформована та відноситься до земель сільськогосподарського призначення державної власності. За таких підстав, при винесенні оскаржуваного наказу від 30.03.2020 року № 6567-СГ відповідач діяв в межах повноважень, на підставі та у спосіб, визначений чинним законодавством.
Щодо позовної вимоги про повторний розгляд заяви позивача також зазначив, що надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність в порядку безоплатної приватизації відповідно до вимог ст. ст. 15-1, 116, 118, 121, 122 Земельного кодексу України, віднесено до дискреційних повноважень Головного управління Держгеокадастру у Харківській області.
У відповідні на відзив позивач підтримав свою правову позицію, викладену у позовній заяві, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час та місце якого повідомлялися належним чином у відповідності до вимог ст. 126 КАС України.
Представник відповідача просив суд розглядати справу без його участі.
Постановою КМУ від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" установлено з 12 березня до 3 квітня 2020 року на усій території України карантин.
В листі Ради суддів України від 16 березня 2020 року № 9рс-186/20 зазначено, що враховуючи постанову № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" судам рекомендовано на період з 16 березня до 3 квітня 2020 року встановити особливий режим роботи, а саме роз'яснити громадянам можливість відкладення розгляду справ у зв'язку із карантинними заходами.
Постановою КМУ від 02 квітня 2020 року № 255 внесено зміни до постанови КМУ від 11 березня 2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", зокрема, установлено з 12 березня 2020 р. до 24 квітня 2020 року на всій території України карантин.
Згідно пункту 1 постанови КМУ №211 від 11.03.2020 року (із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 04.05.2020 р. № 343) установлено з 12 березня 2020 р. до 22 травня 2020 р. на всій території України карантин.
Відповідно до ч.9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи зазначені вище положення, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.
Позивач, ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), звернувся до Головного управління Держгеокадастру в Харківській області із клопотанням про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населеного пункту на території Ков'язької селищної ради Валківського району Харківської області, для подальшої її передачі у власність. Разом із клопотанням позивачем були надані необхідні документи: викопіювання із кадастрової карти України, на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, копія паспорту, ідентифікаційного коду (а.с. 10 - 12).
Проте, наказом Головного управління Держгеокадастру в Харківській області від 30.03.2020 року № 6567-СГ "Про відмову в наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою" відмовлено гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населеного пункту на території Ков'язької селищної ради Валківського району Харківської області, для подальшої її передачі у власність.
Відмовляючи позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою в наказі зазначено, що на виконання доручення Прем'єр-міністра України від 11.11.2019 року стосовно необхідності завершення до 01.08.2020 внесення до Державного земельного кадастру інформації про усі землі сільськогосподарського призначення державної власності та завершення створення сучасної цифрової моделі території України до кінця року, Головним управлінням видано наказ №2216-СГ від 28.01.2020 «Про проведення державної інвентаризації земель на території Харківської області». На сьогоднішній день здійснюються заходи щодо проведення у 2020 році державної інвентаризації земель орієнтовною площею 33400,0 га, у тому числі земель сільськогосподарського призначення державної власності, зокрема несформованих земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, відомості про які відсутні у Державному земельному кадастрі.
Земельна ділянка, яку гр. ОСОБА_1 планує отримати у власність, не сформована та відноситься до земель сільськогосподарського призначення державної власності.
Порядок проведення інвентаризації земель, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 року № 476 визначає вимоги щодо проведення інвентаризації земель під час здійснення землеустрою та складання за її результатами технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель. Згідно з пунктом 8 Порядку підставою для проведення інвентаризації земель є рішення відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування щодо виконання відповідних робіт, договори, укладені між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками технічної документації, судові рішення. За результатами проведення державної інвентаризації земель складе технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель. Згідно з пунктом «д» частини 1 статті 57 Закону України землеустрій» технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель включає, зокрема, переліки земельних ділянок (земель) у розрізі за категоріями земель та угіддями, наданих у власність (користування) з кадастровими номерами, наданих у власність (користування) без кадастрових номері: наданих у власність чи користування, що використовуються без документі: посвідчують право на них, що використовуються не за цільовим призначенням невитребуваних земельних часток (паїв), відумерлої спадщини.
З метою недопущення невиконання заходів щодо проведення державної інвентаризації земель державної власності на території Харківської області відповідачем відмовлено позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою (а.с. 9).
Підставою виникнення спірних правовідносин став той факт, що відповідач, відмовляючи в наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, діяв, на думку останнього, всупереч норм Земельного кодексу України, оскільки відмовлено в наданні дозволу з підстави, яка не передбачена вказаним Кодексом.
По суті позовних вимог суд зазначає, що спірні правовідносини регулюються Земельним кодексом України.
Так, відповідно до ч. 1, 2 та п. "а" ч. 3 ст. 22 ЗК України, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо). Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Згідно з ч. 2 ст. 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (частина третя статті 116 Земельного кодексу України).
Згідно з частиною другою статті 123 Земельного кодексу України особа зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
Відповідно до положень ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно з ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін. У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Отже, законом визначено лише два види рішень, які можуть бути прийняті суб'єктом владних повноважень у разі подання заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, а саме: надання відповідного дозволу або відмова у наданні такого дозволу з підстав, встановлених законом.
Суд зауважує, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а саме, відмова може бути визнана обґрунтованою лише тоді, коли компетентним суб'єктом владних повноважень встановлюється невідповідність місця розташування об'єкта вимогам, зазначеним у Земельному кодексі Україні, які повинні бути затверджені у встановленому законом порядку або вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко - економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно - територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.
Відмова у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка оформлена наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 30.03.2020 року № 6567-СГ, мотивована тим, що така земельна ділянка не сформована та відноситься до земель сільськогосподарського призначення державної власності. Інвентаризація такої земельної ділянки сільськогосподарського призначення не проведена.
Натомість, чинне земельне законодавство України не передбачає такої умови відмови у отриманні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність із земель державної власності, як проведення інвентаризації земельної ділянки сільськогосподарського призначення.
Враховуючи приписи п. б ч.1 ст. 121 ЗК України, якими унормовано право громадян України на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара, та беручи до уваги, що заявлений позивачем розмір земельної ділянки відповідає вказаному, водночас, при розгляді заяви позивача не було встановлено підстав, передбачених ч.7 ст.118 ЗК України, крім того, позивачем було подано разом з заявою необхідний пакет документів, до яких у відповідача відсутні зауваження, тому відсутні законні підстави для винесення оскаржуваного наказу про відмову у наданні гр. ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цій частині шляхом визнання протиправним та скасування оскаржуваного наказу Головного управління Держгеокадастру в Харківській області від 30.03.2020 року № 6567-СГ "Про відмову в наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою".
Щодо решти позовних вимог ОСОБА_1 зобов'язального характеру, суд зазначає наступне.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Тобто, спосіб захисту має враховувати суть правопорушення, допущеного суб'єктом владних повноважень - відповідачем.
Відповідно до правової позиції палати в адміністративних справах Верховного Суду України, викладеної у постанові від 24.01.2006 року, суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Крім того, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення (Постанова Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі 826/4418/14).
Крім того, обираючи спосіб захисту порушеного права суд зазначає, що задоволення позовних вимог у спосіб, який обрано позивачем, не буде втручанням у дискреційні повноваження відповідача, оскільки дискреційними є повноваження обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є законною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".
У такому випадку суд дійсно не може зобов'язати суб'єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде законним. Отже, у такому випадку буде відсутнім факт невиконання обов'язку та, відповідно, факт порушення прав позивача.
Натомість, у даній справі відповідач зобов'язаний у разі відсутності підстав для відмови позивачу в наданні дозволу - прийняти рішення про надання такого дозволу. Підставою для відмови у прийнятті такого рішення можуть бути лише визначені законодавством обставини. Отже, існує лише один правомірний варіант поведінки.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 17.04.2018 по справі №819/1430/17, від 27.02.2018 по справі № 545/808/17, від 24.07.2018 року по справі №806/2254/15.
Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи обставини справи та встановлення судом порушення відповідачем під час здійснення розгляду клопотання позивача норм Земельного кодексу України, що свідчить про вчинення останнім дій не на підставі приписів чинного законодавства, зокрема, статті 118 ЗК України, з метою всебічного та повного захисту порушених прав позивача, виходячи з положень ст. 245 КАС України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 12.02.2020 року шляхом надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 2,000 га, що розташована на території Ков'язької селищної ради Валківського району Харківської області з цільовим призначенням земельної ділянки "для ведення особистого селянського господарства".
Таким чином, адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі.
Питання про розподіл судових витрат віршуються відповідно до ст. 139 КАС України.
Згідно ч.4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Суд зауважує, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року № 540-IX внесено доповнення до ст. 195 та розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України. Закон набирав чинності 02.04.2020 року.
Так, в пункті 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України (з урахуванням доповнень) зокрема зазначено, що під час дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), процесуальні строки апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.
Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13, 14, 77, 139, 205, 242-246, 250, 255, 257-263, 293, 295, п.3 Прикінцевих положень, п.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (код ЄДРПОУ 39792822, адреса: вул. Космічна, 21, 2 під'їзд, поверхи 8-9,м. Харків,61145) про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру в Харківській області від 30 березня 2020 року № 6567-СГ "Про відмову в наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою".
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 12.02.2020 року шляхом надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 2,000 га, що розташована на території Ков'язької селищної ради Валківського району Харківської області з цільовим призначенням земельної ділянки "для ведення особистого селянського господарства".
Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (код ЄДРПОУ 39792822).
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Обчислення строків оскарження рішення суду здійснюється з урахуванням положень п.3 Прикінцевих положень КАС України.
Повне рішення виготовлено 19 травня 2020 року.
Суддя Шевченко О.В.